ЗАДАЧІ З ГЕОГРАФІЇ - Лавренчук Г.М. - 2009 рік
ЗЕМЛЯ У КОСМІЧНОМУ ПРОСТОРІ
ГІДРОСФЕРА
Гідросфера ( “гідро” – вода ) – водна оболонка Землі, яка включає поверхневі води та води Світового океану. Більша частина води припадає на Світовий океан – 96% об’єму, підземні води – 2%, льодовики – 2%, 0,02% - поверхневі води материків: ріки, озера, болота. Запаси прісної рідкої води становлять всього 0,6%. Вчені вважають, що за 3000 років в процесі кругообігу води в природі вода Світового океану обновлюється.
Температура всієї маси води близько 4ºС . Середня температура поверхневих вод океану більше +17ºС , але в північній півкулі вона на 3ºС вище, ніж в південній. Замерзання води відбувається при середній солоності близько -2ºС . Чим вища солоність, тим нижча температура замерзання. З глибиною температура води різко знижується лише перші 700 м. Далі вона змінюється значно повільніше - в середньому на 2 ºС на кожний кілометр. На глибині понад 4000 м вся вода має однакову температуру - 0ºС . Температура придонного шару води залежить від товщини земної кори і може підігріватись від внутрішнього тепла Землі.
Солоність води – це кількість солі в грамах, які розчинені в 1 кг (літрі) морської води. Вона позначається символом S і виражається в проміле, тобто в тисячних долях (‰). Середня солоність океанічної води - 35‰ (35 г/л), максимальна в Червоному морі – більше 42‰.
Табл. 7. Солоність води
Об’єм води |
Солоність води, ‰ |
Маса солей |
1 л |
1 |
1 г |
1 л |
35 |
35 г |
1 м3 |
1 |
1 кг |
1 м3 |
35 |
35 г |
1км3 |
1 |
1 000 000 т |
1 км3 |
35 |
35 000 000 т |
До поверхневих вод відносяться води річок, озер, льодовиків та підземні води. Річка – це природний водотік, який протікає в зниженнях рельєфу, створених її рухом. Кожна річка має свій витік та гирло.
Падіння річки – це різниця між висотами поверхні води біля витоку та гирла:
де h1 – висота витоку, h2 – висота гирла.
Похил річки – це відношення величини падіння до довжини річки:
де П – падіння річки, Д – довжина річки. Пр (см/км).
Річковий стік ( витрати води)- це кількість води, що протікає в річищі за певний період часу:
де Q – витрати води в річці (м3/сек.) на заданому відрізку річки, F – площа поперечного перерізу річки, V – швидкість течії річки.
де Ш – ширина річки, h – глибина річки. Якщо річковий стік за певний період рівномірно розподілити по території басейну, то утвориться шар стоку (в мм):
де R - річний стік, S - площа басейну річки, h - висота шару стоку.
Енергія водного потоку русла визначається за формулою:
де Н – висота падіння річки (м), Q – витрати води в річці (м3/сек.) , 1000 кг – маса 1 м3 води (кг). 1 кВт енергії прирівнюється до 102 кг · сек.
Коефіцієнт стоку – відношення величини об’єму стоку або шару стоку до кількості опадів, які випали на площу водозбору за цей же час і зумовили виникнення стоку (вимірюєтьсяу відсотках).
Річкова ерозія - процес руйнування, перенесення та відкладання гірських порід. Твердий стік – увесь твердий матеріал, який переносить річка. Базис ерозії – поверхня, на рівні якої водний потік втрачає свою живу силу і нижче якого він не може поглиблювати своє ложе.
Поперечний переріз річки - це частина русла, яку займає вода. Щоб визначити його, треба знати ширину і глибину річки. При простих підрахунках береться середня її глибина, а при точних - глибини треба міряти через кожні 2-3 м і брати середні глибини кожної ділянки річки. Визначаємо площі перерізів на кожній ділянці, додаємо їх і отримуємо загальну площу поперечного перерізу річки.