Соціологія короткий енциклопедичний словник

ГЕОГРАФІЧНИЙ НАПРЯМ У СОЦІОЛОГІЇ — перша наук, школа в соціології XIX ст., котра розглядала геогр. стан і природні умови як визначальні чинники розвитку сусп. життя. Слід зазначити, що ідеї обумовленості соціальних явищ геогр. середовищем висловлювались ще в античні часи (Демокрит, Гіппократ, Геродот, Полібій, Страбон та ін.) та в середні віки (Ібн Хальдун); широкого поширення ці ідеї набули в період становлення капіталізму (Ж Воден (1530 - 1596), Ш Монтеск'є (16891755), А. Тюрго (17271781) та ін.). Близькі до цього соціол. напряму ідеї висловлювались ученими різних галузей знання — філософами, істориками, географами, політиками, природознавцями тощо. Найвідомішими представниками геогр. детермінізму сусп. розвитку були історик Г. Вокль (18211862), географи і соціологи Л. І. Мечников (1838 - 1888) , Ж. Реклю (1830 - 1905) та ін.

Г. Бокль у праці "Історія цивілізації в Англії" (18571861) поставив за мету простежити процеси істор. взаємодії природи і людини. Аналізуючи такі природні явища геогр. походження, як клімат, ландшафт, ґрунти та їжа, автор показує, що їх якість і кількість визначально впливають на розвиток людини та її історії. Ці зовнішні явища зумовлюють особливості тілесної конституції людини, своєрідність її мислення та духовності, рівень нац. багатства країни тощо. Г. Бокль убачає залежність між ландшафтом країни та інтелектуальними і психічними якостями народу. Особливості природних умов (ландшафт, стихії тощо) зумовлюють підкорення людини природі в одних регіонах Землі і природи — людині в ін. У свою чергу клімат, грунт, їжа зумовлюють соціальну диференціацію людей, особливості політ, і соціальних відносин і впливають на зростання "розумового" фактора і розподіл "розумової діяльності". "Розумовий" чинник завдяки прогресу наук, знання з часом перетворюється на провідний і стає критерієм розвитку соціальності. Таким чином учений намагається поєднати об'єктивні умови (природу) і "суб'єктивний фактор" в історії розвитку суспільства. Г. Бокль широко використовував дані істор. науки, етнографії, природознавства, намагався виявити статист, закономірності в діяльності великих мас людей, протиставляючи цей підхід традиційній історіографії, яка описувала, головним чином, діяльність видатних осіб та окремі події.

Л. І. Мечников у праці "Цивілізація та великі історичні ріки" розглядає геогр. середовище як визначальний елемент і умову буття суспільства безвідносно до простору і часу. В сукупності природно — геогр. і фіз. явищ, на думку автора, існує домінуючий компонент — гідрологічний (водний), котрий детермінує в житті і культурі кожного народу, кожної цивілізації те спільне, заг., що притаманне людству в різні часи і на різних етапах його розвитку. Гідросфера являє собою своєрідний фокус, в якому перетинається і зосереджується решта елементів природного середовища. Вони синкретично виявляють себе через водний фактор, навколо якого і завдяки якому відбувається становлення і розвиток людської історії. Свою гідрологічну аргументацію Л. І.Мечников ілюструє чисельними прикладами з індійської культури (річки Інд і Ганг), китайської (Хуанхе, Янцзи), ассиро-вавилонської (Тигр, Євфрат) тощо. Залежно від зміни масштабів взаємодії з гідросферою автор виділяє в історії людства три періоди (річковий, морський та океанічний), у межах яких виокремлює особливі епохи. Річкові, морські та океанічні шляхи сполучення народжують, відповідно, стародавню, середньовічну та нову цивілізації. Періодизація історії людства на цих засадах дає підстави розробити ідею взаємодії суспільства і природи і показати її значення для прогресу людства.

Ж. Реклю в книзі "Людина і Земля" (1886 — 1894) значну увагу приділив аналізу геогр. середовища в соціальній історії. Описуючи життя земної кулі як єдиного цілісного об'єкта, в якому існує взаємозв'язок і взаємодія природних явищ, учений указує на необхідність розрізнення "статист, середовища" (природні умови) та "динамічного середовища" (соціальні умови). З появою людини, суспільства "динамічне середовище" стає визначальним у розвитку історії, і значення та вплив геогр. середовища на суспільство різко зменшуються у зв'язку з дією соціальних факторів.

Діапазон концепцій у Г. н. с, дуже широкий — від визнання повної залежності розвитку суспільства від геогр. середовища до поміркованого розуміння їх взаємодії і взаємозв'язку. Важливо, що геогр — детерміністські концепції звільнили врешті-решт соціологію від містицизму і спекулятивності.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити