Підручник Біологія 8 клас - Н. Й. Міщук - Підручники і посібники 2016 рік

Тема 5. ВИДІЛЕННЯ. ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ

§ 26. Значення та будова шкіри. Захворювання шкіри та їх профілактика

Пригадайте різноманітність покривів тварин та їх значення. Яку будову має епітеліальна тканина? Яке значення сполучної тканини?

Значення шкіри. Тіло людини вкрите шкірою, яка має велику площу стикання з навколишнім середовищем — 1,6-2,0 м2. Маса шкіри дорослої людини — 2-3 кг.

Шкіра — це зовнішній покрив тіла, який є своєрідним бар’єром між зовнішнім середовищем і організмом людини. Значення шкіри зумовлене важливими функціями, які вона виконує. Шкіра надійно захищає внутрішні органи від механічних, фізичних та хімічних впливів, перешкоджає втраті води організмом, проникненню в нього шкідливих мікроорганізмів, ультрафіолетових променів, сприяє адаптації організму до умов навколишнього середовища. У цьому полягає захисна функція шкіри.

Разом з потом і шкірним жиром з організму людини через шкіру виводиться частина продуктів обміну речовин — вода, солі сечової кислоти, сечовина (видільна функція). Шкіра, завдяки наявності щільної сітки кровоносних капілярів, потових залоз, виконує ще й терморегуляційну функцію, урівноважуючи процеси утворення тепла та його віддачі. Завдяки чутливим нервовим закінченням, розташованим у шкірі, людина відчуває дотик, тепло, холод, біль (чутлива функція). Секреторна функція шкіри полягає в тому, що під впливом ультрафіолетових променів у ній синтезується вітамін D. У шкірі відкладаються запаси жирів, які є резервними поживними речовинами й теплоізоляційним матеріалом. Отже, шкіра виконує запасальну функцію. Депонуюча функція полягає в тому, що за розширення судин шкіри вони можуть утримувати близько 1 л крові.

Будова шкіри зумовлена її функціями. Шкіра складається з трьох шарів — епідермісу, дерми, або власне шкіри, та підшкірної жирової клітковини (іл. 71).

Іл. 71. Будова шкіри: а — у розрізі; б — епідерміс; в — дерма

Епідерміс (іл. 71 б) утворений багатошаровим плоским епітелієм. Товщина епідермісу на різних ділянках тіла відрізняється. Товстий епідерміс укриває долоні й підошви. Найтонший епідерміс — на повіках. Епідерміс складається з п’яти шарів. Нижній ростковий шар складається з клітин, які активно діляться, і клітин, які містять пігмент меланін (за рахунок цього пігменту під впливом сонячного випромінювання з’являється засмага). Верхній роговий шар складається з відмерлих клітин, які мають здатність злущуватися. У клітинах рогового шару нагромаджується кератин — білок, який робить їх водонепроникними.

Похідними епідермісу є нігті (іл. 72), які вкривають поверхню кінцевих фаланг пальців. Це чотирикутні, щільні, опуклі з одного боку рогові пластинки. У нігтях немає нервів, але вони чутливі через те, що прилягають до нервових закінчень шкіри.

Дерма, або власне шкіра (іл. 71 в), розташовується під епідермісом й утворюється сполучною тканиною зі значною кількістю колагенових та еластичних волокон, які забезпечують пружність шкіри. Дерма складається з двох шарів: сосочкового й сітчастого. Сосочковий шар утворює випинання (сосочки) у бік епідермісу. Найбільшу висоту сосочки мають у ділянках шкіри з підвищеною чутливістю — на долонях, підошвах, пальцях рук. Їх розташування створює індивідуальний для кожної людини малюнок шкіри. Цей факт використовують криміналісти, шукаючи людину за відбитками пальців (дактилоскопія).

Також індивідуальні відбитки пальців є одним з видів біометричних даних людини, які записуються на електронний носій і є невід’ємною частиною біометричного паспорта.

Сосочковий шар має густу капілярну сітку, за рахунок якої живиться епідерміс, лімфатичні капіляри, а також нервові закінчення.

Сітчастий шар складається зі щільної сполучної тканини, яка забезпечує міцність шкіри. У ньому розташовані рецептори, завдяки яким людина відчуває тепло, холод, біль, дотик. Тут беруть початок сальні й потові залози, містяться корені волосся, кровоносні та лімфатичні судини.

Сальні залози (іл. 71 а, 73) починаються на межі сосочкового й сітчастого шарів дерми. Їхні протоки відкриваються у волосяні сумки. На кожному квадратному сантиметрі поверхні тіла (крім долонь і підошов) поміщається 15 сальних залоз. Шкірний жир, який виділяють сальні залози, змащує волосся й утворює на поверхні шкіри тонкий водонепроникний шар. Цей шар також захищає волосяні сумки від пилу та мікроорганізмів.

Потові залози (іл. 71 а, 73) розміщені на межі сітчастого шару й підшкірної жирової клітковини. У людини їх понад 2 мільйони. Це довгі, нерозгалужені, закручені клубочком залози, які відкриваються порами на поверхні шкіри. Найбільше потових залоз на долонях, у пахвових і пахових складках.

Піт — це рідина, яка на 98 % складається з води й на 2 % — з органічних і мінеральних речовин. За складом піт нагадує розведену водою сечу. Його інтенсивність залежить від віку людини, статі, погоди, одягу тощо.

За добу в дорослої людини виділяється близько 700 мл поту (у мешканців тропічних країн — близько 4 л). Посилюється потовиділення під час фізичної роботи. Маленькі діти пітніють мало. Піт зволожує шкіру, з ним виділяються непотрібні організму продукти обміну. Завдяки потовиділенню шкірі належить важлива роль у виведенні з організму продуктів життєдіяльності.

Іл. 72. Будова нігтя

Іл. 73. Будова волосини

ПОТОВИДІЛЕННЯ — фізіологічний процес виділення поту потовими залозами людини.

Волосся є роговою похідною дерми. Воно на 90 % вкриває тіло людини. Немає його лише на долонях і підошвах. Кожна волосина складається зі стрижня й кореня (іл. 73). Корінь має потовщення — волосяну сумку. Сюди відкривається протока сальної залози.

До волосяної сумки кріпиться м’яз-підіймач волосини, утворений непосмугованою м’язовою тканиною. Знизу корінь розширюється й утворює волосяну цибулину. Завдяки поділу її клітин відбувається ріст волосини. Нервові волокна, кровоносні судини, завдяки яким відбувається живлення волосини, входять у волосяну цибулину знизу. Стрижень, або власне волосина, виступає над шкірою. Зовні він укритий кутикулою — шаром зроговілих лусочок, які черепицеподібно прилягають одна до одної. Усередині стрижня містяться клітини з пігментом меланіном, який надає волосині певного кольору, і повітряні міхурці.

Найглибшим шаром шкіри є підшкірна жирова клітковина (іл. 71). Вона з’єднує власне шкіру з тканинами, які розташовані нижче. Утворена пухкою сполучною тканиною, у якій є колагенові волокна й жирові клітини. За рахунок цього підшкірна жирова клітковина пом’якшує удари та інші механічні впливи на шкіру, захищає організм від переохолодження, є запасним резервом поживних речовин.

Захворювання шкіри та їх профілактика. Хвороби шкіри можуть виникати через недотримання гігієнічних правил догляду за шкірою як результат потрапляння в шкіру хвороботворних чинників. Дерматит — гостре запалення шкіри, яке виникає під впливом різних зовнішніх чинників (хімічних, фізичних, термічних, медикаментозних тощо). Процес супроводжується почервонінням, набряклістю, свербінням, печією, іноді болем і появою пухирів. До найпоширеніших захворювань шкіри, що особливо часто трапляються в підлітків, належать вугрі. Вони виникають через закупорювання сальних залоз і волосяних цибулин. Себорея — хворобливий стан шкіри, причиною якого є порушення регуляції діяльності сальних залоз шкіри. Себорея може розвиватись у будь-якому віці, однак найчастіше виникає в період статевого дозрівання. Педикульоз спричиняє головна воша. Пригадайте, до якої групи паразитичних тварин належить головна воша та яких збудників хвороб, смертельно небезпечних для людини, вона переносить. Захворювання швидко поширюється і супроводжується свербінням голови, виникненням гноячкових захворювань шкіри. Шкіру, а також її похідні — волосся й нігті — можуть уражати патогенні грибки, спричиняючи грибкові захворювання. Зараження може відбуватися за безпосереднього контакту з хворою людиною, а також через предмети особистого користування і потребує спеціального лікування.

До групи ризику потрапляють відвідувачі басейнів, лазень, перукарень тощо.

Профілактика захворювань шкіри. З курсу «Основи здоров’я» ви пам’ятаєте, що чимало захворювань спричиняються недоглядом за шкірою та волоссям. Отож гасло «Чистота — запорука здоров’я!» — завжди актуальне.

Стан шкіри залежить від стану організму загалом. Тому з метою профілактики захворювань шкіри кожному необхідно:

• дотримувати правил особистої гігієни та правильного режиму дня; санітарно-гігієнічних правил поведінки в басейнах, лазнях, душових, перукарнях (перед і після перебування в басейні чи лазні приймати душ, користуватись гумовими тапочками, індивідуальними простирадлами та рушниками, звертати увагу на стерилізацію перукарських інструментів);

• у харчуванні віддавати перевагу рослинній їжі, вилучати з раціону шоколад, олію, жирну та гостру їжу, алкоголь;

• своєчасно обробляти рани, щоб запобігти ураженню грибковими захворюваннями;

• дозовано засмагати, використовуючи захисні засоби (креми, парасольки, тенти), уникати перебування на сонці з полудня до четвертої години дня;

• вести рухливий спосіб життя, більше часу перебувати на свіжому повітрі.

- Шкіра. Будова шкіри: епідерміс, дерма, підшкірна жирова клітковина. Шкірні залози: потові, сальні. Похідні шкіри: волосся, нігті. Захворювання шкіри. Профілактика захворювань шкіри

Щоб вирізнятись, багато молодих людей роблять татуювання. Це болюча процедура. Для нанесення малюнка багаторазово проколюють шкіру голкою. Кожний укол — це не лише краплинка фарби, яка надовго залишається в шкірі, а й великий ризик інфікування. Висловте своє ставлення до моди на татуювання. Чи допомагає воно самостверджуватися?

Значення шкіри ілюструє випадок, який трапився за часів Відродження в Міланському герцогстві. Під час свята можновладці вирішили насолодитися вишуканим видовищем — живою статуєю золотого хлопчика. Усю поверхню тіла юнака вкрили золотою фарбою. Люди раділи з такої краси, але свято завершилося трагедією. «Золотому хлопчикові» стало погано. Люди отямилися й почали змивати фарбу, але даремно — невдовзі хлопчик помер. Що стало причиною трагедії?

Українські медики винайшли досконалий матеріал для трансплантації шкіри на уражені частини тіла — пересадка шкіри свині. У зволоженому стані така шкіра відновлює свої властивості. В Україні створені банки ксенотрансплантантів (від гр. vo [ксено] — чужий і трансплантація — від лат. transplantation [трансплантатіон] — перенесення). Висловте своє ставлення щодо такого методу медичної допомоги потерпілим.

1. Що таке шкіра та яке її значення? 2. Яку роль відіграє шкіра у виділенні продуктів життєдіяльності? 3. Яке значення має шкіра у пристосуванні організму до умов навколишнього середовища? 4. Схарактеризуйте будову шкіри. 5. Назвіть функції шкіри. З якими структурними елементами шкіри вони пов’язані? 6. Який шар шкіри забезпечує індивідуальний для кожної людини малюнок? 7. За іл. 72 опишіть будову нігтя. Похідним якої структури шкіри є нігті? Яке їх значення для організму? 8. За іл. 73 опишіть будову волосини. Похідною якої структури шкіри є волосся? Яку функцію воно виконує? 9. Назвіть найпоширеніші захворювання шкіри. 10. Які особливості профілактики захворювань шкіри? 11. У чому полягає взаємозв’язок між будовою та функціями шкіри? 12. Обґрунтуйте, з якими структурними елементами шкіри пов’язане виконання її функцій. 13. На прикладі шкіри доведіть взаємозв’язок різних систем органів у забезпеченні її функцій. 14. Як ви розумієте твердження: «Візерунки на пальцях — це ідентифікаційний код кожної людини»? 15. Виконайте проект на тему Визначення типу шкіри на різних ділянках обличчя та складання правил догляду за власною шкірою.

Пригадайте з курсу «Основи здоров’я», які існують типи шкіри. Як у домашніх умовах можна визначити тип шкіри на обличчі?

1. Визначте тип шкіри на різних ділянках власного обличчя.

2. Користуючись додатковими джерелами інформації, ознайомтеся з особливостями догляду за шкірою обличчя різних типів (нормальна, суха, жирна, комбінована).

3. Складіть правила догляду за власною шкірою обличчя.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити