Біологія 7 клас

Розділ 3. ГРИБИ ТА ЛИШАЙНИКИ

 

Тема 8. ЛИШАЙНИКИ

 

56. Лишайники — симбіотичні організми

 

Лишайник — це водорість у «обіймах» гриба.

Дитяча енциклопедія

Попробуйте Якщо б учені влаштували змагання на витривалість серед рослин, то лишайники, безперечно, стали б першими претендентами на перемогу. Вони поширені в арктичних тундрах, на холодних скелях найвищих rip світу, біля антарктичних льодовиків, серед розжарених каменів і пісків пустель. Лишайники витримують найсуворіші умови, у яких рослини вижити не можуть. Завдяки чому лишайники виживають у найнесприятливіших для життя умовах?

Іл. 56.1. Лишайники: 1        — накипний (золотянка стінна);

2 — листуватий (пельтигера собача); 3 — кущистий (кладонія альпійська)

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Лишайниками називають своєрідні організми, які утворилися внаслідок співжиття гриба та водорості. Пригадайте, як називається співжиття живих організмів.

Так, таке співжиття називають симбіозом.

Лишайники — таломні організми. їхнє тіло складається з гіфів гриба та клітин водорості (іл. 56.2). Гриб постачає водоростям воду й мінеральні речовини, а водорості синтезують для гриба органічні сполуки. Ріст у лишайників дуже повільний. Вони розмножуються здебільшого вегетативно, живуть довго, сотні та навіть тисячі років.

Лишайники поширені скрізь: їх багато в тропіках, але найбільше в помірних і холодних широтах. Вони оселяються на грунті, камінні, стовбурах дерев тощо. За формою слані лишайники бувають накипні, листуваті та кущисті (іл. 56.1). Беруть лишайники участь у ґрунтоутворенні, руйнуванні гірських порід, є середовищем життя та їжею для тварин. Людина здавна споживає деякі види лишайників у їжу. У промисловості з лишайників добувають цукор, барвники, деякі лікувальні речовини. Вони є показниками чистоти повітря.

Іл. 56.2. Схема внутрішньої будови слані лишайники:

1 — верхня кірка: 2 — водорості: 3 — міцелій гриба; 4 — нижня кірка; 5—ризоїди

Поглиблення теми

Які особливості будови та життєдіяльності зумовлюють витривалість лишайників?

Тіло лишайників складається з двох компонентів: водорості та гриба. Нитки (гіфи) гриба переплітаються, ущільнюючись з верхнього та нижнього боку талому. Ущільнені шари називають відповідно нижньою та верхньою кіркою. Верхня кірка забарвлена в різні кольори завдяки зеленим, синім, фіолетовим, червоним і коричневим пігментам. Вона товстіша за нижню, забезпечує захист і поглинання води з повітря та мінеральних речовин. Нижня кірка топкіша, має вирости, що забезпечують прикріплення. У середині тіла між гіфами гриба розташовуються клітини водоростей, які й здійснюють фотосинтез, перетворення та накопичення речовин.

Характерною особливістю лишайників є утворення особливих кислот, які разом із пігментами зумовлюють колір талому, забезпечують захист від бактерій і беруть участь у розчиненні мінеральних речовин довкілля. Найважливішим пристосуванням до виживання є їхня здатність дуже швидко висихати. При висиханні фотосинтез, який здійснюють водорості, припиняється. У такому зневодненому стані лишайники можуть витримувати сильну спеку та лютий мороз. Зволожуючись дощем, лишайники дуже швидко поглинають воду та відновлюють процеси життєдіяльності. У багатьох місцях існування вологість тіла лишайників може коливатися протягом доби, і тому фотосинтез у них здійснюється лише кілька годин. Зазвичай це відбувається після зволоження росою чи туманом. Наслідком цього є низька швидкість росту (від 0,1 до 10 мм на рік). Найбільш активно лишайники ростуть і розвиваються на морських узбережжях або в горах із постійними та густими туманами. Живлення в лишайників виключно повітряне й відбувається за участю обох організмів. Отже, витривалість лишайників зумовлена особливостями будови їхнього тіла, здатністю висихати, залишаючись при цьому живими, і відновлювати процеси життєдіяльності, як тільки з’явиться вода, наявністю лишайникових кислот.

Від чого залежить різноманітність і поширення лишайників?

Науку, що вивчає лишайники, називають ліхенологія (латин, «ліхен» — лишайник, «логос» — наука). Відомо більше 25 000 видів лишайників, які поширені по всій земній кулі. Ростуть лишайники на найрізноманітніших субстратах, але при цьому головною умовою для їхнього поселення є тривале перебування предмета в нерухомому стані.

За формою слані лишайники поділяють на три групи: кіркові, чи накипні, — у вигляді кірки (наприклад графіс), листуваті — у вигляді листоподібної пластинки (наприклад стінна золотянка) та кущисті — у вигляді кущиків (наприклад ягель). Тривалий час вважали, що лишайник — це приклад взаємовигідного співіснування гриба та водорості. Проте нині вчені дійшли висновку, що гриб паразитує на водорості. Усі водорості, що входять до складу лишайника, можуть і навіть живуть краще у вільному стані. Лишайникові ж гриби, якщо їх вилучити з тіла лишайника, або гинуть, або розвиваються погано. Найчастіше в тілі лишайників трапляються одноклітинні та нитчасті зелені водорості й ціанобактерії. Отже, різноманітність і поширення лишайників залежать від умов існування та видового складу грибів і водоростей, які входять до складу лишайника.

Яка роль лишайників у природі та в житті людини?

Лишайники відіграють важливу роль в утворенні покриву боліт тундри. Оселяючись на гірських породах і виділяючи кислоти, вони сприяють їхньому вивітрюванню і утворенню ґрунту, на якому можуть оселятися рослини. Тому їх називають «піонерами рослинності». Лишайники слугують укриттям і їжею для багатьох безхребетних і деяких хребетних тварин. Так, північні олені споживають лишайник кладонію, яку називають оленячим мохом, що звичайно неправильно. Ще одна назва цього лишайника — ягель.

Велику роль відіграють лишайники й у житті людини. Вони є джерелом сировини для промисловості (добувають цукор, спирт тощо), джерелом барвників і хімічних індикаторів (наприклад лакмус). Деякі види людина здавна вживає в їжу (наприклад аспіцилія їстівна). А лишайник гірофора їстівна не лише використовується японцями в їжу, а й експортується ними до країн Південно-Східної Азії. Лишайникові кислоти, яких нині відомо вже близько 300, застосовують у медицині як антибіотики (наприклад, уснін, який добувають з кущистого лишайника уснеї бородатої), у парфумерії — як ароматичні речовини та для фіксації запахів. Вони невибагливі до умов середовища, легко переносять тривалі періоди без води, різкі коливання температури, але дуже чутливі до забруднення повітря. Лишайники не витримують високого вмісту в повітрі чадного газу, оксидів сірки, тому їх використовують як біоіндикатори чистоти повітря.

Отже, у природі лишайники відіграють роль «піонерів рослинності», слугують кормом для тварин, а в житті людини їхня роль зумовлюється наявністю в них цінних речовин.

 

САМОПЕРЕВІРКА Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ

 

Зміст матеріалу

Ви опанували цю тему, якщо можете:

52. Загальна характеристика грибів

—      назвати характерні ознаки царства Гриби;

—      охарактеризувати групи грибів за їхнім способом живлення;

—      зробити висновок про значення грибів у природі та в житті людини

53. Цвілеві гриби

—      назвати характерні ознаки цвілевих грибів;

—      охарактеризувати пристосування цвілевих грибів до життя в Грунтовому середовищі;

—      застосувати знання для обгрунтування прийомів зберігання продуктів харчування

54. Шапкові гриби

—      назвати характерні ознаки шапкових грибів;

—      порівняти плодові тіла пластинчастих і трубчастих, їстівних і отруйних грибів;

—      пояснити значення штучного вирощування грибів

55. Гриби-паразити

—      назвати характерні ознаки грибів-паразитів;

—      охарактеризувати пристосування грибів-паразитів до паразитичного способу життя;

—      застосувати знання для профілактики грибкових захворювань

56. Лишайники — симбіотичні організми

—      назвати характерні ознаки лишайників і навести приклади найпоширеніших лишайників свого регіону;

—      охарактеризувати пристосування лишайників до умов середовища;

—      зробити висновок про значення лишайників у природі та в житті людини




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити