Загальний курс транспорту

 

РОЗДІЛ 11 НОВІ ВИДИ ТРАНСПОРТУ

11.1. РІЗНОВИД НОВИХ ВИДІВ ТРАНСПОРТУ І ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ РОЗВИТКУ

  Зростаючі масштаби перевезень вантажів та пасажирів, збільшення відстаней транспортування, зведення магістралей в віддалених та важкодоступних районах з суворим кліматом, необхідність організації транспортного обслуговування крупних міст та промислових об'єктів, підвищення швидкості, надійності комунікацій, покращання комфорту та зниження вартості перевезень - все це потребує розробки нових нетрадиційних транспортних засобів. Багато з них існують у вигляді проектів, частина яких вже реалізована.

  Разом з тим більшість ідей про створення нових видів транспорту існує вже давно, а реалізуються вони на сучасній технічній основі зараз. До таких видів транспорту належать системи, які відрізняються від традиційних принципом дії, конструкцією двигуна: пневмо- контейнерний транспорт, трубопровідний гідротранспорт, монорельсові шляхи, судна на повітряній подушці, поїзди на магнітному підвісі, дирижаблі та інші.

  Трубопровідний контейнерний транспорт. У порівнянні з іншими транспортними засобами він має значні переваги: велика швидкість доставки вантажів, безперервність технологічного процесу, повна автоматизація праці та висока її продуктивність, відсутність втрати вантажів. Крім того, виключається вплив кліматичних та погодних умов. Пневмотрубопроводи можуть бути прокладені під землею, на естакадах, по дну річок і озер, в болотах і горах. Вони здатні транспортувати сипучі вантажі, будівельні матеріали, корисні копалини, дрібні штучні вантажі.

  Цей вид транспорту дає можливість відправки за межі міста (в контейнерах по трубопроводах) побутові та промислові відходи, запресовані в брикети. Головне його призначення - зміна значної кількості автомобілів, часткове розвантаження залізниці, на коротких відстанях.

  Продуктопровідний транспорт. Системи трубопровідного гідротранспорту служать для переміщення вугілля та рудних концентратів. В перспективі передбачається використання цього виду транспорту для доставки енергетичного вугілля в європейську частину країни, особливо, на південь України. Як показали розрахунки, ефективність цієї системи значно вища, ніж доставка вугілля залізничним транспортом.   Практично повна автоматизація всіх технологічних процесів на трубопровідному гідротранспортному комплексі, включаючи системи приготування вугілля до транспорту, забезпечує значне зниження трудових затрат за його обслуговування в порівнянні з залізничною дорогою.

  Трубопровідний гідротранспорт рудних концентратів, на відміну від гідротранспорту вугілля, не потребує створення додаткових складних систем для приготування пульпи. Тому сфера його використання практично не обмежується вантажопотоком та протяжністю траси. І доцільність реалізації кожного проекту повинна розглядатися залежно від ступеня перевантаження залізничних доріг в даному районі, забезпечення водою тощо.

  Судна на повітряній подушці. Ідея використання «повітряної подушки» відома більш 100 років та виникла вперше в Росії. В наш час створено декілька моделей суден на повітряній подушці.   Побудовані такі судна і в багатьох країнах світу. Існують самохідні і буксирувальні, як правило, транспортні платформи на повітряній подушці. Одна з найбільших працює в якості автопасажирського парому через Ла-Манш. Його довжина 39,2 м, ширина 22,8 м, водозміщення 180 т, вантажопідйомність 80 т, висота підйому над поверхнею води 1,8 м. Чотири турбогвинтових двигуна дозволяють розвивати швидкість до 80 вузлів.

  Недоліком є велика витрата енергії на створення повітряної подушки та сильний шум.

  Монорельсова дорога. Така дорога була створена вперше у 1820 р. у підмосковному селищі Мячкове, де побудували «дорогу на стовпах». Її вагонетки, ведені кіньми, котилися по поздовжньому брусу, укладеному на опорах.

  Майже усі діючі в наш час монорельсові дороги мають електричну тягу і отримують енергію від контактного проводу. Вони малошумні і не зашкоджують повітряний басейн. Поїзд монорельсової дороги, як і поїзд метрополітена, може складатися із одного чи декількох вагонів. Максимальна швидкість руху на діючих дорогах складає 70-125 км/год; провізна здатність до 40 тис. пасажирів/год.

  Ціна споруди монорельсових доріг приблизно у 2 рази нижча ціни підземного метрополітену. За наявності вільних просторів для установки естакади вони призначаються ефективними засобами міського і приміського транспорту.

  В умовах обмеженості паливно-енергетичних ресурсів велика увага приділяється використанню на транспорті енергії повітря.

  Нетрадиційні види транспорту, втілюючи ідеї, які не знайшли раніше втілення в силу недостатнього рівня розвитку техніки, відкривають принципово нові шляхи підвищення ефективності роботи єдиної транспортної системи.

  Монорейкові дороги та способи руху по них рухомого складу. Електричну модель монорейкової дороги вперше було створено в Росії. В 1897 році вона була побудована в Петербурзі інженером І.В. Романовим.

  Одна з перших пасажирських монорейкових доріг з'явилася в місті Вупперталі (Германія) в 1901 році, в основу якої лягли розробки російського спеціаліста. Одним з недоліків цієї дороги був значний шум при русі металевих коліс по металевій рейці, який було усунено при подальших реконструкціях.

  В середині 30-х років XX століття монорейкову естакаду випробували на станції Северянин, а згодом в Центральному парку культури та відпочинку їм. О. М. Горького в Москві була запущена випробна лінія. Вона являла собою замкнену безперервну естакаду довжиною 474 метри, що була обладнана спеціальними поворотними кільцями. Аеропоїзд - як називали його винахідники - приводився в рух штовхачем електроприводом. Маючи два двигуна потужністю 2,5 кВт, вагон розвивав швидкість 120 км/год. Повнорозмірний двофюзеляжний вагон такої дороги, обладнаний двома авіаційними двигунами, міг рухатись зі швидкістю 300-350 км/год, і призначався для швидкісних перевезень пасажирів.

  Сучасна монорейкова дорога - це залізобетонна або металева балка (рейка), піднята на естакаду, та рухомий склад (вагони) на візках з пневматичними шинами.

  Розрізняють:

• навісні дороги (системи «АЛЬВЕР»);

• підвісні системи (система «СОФЕЖ»).

  Кожна з існуючих систем має свої переваги та недоліки. Так, навісна дорога потребує більш складної системи ходової частини для забезпечення стійкості вагонів. Крім того, за несприятливих метеорологічних умов монорейка (балка) покривається льодом і практично виводить систему з ладу або потребує трудоемкої роботи з її очистки.

  Поряд з цим даний тип монорейкової дороги дозволяє мати значно (на 2-3 метри) меншу довжину опору естакади, а отже, меншу будівельну вартість. Для підвісних доріг необхідні більш високі опори, щоб забезпечити необхідний підйом полу (дна) кузова вагону над поверхнею землі (4,0-5,0 метрів), але разом з цим ходові частини вагонів значно спрощуються.

  Оригінальна система підвісної монорейкової дороги була запропонована французькою фірмою «СОФЕЖ», де несуча балка виконана у вигляді неповністю замкнутого металевого коробу, всередині якого рухаються візки вагонів. Значною перевагою цього типу дороги вважається її роботоздатність при снігопаді та ожеледиці, хоча сама по собі балка являє громізку та дорогу конструкцію.

  Діючі сучасні монорейкові дороги мають в основному електричну тягу, отримують енергію від контактного проводу. Вони малошумні і не забруднюють природний басейн, тобто є екологічно чистим видом транспорту.

  Поїзд монорейкової дороги, як і поїзд метрополітену, може складатись з одного або декількох вагонів. Максимальна швидкість руху на діючих дорогах складає 70-125 км/год, провізна здатність - до 40 тис. пасажирів за годину. Вартість спорудження монорейкових доріг в 2 рази нижче вартості підземного метрополітену.

  Найбільш протяжною та вдосконалою в технічному відношенні є двопутна навісна дорога типу «АЛЬВЕР», споруджена в Токіо для зв'язку центру міста (вокзалу) зі старим аеропортом довжиною 13,2 км. Тут діють З- або 6-тивагонні поїзди зі швидкістю 60-70 км/год. Для економії території (суші) частину естакади прокладають по мілководдю вздовж берега моря. Випробну ділянку дороги типу «СОФЕЖ» розташовано у Франції. В Дюссельдорфі введено в дію випробну ділянку монорейкової дороги типу «СОФЕЖ» з легкими пласмасовими вагонами на 30-35 пасажирів на електричній тязі, що розвиває швидкість - 35 км/год. з автоматичним управлінням від ЕОМ.

  Через значну вартість та деякі експлуатаційні незручності (необхідність підйому та спуску пасажирів з естакад, складність обслуговування шляху та рухомого складу тощо) монорейкові дороги поки що не отримали широкого використування.

  У світі збудовано два-три десятка окремих ліній протяжністю від сотен метрів до декількох кілометрів, головним чином у якості атракціонів в парках, на виставках тощо. Разом з тим монорейкові дороги можуть мати свою економічну доцільну сферу використання як повноправний вид міського та міжміського транспорту.

  В Україні, на жаль, монорейкових доріг не існує. На мою думку, це пов'язано з тим, що монорейковий транспорт є досить новим (порівняно з іншим транспортом), незвичним видом транспорту, а також економічними (фінансовими) та технологічними труднощами в середині країни.

  З кожним роком кількість транспорту збільшується, міські дороги заповнюються все більшою кількістю автомобілів, виникає проблема перевантаження міських магістралей. На думку вчених, одним з діючих шляхів скорочення кількості автомобілів в місті з метою розвантаження внутрішніх магістралей можна досягти створенням саме монорейкових транспортних систем, оснащених автоматичними системами управління за допомогою ЕОМ. Поїзди таких систем складаються з окремих модулів - кабінок, формуються в процесі руху. Пасажир модуля за допомогою простого коду вказує пункт призначення, а ЕОМ вибирає оптимальний маршрут руху. Декілька таких систем вже експлуатуються, біля ЗО проходять стадію випробування і понад 300 знаходяться в стані проектування.

  Враховуючи всі ці дані, ми можемо говорити про монорейковий транспорт, як про транспорт майбутнього.






Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Всі матеріали на сайті доступні за ліцензією Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0 Unported CC BY-SA 3.0 та GNU Free Documentation License (GFDL)

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.