Підручник Біологія 7 клас - Шабанов Д.А. - Грамота 2015 рік

Тема 3 ПОВЕДІНКА ТВАРИН

§ 52. Батьківська поведінка

1. Нескінченна черга переможців. Передусім повідомимо вам дещо про вас і ваших родичів. Бодай одна дитина ваших батьків досягла певного (вашого) віку. У вас є два дідуся й дві бабусі; усі вони успішно залишили нащадків, які теж мають потомство. Те саме можна сказати про всіх чотирьох ваших прадідів і чотирьох прабабок, вісьмох прапрадідів...

Звідки ми це знаємо? Якщо хоча б один із черги ваших предків, що існує більше, ніж три з половиною мільярди років, не залишив нащадків, вас не було б. Будь-яка жива істота є потомком величезної кількості переможців у боротьбі за успішне розмноження. І навпаки: місце будь-якого організму, що не мав нащадків, займуть діти тих, хто зміг їх залишити. Головний рушій еволюції — природний добір — безслідно стирає й тих, хто не дожив до віку розмноження, і тих, хто не розмножився, і тих, чиї діти не дожили до свого розмноження.

Рис. 52.1. Риба-місяць

Тепер ви розумієте, чому будь-який вид має пристосування, що дають змогу його представникам залишати плідне потомство? Важливою частиною цих пристосувань є батьківська поведінка.

2. Стратегії розмноження. Вам відоме поняття «стратегія»? Коли йдеться про дії людей, стратегія — це спосіб досягнення довгострокових цілей; правило, за яким визначається спосіб дій. На відміну від людей, стратегії видів не є наслідком свідомого вибору — це наслідок еволюції. У біології стратегія — це відображення у функціях і діях організму відносної важливості різних результатів його активності. Щоб краще зрозуміти це, розглянемо приклад.

Самка величезної риби-місяця (рис. 52.1) має дуже просту поведінку й за один раз продукує до 300 млн ікринок. Зрозуміло, що більшість цих ікринок і мальків, які з них вивелися, швидко гине. А ось триголкова колючка (рис. 50.1, с. 198) виробляє лише близько 100 відносно великих ікринок.

Чому колючці для виживання виду досить невеликого виводка мальків? Це наслідок того, що для самця колючки є характерною досить складна поведінка. Він дбайливо доглядає за ікрою й мальками та значно підвищує їхні шанси на виживання.

Краще залишити багато потомків, ніж мало; краще, щоб кожен із них був життєздатним, ніж уразливим. Але водночас підвищувати й кількість нащадків, і їхню життєздатність неможливо. Стратегія риби-місяця спрямована на збільшення кількості нащадків, а триголкової колючки — на поліпшення їхньої якості (життєздатності). Саме в цьому виявляється різна відносна важливість результатів активності організму, про яку згадувалося у визначенні поняття «стратегія».

Рис. 52.2. Захист, переміщення, зігрівання, їжа — усе це дають своїм дітям батьки (зверху вниз)

3. Різновиди батьківської поведінки. Ви вже зрозуміли, що турбота про нащадків збільшує шанси потомства на виживання.

Але це дуже затратна форма поведінки: ті види, яким властива така турбота, народжують у середньому менше потомків, ніж ті, у яких батьки не обтяжують себе клопотом.

Ви вже можете назвати багато прикладів турботи про потомство. І самка тарантула (рис. 12.5, с. 50), і самка восьминога (рис. 16.7, с. 66), і самка алігатора (рис. 24.2, с. 94) захищають дитинчат. Пара мокриць (рис. 47.1) ще й приносить їм певний час їжу. Але, звісно, найпоширенішою є турбота про нащадків серед птахів (рис. 26.6, с. 104) і ссавців (рис. 28.6, с. 112; 29.2, с. 115).

У різних видів батьківська поведінка дуже різна. Вона відображає характерні особливості способу життя виду й основні потреби дитинчат (рис. 52.2). Чим складнішою є поведінка виду, тим більше значення має досвід спілкування з батьками (культурне спадкування, рис. 52.3). У ссавців із видів, що належать до рядів Хижі, Китоподібні, Примати, Хоботні, а також у багатьох птахів особина, яка не набула досвіду спілкування з батьками, буде непристосованою до життя. Важливу роль у пристосованості таких тварин відіграють ознаки, що передаються культурно. Наприклад, хижі кити косатки вчаться складному для них умінню полювати, викидаючись на мілину, а морські леви, їхні жертви, учаться заздалегідь помічати наближення косатки й рятуватися від неї (рис. 52.4).

Рис 52.3. Для тварин зі складною поведінкою спілкування з батьками є не менш важливим, ніж усе, що зображено на попередньому малюнку

Рис 52.4. На узбережжі Аргентини косатки вчать дитинчат полювати на морських левів, а морські леви вчать потомство рятуватися від косаток

Важливим чинником стратегії багатьох видів є турбота про нащадків. Батьківська поведінка допомагає видам, які продукують небагато потомків, забезпечити їхнє виживання.

Батьківська поведінка; стратегія.

1. Чому в багатьох видів тварин батьки турбуються про своє потомство?

2. Прокоментуйте, що відбувається на світлинах, на які є посилання в параграфі.

3. Як пов’язана кількість потомків, що з’являються на світ, з турботою про них? А як — частка нащадків, що виживе й залишить своє потомство?

4. Поясніть різні значення поняття «стратегія». Як ви розумієте твердження: «Стратегія — це ієрархія пріоритетів»?

5. Опишіть особливості турботи про нащадків у людини. Як вона може виявлятися?

4. Найтурботливіший вид. Ми впевнилися, що види відрізняються кількістю зусиль, яких докладають батьки, піклуючись про потомство. Та цікаво встановити, який виде найтурботливішим. Представники цього виду мають дуже тривалу вагітність (близько 9 місяців). Самкам доводиться народжувати велике за розміром дитинча, яке довгі роки повністю залежить від батьків. Зусилля, необхідні для його вирощування, такі великі, що самка (у природних для цього виду умовах) має незначні шанси виростити дитинча самостійно. Тому для цього виду характерним є те, що батьки вдвох докладають багато зусиль для вирощування власних дітей. У сучасних умовах, у яких живуть представники цього виду, самка може виростити дитину й самостійно, проте це буде для неї складним багаторічним завданням.

Так, ми розповідали саме про наш вид — Homo sapiens, людину розумну. А чому саме представники нашого виду докладають стільки зусиль для вирощування своїх нащадків? Особливістю пристосування людини до середовища є те, що провідним для нас є культурне спадкування й розвиток інтелекту. Щоб забезпечити поведінку, яка є характерною для нашого виду (рис. 50.6, с. 201), треба протягом багатьох років розвивати головний мозок. Необхідною ціною цього є довгі роки дитячої безпорадності, що потребують батьківської турботи. Саме тому психічно здорові люди мають уроджену готовність до батьківської поведінки (рис. 52.5).

Культурне спадкування дозволяє передати наступному поколінню надзвичайно різноманітні особливості поведінки. Але, на відміну від видів, поведінка яких є вродженою, кожну нову особину треба навчити всьому, чим вона має оволодіти. Обсяг того, що треба передати нащадкам, у нашого виду є принципово більшим, ніж у будь-якого іншого.

Особливістю нашого виду на сучасному етапі його розвитку є те, що кожна нова особина навчається не лише в батьків. Батьки або ті люді, які їх замінюють, мають забезпечити для дитини можливість учитися всіма доступними для неї способами. Сучасні люди вчаться не лише від батьків і членів групи, до якої належать. Наш вид — єдиний, у якого є спільна культура, що підтримується не лише поведінкою певної кількості особин, а й відбивається в різноманітних носіях, що не є частинами тіла живих істот. Ці носії можуть бути дуже різними (друкованими, технічними, електронними). До таких джерел належить і цей підручник.

Рис. 52.5. Подібність поведінки цих двох матерів не є випадковою. Узагалі, у батьківській поведінці людини важливу роль відіграють уроджені, біологічні мотивації та стимули.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити