Соціологія короткий енциклопедичний словник

ВЛАДА - форма особливих (вольових, панівних) соціальних відносин; здатність і можливість особи чи соціальної групи, ін-ту, організації і т. д. провадити свою волю через певні засоби та канали впливу на діяльність і поведінку людей, їх спільностей.

Сутнісно В. є відносини управління (керівництва), панування, підпорядкування, покори. Найбільш важливим видом В. є політ,, держ. В., тобто реальна здатність держави провадити свою волю. Держ. В„ домагається своїх цілей різними засобами — економ, стимулюванням, ідеол. впливом, примусом і т. д. В історії соціально — політ. думки поняття В. розроблялося в межах різних ідейно-методол. підходів, починаючи від античних мислителів Платона та Аристотеля. Вони відшуковували ту ідеальну модель держ. устрою, за якою політ, В. була б найбільш суспільно корисною. Мислителі нового й новітнього часу (Н. Макіавеллі, Т. Гоббс, Д. Локк, Ш. Монтеск'є) прагнули виявити передумови найбільш ефективного управління як з боку вищої держ. особи, так і на шляхах пошуку сусп. механізмів народовладдя, вбачаючи їх у демократії, принципах розподілу і взаємної рівноваги різних форм В (законодавчої, виконавчої, судової).

Поняття В змінювалось залежно від розуміння В. як виявлення волі людини, наділеної повноваженнями, які виражались у застосуванні якихось санкцій, ухвал, обіцянок, до волі, яка ґрунтується на певних формах переконань.

Більшість сучасних соціологів та політологів убачають проблему держ. В. у подальшому вдосконаленні структури й функцій держ. механізму і засобів громадського контролю над прийняттям і дотриманням законів. Інші — у поліпшенні механізмів селекції політ еліти (В. Парето, П. Сорокін) або діяльності політ, партій (Р. Міхельс). З т. з. М. Вебера, ефективність В . визначається мірою її раціональності, яка залежить від раціональності владних структур та керівних осіб. Т. Парсонс розглядає В. як механізм символ, спілкування. Її роль у політ, системі він уподібнює до ролі грошей в економіці. Сучасний франц. соціолог А. Турен убачає у В. інструмент легалізації та контрольованого (владним чином) розв'язання соціально-класових конфліктів. У контексті марксист, методології В. тлумачиться традиційно з класових позицій як воля панівного класу. Вітчизняні й зарубіжні вчені вказують на реальну множинність В . і різноманітність її модифікацій у суспільстві — від брутального фіз. примусу до політ, маніпуляцій поведінкою людей через вплив на їхні психол. та соціальні стереотипи, сусп. мотивації та ін.

Фактично суспільство наділяє В. певну групу людей чи особу. Наділення В. це метод активізації здібностей до дій, але той, хто отримав В , повинен мати гарантію на певну свободу дій Коли кажуть, що одна особа володіє більшою В., ніж інша, то це означає, що вона маг більшу свободу дій або більші права. Поки владна особа та суспільство діють взаємно, їх відносини врівноважуються, Якщо взаємності немає, то виникає інша В., тобто дія іншої сили, яка здійснює перерозподіл В. і віддає її в інші руки. Отже, своїми діями В. може зумовлювати народження нової В. Вона завжди залежить від здатності до дії інших і тому перебуває ніби поза її володарем. Вона посилюється, коли знаходить підтримку і довіру, і, навпаки, втрачає свій вплив і слабшає, якщо виявляє корумпованість чи некомпетентність.

Державна В. як система відносин панування і підпорядкування спирається і на такі засоби, як примус і насилля, однак для їх застосування існують певні правові форми, завдяки яким упроваджуються такі засоби, обґрунтовуються "внутрішні підстави" В.

Для людини як сусп. істоти характерне прагнення відшукати момент доцільності у владних відносинах. Іншими словами, владні стосунки мусять бути виправданими в очах людей. Тому серед різноманітних відносин панування слід виділяти В., яка ґрунтується на балансі інтересів, і В., що випливає із законодавчих принципів, тобто оформлену юридично, М. Вебер виділяє три "чистих" типи легітимного панування, котрі різняться між собою способами виправдання гідності В. в очах тих, хто їй підпорядковується, а саме: підпорядкування авторитету особистості, підпорядкування традиції та підпорядкування обов'язковості раціонально обґрунтованих правил і настанов. Ці типи панування не вичерпують усієї багатоманітності владних відносин, однак фіксують суттєві тенденції розвитку цих відносин.

До системи В. належить комплекс органічно пов'язаних між собою держ. органів, закладів і особистостей, наділених певними повноваженнями, а також політ, партій і організацій, безпосередньо наділених В. і здійснюючих її. Джерелом В. в демокр. суспільстві є народ, а її система, звичайно, має перебувати під контролем народу.

В. іноді розглядають як авторитет, здатний створити підпорядкування (див. Влада соціальна). Але тут є і відмінність: авторитет — це обов'язково добровільне підпорядкування чи передача своєї волі іншим, а В. — це і силова система, яка не властива авторитету. Система В. у цивілізованому суспільстві починається з людини. Людині самій належить вибрати того, хто від її імені стане біля керма В., створюватиме закони і сам у першу чергу виконуватиме їх. Але система В. і закінчується людиною, існує для неї, В цьому її соціальність, а поле дії її механізмів — піклування про людину (суспільство), її інтереси, права і свободи , захист, забезпечення їй гідного людського життя.

Отже, механізм реалізації В. спирається як на повноваження суб'єкта, так і на його авторитет. Наділення владними повноваженнями — лише можливість для індивіда проявити себе як керівника, лідера, політика, першоосновою тут завжди є особистість, а не посада. Тому щоб стати авторитетним, досягти В., треба бути особистістю, володіти перевагою в знаннях і навиках, досвіді і здібностях, моральних і психол. якостях. В. — не тільки спосіб і тип соціальної взаємодії людей. Вона розподіляє і спрямовує соціальні дії суспільства. Але для різних лідерів В може мати різну цінність (бути інструментом компенсації за неповноцінність, засобом придбання матеріальних і нематеріальних благ, отримання задоволення від панування, виступати формою політ, садизму і т. д.). Тому В. завжди повинна відповідати змісту життя не тільки лідера, керівника, а й суспільства.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.