Біологія 7 клас

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ

 

Біологія (від грец. біос — життя і логос — наука) — наука про життя в усіх його проявах Ботаніка (від грец. ботане — зелень) — наука про рослини, що вивчає їхню будову, життєдіяльність, взаємозв’язки з навколишньою природою і між собою, поширення рослинних організмів на Землі тощо.

Організм (істота, особина) — будь-яке тіло природи, яке проявляє ознаки життя: подібний хімічний склад, клітинна будова, обмін речовин та енергії, живлення, дихання, ріст, розмноження, рух, подразливість тощо. За кількістю клітин організми поділяють на одноклітинні та багатоклітинні, за типом живлення — на автотрофні та гетеротрофні Рослинний світ — сукупність усіх рослинних організмів на певній території або на земній кулі Тема 1. Будова та життєдіяльність рослин.

Випаровування води, або транспірація (від лат. транс — через і спіро — вдихати) — процес виведення водяної пари через продихи Дихання — процес розпаду органічних речовин до неорганічних, що відбувається з виділенням енергії.

Клітина — основна одиниця будови й життєдіяльності живих організмів, найменша жива система Корінь — вегетативний орган рослини, який забезпечує мінеральне живлення рослин та їхнє закріплення в ґрунті. Розрізняють головний, бічні та додаткові корені, з яких утворюються кореневі системи: стрижнева й мичкувата

Листок — бічна частина вегетативного пагона, функціями якої є фотосинтез, дихання та випаровування. Складається з листкової пластинки, черешка й основи.

Мінеральне живлення — процес поглинання та засвоєння із середовища хімічних елементів і речовин, необхідних для життєдіяльності рослинного організму.

Орган — частина організму, що має певну будову, займає певне положення і виконує відповідні функції

Пагін — вегетативний орган, який утворює надземну систему рослини й забезпечує її життя в повітряному середовищі. Складається зі стебла, листків і бруньок.

Подразливість — здатність живих клітин, тканин або всього організму реагувати на зовнішні чи внутрішні впливи.

Рослини — клітинні організми, які здатні до фотосинтезу та ведуть прикріплений спосіб життя Стебло — осьова частина вегетативного пагона, яка має листки та бруньки й забезпечує зв’язок між надземною та підземною частинами рослини.

Тканина — група клітин, які мають спільне походження, подібну будову та виконують однакові функції. У наземних рослин виокремлюють твірні, покривні, механічні, провідні, основні тканини.

Транспорт речовин — процес переміщення неорганічних і органічних речовин від кореня та листків до всіх клітин рослинного організму.

Фотосинтез (від грец. фотос — світло і синтез — з’єднування) — процес утворення органічних речовин із неорганічних, що відбувається в зелених рослинах на світлі.

Тема 2. Розмноження та розвиток рослин

Запилення — процес перенесення пилкових зерен до насінних зачатків. У покритонасінних виокремлюють два способи запилення: самозапилення та перехресне запилення .

Запліднення — процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин з утворенням зиготи.

Подвійне запліднення — процес злиття двох сперміїв із двома різними клітинами: один спермій зливається з яйцеклітиною, а інший — із центральною клітиною. Цей тип запліднення властивий лише покритонасінним.

Квітка — орган розмноження покритонасінних. Це вкорочений нерозгалужений пагін з обмеженим ростом, видозмінений у зв’язку з розмноженням.

Насінина — орган розмноження рослин, який утворюється в результаті запліднення з насінного зачатка. Складається з насінної шкірки та зародка, у якому є зародкові брунька, корінь і пагін.

Плід — орган покритонасінних; видозмінена в процесі запліднення квітка. Складається з насіння та оплодня.

Ріст — кількісні зміни, які ведуть до збільшення розмірів, об’єму та маси новоутворених клітин, органів і організму в цілому.

Розвиток — якісні зміни, які зумовлюють появу нових клітин, органів на окремих етапах життя рослини. У розвитку рослин виокремлюють два періоди: зародковий і післязародковий.

Розмноження — процес відтворення і збільшення кількості собі подібних організмів, який забезпечує безперервність життя видів.

Вегетативне розмноження — розмноження частинами вегетативних органів, видозмінами пагона або частинами організму.

Сезонні явища — зміни зовнішнього вигляду, процесів росту й розвитку організмів упродовж року відповідно до чергування його сезонів.

Суцвіття — сукупність квіток, розташованих на загальній осі. Суцвіття забезпечують краще запилення та зумовлюють утворення більшої кількості плодів і насіння. Розрізняють прості та складні суцвіття.

Тема 3. Водорості

Водорості — спорові рослини, які містять у своїх клітинах хлорофіл і живуть переважно у воді, найпростіші рослинні організми. Найвідомішими є зелені, діатомові, бурі та червоні водорості.

Бурі водорості — водорості, характерними особливостями яких є багатоклітинна будова й пластинчаста форма талому. Представниками відділу є макроцистис, ламінарія, фукус, саргас тощо.

Діатомові водорості — водорості, характерною особливістю яких є наявність кремнієвого панцира. Усі діатомові — одноклітинні, рідше колоніальні організми мікроскопічно малих розмірів. Представниками є навікула, пінулярія, циклотела тощо..

Зелені водорості — водорості із зеленим кольором талому, тому що серед пігментів, які є в їхніх клітинах, переважають хлорофіли. Представниками є хламідомонада, хлорела, спірогира, улотрикс, ульва тощо.

Червоні водорості, або багрянки, — водорості, у яких відсутні джгутикові стадії. Представниками є порфіра, кораліна, філофора тощо.

Тема 4. Вищі спорові рослини

Вищі рослини — багатоклітинні рослинні організми, пристосовані до життя на суходолі. Нині відомо близько 300 тисяч видів вищих рослин, які поділяють на Мохоподібні, Плауноподібні, Хвощеподібні, Папоротеподібні, Голонасінні та Покритонасінні.

Вищі спорові рослини — група вищих рослин, які розмножуються та поширюються за допомогою спор. До вищих спорових рослин належать представники Мохоподібних, Плауноподібних, Хвощеподібних і Папоротеподібних.

Мохоподібні — вищі спорові рослини, у циклі вітворення яких переважає статеве покоління. Мохоподібні поширені по всій земній кулі. Найпоширенішими представниками є маршанція мінлива, політрих звичайний, або зозулин льон, сфагнові, або торфові мохи тощо.

Папоротеподібні — вищі спорові рослини, найхарактернішою особливістю яких є походження листків, які мають великі розміри. В Україні є близько 60 видів. Найпоширенішими є щитник чоловічий, безщитник жіночий, страусове перо звичайне, орляк звичайний, багатоніжка звичайна тощо.

Плауноподібні — вищі спорові рослини, у циклі відтворення яких переважає спорофіт, що має справжні корені та пагони. Сучасних плауноподібних нараховують близько 1300 видів. В Україні ростуть 12 видів плауноподібних: плаун булавовидний, плаун річний, баранець звичайний, молодильник озерний тощо.

Хвощеподібні — вищі спорові рослини, найхарактернішими ознаками яких є розчленування тіла на вузли та міжвузла. Вони представлені тільки одним родом Хвощ, у межах якого нараховують трохи більше 30 видів. Найпоширенішими видами цього роду в Україні є хвощ польовий, хвощ лучний, хвощ лісовий тощо.

Тема 5. Голонасінні

Насінні рослини — рослини, які розмножуються та поширюються за допомогою насіння. До них належать голонасінні та покритонасінні.

Голонасінні — насінні рослини, у яких насінні зачатки лежать відкрито на насінних лусках. Це переважно вічнозелені дерева, рідше кущі, трав’янистих форм немає. Відомо близько 800 сучасних видів голонасінних, в Україні — близько 20. Найпоширенішими серед голонасінних є хвойні.

Хвойні, або шишконосні, — голонасінні рослини, які мають хвою та шишки. Хвойних нараховують близько 600 видів. Найчисельнішими є роди Сосна та Ялина. Широковідомими є Модрина, Ялиця, Кедр, Кипарис, Яловець, Туя, Тис тощо. В Україні хвойні поширені в зоні мішаних лісів, у лісостеповій і степовій зонах, в Українських Карпатах і у Кримських горах.

Тема 6. Покритонасінні

Дводольні — клас відділу Покритонасінні; рослини, які до нього належать, мають 4-5-членну квітку й у зародку насінини дві сім’ядолі. До дводольних належить близько 200 000 видів рослин. Найвідомішими родинами класу є Капустові, Розові, Бобові, Пасльонові, Айстрові тощо.

Айстрові, або Складноцвіті, — родина класу Дводольні, найхарактернішою ознакою рослин якої є суцвіття кошик. Об’єднують близько 25 000 видів, поширені по всій земній кулі. Більшість Айстрових — трави, іноді кущі та дерева. Найвідомішими є рослини родів Соняшник, Кульбаба, Жоржина, Лопух, Будяк, Осот, Волошка, Ромашка, Полин, Айстра тощо.

Бобові — родина класу Дводольні, найхарактернішими ознаками рослин якої є п’ятичленна метеликоподібна квітка та плід біб. Об’єднує близько 18 000 видів. Це дерева, кущі й трави. Найвідомішими є роди Горох, Квасоля, Соя, Боби, Конюшина, Люцерна тощо.

Капустові, або Хрестоцвіті, — родина класу Дводольні, найхарактернішими ознаками рослин якої є чотиричленна квітка та плід стручок або стручечок.

Капустові — велика родина, яка об’єднує понад 3000 видів. Це переважно трави, зрідка кущі. Найвідомішими є роди Капуста, Редька, Хрін.

Пасльонові — родина з класу Дводольні, найхарактернішими ознаками рослин якої є п’ятичленна зрослопелюсткова квітка та плід ягода чи коробочка. У родині близько 2500 видів. Це переважно трави, кущі та дерева. Найпоширенішими є роди Паслін, Помідор, Перець, Тютюн, Дурман тощо.

Розові — родина класу Дводольні, найхарактернішими ознаками рослин якої є п’ятичленна правильна квітка з великою кількістю тичинок і різноманітними плодами. Об’єднує понад 3000 видів. Це дерева, кущі й трави. Найвідомішими є плодово-ягідні, декоративні, лікарські та медоносні рослини з родів Вишня, Яблуня, Груша, Слива, Суниці тощо.

Культурні рослини — рослини, які людина вирощує для своїх потреб. Так називають тільки ті рослини, які не здатні повноцінно існувати без постійної допомоги людини. Вирощуванням і вивченням культурних рослин займається рослинництво. Культурні рослини поділяють найчастіше за господарським значенням на сільськогосподарські (харчові, кормові, технічні), лікарські, декоративні тощо.

Однодольні — клас відділу Покритонасінні; рослини, які до нього належать, мають тричленну будову квітки й зародок з однією сім’ядолею. Об’єнують близько 50 000 видів. Найвідомішими родинами класу є Лілієві, Цибулеві, Злакові тощо.

Злакові — родина класу Однодольні, найхарактернішими ознаками рослин якої є будова квітки та плід зернівка. Злакові — здебільшого трави, поширені по всій земній кулі. Родина охоплює близько 11 000 видів. Найвідомішими родами є Пшениця, Жито, Ячмінь, Овес, Рис, Ковила, Пирій, Кукурудза тощо.

Лілієві — родина класу Однодольні, найхарактернішими ознаками рослин якої є тричленна яскрава квітка та підземні видозмінені пагони — цибулини. Це багаторічні трави, надземні частини яких восени відмирають, а цибулини зимують у ґрунті. Лілієві — невелика родина, що об’єднує близько 500 видів. У флорі України представлені роди Лілія, Тюльпан, Зірочки тощо.

Цибулеві — родина класу Однодольні, найхарактернішими ознаками рослин якої є тричленні дрібні квітки, зібрані в зонтикоподібні суцвіття. Це багаторічні трави, поширені в обох півкулях. Родина об’єднує близько 750 видів. У флорі України цибулеві представлені родом Цибуля. Найпоширенішими рослинами з цього роду є цибуля та часник — цінні овочеві рослини.

Покритонасінні — відділ насінних рослин, у яких насінні зачатки містяться закрито в зав’язі квітки. Нині існує понад 250 000 видів покритонасінних рослин. Покритонасінні — найпоширеніша та найрізноманітніша сучасна група рослин.

Тема 7. Гриби. Тема 8. Лишайники

Гриби — царство живих організмів, для яких характерні гетеротрофний тип живлення та прикріплений спосіб життя. Нині відомо понад 110 000 видів грибів. Царство Гриби об’єднує одноклітинні та багатоклітинні організми. Різноманітність грибів описують за такими групами, як ґрунтові гриби, шапкові гриби, цвілеві гриби, дріжджові гриби, паразитарні гриби тощо. Гриби-паразити — група грибів, які живляться поживними речовинами живих організмів, викликаючи в них хвороби. Гриби-паразити живуть переважно на рослинах (майже 10 000 видів), рідше на тваринах і людині (близько 1000 видів). Найпоширенішими є такі гриби-паразити — фітофтора, трутовики, сажкові, іржасті, борошнисторосяні гриби тощо.

Цвілеві гриби — група мікроскопічних грибів, характерною ознакою яких є добре розвинена повітряна грибниця. Це гриби, які поширені по всій земній кулі, оселяючись у ґрунті, на поверхні плодів тощо (наприклад пеніцил, аспергіл).

Шапкові гриби — група вищих грибів, характерною ознакою яких є плодові тіла, що складаються з ніжки та шапки. Ця група нараховує близько 8000 видів, які трапляються в лісах, степах, на луках і полях. За особливостями будови шапки їх поділяють на трубчасті та пластинчасті, а за використанням у їжу — на їстівні й отруйні.

Лишайники — своєрідна група симбіотичних організмів, які складаються з гриба та водорості. Ростуть дуже повільно, але живуть довго. Розмножуються лише вегетативно, однак поширені скрізь. За формою талому бувають накипні, листуваті та кущисті.

Тема 9. Бактерії

Бактерії — прокаріотичні одноклітинні живі істоти. Нині бактерій відомо понад 3000 видів; вони поширені в усіх середовищах життя. Найвідомішими групами бактерій є бактерії гниття, бульбочкові бактерії, молочнокислі, хвороботворні бактерії тощо.

Хвороботворні бактерії — мікроорганізми, які спричинюють захворювання людини, тварин і рослин. У людини ці бактерії можуть спричинити такі захворювання, як туберкульоз, правець, холера, дифтерія, дизентерія, тиф, у тварин — сибірка, бруцельоз, у рослин — чорна плямистість помідорів, м’яка гниль цибулі, побуріння плодів абрикосів тощо.

Ціанобактерії — прокаріотичні організми, які здатні до фотосинтезу та використання атмосферного азоту. До ціанобактерій відносять близько 2000 видів одноклітинних, колоніальних і нитчастих організмів, які поширені у водному, ґрунтовому та наземно-повітряному середовищах існування. В Україні звичайними представниками є носток, анабена тощо.

Тема 10. Організми й середовище існування

Абіотичні (від грец. а — заперечна частка, біос — життя) чинники — чинники неживої природи, що впливають на окремі організми та їхні угруповання. Абіотичні чинники поділяють на групи — кліматичні, ґрунтові, орографічні (фактори рельєфу) тощо.

Біотичні (від грец. біос — життя) чинники — чинники живої природи, що зумовлені взаємозв’язками живих організмів між собою. У залежності від того, які організми здійснюють впливи, розрізняють чинники: фітогенні (від грец. фітон — рослина і генао — породжую) — вплив рослин, зоогенні (від грец. зоон — тварина і генао) — вплив тварин і антропічні, або антропогенні (від грец. антропос. — людина і генао) — вплив людини.

Охорона природи — система заходів, що здійснюється з метою збереження, раціонального використання та відтворення природних ресурсів. Складовими охорони природи є охорона атмосферного повітря, вод, ґрунтів, тварин, рослин тощо. В Україні є такі форми охорони природи: 1) виявлення видів і угруповань, які потребують охорони (Червона й Зелена книги); 2) створення заповідних територій; 3) створення державою природоохоронного законодавства; 4) вирощування і дослідження рослин у ботанічних садах, науково-дослідних установах тощо.

Рослинне угруповання — сукупність рослин, які живуть на певній ділянці з однорідними умовами існування та взаємодіють між собою і з довкіллям. Рослинними угрупованнями є ліси, луки, степи, болота.

Середовище існування — частина природи, що безпосередньо оточує організми і здійснює на них певний вплив. Окремими елементами середовища є екологічні чинники, серед яких розрізняють чинники неживої природи та чинники живої природи. На Землі є чотири середовища існування організмів: водне, наземно-повітряне, ґрунтове й організмове.

Червона книга — державний документ про сучасний стан видів тварин і рослин, які перебувають під загрозою зникнення, та про заходи щодо їхнього збереження і науково обґрунтованого відтворення.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити