Соціологія короткий енциклопедичний словник

ГРОТ Микола Якович (30.04.1852, Гельсінкі — 04.06,1899, помістя Кочеток Харківської губ.) — відомий представник позитивіст, соціології в Україні. З 1876 р. — проф. Ніжинського історико-філол. ін-ту. У 1883 — 1886 рр. — проф. Новоросійського (Одеського) ун-ту. Згодом проф. Московського ун-ту. У 1899 р. перейшов до Харківського ун-ту , та внаслідок передчасної смерті до виконання обов'язків не приступив. Основна соціол. проблематика — типи сусп. розвитку, сутність соціології та класифікація наук.

Типи розвитку розглядає в руслі спенсерівської ідеї пристосування. Вважав, що оскільки пристосування буває різним, то різними є типи розвитку, а саме: прогрес, регрес, інгрес. Критеріями вичленування типів розвитку, і в цьому відчувається вплив традицій механістичної школи, є здатність людини до збереження, економії своєї енергії (прогрес) або її непродуктивна, несвідома витрата (регрес) і такий стан суспільства, у якому не відбувається ні піднесення, ні зменшення його сил до дії (інгрес).

Основою його класифікації наук, з одного боку, є принцип розвитку явищ природи (неорганічні, органічні, надорганічні явища), а з другого - принцип розвитку ідей у процесі пізнання явищ природи. Науками про надорганічні явища є психологія і соціологія. Психологія вивчає психічні явища, які мають більш заг. і простий характер. Соціологія ж вивчає соціальні явища, які мають більш спеціальний і складний характер.

У Г. простежується тенденція до психологізації соціології. На його думку, суспільству властиві ті. ж функції, що і психічному індивіду або суб'єкту, а тому соціологія є, по суті, не що інше як психологія суспільства. Подібно до того, як на основі своєї теорії психол. обороту Г. побудував структуру психології, на ґрунті цієї ж теорії він побудував і структуру соціології. Теорія психол. обороту визнає такі послідовні й органічно пов'язані один з одним моменти взаємодії психол. організму з середовищем і нашим фіз. організмом: 1) відчуття (пізнання); 2) почуття (суб'єктивна і моральна оцінка зовнішніх фактів); 3) прагнення або бажання (суб'єктивна або внутрішня діяльність); 4) рух або дія (зовнішня діяльність суб'єкта або виявлення його відношення до середовища). Суспільство також пізнає, дає моральну або суб'єктивну оцінку навколишнім явищам, прагне і бажає, діє і виявляє в той чи іншій спосіб своє ставлення до світу.

Відповідно на різних етапах свого розвитку об'єктом свого вивчення соціологія може мати: аналіз явищ пізнавальної діяльності суспільства, які виявляються в мові, науці і знаннях; аналіз явищ почування суспільства, які виявляються в його звичаях, моралі і худ. творчості; аналіз явищ волі суспільства, які виявляються в його сусп., політ, і реліг. тенденціях; аналіз явищ діяльності суспільства, які відображаються в його зовнішній культурі, в юридичних, екон. і політ, законах і нормах.

Відповідно до цього поділяв соціологію на чотири головні відділи. Існуючі розділи сусп. і філол. наук він включив до першого відділу; до другого — науку про сусп. мораль, або соціальну етику, а також науку про мистецтво як соціальний феномен; науку політ, історії і науку про релігії - до третього; науки юридичні і екон. до четвертого. Свої об'єкти соціологія може досліджувати на конкретно — абстрактному і абстрактному рівнях. Сучасна Г. соціологія мала, на його думку, дати наук, класифікацію уже існуючого наук, матеріалу, а потім перейти до створення абстрактних соціальних теорій, 3 сер. 80-х рр. XIX ст. Г, відходить від позитивізму.

Тв Прогресс и наука. Одесса, 1883; Отношение философии к науке и искусству. К., 1883; Опыт нового определения понятия прогресса. Одесса, 1883; К вопросу о классификации наук. Спб., 1884; О научном значении пессимизма и оптимизма как мировоззрений. Одесса, 1884.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити