Соціологія короткий енциклопедичний словник

АМБІВАЛЕНТНІСТЬ СОЦІАЛЬНА — несумісність норм, цінностей, оцінок, почуттів, станів свідомості соціального суб'єкта (індивіда, групи), що характеризується подвійним, суперечливим його ставленням до явищ, подій, фактів, процесів. У А. с. відбивається внутрішня суперечливість соціальної реальності, її здатність набувати протилежних (несумісних) характеристик (властивостей, мотивів, відношень, сенсів, значень), які може "схопити" лише діалектичне соціол. мислення. Що ж до буденної свідомості та соціол. емпіричної практики, то в ній А. с. найчастіше фіксується через розрізнення "позитивних" і "негативних" сторін, тенденцій соціальної реальності. Мають місце також уявлення про А. с. як виключно особливе, навіть рідкісне явище, і такі уявлення небезпідставні, бо вони спираються на здоровий глузд, що завжди прагнув до однозначності, а тому й уникав амбівалентності.

Факти А. с. констатували і використовували у своїх концепціях класики соціології. Скажімо, коли К. Маркс у "Критиці Готської програми" підкреслював, що рівне право розподілу за працею в майбутньому суспільстві насправді має бути нерівним (щоб стати дійсно рівним у нерівних умовах), то тим самим він констатував саме амбівалентний характер цього права. Так само Е. Дюркгейм помічав амбівалентні характеристики соціальної реальності (нормальну ненормальність), коли він визнавав певну наявність у суспільстві злочинності, цього "ненормального" явища, за норму для даного суспільства. Та, звісно,

найчастіше А. с. притаманна свідомості та діяльності людей.

У динамічному структурному функціоналізмі Р.Мертона категорія A. c. тлумачиться як соціол. амбівалентність у цій концепції. Поняття "соціол. амбівалентність" — одне з фундаментальних. Воно покликане фіксувати A. c. через соціол. моделювання ситуацій, у яких від діючого індивіда вимагається взаємовиключна поведінка. У цьому зв'язку Р. Мертон підкреслював: "Суть соціологічної амбівалентності полягає в тому, що в соціологічно-змодельованій ситуації процесу взаємодії від людини очікуються несумісні поведінка, ставлення чи цінності " (Современная американская социология. М., 1994. С. 85).

За Р. Мертоном, такі ситуації часто виникають у медицині, де має місце амбівалентна діяльність лікаря, від якого вимагається водночас, напр., інструментальна безпристрасність (індиферентність) і співчутливе ставлення до пацієнта. В даному випадку A. c. є рольовою, вона зумовлена несумісними, проте співвідносними одна з одною нормами та цінностями. Зрозуміло, індивід може слідувати діаметрально протилежним нормативним стандартам і робити вибір на користь одного з них. Крім рольового типу A. c. Р. Мертон вирізняв також її інституціальну форму, підкреслюючи, що особливою характеристикою соціальних ін-тів є змодельованість їх саме на ґрунті потенційно конфліктних нормативних пар (систем). У зв'язку з цим соціол. амбівалентність завжди "вмонтована" в соціальні ін-ти .

У концепціях символ, інтеракціонізму, соціального обміну, "соціальної драматургії", в етнометодології А. с. виступає як змістовна двозначність, якої мають уникати чи позбуватися взаємодіючі індивіди (актори). Це позбавлення чи уникання може здійснюватися різними шляхами - через сприймання "узаг. іншого", типізацію жестів, значень, створення спільних "правил гри", контекстів, суміщення систем релевантностей, уніфікацію досвіду тощо.

У соціології розрізняють чотири основні типи А. с. : 1) одночасне функціонування комплексу протилежних розпоряджень, зразків поведінки на рівні соціальних систем і зв'язків; 2) суперечності між функціями, статусами, ролями на рівні індивідуальної свідомості; 3) розбіжність між сталими відчуттями суб'єкта та ситуативними емоціями, переживаннями; 4) неузгодженість та взаємовиключеність духовно-моральних цінностей культури і засобів людської діяльності.

А. с. притаманна всім соціальним системам як прояв, з одного боку, боротьби старих і нових тенденцій розвитку, застарілих структур з новоутвореннями, з другого — як суперечність між вимогами культури і системою засобів їх здійснення.

А. с. нерідко обтяжена деструктивною поведінкою людей, соціальною напруженістю, конфліктами, проявами нетолерантності.

Соціол. інтерпретація поняття А. с. здійснюється у кількох вимірах: як притаманна різноманітність соціальним цінностям, особливий стан (суперечливий, кризовий тощо) соціальної системи, поляризація сусп. свідомості (громадської думки, масових настроїв та ін.), ситуативна особливість індивідуальної свідомості. Однак це поняття потребує подальшої розробки та аналізу.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити