ЗЕМЛЯ У КОСМІЧНОМУ ПРОСТОРІ

ГІДРОСФЕРА

Гідросфера ( “гідро” – вода ) – водна оболонка Землі, яка включає поверхневі води та води Світового океану. Більша частина води припадає на Світовий океан – 96% об’єму, підземні води – 2%, льодовики – 2%, 0,02% - поверхневі води материків: ріки, озера, болота. Запаси прісної рідкої води становлять всього 0,6%. Вчені вважають, що за 3000 років в процесі кругообігу води в природі вода Світового океану обновлюється.

Температура всієї маси води близько 4ºС . Середня температура поверхневих вод океану більше +17ºС , але в північній півкулі вона на 3ºС вище, ніж в південній. Замерзання води відбувається при середній солоності близько -2ºС . Чим вища солоність, тим нижча температура замерзання. З глибиною температура води різко знижується лише перші 700 м. Далі вона змінюється значно повільніше - в середньому на 2 ºС на кожний кілометр. На глибині понад 4000 м вся вода має однакову температуру - 0ºС . Температура придонного шару води залежить від товщини земної кори і може підігріватись від внутрішнього тепла Землі.

Солоність води – це кількість солі в грамах, які розчинені в 1 кг (літрі) морської води. Вона позначається символом S і виражається в проміле, тобто в тисячних долях (‰). Середня солоність океанічної води - 35‰ (35 г/л), максимальна в Червоному морі – більше 42‰.

Табл. 7. Солоність води

Об’єм води	Солоність води, ‰	Маса солей
1 л	1	1 г
1 л	35	35 г
1 м3	1	1 кг
1 м3	35	35 г
1км3	1	1 000 000 т
1 км3	35	35 000 000 т

До поверхневих вод відносяться води річок, озер, льодовиків та підземні води. Річка – це природний водотік, який протікає в зниженнях рельєфу, створених її рухом. Кожна річка має свій витік та гирло.

Падіння річки – це різниця між висотами поверхні води біля витоку та гирла:

де h₁ – висота витоку, h₂ – висота гирла.

Похил річки – це відношення величини падіння до довжини річки:

де П – падіння річки, Д – довжина річки. П_р (см/км).

Річковий стік ( витрати води)- це кількість води, що протікає в річищі за певний період часу:

де Q – витрати води в річці (м³/сек.) на заданому відрізку річки, F – площа поперечного перерізу річки, V – швидкість течії річки.

де Ш – ширина річки, h – глибина річки. Якщо річковий стік за певний період рівномірно розподілити по території басейну, то утвориться шар стоку (в мм):

де R - річний стік, S - площа басейну річки, h - висота шару стоку.

Енергія водного потоку русла визначається за формулою:

де Н – висота падіння річки (м), Q – витрати води в річці (м³/сек.) , 1000 кг – маса 1 м³ води (кг). 1 кВт енергії прирівнюється до 102 кг · сек.

Коефіцієнт стоку – відношення величини об’єму стоку або шару стоку до кількості опадів, які випали на площу водозбору за цей же час і зумовили виникнення стоку (вимірюєтьсяу відсотках).

 Річкова ерозія - процес руйнування, перенесення та відкладання гірських порід. Твердий стік – увесь твердий матеріал, який переносить річка. Базис ерозії – поверхня, на рівні якої водний потік втрачає свою живу силу і нижче якого він не може поглиблювати своє ложе.

 Поперечний переріз річки - це частина русла, яку займає вода. Щоб визначити його, треба знати ширину і глибину річки. При простих підрахунках береться середня її глибина, а при точних - глибини треба міряти через кожні 2-3 м і брати середні глибини кожної ділянки річки. Визначаємо площі перерізів на кожній ділянці, додаємо їх і отримуємо загальну площу поперечного перерізу річки.