Біологія 9 клас

Розділ 13 ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ І ПСИХІКИ ЛЮДИНИ


§ 73.Потреби, мотивації й емоції


Функції потреб. Аби не загинути від виснаження і переохолодження, ви їсте і вдягаєте взимку теплий одяг. Спілкування з друзями дає змогу одержати їх підтримку, любов і пошану. Завдяки навчанню в школі ви отримуєте знання і розвиваєтеся як особистість. За умови задоволення цих потреб ви відчуваєте позитивні емоції, в іншому випадку у вас виникають негативні переживання. Зрозуміло, що ці приклади спрощені, але в цілому вони вірно описують взаємозв’язок потреб і емоцій.

«Спонукачем» поведінки людини є потреба — стан нужди організму в об’єктах, необхідних для його існування і розвитку. Саме потреби спрямовують активність людини, змушуючи діяти заради їх задоволення.

Різноманітність людських потреб визначається соціальною природою людини: окрім органічних, необхідних для збереження й підтримки життя, у людини ще є культурні (соціальні й духовні) потреби. Серед них потреба у визнанні й пошані, потреба в самовдосконаленні, у найповнішій реалізації власних можливостей, пізнавальні потреби, які виявляються в допитливості, творчій діяльності. Соціальні потреби примушують людину навіть біологічні потреби задовольняти у способи, прийняті в суспільстві. Так, намагаючись отримати похвалу і визнання дорослого, дитина привчається користуватися під час їди ложкою й виделкою (мал. 73.1).

Мотивація. Потреба створює мотивацію — емоційно забарвлений стан людини, який спрямовує її на пошук того, що може задовольнити потребу. Фізіологічною основою формування мотивації є виникнення домінанти — стійкого осередку підвищеного збудження нервових центрів у головному мозку. Цей осередок обумовлює готовність організму до певного виду діяльності. Одночасно відбувається гальмування інших нервових центрів, і всі інші дії на деякий час відкладаються. Так, відчуваючи голод, ви спочатку повечеряєте і лише після цього підете на зустріч з друзями — спрацює харчова домінанта.

У формуванні біологічних мотивацій провідною є роль гіпоталамуса. У ньому розташовані центри регуляції температури тіла, спраги й голоду, страху, агресії тощо. Кожний з цих центрів активується гуморально (див. § 42). Його збудження виникає не відразу, а відповідно до того, яка інтенсивність сигналів, що до нього надходять, наближається до критичного рівня. Тому ви можете терпіти голод або спрагу, але до певної межі. З гіпоталамуса збудження розповсюджується на лімбічну систему головного мозку та його кору. Вони відповідають за формування програм поведінки, спрямованих на задоволення відповідної потреби.

Функції емоцій. У міру реалізації програми поведінки до регуляторних центрів мозку надходять сигнали, що дають змогу оцінити її успішність. Одночасно в людини виникають переживання — емоції, які є індикаторами (показниками) ступеня задоволення потреби. Емоція дає нам змогу співвіднести з потребами події, що відбуваються у певний проміжок часу, і за необхідності змінити поведінку.

Завдяки емоціям ми швидко, без аналізу деталей, оцінюємо життєві ситуації за суб’єктивною шкалою «приємно — неприємно», «весело — нудно», «страшно — цікаво» тощо. Основними емоціями людини є радість, інтерес, здивування, горе, гнів, відраза, презирство, страх, сором, вина. Кожний відчував радість від неочікуваної доброї вістки, несподіваної вдачі. Проте найяскравіше ця емоція проявляється в разі успіху, здобутого внаслідок наполегливості, напружених інтелектуальних або фізичних зусиль. Недарма говорять, що справжня радість є переживанням, яке виникає в людини через реалізацію її можливостей. Згадайте, яким наповненим стає життя, коли ви чимось захоплені. Яким би не був предмет вашого інтересу — музика, малювання, математика, футбол, — сама захопленість стає «мотором» вашого розвитку. Вона спрямовує вас до пошуку, до пізнання нового. А от відсутність інтересу, почуття постійної нудьги є приводом задуматися, чи все благополучно у вашому житті.


Мал. 73.1. Уміння задовольняти біологічні потреби у відповідності до прийнятих у суспільстві формується ще в дитинстві

 

Мал. 73.2. За виразом обличчя стає зрозумілим емоційний стан людини

 

Напевне, вам доводилося переживати гнів: усі стикалися з перешкодами на шляху до власних цілей, з жорстокістю, несправедливістю. Ця емоція демонструє, що ситуація глибоко зачіпає людину і є виразом її намагання відстояти себе. Гнів не можна розцінювати ані як позитивну, ані як негативну емоцію. Питання в тому, у якій формі людина виражає її. Погано, якщо людина, гніваючись, поводить себе агресивно по відношенню до кривдника — це тільки напружує ситуацію. Тому слід вчитися контролювати себе в гніві, відшукувати неагресивні способи його вираження.

Емоції виконують комунікативну функцію (мал. 73.2) — повідомляють нас про стан співбесідника. Вираження емоцій (наприклад, за допомогою міміки) робить їх зрозумілими для будь-якої людини незалежно від віку, раси або статі. Спостерігаючи за людиною, виразом її обличчя, інтонаціями та жестами, можна зрозуміти її емоційний стан і потреби.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити