Підручник Біологія 7 клас - Костіков І. Ю. - Освіта 2015 рік

ТЕМА 3. ПОВЕДІНКА ТВАРИН

§ 42. ЕВОЛЮЦІЯ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН, ЇЇ ПРИСТОСУВАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ

Ви дізнаєтеся про те, яке значення мають ті або інші форми поведінки для тварин, а також про та, як змінювалась їхня поведінка у процесі еволюції.

- У яких птахів самка відвертає увагу хижака від гнізда ?

З матеріалу попередніх параграфів можна зробити висновок, що тварини завдяки змінам поведінки пристосовуються до умов довкілля.

Наприклад, тварини знаходять і здобувають їжу, а також запасають її завдяки харчовій поведінці, яка може змінюватись зі зміною пори року або клімату. Тому хижаки полюють саме на ту здобич, якої в даний час і в даному місці найбільше. Так руда лисиця (мал. 253) взимку, коли іншої здобичі обмаль, полює на мишей. При цьому вона знаходить їх навіть під глибоким снігом. Для цього лисиця підстрибує і, провалюючись під сніг, хапає злякану мишу. Цей спосіб полювання лисиці так і називається — мишкуванням.

Навесні, влітку та восени лисиця може ловити зайців, рідше — птахів, використовуючи при цьому вже інші способи полювання. Під час міграцій лососевих риб лисиці, які живуть поблизу річок, де відбувається нерест, харчуються тільки рибою, що загинула після розмноження.

Взагалі лисиця може харчуватися більш ніж 400 видами тварин і кількома десятками видів рослин, змінюючи при цьому пошукову поведінку і способи полювання.

Комфортна поведінка допомагає тваринам запобігати хворобам, бо під час догляду за житлом або поверхнею тіла видаляються бруд, шкідливі бактерії та паразити. Комфортна поведінка властива не тільки окремій особині, а й сім’ї або навіть певній групі тварин.

7klas_3.files/image263.jpg

Мал. 253. Звичайна лисиця може харчуватися більш ніж 400 видами тварин і кількома десятками видів рослин, відповідно змінюючи пошукову поведінку і способи полювання

7klas_3.files/image264.jpg

Мал. 254. Схема основних етапів еволюції поведінки

Наприклад, бджоли запечатують ті комірки стільників, в які проникають паразитичні кліщі, чим запобігають загибелі всієї сім'ї в зимовий період. Зрозуміло, що така поведінка є результатом пристосування до негативного впливу паразитів.

Робочі мурашки постійно знищують паразитів, які можуть зашкодити їхнім личинкам і лялечкам, та переносять своє потомство в більш комфортні умови в межах мурашника.

Неважко помітити, що тварини зі складною нервовою системою, мають складніші й різноманітніші форми поведінки.

Розглядаючи розвиток поведінки тварин від її найпростіших форм до найскладніших, ми можемо поділити цей процес на чотири етапи (мая. 254).

Перший етап у розвитку поведінки в усіх тварин пов’язаний з вродженими способами поведінки, які базуються на інстинктах. Інстинктивні поведінкові реакції є спадковими і не вимагають навчання.

Крім того, як ви вже знаєте, інстинкти е засобом пристосування до таких умов середовища, які є більш-менш постійними, тоді як умовні рефлекси — це механізм пристосування до змін у довкіллі.

Якщо згадати нижчих тварин, наприклад, комах та інших безхребетних, то легко помітити, що майже вся їхня поведінка вичерпується інстинктивними реакціями. Павук, який пряде свою павутину, бджоли, які будують стільники, — всі вони користуються своїми інстинктивними реакціями. Тобто у безхребетних тварин, навіть високоорганізованих з розвиненою суспільною поведінкою (мурах, бджіл, термітів) переважають вроджені інстинктивні поведінкові реакції.

Другий етапу розвитку поведінки — це формування умовних рефлексів. Умовні рефлекси не є спадковими. Вони виникають завдяки особистому досвіду тварини.

При цьому поведінкові реакції, що засновані на умовних рефлексах, формуються завдяки інстинктивним (спадковим) реакціям. Так само, як будь-який умовний рефлекс виникає на основі безумовного.

Третій етап розвитку поведінки пов'язаний з формуванням здатності до навчання. Вищі хребетні тварини вже можуть навчатися. В результаті, у них переважають умовні рефлекси. Причому у ссавців навчання проходить в ігровій формі.

7klas_3.files/image265.jpg

Мал. 255. Поведінка людиноподібних мавп привертає особливу увагу вчених-етологів

На четвертому етапі відбувається формування елементів розумової діяльності. Тому найскладніші форми поведінки притаманні саме нашим найближчим родичам — людиноподібним мавпам. Як виявилося, у мавп дуже складна ієрархія й система спілкування в межах груп. Вони використовують для цього, окрім звуків і демонстративних поз, ще й міміку та жести (мал. 255).

Ролу мова діяльність — найскладніший етап обробки інформації живою істотою, на якому не тільки реєструються події, що відбуваються в довкіллі, а й встановлюються причинно-наслідкові зв'язки між цими подіями.

Відомі випадки, коли в деяких групах шимпанзе окремі тварини навчалися використовувати найпростіші знаряддя — палиці для добування корму (розкопування термітників або мурашників), камені для розбивання твердих шкаралуп горіхів. Пізніше цьому навчилися й усі тварини даної групи. В сусідніх групах шимпанзе, де подібних «винахідників» не було, такі навички не з'являлися, аж поки до них не потрапляв носій такої корисної інформації.

Це свідчить про наявність у людиноподібних мавп найвищого — четвертого ступеня розвитку поведінки — елементів розумової діяльності.

Особливо велике значення мають умовні рефлекси й навчання при формуванні суспільної поведінки хребетних тварин.

Цікаво знати

У багатьох видів птахів самки і самці в разі нападу хижака відволікають його увагу або від гнізда (якщо пташенята ще не вилупилися або вони гніздові), або безпосередньо від пташенят (якщо вони виводкові). Так, у сірої куріпки пташенята виводкові, тому вони одразу після вилуплення покидають гніздо і слідують за батьками. При наближенні хижака до виводка самка прикидається пораненою, а самець з тривожними криками літає навколо неї, аж доки небезпека не зникне. При цьому пташенята припадають до землі й намагаються не рухатися.

Еволюція поведінки та її пристосувальне значення добре прослідковується на прикладі демонстративної поведінки.

Первинні форми такої поведінки, ймовірно, були частиною оборонної поведінки і проявлялися у прямій агресії по відношенню до особини іншого виду, зокрема хижака.

Поступово вони змінилися на безпечнішу (демонстративну) поведінку, яка дозволяла злякати ворога завдяки демонстрації іклів, шипів, каптурів або завдяки загрозливіш звукам — шипінню, реву, торохтінню брязкальцем на кінці хвоста (гримуча змія) та інше.

7klas_3.files/image266.jpg

Мал. 256. У американської сніжної кози роги є небезпечною зброєю

7klas_3.files/image267.jpg

Maл257. У плямистого оленя роги в більшій мірі служать для демонстрації переваги перед суперником

Проте найбільшого розвитку демонстративна поведінка набула при формуванні ієрархії в групах особин одного виду. Тут також добре відслідковується перехід еволюційної стратегії від прямої агресії, зокрема, бійок, що могли призвести до поранень або навіть загибелі особин, до стратеги демонстративної поведінки і певних ритуалів. Причому формувалися як ритуали загрози, так і ритуали умиротворення.

Цікаво, що розвиток демонстративної поведінки супроводжувався і еволюційними змінами в будові тварин — формуванням відповідних структур (шипів, рогів).

Як показав канадський етолог В. Гейст, роги у парнокопитних тварин не використовуються для захисту від хижаків. Він вважає, що еволюційний розвиток цих утворів можна прослідкувати з топки зору розвитку взаємин між особинами одного виду, тобто суспільної поведінки.

При цьому початкова форма — це короткі, гострі, спрямовані вперед роги, такі як у американської сніжної кози (мал. 256). Роги в цьому випадку можуть бути реальною зброєю. Тому самці сніжної кози в турнірах намагаються завдати супротивнику удар рогом в черево або в стегно задньої ноги. Щоправда, у них навіть до справжньої бійки справа доходить вкрай рідко, бо, як правило, самці обмежуються взаємними погрозами.

Наступний етап в еволюції агресивної суспільної поведінки парнокопитних — це перехід до суто демонстративної поведінки у більшості видів антилоп, оленів та баранів. Відповідно й роги цих тварин теж перетворюються на суто демонстративні органи . Вони стають розгалуженими (мал. 257) або закрученими, що дозволяє запобігти можливих травм або загибелі когось із супротивників. Такі роги вже важко використати як справжню зброю. У момент зустрічі суперників важливішим є розмір цих органів.

Еволюційне вчення Чарльза Дарвіна привернуло увагу вчених етологів і зоопсихологів до порівнянна особливостей поведінки вищих тварин, особливо приматів і людини. Аналіз виявлених при цьому спільних рис сприяв кращому розумінню особливостей психіки і розумової діяльності людини і того, яким чином ці особливості сформувалися.

ВИСНОВКИ

1. Тварини зі складною нервовою системою мають складніші й різноманітніші поведінкові реакції, що відображає еволюцію поведінки.

2. Перший етап розвитку поведінки в усіх тварин пов'язаний із вродженими способами поведінки, які базуються на інстинктах.

3. Другий етап розвитку поведінки пов'язаний з формуванням умовних рефлексів. При цьому умовні рефлекси виникають на основі безумовних рефлексів.

4. Розвиток поведінки на третьому етапі зумовлений здатністю тварин до навчання.

5. Заключним етапом розвитку поведінки є прояви елементів розумової діяльності.

6. Еволюція агресивної поведінки супроводжувалася переходом від прямої агресії до демонстративної поведінки.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ. ЯКІ ПОТРІБНО ЗАСВОЇТИ

Демонстративний орган, розумова діяльність

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Наведіть приклади інстинктивних поведінкових: реакцій. У яких тварин вони переважають?

2. Які форми поведінки базуються в основному на інстинктах, а які — на умовних рефлексах?

3. Як еволюція агресивної суспільної поведінки відобразилася на будові парнокопитних тварин?

4. Чому для тварин демонстративна поведінка вигідніша, ніж пряма агресія?

5. Наведіть приклади пристосувального значення змін у різних формах поведінки тварин.

ЗАВДАННЯ

Уважно прочитайте рубрику Цікаво знати цього параграфа. Пригадайте матеріал цієї теми і спробуйте самостійно відповісти на запитання:

1. До якої форми поведінки відносяться описані дії самки?

2. До якої форми поведінки відносяться дії самця?

3. До якої форми поведінки відносяться дії пташенят?

4. Чиї дії можуть бути прикладом демонстративної поведінки?

ПІДІБ’ЄМО ПІДСУМКИ

1. Ми дізналися, що поведінку тварин вивчають у процесі спостережень в природі, в неволі (в зоопарках) і в лабораторних умовах.

2. Ми усвідомили, що у формуванні поведінки тварин головну роль відіграють інстинкти і навчання.

3. Ми зрозуміли, що для існування виду вигідніше, коли замість внутрішньовидової агресії демонструється лише її загроза.

4. Ми отримали уявлення про основні етапи еволюції поведінки тварин: 1) поведінка, що базується на інстинктах: 2) поведінка, що базується на умовних рефлексах і навчанні: 3) розвиток розумової діяльності.

Знаю — вмію

• Я знаю, як проводяться спостереження за поведінкою тварин і вмію назвати методи таких спостережень.

• Я знаю форми поведінки тварин і вмію за їх особливостям и визначити спосіб життя тварин.

• Я знаю, чим інстинктивні поведінкові реакції тварин відрізняються від реакцій, заснованих на навчанні, і вмію визначити, до яких з них відносяться ті або інші дії тварин.

• Я знаю, як відбувалась еволюція поведінки тварин, і вмію назвати її основні етапи.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити