Біологія 8 клас

Тема 8. ЗЕМНОВОДНІ


§ 39. Розмноження і розвиток земноводних. Різноманітність і охорона


Розмноження

Статеві органи амфібій за будовою практично не відрізняються від статевих органів риб. (Пригадай, яка будова статевих органів риб.)

Розмноження земноводних відбувається у водному середовищі Здебільшого амфібіям притаманне зовнішнє запліднення — злиття статевих клітин у воді.

• Процес запліднення у вогняної саламандри відбувається на суходолі Запліднення внутрішнє — у тілі самки. Тварина відкладає яйця безпосередньо у воду або виношує їх усередині тіла. Вкриті оболонками личинки з’являються на світ у воді. Оболонки відразу розриваються, і личинки відпливають.

Розглянемо процес розмноження земноводних на прикладі жаби озерної.

Майже відразу після зимового заціпеніння жаби збираються на берегах водойм і починають гучні «концерти». Цілий день самці голосно квакають, аби привернути увагу самок свого виду.

• Репертуар шлюбних пісень амфібій досить широкий. Тритони і саламандри пищать і шиплять, жаба-бик несамовито кричить, різноманітні квакші співають, подібно до коників, або пищать, як курчата, або скриплять, неначе немазаний віз. Сіра жаба співає, немов флейта, а кумка стогне.

У період розмноження самці окремих видів земноводних змінюють своє забарвлення. В них з’являється гарне і різноманітне шлюбне вбрання. Так, самці гостромордої жаби змінюють свій звичайний світло-коричневий колір на небесно-блакитний. А самці гребінчастого тритона не лише змінюють забарвлення — у них з’являється гребінь, що нагадує спинний плавець риби.

Жаби поділяються на пари. Самки відкладають у воду ікру, яку самці відразу зрошують сім’яною рідиною. Відбувається запліднення.

Спочатку ікра жаби нагадує ікру риби, у якій ікринки ізольовані одна від одної. Через певний час оболонка кожної ікринки набрякає, стає драглистою. Зрештою драглиста речовина оповиває всю ікру. Ікра жаб утримується в найтеплішому верхньому шарі води і зігрівається сонячним промінням.

Майже всі жаби, поширені на території нашої країни, полишають ікру напризволяще і не дбають про потомство.

•   У тропіках живе багато видів амфібій — турботливих батьків. Квакша-король будує на мілководді басейн, обгороджений стіною з мулу та глини. Бразильська квакша влаштовує водонепроникний басейн у дуплі дерева, обмащуючи його стінки смолою. Південноамериканська квакша-філомедуза відкладає ікру в конвертик, згорнутий з листка, що висить над водою. Деякі земноводні виношують своє потомство завдяки певним особливостям будови тіла. Так, самка піпи суринамської виношує ікру, а згодом і пуголовків У комірках, утворених складками шкіри на спині, а сумчаста квакша — У спеціальній розродній сумці, розташованій на спині. У ринодерми Дарвіна пуголовки розвиваються в голосовому мішку самця. Але найдивовижнішу турботу про потомство виявляє самка австралійської водяної жаби, яка… заковтує ікру! Пуголовки розвиваються в шлунку жаби, а жабенята з’являються на світ через її рот.


Мал. 99. Розвиток жаби:

1—3 — розвиток зародка в ікринці; 4—5 — розвиток пуголовка;

6— цьоголіток; 7 — доросла жаба.

Розвиток

Розвиток жаби озерної від ікринки до молодої жаби відбувається в три етапи (мал. 99).

Перший етап — розвиток ікри — починається з моменту запліднення і закінчується появою личинки — пуголовка. Цей етап триває 7—10 днів. Чим вища температура води, тим швидше з’являється пуголовок.

Другий етап — розвиток пуголовка — триває протягом двох місяців. Личинка, що з’явилася, нагадує маленьку рибку з великим хвостом. У перші дні життя пуголовок позбавлений рота і живиться завдяки запасу поживних речовин. (Пригадай, як називаються риби на такій самій стадії розвитку.) Пуголовок має анальний отвір, у який відкриваються протоки органів виділення. Він дихає зябрами, що являють собою світлі пучечки, розташовані з обох боків голови, проте в нього є й зачатки легенів. Через деякий час позаду головних нирок розвиваються тулубові. Незабаром зовнішні зябра замінюються внутрішніми, утворюється ротовий отвір, пуголовок починає живитися водоростями і найпростішими, яких він зішкрябує ротом з поверхні водяних рослин, підводних каменів, корчів.

Будова пуголовка дещо подібна до будови далеких предків — давніх Риб. Він має зябра, одне коло кровообігу, двокамерне серце, бічну лінію. Крім того, в пуголовка, який щойно з’явився на світ, скелет складається лише з хорди.

Третій етап — метаморфоз жаби. Це дивне перетворення пуголовка. який за будовою і способом життя нагадує маленьку рибку, на дорослу тварину, що рухається за допомогою ніг і дихає легенями. У жаби озерної метаморфоз триває лише 5 днів. У пуголовка коротшає хвіст, з”являються кінцівки, причому спочатку задні. Зникають зябра і розвиваються легені. Маленьке жабеня починає дихати киснем повітря і стрибати на суходолі. Потім зникає хвіст, він наче розчиняється (не відсихає не відпадає), і тварина стає молодою жабою, яка називається цьолітком. Згодом молода жаба вибирається з водойми і живиться твариною їжею.

•   Як правило, метаморфоз супроводжується зменшенням розмірів тіла. Рекордсменом щодо цього є часничниця (земляна жаба), пуголовок якої завдовжки 12 см, а молода часничниця — лише 2 сантиметри. А як змінюються смаки жаби протягом життя! Пуголовок, який щойно з’явився з ікринки, не їсть взагалі, потім живиться різноманітними обростаннями, а доросла жаба озерна — хижак, що не гидує навіть полівками, іншими дрібними ссавцями і, на жаль,— пташенятами. Надмірний апетит цих земноводних сприяє тому що дорослі жаби мають довжину близько 17 сантиметрів.

Увесь період розвитку жаби озерної від ікринки до молодої жаби триває 80—90 днів. Завершується індивідуальний розвиток на третьому році життя статевим дозріванням.

Тривалість життя земноводних невелика. Наприклад, жаби в природі живуть 6—8 років. У неволі амфібії живуть значно довше: жаби — до 36 років, кумки — до 30, тритони — до 25 років.

Онтогенез земноводних — це перехід від водного способу життя до сухопутного. Він являє собою повторення історичного розвитку земноводних, унаслідок якого вони з риб перетворилися на наземних тварин.

Різноманітність амфібій

Ряд Хвостаті земноводні. Представники цього ряду мають короткі ноги і видовжений тулуб, який поступово переходить у довгий хвіст. По землі ці тварини плазують, спираючись на ноги і змієподібно вигинаючи тіло та хвіст. Плавають вони, як риби, за допомогою хвоста. Окремі види амфібій позбавлені легенів, і дихання в них відбувається лише крізь шкіру. Хвостаті амфібії поширені в Північній півкулі. Загальна кількість їх видів — 340. Найбільша хвостата земноводна тварина — велетенська саламандра, довжина тіла якої разом із хвостом 1,5 м, а найдрібніша — тритон звичайний — завдовжки 6—9 сантиметрів.

На території України найчастіше трапляються тритон звичайний і гребінчастий тритон (мал. 100). Вони поширені в місцевостях, де чимало неглибоких замулених водойм. У Карпатах живуть саламандра вогняна (мал. 100), карпатський і альпійський тритони, які в нашій країні перебувають під особливою охороною.

Одним з найцікавіших зоологічних явищ, притаманних хвостатим земноводним, є неотенія. (Пригадай, якій ще групі тварин властива неотенія.) Аксолотль добре відомий юним любителям акваріумів, але мало хто знає, що це здатна до розмноження личинка американської саламандри — амбістоми. Коли розвиток амбістом відбувається у водоймах з теплою водою, то личинки своєчасно перетворюються на дорослих тварин. Якщо водойма розташована на дні глибокого каньйону і майже не прогрівається сонячним промінням, то личинки втрачають здатність до метаморфозу, і в них формуються статеві органи. Тому в природі існують не лише дорослі амбістоми, а й здатні розмножуватися личинки. Деякі амфібії, наприклад європейський протей, взагалі не мають дорослих форм.

Ряд Безхвості земноводні об’єднує найвисокоорганізованіших амфібій, будова яких найкраще відповідає способу життя на суходолі. У них добре розвинені задні кінцівки, за допомогою яких тварини пересуваються на суходолі і плавають. Ці земноводні не мають хвоста.


Мал. 100. Амфібії:

Ряд Хвостаті земноводні: 1 — саламандра вогняна; 2 — тритон гребінчастий; Ряд Безхвості земноводні; 3 —жаба ставкова; 4 — ропуха зелена; 5 — квакша.


•  Серед безхвостих амфібій «чемпіоном за масою» можна назвати африканську жабу голіаф, яка важить до 3,5 кілограма. Найкрихітнішим земноводним є південноамериканська жаба-свистун, маса якої 1—2 грами.

Безхвості амфібії поширені переважно в тропіках. Проте ті види безхвостих амфібій, що живуть у помірному кліматі, пристосувалися і до суворих умов існування навіть у Заполяр’ї. Наприклад, трав’яна і гостроморда жаби нормально розмножуються, а метаморфозу пуголовків не перешкоджає коротке північне літо.

•   На території України розмноження трав’яної і гостромордої жаб розпочинається ще тоді, коли не скрізь зійшов сніг і трапляються нічні приморозки. Жаби, стрибаючи по підталому снігу, дістаються до водойм, де вже на початку квітня відкладають ікру. Нічні морози інколи вкривають її кригою, але вдень ікра відтає, і процес розвитку триває.

Загальна кількість видів безхвостих амфібій становить близько 2000, а території України трапляються різноманітні життєві форми безхвостих амфібій.

Наземні амфібії живуть на поверхні землі у вологих місцевостях або поблизу води. Зелені жаби (озерна й ставкова) майже все життя проводять біля водойми (мал. 100). Вони мають строкате забарвлення, в якому переважає зелений колір. Бурі жаби (гостроморда і трав’яна) можуть жити і далеко від водойм. Вони забарвлені у коричневий колір, під колір землі. Бурі жаби Здебільшого тримаються в затінку.

Ропухи — наземні істоти, що мають горбкувату, бородавчасту шкіру На відміну від жаб, вони не стрибають, а поважно ходять. Найбільшої серед них є ропуха сіра, спина якої має одноманітне сіре чи коричневе забарвлення. Вона живе в лісі. Ропуха зелена поширена в сухих степах і навіть у пустелях. На поверхні її тіла помітні зелені плями (мал. 100) Часничниця звичайна (земляна жаба) — зовні схожа на ропуху, але має гладеньку шкіру, та ще зіниці в неї розташовані не горизонтально, а вертикально. Навесні та восени на городах можна побачити невеликих надутих жаб, вкритих червоними цяточками. Це і є часничниці.

Водні амфібії усе життя проводять у воді. У фауні нашої країни їх представляють кумки — червоночерева і жовточерева. Це найдрібніщі амфібії зони помірного клімату. Вони мають темно-сіре забарвлення, а на черевці яскраві червоні або жовті плями (цим і пояснюється походження назв). Протягом усього літа з калюж або мілких водойм, де вони живуть, лунають їхні голосні звуки — «кумм-кумм». Запам’ятай, що кумки — отруйні тварини. Отруту виділяють їхні шкірні залози. Краще не бери їх до рук! Якщо ж це трапиться, обов’язково помий руки з милом, а перед тим ні в якому разі не торкайся очей!

Деревні амфібії живуть на деревах, а деякі з них тут і розмножуються, влаштовуючи гнізда-басейни. В Україні деревні амфібії представлені єдиним видом — квакшею звичайною (деревною жабою). Це яскраво-зелена маленька жаба з дуже гладкою слизькою шкірою і присосками на кінцях пальців, за допомогою яких вона прикріплюється до гілок або листків (мал. 100).

Охорона амфібій

Амфібії дуже вразливі й потребують охорони. Це малорухливі тварини, які не мають засобів захисту: гострих зубів, кігтів або міцного панцира. Саме тому, скажімо, жаби стають легкою здобиччю для вужів, чапель, лелек, тхорів, лисиць та вовків.

Згубною для амфібій є господарська діяльність людини. Особливо небезпечне забруднення водойм викидами промислових підприємств, що не мають очисних споруд, а також стічними водами полів, що містять добрива й отрутохімікати. Шкірні покриви земноводних тонкі, тому будь-які шкідливі речовини з води потрапляють крізь шкіру в організм тварини. Відсутність жаб у водоймі слід сприймати як пересторогу: «Обережно! Вода у водоймі забруднена!»

•   У деяких країнах охорона жаб є справою державної ваги. У Великій Британії щодня по радіо і в газетах повідомляють номер телефону «Товариства допомоги жабам» і закликають звертатися туди всіх, хто помітив будь-яку загрозу цим тваринам. Під найнебезпечнішими трасами будують спеціальні невеличкі тунелі — «підземні переходи» для жаб. Наших автомобілістів, мабуть, дуже здивував би дорожній знак: «Переведіть жабу через дорогу!» А у Великій Британії такий знак — звичайна річ, і ентузіасти охоче переводять жаб через дорогу. Час і нам переймати досвід інших країн і на державному рівні виявити турботу про земноводних, яким загрожує небезпека. До класу Земноводні належать зовсім різні зовні тварини, яким властиві спільні особливості будови внутрішніх органів, способу життя і розмноження.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити