Біологія 9 клас



Розділ 8 ВИДІЛЕННЯ


Увесь час ви отримуєте ззовні кисень і кілька разів на день їсте й п'єте, забезпечуючи себе всім необхідним для підтримки життєдіяльності. Проте у вашому організмі відбуваються і процеси, які передбачають не споживання, а виділення певних речовин. Ви не тільки вдихаєте повітря, але й видихаєте його, ви постійно пітнієте, у вашому організмі утворюється й видаляється назовні сеча. Яким є біологічний сенс цієї складової обміну речовинами між організмом і середовищем? Які фізіологічні системи її забезпечують?

Ви знайдете відповіді на ці запитання, вивчивши розділ «Виділення», а також дізнаєтеся про будову й функції сечовидільної системи; про її участь у гомеостазі; про утворення сечі.


§ 37.Функція виділення, органи виділення. Будова сечовидільної системи


Функція виділення і органи виділення. У реакціях метаболізму вуглеводи й жири розщеплюються на воду та вуглекислий газ. До кінцевих продуктів розпаду білків належать ще й речовини, які містять Нітроген: сечовина, аміак тощо. Надходячи в кров, кінцеві продукти розпаду змінюють її склад. Аби зберегти гомеостаз, надлишки цих речовин видаляються з крові, а потім і з організму. Виводяться з організму й надлишки спожитих солей Натрію, Калію тощо.

Процес видалення з організму речовин, що не беруть участі в процесах обміну й порушують гомеостаз, називають виділенням. Органами виділення в людини є нирки, легені, шлунково-кишковий тракт і деякі травні залози та шкіра.

Головний орган виділення — нирки. У нирках утворюється сеча, у якій міститься до 150 різних хімічних сполук. Крізь нирки виводиться більшість кінцевих продуктів метаболізму, що містять Нітроген.

За допомогою легенів організм звільняється від вуглекислого газу й деяких летких речовин. Слинні залози виділяють певні ліки й чужорідні органічні сполуки. Печінка виконує видільну функцію, видаляючи з крові продукти розпаду гемоглобіну під час утворення жовчі. Разом з жовчу вони надходять до кишечнику й видаляються з організму разом з калом.

Мал. 37.1. Сечовидільна система:

1 — нирка; 2 — сечовід; 3 — сечовий міхур;

 4 — сечовипускальний канал; 5 — ниркові вена та артерія

Мал. 37.2. Будова нирки: 1 — кірковий шар; 2 — мозковий шар; 3 — нефрони;

4 — ниркова миска; 5 — сечовід; 6 — ниркова пірамідка


Виділення через шкіру відбувається з потом, шкірним жиром, роговими лусками. За складом піт подібний до сечі: він містить 98-99 % води, а також продукти обміну речовин (сечовину, креатинин, сечову кислоту), солі тощо. Ці продукти метаболізму до потових залоз приносить кров.

Будова сечовидільної системи (мал. 37.1). Сечовидільна система складається з нирок, сечоводів, сечового міхура і сечовипускального каналу. У цій системі нирки відповідають, насамперед, за очищення крові й утворення сечі, а інші органи — за її видалення.

Нирки — парні органи бобоподібної форми. Вони розташовані в черевній порожнині перед хребтом по обидва його боки на рівні попереку. Маса нирки дорослої людини становить 120-200 г. Посередині її внутрішнього ввігнутого боку розташовані заглиблення — ниркові ворота. Крізь них входить ниркова артерія та нерви, виходять вена, лімфатичні судини, сечовід. Нирка (мал. 37.2) вкрита щільною оболонкою. У нирці розрізняють внутрішній мозковий шар і зовнішній кірковий шар.

Складовими мозкового шару є так звані ниркові пірамідки, утворені сполучною тканиною, у якій містяться скупчення нефронів. У нирці налічується 15-20 ниркових пірамідок.

Нефрони — це функціональні складові нирок, які відповідають за утворення сечі. їх кількість у нирці сягає 1 млн, а їх загальна довжина — 100 км. Нефрон розташований так, що одна його частина розміщується в кірковому шарі, інша — у мозковому. Стінки нефронів утворені одним шаром епітелію. Навколо них розташовано безліч кровоносних судин. Кров проходить системою капілярів, які оточують нефрони, й до них з капілярів надходить вода й інші речовини, з яких складається сеча. Сеча, що утворилася в нефронах, потрапляє до збиральних трубочок. По них і починається видалення сечі. Зі збиральних трубочок сеча надходить до порожнин нирки. Остання з них — ниркова миска, з якої сеча прямує до сечоводу.


Мал. 37.3. Сечовий міхур (а) та внутрішня поверхня сечового міхура (б): 1 — сечовід; 2 — вивідний отвір сечоводу;

3 — сфінктер; 4  — сечовипускальний канал

Через нирки за 1 хв. проходить близько 1 л крові, а за 5-6 хв.— уся кров, що циркулює в організмі. За добу в дорослої людини виділяється 1,2—1,5 л сечі.

Сечовиділення та його регуляція. Сеча безперервно відтікає від нирок по сечоводах і збирається в сечовому міхурі.

Сечовий міхур (мал. 37.3) вміщує 200—600 мл сечі. У місці його переходу в сечовипускальний канал розташований потужний сфінктер. Наповнюючись, сечовий міхур до певної межі розтягується. На розтягування реагують рецепторні нейрони, закінчення яких містяться в його стінках. Ці нейрони передають нервові імпульси в спинний мозок до центру сечовипускання. Від нього по ефектор- ним нейронам прямують сигнали, що спричиняють одночасне скорочення гладеньких м’язів стінки сечового міхура і розслаблення сфінктера. Сеча потрапляє у сечовипускальний канал, а з нього видаляється назовні. У дітей сечовиділення відбувається 6—7 разів на добу, у дорослої людини — 4—6 разів.

І скорочення стінок сечового міхура, і розслаблення сфінктера є безумовними рефлексами. Проте вже в дитинстві в людини формується свідомий контроль сечовипускання. Центром сечовипускання починають керувати центри головного мозку. Тому людина може довільно регулювати стан сфінктера, який відкриває отвір сечового міхура.






Personalised Essay Writing Service for You

Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити