Підручник Біологія 8 клас - Н. Й. Міщук - Підручники і посібники 2016 рік

Тема 5. ВИДІЛЕННЯ. ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ

§ 25. Роль нирок у здійсненні водно-сольового обміну. Захворювання нирок та їх профілактика

Чому нирку можна назвати біологічним фільтром?

Значення нирок для здійснення водно-сольового обміну. Нирки, крім виділення кінцевих продуктів обміну речовин, беруть участь у здійсненні водно-сольового обміну.

Вода та мінеральні солі відіграють важливу роль у процесі обміну речовин у клітині. Водно-сольовий обмін — сукупність процесів надходження води та солей в організм, їх усмоктування, розподіл у внутрішньому середовищі й виділення з організму. Пригадайте функціональне значення для організму води та мінеральних солей.

Значна кількість води виводиться з організму із сечею (1,11,6 л), калом (близько 0,3 л), потом (близько 0,6 л), з видихуваним повітрям (близько 0,4 л). Ці втрати компенсуються щоденним надходженням в організм 2,5-3 л води. Однак ця кількість може різко змінюватися залежно від виконуваної роботи й температури зовнішнього середовища. Наприклад, улітку в зв’язку з підвищеним потовиділенням кількість води, що надходить в організм, має бути більшою, ніж узимку, коли виділення поту зменшується. Припинення надходження води в організм упродовж кількох діб спричиняє важкі порушення і може призвести до смерті.

Концентрація мінеральних солей (сполук Натрію, Калію, Кальцію, Магнію тощо) у рідинах внутрішнього середовища організмів впливає на ступінь концентрації сечі, яку виділяють нирки. Якщо концентрація солей у крові підвищується, то зменшується виділення із сечею води. У результаті утворюється більш концентрована сеча. За надлишку води в організмі із сечею виводиться значна її кількість.

Для того щоб зрозуміти роль нирок у здійсненні водно-сольового обміну, необхідно з’ясувати механізм утворення сечі.

Утворення сечі. У нирках кров очищується від непотрібних речовин і перетворюється на сечу. Постачання кров’ю нирок відрізняється від постачання інших органів тим, що в нирках кров проходить через дві, розташовані одна за одною, сітки капілярів: клубочка капілярів ниркового тільця та капілярів, що обплітають звивисті канальці нефрону (іл. 69 б). Саме тому в нирках кров швидко віддає речовини, які безперервно надходять у неї з клітин і підлягають виведенню з організму із сечею.

Утворення сечі починається в капсулах кіркового шару нирок. Коли кров проходить через капіляри клубочків, то з її плазми фільтруються вода й розчинені в ній речовини (крім високомолекулярних сполук і клітин крові) (іл. 70).

Фільтрація здійснюється тому, що артерія, яка приносить кров до клубочка, ширша від артерії, яка виносить кров з нього. У клубочку виникає високий тиск — близько 6070 мм рт. ст., що удвічі або й більше перевищує тиск крові в інших капілярах.

Іл. 70. Утворення сечі: 1 — фільтрація; 2 — реабсорбція

Відфільтровану з крові рідину називають первинною сечею. За добу в організмі може утворюватися близько 150-180 л первинної сечі. Концентрація розчинених речовин у первинній сечі майже така ж, як у плазмі крові. У ній, крім кінцевих продуктів обміну, містяться амінокислоти, глюкоза, йони неорганічних речовин та інші необхідні організму сполуки.

У первинній сечі, на відміну від плазми крові, немає білків, оскільки вони не фільтруються (див. табл. 5). Отже, первинна сеча є фільтратом плазми крові.

З капсули первинна сеча потрапляє у звивистий канадець першого порядку, потім — у звивистий каналець другого порядку. Канальці густо обплетені сіткою капілярів, тому саме в цій частині нефрону відбувається реабсорбція — усмоктування в кров більшої частини води, глюкози, амінокислот, вітамінів, йонів неорганічних речовин.

Таблиця 5

Склад плазми крові, первинної та вторинної сечі (у масових %)

Речовини

Плазма

Первинна сеча

Вторинна сеча

Вода

90,0-91,0

99,0

96,0

Білки

7,0-8,0

Глюкоза

0,12

0,10

Йони Натрію (Na+)

0,30

0,30

0,40

Йони Калію (К+)

0,02

0,02

0,15

Йони Хлору (СІ)

0,40

0,40

0,70

Сечовина

0,03

0,03

2,00

Сечова кислота

0,004

0,004

0,05

Рідину, що потрапила до збірної трубочки, називають вторинною сечею. Вона містить сечовину, сечову кислоту, солі амонію, сульфати тощо. За добу в організмі може утворитися близько 1,5 л вторинної сечі. Якщо нирки функціонують нормально, то у вторинній сечі відсутні білок і глюкоза. З канальців вторинна сеча збирається в ниркову миску, а потім по сечоводах надходить у сечовий міхур. Коли міхур наповнюється сечею до певної межі, відбувається її вивільнення через сечівник.

Регуляція сечовиділення. На сечоутворення та сечовиділення впливає кількість випитої рідини, вміст у їжі кухонної солі, температура навколишнього середовища тощо. Залежно від концентрації мінеральних солей у крові змінюється концентрація сечі, яка утворюється в нирках. Внаслідок цього змінюється величина осмотичного тиску крові, а отже, і кількість виділеної сечі. Зменшує виділення води із сечею особливий гормон гіпофіза, який підсилює реабсорбцію води у звивистих канальцях.

Сечовиділення регулює і нервова система. Зокрема, спинний мозок реагує на подразнення сечового міхура. Сечовипускання в людини здійснюється довільно.

Порушення роботи нирок та їх профілактика. Вам відомо, що для діагностики будь-яких захворювань у медичних закладах зазвичай призначають аналіз сечі. Результати цього аналізу дають уявлення про роботу нирок, процеси обміну речовин та функціонування організму загалом.

Порушення процесів фільтрації в нирках неминуче призводить до отруєння організму тими речовинами, які в нормі виводяться із сечею. Накопичення отруйних речовин у крові спричиняє важкий стан, інколи смерть. Втрата функцій звивистих канальців супроводжується припиненням утворення вторинної сечі. І, як наслідок, втрачається значна кількість води, глюкози та інших потрібних організму сполук.

Чинником, що сприяє порушенню роботи органів сечовидільної системи, є переохолодження організму. Це зумовлено зазвичай невідповідністю одягу до погоди, прагнення людини «модно вдягатись» — носити в холодну пору року легке взуття, короткі кофти та куртки, які оголюють талію і поперек.

Важливим чинником, від якого залежить функціонування сечовидільної системи, є харчування. Шкідливо харчуватися напівфабрикатами й фастфудом, оскільки такі страви готуються з додаванням великої кількості солі. Через сіль затримується вода в організмі, що призводить до утворення набряків.

Чинником ризику розвитку хвороб органів виділення є шкідливі звички. Уживання алкоголю та куріння супроводжується постійною інтоксикацією нирок, що призводить до зниження їх функції, порушення процесу утворення сечі та виведення з організму продуктів обміну речовин. Алкогольні напої, у тому числі слабоалкогольні, уражають клітини епітелію нирок, у результаті чого зростає ризик ускладнення різноманітних захворювань.

До найпоширеніших захворювань органів виділення належать запалення різних частин нирки — нефрити. Запалення ниркових мисок (пієлонефрит) та запалення клубочків нефронів (гломерулонефрит) супроводжуються гострим болем у попереку, підвищенням температури, набряками, зменшенням сечовипускання. Цистит — запалення слизової оболонки сечового міхура, ознакою якого є часте болюче сечовиділення. Вони спричиняються мікроорганізмами, які потрапляють до них через кров від інших внутрішніх органів або через сечівник.

Сечокам’яна хвороба — захворювання, пов’язане з порушенням обміну речовин, у результаті якого в нирках або сечовивідних шляхах утворюються камінці.

З метою профілактики захворювань органів сечовидільної системи доцільно кожному:

• дотримувати правил особистої гігієни;

• уникати переохолоджень, вчасно лікувати хворі зуби, ангіни;

• споживати солодку та солону їжу в помірній кількості;

• споживати свіжі фрукти й овочі, сухофрукти (курага, родзинки);

• уживати більше морської риби та менше м’яса;

• регулярно спорожнювати сечовий міхур та кишечник;

• вести активний спосіб життя.

Людям із захворюваннями сечовидільної системи доцільно вживати такі природні сечогінні засоби, як кавун, відвар кореня петрушки, шипшини, чай із хвоща польового тощо. Усі лікарські засоби потрібно використовувати лише за призначенням лікаря.

- Утворення сечі. Захворювання органів сечовидільної системи: нефрити, цистит, сечокам’яна хвороба. Профілактика захворювань органів сечовидільної системи

Людям, у яких порушена функція нирок, за потреби проводять процедуру очищення крові за допомогою апарата «штучна нирка». Цю процедуру називають гемодіаліз. Для лікування хворих з важкими хронічними захворюваннями нирок, а також людей, які з тих чи інших причин втратили нирки, застосовують пересадку здорових донорських нирок. Жити людина може і з однією ниркою.

1. Яка роль нирок у здійсненні водно-сольового обміну? 2. Що таке первинна сеча і як вона утворюється? 3. Що таке вторинна сеча і який її склад? 4. Чим відрізняються за складом первинна і вторинна сеча? Для аналізу використайте дані, наведені в таблиці 5. 5. Які чинники впливають на функцію нирок? 6. Назвіть хвороби органів сечовидільної системи. Як знизити ризик захворювання на них? 7. Яке значення для діагностики захворювань має аналіз сечі? Чому? 8. У чому полягає профілактика захворювань органів сечовидільної системи? 9. Поясніть, чому за порушення функціонування нирок відбувається самоотруєння організму. 10. У сечі виявлено глюкозу. Про що це свідчить? 11. У сечі виявлено білок. Який процес утворення сечі порушений? 12. Чому нирку можна назвати складним біологічним фільтром? 13. Чому влітку, коли дуже спекотно, поту виділяється більше, ніж сечі, а взимку — навпаки? 14. Чому пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями лікарі призначають сечогінні засоби?




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити