Біологія 7 клас

ОСНОВНІ ПРАВИЛА ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ПРАКТИЧНИХ УМІНЬ З БІОЛОГІЇ

 

Основні правила виконання рисунків у біології

Результати вивчення біологічних об’єктів неозброєним оком, за допомогою лупи чи мікроскопа можна оформити у вигляді рисунка. Основні правила роботи з рисунками:

1. Рисунок має бути акуратним і виразним, його деталі зображаються точно й чітко. Рисувати потрібно лише те, що ви дійсно бачите, а не те, що вам здається, що ви бачите. Копіювати рисунок із книги, а тим більше перебивати його, не можна.

2. Засобами зображення є лише крапки та лінії. Кожну лінію потрібно продумати і лише потім провести без відриву від паперу. Рисунки в біології не штрихують і здебільшого не розфарбовують.

3. Виконують рисунок простим, добре загостреним олівцем середньої м’якості (позначені ТМ або НВ).

4. Розміри рисунка мають бути достатньо великими: чим більше елементів містить біологічний об’єкт, який розглядається, тим більшим має бути рисунок. Пропорції загального розміру рисунка та його деталей слід обов’язково зберегти.

5. На рисунку роблять позначення за допомогою прямих тонких ліній або стрілок, які не повинні перехрещуватися. Елементи позначаються цифрами чи маленькими буквами.

6. Кожний рисунок повинен мати назву, зазначення ступеня збільшення та пояснювальну характеристику позначених елементів.

Основні правила роботи з ручною лупою

Найпростішим збільшувальним приладом є лупа, що складається зі збільшувального скла й оправи з ручкою. Вона збільшує предмети у 2-50 разів.

1.    Ручну лупу потрібно тримати близько до ока.

2. Біологічний об’єкт наближайте до лупи (чи лупу до об’єкта) до тих пір, поки не отримаєте чіткого зображення.

3.    Для визначення збільшення на лупі вказують її кратність.

Основні правила роботи з мікроскопом

Мікроскоп — це збільшувальний прилад для вивчення дрібних предметів, які невидимі неозброєним оком. Світловий мікроскоп за допомогою світлових променів може збільшувати в 3000 разів, а електронний, у якого збільшене зображення отримують за допомогою пучків електронів, — у сотні тисяч і мільйони разів. У роботі зі світловим мікроскопом слід дотримуватися певних правил:

1.    Роботу з мікроскопом починайте й завершуйте лише з дозволу вчителя.

2. Починаючи роботу з мікроскопом, звільніть стіл від усього зайвого, а всі потрібні для заняття предмети розмістіть праворуч від мікроскопа.

3.    Поставте мікроскоп у робоче положення. Для цього:

а)    поверніть мікроскоп тубусотримачем до себе й розташуйте проти лівого плеча;

б)    установіть у робоче положення об’єктив. За допомогою великого гвинта розташуйте об’єктив над столиком, звертаючи увагу на його збільшення (за наявності декількох об’єктивів поставте в робоче положення об’єктив малого збільшення);

в)    установіть у робоче положення дзеркало. Дивлячись лівим оком в окуляр, поверніть дзеркало так, щоб поле зору було яскраво та рівномірно освітлене. Праве око не закривайте, щоб усе навантаження не припадало на ліве око, що може спричинити перевтому м’язів ока;

г)    перевірте наявність окуляра й зверніть увагу на його збільшення (наприклад 7 ). Спеціальною серветкою протріть об’єктив, дзеркало й окуляр.

4. Роботу з мікропрепаратом слід організовувати в такому порядку:

а)    розмістіть преперат на предметному столику так, щоб предмет дослідження був під об’єктивом. Закріпіть предметне скло клемами;

б)    для більш чіткого зображення об’єкта використовуйте діафрагму, що регулює освітлення;

в)    дивлячись збоку та повертаючи гвинт від себе, обережно розташуйте об’єктив на відстані 3-4 мм від накривного скельця;

г)     дивлячись лівим оком в окуляр, повільно повертайте гвинт на себе до появи чіткого зображення;

ґ) перемістіть препарат у центр зору для вивчення необхідного місця об’єкта і перевірте його закріплення клемами;

д) закінчивши роботу, зніміть препарат.

5. Кратність збільшення об’єкта визначають, перемножуючи збільшення окуляра на збільшення об’єктива (наприклад, якщо на окулярі позначка 7, а на об’єктиві 20, то кратність збільшення буде 7 20=140).

6. Після закінчення роботи з мікроскопом переконайтеся в тому, що всі його деталі добре закріплені.

7. Закрийте мікроскоп футляром, який захищає прилад від пилу.

Основні правила виготовлення тимчасових мікропрепаратів

1.     Для виготовлення препаратів візьміть чисті предметне скло й накривне скельце. Якщо на їхній поверхні ви помітили сліди бруду, то ополосніть їх у воді й обережно протріть серветкою з тканини, поміщаючи предметне скло й накривне скельце між вказівним і великим пальцями правої руки.

2.     За допомогою скляної палички чи піпетки на середину предметного скла нанесіть краплину води.

3.     Потім за допомогою препарувальної голки, пінцету відділіть шматочок тканини або бритвою зробіть тоненький зріз органа рослини.

4.     Препарувальною голкою чи пінцетом цей досліджуваний об’єкт перенесіть у краплину води на предметному склі.

5.      Накрийте препарат накривним скельцем.

Його потрібно взяти двома пальцями за грані, поставити ребром на край рідини й повільно опустити. Якщо під накривне скельце потрапило повітря, легенько постукайте по ньому скляною паличкою.

6. Для забарвлення досліджуваного об’єкта можна використати йод або інший барвник, який потрібно нанести піпеткою поруч із накривним скельцем. Одночасно з протилежного боку кладуть фільтрувальний папір, який буде вбирати воду з-під накривного скельця і сприятиме проникненню розчину барвника.

Основні правила збору та засушування рослин

1. Для гербарію слід брати ті рослини, які трапляються часто. Збираючи рослини, слід пам’ятати про необхідність збереження природи.

2. Збирати рослини в природі краще в суху погоду, після роси.

3. Трав’янисті рослини збирають з усіма органами (корінь, пагін, квітка чи суцвіття, плоди).

Послідовність дій при виготовленні тимчасових мікропрепаратів

4. Для гербарію потрібно брати непошкоджені трав’янисті рослини, у дерев зрізати пагони.

5. Після збору рослин їх обережно розкладають і розправляють на фільтрувальному чи газетному папері.

6. Аркуш паперу з розправленою рослиною загортають в інший («сорочку») і разом із рештою екземплярів затискають між рамками гербарного преса (у домашніх умовах — між рамками з фанери, товстими книжками), перекладаючи кожну гербарну «сорочку» 2-3 пустими аркушами.

7. Зібрані рослини сушать у пресах, щодня змінюючи аркуші протягом 5-7 днів.

8. Висушену рослину вміщують на аркуш картону чи щільного паперу, обов’язково супроводжуючи етикеткою, у якій потрібно вказати: а) назву родини та виду;

б)      місцезнаходження (область, район, географічний пункт); в) місцезростання (ліс, поле, болото тощо); г) дату збирання; ґ) прізвище того, хто зібрав і хто визначив.

Основні правила збору лікарських рослин

1. Лікарські рослини не можна збирати поблизу автомобільних доріг, промислових підприємств, сільськогосподарських комплексів, місць зберігання добрив.

2. Корисні речовини накопичуються нерівномірно, у різних рослин — у різних органах. Лікарські рослини слід збирати тоді, коли в них накопичується найбільше корисних речовин.

3. Для кожної рослини існують свої терміни збирання: корені збирають восени чи навесні, коли в них найбільша кількість активних речовин; бруньки рослин — лише навесні, під час їхнього набрякання; кору дерев — навесні, до розпускання листків; листки та стебла — під час цвітіння; квітки й суцвіття — коли починають розпускатися і до кінця цвітіння; плоди — після їхнього повного дозрівання.

4. Наземні частини рослин збирають лише в суху, ясну погоду й слідкують за тим, щоб вони не мали пошкоджень. Старі, пожовклі листки збирати не можна, оскільки в них нерідко накопичуються шкідливі для людини продукти обміну. Під час збирання потрібно уважно стежити за тим, щоб не зірвати частини інших рослин.

5. З метою збереження лікарських рослин у жодному разі не можна виривати їх з коренем, зрізати всі рослини, які ви знайшли на певній ділянці, збирати з кущів або дерев усі плоди чи насіння тощо.

6. Сушити сировину слід лише в добре провітрюваних затінених місцях, розміщуючи шаром до 3 см на твердих поверхнях. Щодня її потрібно перемішувати по 2-3 рази для рівномірного висушування.

7. Зберігають висушену сировину в мішечках з паперу чи тканини, у коробках або ящиках з картону чи деревини.

Основні правила визначення рослин

Кожний вид рослин має ознаки, які відрізняють його від інших видів. Рослини неоднакові за формою листків, будовою квітки, типом суцвіть, плодів тощо. Тому визначення рослини починають з аналізу її зовнішньої будови.

1. Бажано розглядати свіжу рослину, користуючись при цьому лупою.

2. Визначення назви рослини здійснюється за допомогою діагностичних таблиць, найпоширенішими з яких є дихотомічні таблиці. Ці таблиці складаються з пронумерованих парних тверджень (тези й антитези), які утворюють ступінь.

3. Визначення рослин за такими таблицями зазвичай здійснюється за використанням ознак, які легко розрізняються.

4. Ознаки, які в таблицях (картках) позначаються порядковими номерами (1, 2, З,...), називають тезами.

5. Ознаки, які перераховані за знаками 0 або «—» називаються антитезами.

6. Цифри з лівого боку позначають номер ступеня, з правого—вказують, на який ступінь переходити, якщо названі ознаки відповідають ознакам рослини, яку визначають.

7.     Порядок визначення рослини включає такі дії:

а) читають тезу й антитезу 1-го ступеня і вирішують, що більше відповідає ознакам рослини, яку визначають;

б) наприкінці обраної тези чи антитези стоїть цифра нового ступеня, на який і потрібно перейти;

в) на новому ступені продовжують таке ж порівняння ознак тези й антитези з ознаками рослини, яку визначають;

г)     на одному зі ступенів обрана вами теза чи антитеза приведе до назви рослини.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити