Підручник Біологія 8 клас - Н. Й. Міщук - Підручники і посібники 2016 рік

Тема 2. ТРАВЛЕННЯ

§ 11. Травлення в кишечнику. Всмоктування

Пригадайте з курсу фізики, що таке дифузія; з курсу хімії — що таке фільтрація.

Роль підшлункової залози, печінки та кишкових залоз у травленні. Щойно харчова грудка надійде зі шлунку в дванадцятипалу кишку, на неї починають діяти травні соки: сік підшлункової залози, жовч і кишковий сік.

Підшлунковий сік виробляють клітини підшлункової залози. У дванадцятипалу кишку він надходить по двох протоках. Виділення підшлункового соку починається через 2-3 хв після вживання їжі й залежно від її складу триває протягом 4-10 год. За добу в людини виділяється близько 1,5-2 л підшлункового соку. Він має слабку лужну реакцію. Підшлунковий сік містить низку ферментів, які розщеплюють майже всі поживні органічні речовини. Під впливом одних ферментів завершується розщеплення крохмалю, яке розпочалося в ротовій порожнині. Інші ферменти продовжують розщеплювати білки до розчинних у воді й готових до всмоктування амінокислот, ще інші — розщеплюють жири на гліцерин та жирні кислоти. Ці ферменти діють на жири під впливом жовчі, яка виробляється в печінці. По жовчних протоках вона надходить у дванадцятипалу кишку.

Утворення жовчі в клітинах печінки здійснюється постійно, проте її виділення у дванадцятипалу кишку відбувається лише через 5-10 хв після приймання їжі й триває 6-8 год. За відсутності процесу травлення жовч накопичується в жовчному міхурі. Добова кількість виділеної жовчі в дорослої людини становить близько 1,0 л. Колір жовчі залежить від наявних у ній барвників — пігментів. З пігментів жовчі утворюються пігменти сечі та калу.

Під впливом жовчі жири розпадаються на дрібні частинки (емульгуються), що збільшує поверхню їх взаємодії з ферментами. Це полегшує процес розщеплення жирів. Крім того, жовч призупиняє процеси гниття в кишечнику й може активувати ферменти кишечнику та підшлункової залози, впливає на процеси всмоктування, посилює рухи (перистальтику) кишечнику.

Кишковий сік виробляється залозами слизової оболонки тонкої кишки. За добу його утворюється близько 2,0 л. Кишковий сік містить 22 ферменти, які діють на всі види органічних речовин (білки, жири, вуглеводи), на продукти їх неповного розщеплення, що утворилися в шлунку, й завершують процес перетравлювання поживних речовин.

Нервова регуляція виділення травних соків підшлункової залози, печінки та кишечнику здійснюється центром, який розташований у довгастому мозку. Гуморально цей процес регулюється надходженням у дванадцятипалу кишку хлоридної кислоти та шлункового соку, а також гормонами, які утворюються в кишечнику.

Травлення в тонкому кишечнику. У тонкій кишці відбувається перетравлювання поживних речовин до сполук, які можуть засвоюватися організмом. Тут перетравлюється близько 80 % вуглеводів та майже 100 % білків та жирів, які надійшли з їжею. У тонкій кишці відбувається також інтенсивне всмоктування продуктів розщеплення поживних речовин.

Травлення в тонкій кишці складається з трьох послідовних етапів: порожнинне травлення, пристінкове (мембранне) травлення і всмоктування.

Порожнинне травлення поживних речовин відбувається під впливом травних соків у порожнині кишки. Тут завдяки скороченням стінки кишки їжа просувається то назад і вперед, то лише в одному напрямку — назад. У результаті таких складних рухів відбувається ретельне перемішування вмісту, яке набуває вигляду рідкої однорідної маси.

Іл. 30. Слизова оболонка тонкого кишечнику

Окрім розщеплення їжі в порожнині кишки, велике значення мають процеси травлення на самій поверхні слизової оболонки стінки кишки, яка суцільно вкрита мікроскопічними виростами — ворсинками (іл. 30).

Між ворсинками на клітинній оболонці (мембрані) міститься значна кількість молекул ферментів. Харчові частинки, розмір яких менший за відстань між сусідніми ворсинками, підлягають пристінковому травленню. Більш крупні частинки не можуть потрапити в зону дії пристінкового травлення. Вони залишаються в порожнині кишки й розщеплюються травними соками до дрібніших частинок.

Отже, пристінкове травлення тісно взаємодіє з порожнинним, що сприяє найбільш повному перетравлюванню їжі. Ворсинки також є основними структурами, через які здійснюються процеси всмоктування поживних речовин.

Всмоктування продуктів розщеплення органічних речовин. Всмоктуванням називають процес надходження різних речовин через шар клітин ворсинок у кров і лімфу. Всмоктування у травній системі має вагоме біологічне значення, оскільки саме цим шляхом організм отримує всі необхідні йому речовини. У різних ділянках травного тракту всмоктування відбувається з різною швидкістю. У ротовій порожнині й стравоході поживні речовини майже не всмоктуються. У шлунку в незначних кількостях всмоктуються вода, глюкоза, амінокислоти, розчинні солі. Найінтенсивніше всмоктування відбувається в тонкій кишці. Її всмоктувальна поверхня завдяки наявності великої кількості війок (2 500 на 1 см2) у багато разів перевищує поверхню тіла. Стінки ворсинок покриті епітелієм, кожна клітина епітелію має близько 3 000 мікроворсинок, які збільшують поверхню тонкої кишки до 500 м2. У кожну ворсинку проникають дрібні артерії, які розгалужуються на капіляри (іл. 30). Більшість капілярів функціонує лише в період всмоктування.

Продукти всмоктування, що проникли через стінки ворсинок, потрапляють у кровоносні та лімфатичні капіляри. Безпосередньо у кров всмоктуються глюкоза та амінокислоти. Жири за наявності жовчі всмоктуються у вигляді розчинних у воді жирних кислот та гліцерину. Вони проникають з кишки не відразу в кров, а спочатку в лімфу, а вже звідти надходять у кровоносну систему. Усього за добу в дорослої людини може всмоктатися 150-160 г жиру.

Травлення в товстій кишці. Перетравлювання поживних речовин та їх всмоктування здебільшого завершуються в тонкій кишці. Винятком є лише деякі речовини, зокрема рослинна клітковина.

Залози товстої кишки виділяють сік, відносно бідний на ферменти, проте він містить значну кількість мікроорганізмів, серед яких більш ніж 60 представників різних груп бактерій. Вони становлять 96 % усіх видів кишкової мікрофлори. Серед кишкової мікрофлори є представники як позитивної, так і негативної дії на організм. До представників позитивної мікрофлори дії належать: біфідо- та лактобактерії, дріжджоподібні гриби, найпростіші тощо. Вони відіграють важливу роль не лише у процесах травлення в товстій кишці — розщепленні клітковини, неперетравлених залишків їжі. Вони також беруть участь у синтезі вітамінів груп В і вітаміну К, пригнічують діяльність хвороботворних мікроорганізмів, сприяють формуванню і розвитку імунної системи, стимулюють її діяльність.

У товстій кишці всмоктуються вода, мінеральні солі, а також деякі отруйні сполуки, що утворилися внаслідок гниття залишків білків. Сформовані в товстій кишці калові маси надходять у пряму кишку, а звідти через анальний отвір — назовні. Звільнення прямої кишки від калових мас — складний рефлекторний процес, який відбувається за участі відділів спинного та головного мозку.

- Сік підшлункової залози. Жовч. Кишковий сік.

Регуляція жовчовиділення та виділення підшлункового соку. Етапи травлення в тонкій кишці. Травлення в товстій кишці. Всмоктування

Для відновлення порушеної кишкової мікрофлори застосовують пре- і пробіотики. Пребіотиками називають компоненти їжі, які самі не перетравлюються, але вибірково стимулюють ріст і розмноження біфідо- і лактобактерій. їх особливо багато міститься в рослинних продуктах — сої, цибулі, артишоку, цикорії, часнику, злаках, бобах, горосі. Пробіотиками називаються життєздатні спори компонентів кишкової мікрофлори, найчастіше лакто- і біфідобактерій. Препарати-пробіотики можуть містити одно-, дво- або багатокомпонентні суміші живої бактеріальної біомаси.

1. Поясніть, яку роль у процесах травлення відіграють: а) підшлункова залоза; б) печінка; в) кишкові залози. 2. Розкрийте роль жовчі у процесах травлення. 3. Які механізми забезпечують регуляцію виділення жовчі й підшлункового соку? 4. Які поживні речовини розщеплюються в тонкій кишці? 5. З яких етапів складається процес травлення в тонкій кишці? 6. Що таке пристінкове травлення? Яке його біологічне значення? 7. Схарактеризуйте процес всмоктування. 8. Схарактеризуйте процес травлення в товстій кишці. 9. Яке значення має мікрофлора товстої кишки? 10. У чому полягає взаємозв’язок будови та функцій тонкої кишки? 11. Чому люди, які швидко ковтають їжу, не пережовуючи в роті, мають проблеми з травленням? 12. Дванадцятипалу кишку Іван Павлов назвав «розумницею». Чому? 13. Як ви вважаєте, чому під час і після лікування антибіотиками лікарі радять уживати біойогурти?

§ 12. Харчові розлади та запобігання їм

Пригадайте з курсу «Основи здоров’я» правила запобігання харчовим отруєнням.

Харчові отруєння. З курсу «Основи здоров’я» вам відомо, що внаслідок споживання неякісної, забрудненої, зіпсованої їжі або отруйних продуктів, зокрема грибів, виникають харчові отруєння. Це наслідок гострих кишкових інфекцій — групи захворювань, основною причиною виникнення яких є зараження бактеріями, вірусами, одноклітинними паразитичними організмами. Отруєння викликають речовини, що є продуктами життєдіяльності цих мікроорганізмів. Здебільшого кишкові інфекції передаються через їжу, воду, предмети побуту.

Найпоширенішими гострими кишковими інфекціями є: дизентерія (збудники — дизентерійна паличка, дизентерійна амеба; джерело зараження — хворі люди та носії збудника); сальмонельоз (джерело — заражені бактеріями сальмонели м’ясні й молочні продукти, яйця); ботулізм (джерело — інфіковані паличкою ботулізму м’ясні, рибні, овочеві консерви, копчена риба, гриби домашнього консервування); ротавірусна інфекція, або кишковий грип (джерело ротавірусу — хворі люди, предмети, що могли бути забруднені фекаліями).

Найчастіше ознаки кишкової інфекції залежать від її збудника, але є основні симптоми, які першими проявляються за будь-якого зараження. Це — загальна слабкість, відсутність апетиту, головний біль. Пізніше виникають небезпечні ознаки: гострі болі в кишечнику й шлунку, підвищення температури, блювання, пронос, втрата свідомості. Кишкова інфекція потребує негайного лікування, оскільки найбільш небезпечним наслідком її дії є зневоднення організму.

Причини та особливості захворювань органів травлення. Порушення режиму харчування, неякісна їжа, негативні емоції, стреси, тривале вживання ліків (зокрема антибіотиків), алкоголю, куріння, малорухливий спосіб життя, паразитичні черви — це чинники, які призводять до складних харчових розладів. Найпоширенішими серед них є запальні захворювання органів травної системи: гастрит (запалення слизової оболонки шлунку), холецистит (запалення жовчного міхура), панкреатит (запалення підшлункової залози), коліт (запалення товстої кишки), апендицит (запалення апендиксу), а також жовчнокам’яна хвороба (утворення в жовчному міхурі камінців). Вони призводять до порушення складних процесів розщеплення та засвоєння їжі. Харчові розлади проявляються важкістю, здуттям та болями в животі, порушенням апетиту, закрепами або проносами тощо.

Як приклад розглянемо негативний вплив на органи травлення куріння та алкоголю. Шкідлива дія тютюнового диму починає виявлятися вже в порожнині рота. Зуби курця набувають жовтуватого кольору, вони швидше руйнуються і мають специфічний тютюновий запах. Тютюновий дим подразнює слинні залози, унаслідок чого настає посилене виділення слини, яку курці частково спльовують, а частково проковтують. Насичена шкідливими речовинами слина, проходячи через стравохід, потрапляє в шлунок, тонкий кишечник, звідки всмоктується в кров. У курців порушується рухова активність травного тракту, погіршується травлення. Як наслідок розвиваються хронічні хвороби з ушкодженням слизових оболонок цих органів травлення.

Численними клінічними спостереженнями й експериментальними даними доведено, що практично немає такого органа травної системи, який не піддавався б токсичній дії алкоголю. Всмоктування алкоголю починається вже в порожнині рота, потім — у шлунку й тонкій кишці, звідки він надходить у кров і розноситься по всьому організму. Оскільки процес розпаду алкоголю до його кінцевих продуктів відбувається в печінці, тривале його вживання може призвести до виникнення цирозу печінки. Це захворювання має прогресуючий характер. Спочатку розростається сполучна тканина печінки, потім порушується печінковий кровообіг, відмирають здорові тканини печінки. Загалом це призводить до глибоких порушень функцій цього важливого органа.

Серед хвороб органів травлення чільне місце посідають захворювання, спричинені бактеріальною інфекцією. До них належать виразки травного тракту, зокрема виразка шлунку, виразка дванадцятипалої кишки. Розвитку хвороби сприяють порушення раціонального режиму харчування, зловживання гострою їжею, спиртними напоями, стреси, спадковість тощо.

До захворювань органів травлення, спричинених вірусною інфекцією, належать вірусні гепатити. Це група інфекційних захворювань, які передусім вражають печінку людини, спричиняючи в ній запальний процес. Віруси гепатиту дуже відрізняються між собою, тому за різних форм гепатиту (А, В, С, D та інші) симптоматика може відрізнятися. Усі різновиди гепатитів часто називають жовтяницею, тому що пожовтіння шкірних покривів і білків очей — це одна з найбільш поширених ознак цієї хвороби.

Паразитичні черви спричиняють глистяні хвороби. Пригадайте, які черви належать до паразитичних; які хвороби вони спричиняють у людей; які джерела зараження паразитичними червами та які заходи профілактики цих захворювань.

Харчові розлади поведінки. Деякі порушення роботи органів травлення пов’язані з особливостями поведінки людини. Вони отримали назву харчових розладів поведінки. До таких розладів передусім належать анорексія та булімія.

Анорексія (іл. 31) — хвороба, що характеризується критичним зниженням маси тіла, часто небезпечним для життя. Хвороба супроводжується схудненням, зникненням апетиту, виникненням відрази до їжі. Часто виникають украй патологічні типи поведінки, наприклад, провокування блювання, приховування їжі, надмірні виснажливі фізичні вправи, зловживання проносними, сечогінними засобами та засобами, що пригнічують апетит.

Булімія — це захворювання, симптомами якого є патологічно підвищене відчуття голоду, що поєднується зі зниженням відчуття насичення, унаслідок чого виникає потреба в надмірній кількості їжі. Надмірна кількість їжі й примусове очищення шлунку, яке часто використовують люди, хворі на булімію, можуть призвести до знищення мікрофлори кишечнику, внаслідок чого розвиваються серйозні захворювання. Вимивання з організму Калію і Магнію провокує серцеві напади.

Фізичними наслідками анорексії та булімії є: порушення діяльності залоз внутрішньої секреції, нирок, сухість шкіри, ламкість і випадання волосся тощо. Серед психічних наслідків — втрата контролю над собою та імпульсивність дій, неадекватне мислення, замкнутість.

Іл. 31. Анорексія

Профілактика захворювань органів травлення. Для запобігання харчовим розладам та їх ускладненням слід дотримувати кількох основних правил:

• завжди перед споживанням їжі добре мити руки з милом;

• дотримувати санітарно-гігієнічних вимог під час приготування та зберігання їжі, особливо продуктів, що швидко псуються;

• сирі фрукти, овочі, зелень і ягоди ретельно промивати у проточній воді;

• продукти, які вимагають термічної обробки (м’ясо, риба), потрібно добре проварювати та просмажувати;

• раціонально харчуватися (регулярно, збалансовано, різноманітно);

• уникати шкідливих звичок, особливо куріння та вживання алкоголю, негативних емоцій, сильних емоційних стресів.

Харчові розлади. Харчові отруєння. Хвороби органів травлення. Негативний вплив на травлення куріння та алкоголю.

- Харчові розлади поведінки. Запобігання харчовим розладам

1. Які хвороби органів травлення є найбільш поширеними? Чому? 2. Назвіть хвороби, спричинені: а) бактеріальною інфекцією; б) вірусною інфекцією; в) паразитичними червами. 3. У чому полягає профілактика захворювань органів травлення? 4. Які розрізняють харчові отруєння? Назвіть ознаки харчових отруєнь. 5. Яких правил слід дотримувати за харчових отруєнь? 6. Які харчові розлади пов’язані з особливостями поведінки людини та які наслідки для здоров’я людини вони мають? 7. Обґрунтуйте, у чому полягає негативний вплив куріння та вживання алкоголю на травлення. 8. Обґрунтовано оцініть дії людини, яка свідомо піддає ризику своє здоров’я, відмовляючись від їжі або вживаючи надмірну її кількість. 9. Обговоріть проблему та підготуйте обґрунтовані повідомлення щодо профілактики захворювань органів травлення: 1. Чинники, які спричиняють захворювання (група «Лікарі»). 2. Профілактичні заходи щодо запобігання захворюванням (група «Валеологи»). 3. Харчування та його значення для запобігання захворюванням (група «Дієтологи»).

Узагальнення

Травлення — це сукупність процесів механічної та хімічної обробки їжі, у результаті якої складні хімічні речовини перетворюються на прості, що легко всмоктуються у кров і засвоюються організмом.

Травна система людини містить травний тракт (ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонка і товста кишки) і травні залози (найбільші з них — печінка та підшлункова залоза). Особливості будови органів травлення зумовлені їхніми функціями в забезпеченні процесу травлення. Розщеплення речовин здійснюється в процесі хімічної обробки їжі під дією травних соків, що виділяються травними залозами та містять ферменти. Ферменти розщеплюють лише певну групу речовин і діють у певному відділі травного тракту.

Порушення режиму і гігієни харчування, неякісна їжа, негативні емоції, стреси, тривале вживання ліків, алкоголю, тютюнопаління, малорухливий спосіб життя спричиняють різні розлади й захворювання травної системи.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити