Підручник Біологія 8 клас - Н. Й. Міщук - Підручники і посібники 2016 рік

КОРОТКИЙ СЛОВНИК БІОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ

Акомода́ція — здатність ока пристосовуватися до чіткого бачення предметів, що перебувають на різній відстані.

Акти́вно набутий імунітет — імунна відповідь організму на введення антигену внаслідок його прямого контакту з організмом.

Алергі́я — надчутливість імунної системи організму, яка виявляється за повторної дії алергену на організм.

Анатокси́н — медичний препарат, який виготовляють зі знешкодженого бактеріального токсину, що зберігає свої антигенні властивості.

Антитіла́ — особливі білки, які виробляються лімфоцитами крові у відповідь на вторгнення в організм антигенів. Артеріальна гіпертензія, або гіпертонія— стан підвищеного кров’яного тиску

Артеріа́льний пульс — періодичні пульсуючі коливання стінок артерій, зумовлені скороченнями серця.

Аутоіму́нні реа́кції — втрата імунологічної толерантності до антигенів власних тканин.

Безумо́вні рефле́кси — вроджені, відносно постійні реакції організму на дію зовнішнього або внутрішнього середовища.

Біологі́чна систе́ма — структурне й функціональне об’єднання всіх компонентів об’єкта живої природи, між якими існують взаємозв’язки та взаємодія.

Біологі́чний вік — стан, який відображає взаємозв’язок усіх вікових особливостей організму і характеризує ступінь його старіння.

Біологі́чні ри́тми (біоритми) — циклічні зміни біологічних процесів у живій системі.

Вагі́тність — сукупність фізіологічних процесів, пов’язаних з утворенням зародка та розвитком плода в організмі жінки.

Вакци́на — препарат, що виготовляється з ослаблених чи мертвих мікроорганізмів або з їхніх антигенів, отриманих хімічним шляхом.

Вегетати́вна нерво́ва систе́ма — частина нервової системи, що регулює діяльність внутрішніх органів та впливає на обмін речовин і ріст.

Вели́ке ко́ло кровоо́бігу — шлях крові від лівого шлуночка до правого передсердя, за якого здійснюється постачання збагаченої киснем крові до всього тіла.

Вестибуля́рний апара́т — орган чуття, що сприймає зміни положення голови й тулуба, напрямок руху тіла й призначений для координації (узгодження) рухів та збереження рівноваги тіла.

Ви́ділення — фізіологічний процес, що забезпечує звільнення організму від шкідливих і непотрібних продуктів обміну речовин.

Ви́ща нерво́ва дія́льність (ВНД) — діяльність вищих відділів центральної нервової системи, яка забезпечує різноманітні форми пристосування до умов навколишнього середовища.

Вну́трішнє ди́хання — обмін газів між кров’ю і тканинами, використання кисню клітинами й видалення вуглекислого газу.

Всм́октування — процес надходження різних речовин через шар клітин ворсинок кишечнику в кров і лімфу.

Вто́ма м’я́за — зниження працездатності м’яза, причинами якого є недостатнє постачання м’язів киснем; зменшення запасів органічних речовин, які є джерелом енергії скорочення; накопичення продуктів обміну (молочної кислоти тощо).

Гальмува́ння — послаблення чи припинення рефлекторної відповіді на подразнення внаслідок зменшення сили та швидкості проведення нервових імпульсів.

Гіпереакти́вність — порушення роботи імунної системи організму, що проявляється в її надмірній активності.

Гіперфу́нкція за́лоз вну́трішньої секре́ції — посилення діяльності залоз, що призводить до збільшення виділення ними гормонів.

Гіпофу́нкція за́лоз вну́трішньої секре́ції — недостатня діяльність залоз, що призводить до зменшення виділення ними гормонів.

Гомеоста́з — динамічна відносна сталість складу, фізико-хімічних властивостей внутрішнього середовища організму (кров, лімфа, тканинна рідина) та всіх фізіологічних процесів у ньому.

Гормо́ни — біологічно активні речовини, які в дуже малих концентраціях здатні значною мірою впливати на органи й тканини, а також організм загалом.

Гру́пи кро́ві (системи АВ0) — зумовлені наявністю особливих білків в еритроцитах (аглютиногенів А і В) і плазмі (аглютинінів а й Р), які у несумісних комбінаціях можуть спричиняти склеювання (аглютинацію) еритроцитів.

Гумора́льна (рідинна) регуля́ція — регуляція фізіологічних функцій організму, яка здійснюється речовинами, що надходять у кров і через неї впливають на функціонування органів усього організму.

Ди́хання — сукупність процесів, які забезпечують неперервне надходження кисню до тканин організму, використання його в реакціях біологічного окиснення, а також видалення з організму кінцевих продуктів обміну речовин — вуглекислого газу та частково води.

Дру́га сигна́льна систе́ма — діяльність кори головного мозку, яка проявляється в умовних рефлексах, що формуються на своєрідний подразник — слово.

Ембріона́льний роз́виток — період онтогенезу, який триває від утворення зиготи до народження дитини.

Енергети́чний о́бмін — сукупність реакцій розщеплення органічних речовин, під час яких звільняється енергія.

Заплі́днення — процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин, у результаті якого утворюється зигота.

Збу́дження — підвищення специфічної діяльності органів у відповідь на зовнішні та внутрішні подразнення. Збудження нейрона спричиняє виникнення нервового імпульсу.

Звукоутво́рення — створення звуків коливаннями повітря, яке проходить через голосовий апарат під час видиху.

Згорта́ння кро́ві — захисна реакція організму, спрямована на збереження об’єму циркулюючих рідин організму. Спричиняє утворення тромбу на пошкоджених судинах.

Зо́внішнє ди́хання — газообмін між атмосферним повітрям й організмом: легенева вентиляція і газообмін між альвеолярним повітрям й кров’ю легеневих капілярів.

Йододефіци́т — зниження вмісту йоду в організмі, необхідного для нормального функціонування щитоподібної залози.

Імуніте́т — сукупність захисних механізмів, які допомагають організму боротися з антигенами — тілами та речовинами, які є для організму чужорідними.

Іму́нна ві́дповідь — складна захисна реакція організму, в результаті якої антиген розпізнається та знешкоджується антитілами.

Імунодефіци́т — порушення роботи імунної системи організму, що проявляється її зниженою активністю.

Індивідуа́льний ро́звиток люди́ни, або онтогене́з — розвиток організму, який триває від утворення зиготи до природної смерті.

Інсти́нкти — сукупність складних вроджених безумовно-рефлекторних дій, які здійснюються під впливом основних біологічних потреб.

Інстинкти́вна поведі́нка — форма поведінки людини, зумовлена складними безумовно-рефлекторними реакціями — інстинктами.

Мале́ ко́ло кровоо́бігу — шлях крові від правого шлуночка до лівого передсердя, за якого здійснюється насичення крові киснем у легенях.

Менструа́льний цикл — фізіологічний процес, під час якого відбуваються послідовні циклічні зміни в організмі жінки, що контролюються статевими гормонами.

Ми́слення — процес відображення зв’язків і відношень між предметами та явищами дійсності, що забезпечує засвоєння нових знань.

Мо́ва — система символів і знаків, засіб передачі інформації і спілкування між людьми. Структурною одиницею мови є слово.

Мо́влення — спілкування людей за допомогою мови. Фізіологічною основою мовлення є умовно-рефлекторна діяльність кори великого мозку на слово.

Набу́та поведі́нка — форма поведінки, яка є результатом індивідуального життєвого досвіду людини, пов’язана з утворенням та гальмуванням умовних рефлексів.

Нейрогумора́льна регуля́ція — взаємопов’язана і взаємоузгоджена дія нервової та гуморальної регуляції, що забезпечує високу ефективність роботи всіх фізіологічних систем та організму як цілісної біологічної системи.

Нерво́ва регуля́ція — регуляція фізіологічних функцій організму, яка забезпечує взаємозв’язок органів та зв’язок організму з навколишнім середовищем завдяки рефлексам.

Неспецифі́чний (вроджений) імуніте́т — система захисних чинників організму, до яких належать бар’єрна функція шкіри та слизових оболонок; здатність лейкоцитів до фагоцитозу й утворення інтерферону, лізоциму та інших речовин.

Нефро́н — структурно-функціональна одиниця нирки, що міститься в її кірковому шарі.

Ни́жча нерво́ва дія́льність — діяльність нервової системи, яка забезпечує рефлекторну регуляцію фізіологічних функцій організму та його рухової активності.

О́бмін речови́н — сукупність процесів хімічного перетворення речовин в організмі: від надходження їх з навколишнього середовища й до виведення кінцевих продуктів розпаду назовні.

Овуля́ція — процес руйнування фолікула і виходу з нього яйцеклітини.

О́ргани чуття́ — периферичні частини аналізаторів; містять спеціалізовані рецептори; призначені для сприйняття певного виду подразнень.

Остео́н — структурна одиниця кісткової тканини; циліндричний утвір з нашарувань кісткових пластинок, уставлених одна в одну, що забезпечує міцність кістки.

Па́м’ять — здатність людини фіксувати, зберігати й відтворювати інформацію в потрібний момент.

Парасимпати́чна нерво́ва систе́ма — частина вегетативної системи, яка забезпечує відновлення ресурсів, витрачених під час роботи і регулює нормальну життєдіяльність людського організму в стані спокою та під час сну.

Паси́вно набу́тий імуніте́т — виникає, коли антитіла переносяться з організму, де вони утворилися, в інший організм, який з цим антигеном ще не контактував.

Перелива́ння кро́ві — метод лікування хворих, в основі якого лежить трансплантація рідкої сполучної тканини людини — крові. Донори — це люди, у яких беруть кров, а реципієнти — ті, кому її переливають.

Пе́рша сигна́льна систе́ма — діяльність кори головного мозку, спричинена безпосереднім впливом на сенсорні системи чинників зовнішнього та внутрішнього середовищ.

Плаце́нта, або дитя́че мі́сце, — орган, що зв’язує плід з організмом матері під час ембріонального розвитку. Постембріональний розвиток — період онтогенезу, який розпочинається після народження людини і завершується її смертю.

Провіднико́ва фу́нкція спинно́го і головно́го мо́зку — забезпечення зв’язку й узгодження роботи всіх відділів центральної нервової системи.

Раціона́льне харчува́ння—фізіологічно повноцінне харчування здорових людей з урахуванням їх віку, статі, характеру праці та інших чинників.

Ре́зус-фа́ктор — білок, наявний в еритроцитах 85 % резус-позитивних людей. Переливання несумісної за резус-фактором крові спричиняє резус-конфлікт, що призводить до склеювання еритроцитів.

Репродукти́вне здоро́в’я — стан повного фізичного, розумового та соціального добробуту, що означає можливість задовільного та безпечного сексуального життя, здатність до зачаття і народження дітей та право на планування сім’ї.

Рефле́кс — відповідь організму на подразнення, що здійснюється за участі нервової системи.

Рефлекто́рна дуга́ — шлях, яким проходять нервові імпульси під час рефлексу.

Рефлекторна функція спинного і головного мозку — здійснення різноманітних рефлексів.

Реце́птори — спеціальні нервові структури, що перетворюють різні види енергії (світлову, механічну, теплову, хімічну) на нервовий імпульс.

Робо́та м’я́зів — механічна робота (статична, динамічна), яку виконують м’язи під час скорочення.

Саморегуля́ція — здатність організму підтримувати сталість хімічного складу, фізичних властивостей, перебігу фізіологічних процесів.

Свідо́мість — процес відображення дійсності мозком людини, який охоплює всі форми ВНД і зумовлює її цілеспрямовану діяльність.

Се́нсорні систе́ми або аналіза́тори — системи, які сприймають, аналізують і переробляють інформацію про зміни навколишнього середовища та внутрішнього стану організму й забезпечують зв’язок організму з довкіллям.

Серце́вий цикл — одне повне скорочення та розслаблення передсердь і шлуночків серця.

Симпати́чна нерво́ва систе́ма — частина вегетативної системи, яка посилює діяльність органа в умовах, які потребують мобілізації фізичних сил.

Систе́ма о́рганів (фізіологічна система) — сукупність органів людини, що пов’язані анатомічно, функціонально й топографічно та становлять єдину структуру, що узгоджено працює. Людина має такі фізіологічні системи: травну, дихальну, серцево-судинну, видільну, опорно- рухову, нервову, сенсорні, ендокринну, імунну, репродуктивну.

Сомати́чна нерво́ва систе́ма — частина нервової системи, яка регулює діяльність скелетних м’язів та органів чуття, забезпечуючи рухи та відчуття.

Сон — фізіологічний стан, який характеризується вимкненням свідомості, зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники, зниженням активності більшості функцій організму, відносною нерухомістю.

Специфі́чний імуніте́т — набутий імунітет, який здійснюється за участю Т- і В-лімфоцитів, здатних взаємодіяти з антигенами та знищувати їх.

Стате́ве дозріва́ння — розвиток первинних і поява вторинних статевих ознак.

Стате́ві озна́ки — ознаки, за якими розрізняють чоловічу й жіночу статі. Первинні: наявність статевих органів відповідно до статі. Вторинні: пов’язані з будовою та функціями органів, які не належать до репродуктивної системи.

Стрес — неспецифічна однотипна реакція організму, що є проявом загальної адаптації до різноманітних подразників — стресорних чинників.

Терморегуля́ція — фізіологічна функція, яка забезпечує підтримання оптимальної для організму температури тіла в умовах зміни температури навколишнього середовища.

Тип ви́щої нерво́вої дія́льності — визначається сукупністю властивостей нервових процесів (збудження і гальмування), зумовлених спадково та набутих у процесі індивідуального життя.

Тра́влення — сукупність процесів, що забезпечують механічну і хімічну обробку їжі, яка перетворюється на прості речовини, що легко засвоюються.

Умо́вні рефле́кси — індивідуально набуті протягом життя або спеціального навчання рефлекторні реакції, які виробляються на базі безумовних рефлексів.

Утво́рення сечі́ — процес очищення крові від непотрібних речовин, який відбувається в нирках.

Ферме́нти — біологічно активні речовини, здатні пришвидшувати хімічні перетворення органічних речовин в органах травної системи.

Фотореце́птори — світлочутливі клітини: колбочки — рецептори денного зору, які сприймають яскраве світло й кольори; палички — рецептори присмеркового зору, збуджуються, коли діє слабке світло.

Харчува́ння — сукупність процесів надходження в організм людини поживних речовин, їх травлення, всмоктування та засвоєння.




Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити