Підручник Біологія 7 клас - Шабанов Д.А. - Грамота 2015 рік

Тема 1 РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТВАРИН

§ 18. Походження й особливості риб

1. Виникнення щелеп. Підтип Хребетні виник завдяки пристосуванню давніх хордових до вільного плавання. Перевагу при такому способі життя мали тварини з більш досконалими органами чуття. Коли вони почали розрізняти окремі поживні частки (планктонні організми), фільтрування замінилося хижацтвом. Деякі з «поживних часток» намагалися втекти від хижака або вирватися з його рота. Хижаки, відповідно, ставали рухливішими й пристосовувалися до утримування здобичі.

Як утримували здобич перші хребетні? У цих тварин їжа фільтрувалася крізь зяброві щілини між зябровими дугами (рис. 17.5, 18.1). Для утримування рухливої здобичі одна із зябрових дуг перетворилася на щелепи. Це надало давнім рибами можливість утримувати й убивати здобич. Перші риби мали кісткові пластини в шкірі. Якщо ці пластини містилися на щелепах, ті ставали ефективнішими. Саме з таких пластин виникли зуби.

2. Парні й непарні плавці. Із часом органи чуття й опорно-рухова система давніх риб удосконалювалися. Рибам потрібно не тільки швидко плавати, а й легко робити повороти: різкий ривок убік рятував від хижака або допомагав схопити здобич. Для поворотів ці риби використовували бічні шкірні складки (рис. 18.2). Оскільки основне навантаження припадало на передні й задні ділянки таких складок, із цих ділянок розвинулися парні плавці — грудні й черевні. Разом із парними плавцями вдосконалювалися непарні. Найпотужнішим із них став хвостовий плавець.

3. Еволюційна історія риб. Завдяки досконалості своєї будови риби, невдовзі після своєї появи, стали однією з найважливіших груп водних тварин. Серед них з’явилися найуспішніші водні хижаки (рис. 18.3). З плином часу риби частково поступилися лише своїм еволюційним нащадкам, таким, як кити, — чотириногим, які із суходолу знову повернулися до моря.

Рис. 18.1. Схема еволюційного походження щелеп у риб

Рис. 18.2. Схема еволюційного походження парних плавців у риб

Рис. 18.3. Біла акула вистрибує з води

З кількох груп, що входили до надкласу Риби, збереглися три класи: Хрящові риби, Променепері риби та Лопатепері риби (рис. 18.4). Променеперих і лопатеперих зазвичай об’єднують назвою «кісткові риби». У назвах хрящових і кісткових риб відображені їхні найхарактерніші ознаки. Скелет хрящових риб побудований із хряща. У скелеті кісткових риб також трапляється хрящ, але завжди наявна й справжня кістка.

4. Особливості будови риб. Тіло риб зазвичай укрите лускою, їхні рухи забезпечує сегментована мускулатура, розміщена з боків тіла. Опору м’язам дає внутрішній скелет, побудований із хряща або кістки.

Більшість риб має добре розвинені органи чуття (рис. 18.5). Характерним органом чуття риб є бічна лінія. За її допомогою риби сприймають найменші коливання води, спричинені будь-яким тілом, що рухається в ній. Бічна лінія складається із заповнених слизом каналів, що лежать у шкірі. Вони відкриваються назовні отворами. Коливання води передаються слизу в каналах і сприймаються особливими чутливими клітинами.

Рис. 18.4. Еволюційні взаємозв’язки між класами в складі надкласу Риби (надклас Чотириногі походить від давніх риб, що належали до класу Лопатепері)

Рис. 18.5. Органи чуття, що характерні для риб

Форма тіла риб тісно пов’язана з характерним для кожного виду способом плавання (рис. 18.5).

Найбільшим еволюційним надбанням представників надкласу Риби є поява щелеп і парних плавців. Риби плавають за допомогою парних (грудних і черевних) і непарних(наприклад, хвостового) плавців. Форма тіла різних риб відображає властивий їм спосіб плавання.

Щелепи; парні й непарні плавці; бічна лінія.

1. Як будова щелеп у риб пов’язана з їхніми функціями?

2. Порівняйте функції парних і непарних плавців у риб.

3. Висловте припущення про те, який спосіб руху є типовим для риб, зображених на рисунку 18.6.

4. Які ознаки від риб успадкувала людина? Яких змін вони зазнали підчас еволюції? Чому це сталося?

5. Безщелепні хребетні. Первісні хребетні належали до класу Щиткові. Вони мали зовнішній панцир із окремих щитків, найкраще розвинений на передній частині тіла (рис. 18.7). Здебільшого це були придонні тварини. З появою досконаліших хребетних щиткові вимерли, проте й дотепер збереглися їхні родичі — представники класу Круглороті. До цього класу належать майже 40 видів міног, що мешкають у морській і прісній воді. Зазвичай до цього класу відносять також майже 50 видів морських міксин.

Рис. 18.6. Форма тіла різних риб відображає притаманний їм спосіб руху

Мінога живиться, присмоктуючись ротовою лійкою до риб — найчастіше хворих або ослаблених. Зубцями, розташованими навколо рота й на язиці, вона просвердлює шкіру жертви, уводить у її тіло травні соки й висмоктує напівперетравлені тканини.

Уздовж осі тіла міног проходить добре розвинена хорда, яка надає тілу пружності. Над хордою містяться невеликі хрящові хребцеві дуги. Головний мозок та органи чуття міноги захищені хрящовим черепом.

Міног уживають в їжу, вони дуже смачні. Чисельність міноги української, яка живе у водоймах нашої країни, невелика, тож ця тварина потребує охорони й занесена до Червоної книги України.

Назва мінога походить від польського слова mіnоg, яке, у свою чергу, походить від німецького Neunauge (neun — дев’ять, Аugе — око), тобто дев’ятиочка. Спробуйте пояснити таку назву (рис. 18.7). Урахуйте, що ніздря у міноги — непарна, розташована посередині верхньої частини голови.

За деякими ознаками круглороті нагадують риб, тому їх подеколи зараховують до надкласу Риби. Проте в круглоротих є дуже важлива відмінність — відсутність щелеп. І міноги, і міксини — далекі родичі справжніх риб.

Рис. 18.7. Безщелепні хребетні (зверху вниз): представник вимерлої групи щиткових; мік- сина, що зав’язалася вузлом; голова міноги; ротова лійка міноги




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити