Українська мова 5-11 класи - тестові завдання - 2018 рік

Морфологія

Коротко про основне

Морфологія — розділ науки про мову, що вивчає слово як частину мови, граматичні значення і відмінювання слів. У сучасній українській мові налічують 10 частин мови: 6 самостійних (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник), 3 службові (прийменник, сполучник, частка) і окрему частину мови — вигук. Серед самостійних частин мови виокремлюють іменні — іменник, прикметник, числівник, займенник. їм властивий рід, число, відмінок. Дієслову притаманні вид, перехідність/неперехідність, спосіб, час, особа, рід (для минулого часу і умовного способу) та число. Прислівнику властива незмінність.

Словозміна іменних частин мови представлена відмінюванням (зміною за відмінками), а словозміна дієслова — дієвідмінюванням (зміною за особами). Словозміна іменника виявляється у відмінах, дієслова — у дієвідмінах. Відміна — певний тип відмінкових закінчень іменників. Словозміна іменників представлена чотирма відмінами. Крім того, є іменники, що не належать до жодної відміни. Дієвідміна — певний тип особових закінчень дієслів. В українській мові є дві дієвідміни.

Іменник має лексико-граматичні розряди (власні — загальні назви; істоти — неістоти; конкретні — абстрактні назви; збірні та речовинні) і граматичні категорії (рід, число, відмінок).

Прикметники за значенням поділяють на три розряди: якісні, відносні та присвійні. Якісні мають такі граматичні особливості, як ступені порівняння, коротка (ця граматична властивість збереглася в обмеженій групі слів: зелен, ясен) та повна (чарівная) форми. За способом відмінювання прикметники належать до твердої та м’якої груп. Однак є невелика група складних за будовою прикметників, які мають закінчення обох груп (білолиций тощо).

Числівники поділяють на кількісні та порядкові. Серед кількісних числівників розрізняють означено-кількісні та неозначено-кількісні. Означено-кількісні представлені числівниками, що позначають ціле число (влас- не-кількісні), збірними та дробовими числівниками. Порядкові числівники змінюються за родами, числами і відмінками так, як прикметники. Словозміна кількісних числівників налічує декілька типів.

Займенник — частина мови, яка може замінювати іменник, прикметник і числівник. У сучасній українській мові налічують дев’ять розрядів займенників: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені, заперечні.

Дієслово охоплює п’ять типів форм: способові форми, інфінітив, дієприкметник, дієприслівник і безособові форми на -но, -то.

Способові форми об'єднують дійсний, умовний та наказовий способи. У способових формах визначають вид, перехідність/неперехідність, спосіб, час (лише для дійсного способу), особу, рід (для минулого часу та умовного способу) і число.

Інфінітив — неозначена форма дієслова; початкова форма дієслова — має лише вид і перехідність/неперехідність.

Дієприкметник — особлива форма дієслова, що має граматичні ознаки двох частин мови — дієслова та прикметника (написати — написаний, написана, написане). Від дієслова дієприкметник успадкував вид, перехідність/неперехідність, стан (активний та пасивний) і час (теперішній та минулий). Типова синтаксична функція дієприкметника — означення або іменна частина складеного присудка.

Дієприслівник — особлива форма дієслова, має граматичні ознаки двох частин мови — дієслова та прислівника (працювати — працюючи, написати — написавши, сміятися — сміючись, усміхнутися — усміхнувшись). Дієприслівник, як і дієслово, набуває граматичного значення виду, перехідності/неперехідності та часу(теперішнього або минулого); дієприслівнику властива незмінність, як і прислівнику. Дієприслівник у реченні, як правило, є відокремленою обставиною (одиничний або у складі дієприслівникового звороту).

Безособова форма на -но, -то — специфічна форма української граматики. У ній визначають вид (зазвичай доконаний), перехідність, стан (пасивний) і незмінність.

Способова форма завжди виконує функцію присудка у двоскладному реченні, безособова форма на -но, -то — роль присудка в односкладному безособовому реченні. Інфінітив виконує роль присудка (головного компонента складеного дієслівного присудка), а також, як і іменник, може бути будь-яким членом речення (підметом, означенням, додатком, обставиною мети).

Прислівник — незмінна частина мови, однак може виконувати функцію другорядного члена речення (неузгодженого означення або обставини), присудка в односкладному безособовому реченні, а також може бути вставним словом. За значенням прислівники поділяють на прислівники способу дії, міри і ступеня дії, часу, місця, причини і мети.

Прийменник — службова частина мови, яка слугує для зв’язку слів у реченні. За походженням виокремлюють непохідні та похідні прийменники. Серед похідних вирізняють прийменники іменникового, прислівникового та дієслівного походження.

Сполучник — службова частина мови, яка поєднує однорідні члени (сурядні) та частини складного речення (сурядні і підрядні). Сурядні сполучники класифікують на єднальні, розділові та протиставні; підрядні — часу, місця, причини, мети, умови, допусту, наслідку, з’ясувальні.

Частка — службова частина мови, яка бере участь у формуванні словоформ (наказового та умовного способів/ слів (насамперед займенників і прислівників) та речень (модальні частки, видільні, вказівні тощо).

Вигук — особлива частина мови, що не належить ні до самостійних, ні до службових. Вигуки виражають емоції, але не називають їх. Серед них виокремлюють т. зв. формули ввічливості.






Personalised Essay Writing Service for You

Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити