Матеріали для Нової української школи 1 клас - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Соціологія короткий енциклопедичний словник

ВІДЧУЖЕННЯ СОЦІАЛЬНЕ — 1) елемент і результат універсальної соціальної взаємодії індивідів у суспільстві, що виступає як протилежність соціального освоєння (див. Освоєння соціальне), присвоєння і привласнення (див. Присвоєння соціальне); 2) процес втрати соціальним об'єктом можливостей освоювати (присвоювати, привласнювати) необхідні для його життєдіяльності фрагменти соціальної реальності та володіти ними., внаслідок чого ця реальність набуває для суб'єкта ознак і характеристик "чужого" світу, а сам він втрачає (або обмежує) свою соціальну могутність (міць). Отже, В. с. передбачає виключення суб'єкта із соціальної реальності, бо "чужа" реальність тому і є чужою, що вона належить іншому суб'єкту, підпорядкована йому і пристосована до його способу дій..

Звісно, В, с., як і соціальне освоєння, присвоєння та привласнення, становить атрибутивну характеристику соціальних взаємодій, тому воно наявне в суспільстві за будь-якої його соціальної організації, устрою, хоча, правда, ця неперервна діалектика В. с. та соціального освоєння має конкретно — істор. характер. Напр., у суспільствах класових антагонізмів система В. с. ґрунтується на такому розподілі і перерозподілі власності, багатства, влади, соціальних статусів, за якого наявні соціальні ін-ти розподіляють і закріплюють фрагменти соціальної реальності для панівних верств як "свої", тобто "їхні" надбання, для підлеглих, експлуатованих — як "чужі", тобто не "їхні'', а тому й недоторканні реалії. Найглибші соціальні суперечності, як свідчить історія класової боротьби, зумовлює відчуження засобів та результатів в-ва від самого виробника.

Проте B. c. ґрунтується не тільки на класових засадах, які мають тенденцію до істор зживання. Воно щоразу має місце там і тоді, де й коли: 1) відбувається соціальний обмін діяльності і речей, який саме й передбачає діалектику освоєння — відчуження, коли освоєння фрагментів соціальної реальності (майна, статусу, ролі і т. д.) одним суб'єктом здійснюється через відчуження його від іншого суб'єкта; 2) діяльність людей, груп не отримує гарантованої підтримки з боку соціальних ін-тів, системи норм і цінностей, в результаті чого вона стає "інородною", "чужою" для цих ін-тів; 3) держава (або інші соціальні ін-ти) застосовує спеціальні відчужувальні санкції щодо індивідів, соціальних груп, організацій, ін-тів; ;) у державі нерівномірно і несправедливо розподілено владу і власність.

Категорію "відчуження" ввів у наук, обіг Г. В. Ф. Гегель ("Феноменологія духу"), але він ототожнював явище відчуження з елементарним об'єктивуванням, опредметнюванням. Перетворення будь-якого акту суб'єктивної людської діяльності на предметно-об'єктивований результат є, за Гегелем, не що інше, як відчуження.

Ґрунтовний аналіз відчуження здійснив К.Маркс ("Економічно-філософські рукописи 1844 року"), визначивши його філос., екон., соціальний зміст. Свій аналіз він провів через характеристику відчуженої праці, яку в бурж. суспільстві виконує пролетар на засадах приватнокапіталістичної власності. Ця власність передбачає особливе відношення робітника до процесу своєї праці та її результатів - відчужене, бо ні сам процес праці, ні його результати робітникові не належать. їх привласнює капіталіст — власник засобів в-ва. Ця обставина зумовила глибокі екон., соціальні, політ., моральні, психол. наслідки, але в соціол. ракурсі важливо підкреслити виникнення відчуженого соціального світу, в якому життєво необхідні для людини фрагменти соціальної реальності (праця, власність, влада, освіта, культура і т.д.) відчужені від трудящих. До того ж чим глибше вони від них відчужені, тим меншою мірою належать і служать їм, але з тим більшою силою примушують їх служити нетрудящим класам і прошаркам. Такою є одна із закономірностей В. с., яка ґрунтується на кардинальній зміні соціальною реальністю своїх функцій, характеру і значень. Йдеться про те, що відчужена реальність протистоїть людині як ворожа їй сила, розминаючись з її потребами та інтересами. Це означає, що в разі домінування в суспільстві процесів В. с. виникає особливий тип соціальності, яка є "антисоціальністю", реальністю з протилежним знаком, абсурдною реальністю, коли продукуючий суб'єкт втрачає можливість освоювати і володіти виробленими ним необхідними для його життєдіяльності фрагментами соціальної дійсності. Звісна річ, виходом за межі соціально відчуженої реальності є перетворення її на засадах соціального освоєння.

Категорією В. с. широко послуговувалися філософи і соціологи франкфуртської школи — М. Хорісхаймер, Т. Адорно, Г. Маркузе, Е. Фромм, Ю. Хабермас та ін. У теорет. концепціях цієї школи вона відіграла важливу роль, зокрема, у здійсненні критики "репресивної цивілізації", європейської раціональності (просвітництва), "організованого суспільства" пізнього капіталізму, його ідеології, культури, пізнання, мистецтва, цінностей.

Категорія В. с. потребує досліди, уваги соціологів.









загрузка...

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посилання на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2008-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.