Соціологія короткий енциклопедичний словник - 2020


ГОФФМАН (GOFFMAN) Ервін

ГОФФМАН (GOFFMAN) Ервін (1922 — 1982) — один з найвідоміших амер. соціологів др. пол. XX ст., автор «драматургічної теорії» («драматургічного аналізу»). Нар. у Канаді, освіту завершив у Чикагському ун-ті (докт. ступінь у 195-3 р.) — колисці символ, інтеракціонізму, основні ідеї якого стали підвалинами його теорії. Проф. Каліфорнійського ун-ту в Берклі,де у 70-х рр. здобув широкої популярності, потім — в ун-ті Пенсільванії, обирався президентом Амер, соціол. асоціації (АСА) у 1982р.

Автор численних соціально-психол. есе, цікавих спостережень з життя вулиці, пацієнтів психіатричних клінік, відвідувачів розважальних закладів та ін., на узаг. яких робив спроби зрозуміти людську природу і соціальне життя на ґрунті розгляду поведінки індивідів у повсякденному житті, буденних вчинків, котрі вони роблять за звичкою чи сусп. ритуалами, бажаючи справити певне враження тощо.

Визнання у наук, колах отримав, обґрунтувавши власну, «драматургічну» концепцію інтеракціонізму як оригінальний мислитель у царині соціальної антропології взагалі і, зокрема, в дослідженнях повсякденного життя, соціальних ролей у людських стосунках, специфічної драматургії соціальних взаємин у суспільстві. Його концепція знайшла висвітлення у працях: «Презентація особистості у повсякденному житті» (1959), «Несподівані зустрічі: два підходи до соціології взаємодії» (1961), «Ритуали взаємодії: нариси про поведінку «віч-на-віч» (1967), «Стратегічна взаємодія» (1972) та ін.

Головний задум, що охопив усі його праці, - розкрити, як суспільство примушує своїх членів подавати (репрезентувати) певний «образ себе», грати різні ролі у складних, багатогранних сусп. взаєминах. Г. належить теорія існування «численних Я», згідно з якою кожен член суспільства у процесі життєдіяльності змінює ряд ситуаційних образів та характерів Індивід ототожнюється з «актором» безупинної гри на сцені життя. Сутність характеристики цієї гри зумовлюється присутністю інших осіб, з якими відбувається взаємодія. Звідси, на думку Г., соціальний світ не має онтологічних засад, а є лише феноменом духовної взаємодії людей, що постійно поновлюється. Тобто він пояснюється на основі положень символ, інтеракціонїзму. Водночас аналіт. розробки Г. вийшли за межі парадигми символ. інтеракщонізму, включили в себе чимало ідей структуралізму («теорія рамок»), етнометодології й відбилися на всій мікрорівневій соціології, збагативши інші теорії.






Personalised Essay Writing Service for You

Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити