Біологія 9 клас

Розділ 14 СВІДОМІСТЬ І МИСЛЕННЯ

 

§78. Мовлення

 

Функції мовлення. Мовлення є основним засобом людського спілкування. За його допомогою люди координують дії, передають свої думки й почуття, відкривають для себе досвід співбесідників.

Мал. 78.1. Читання — шлях до пізнання себе і світу, що вас оточує

 

Цю функцію мовлення називають комунікативною. Мовлення слугує також засобом зберігання, передачі і засвоєння людського досвіду. Завдяки пізнавальній функції мовлення знання про навколишній світ, про його властивості, про події, що відбувалися, про життя людей стають надбанням нових поколінь (мал. 78.1). Кожний з вас постійно застосовує мовлення в цій функції, працюючи з підручником, читаючи або переглядаючи пізнавальну телевізійну передачу. Мовлення є важливим засобом психічної діяльності людини. Воно формує нашу свідомість, бере участь у всіх пізнавальних процесах (сприйнятті, пам’яті, уяві, мисленні).

Мова і мовлення. Скарбницею, з якої ви поповнюєте свій словниковий запас, є мова. Мова — це система слів, їх значень, а також правил їх застосування. Вона є інструментом, яким ми користуємося під час мовлення: завдяки мові ми маємо змогу висловлюватися і розуміти інших людей. Отже, мовлення людини — це мова в дії. Розвиток мовлення відбувається в процесі оволодіння мовою.

Що необхідно, аби те чи інше слово увійшло до вашого мовлення? Мало почути або прочитати слово — необхідно зрозуміти його значення. Так, ви використовуєте в мовленні слово «виразний», бо розумієте, що воно означає, а слово «експресивний» — ні, оскільки його значення вам невідоме. Проте достатньо звернутися до тлумачного словника, і значення слова буде з’ясовано, а слово поповнить ваш словниковий запас. Це один із способів оволодіння мовою, а отже, й розвитку мовлення, яким користуються дорослі.

Як опановують мовою, тобто формою слова та його значенням, маленькі діти? Дорослі, спілкуючись з малюком, не лише вимовляють слова, але й демонструють йому предмети, які вони позначають. «Яка красива в тебе чашка!» — говорить мама, намагаючись напоїти дитину молоком. З часом і дитина, указуючи на свою чашку, сама вимовляє «ча». Так слово стає знаком, що набув певного значення — за ним у дитини стоїть образ власної чашки. Далі значення слова розширюється, й воно перетворюється для малюка на знак низки властивостей, характерних для будь-якої чашки. Так слово-знак окремого предмета перетворюється на слово-поняття, що позначає клас предметів, схожих за певними ознаками. Оволодіння мовленням відбувається у спілкуванні з дорослими (мал. 78.2).

Фізіологічні основи мовлення. Ви пам’ятаєте, що функцією аналізаторів є сприйняття сигналів зовнішнього середовища і формування їх образів. Діяльність аналізаторів є основою для вироблення умовних рефлексів, властивих як тваринам, так і людині. Цю сукупність процесів І.    П. Павлов назвав першою сигнальною системою. На відміну від тварин, людині властива ще друга сигнальна система, пов’язана з функцією мовлення, тобто із словом, чутним або видимим (письмове мовлення). Слово, за І. П. Павловим, є сигналом для роботи першої сигнальної системи («сигналом сигналів»).

 

Мал. 78.2. Обов’язковою умовою формування мовлення є спілкування з дорослими

 

Утворення умовного рефлексу на основі мовлення є важливою особливістю нервової діяльності людини. Слова є не лише слуховими або зоровими подразниками, вони несуть також певну інформацію про предмет або явище. У процесі оволодіння мовленням у людини виникають зв’язки між центрами кори, які сприймають сигнали від різних предметів та явищ, і центрами сприйняття їх словесних позначень. Тому в людини умовний рефлекс на словесний подразник легко відтворюється без підкріплення. Так, почувши слова «праска гаряча!», людина не стане торкатися неї.

Біологічними передумовами розвитку мовлення є певні анатомічні особливості: будова губ, ротової порожнини, гортані (див. § 25), слухового апарату і кори головного мозку людини. Усі форми мовленнєвої діяльності регулюються не окремими мозковими центрами, а їх складною системою, що поєднує кілька ділянок кори головного мозку. У кожній півкулі розташований слуховий центр мовлення, де відбувається злиття слухових відчуттів, розрізняння і розпізнавання слів. Він пов’язаний з руховим центром мовлення, який відповідає за вимову слів (див. мал. 67.2).

У кожної людини є природні задатки, необхідні для мовлення. Проте дитина, що до 11-12 років була позбавлена спілкування з дорослими, мовленням не оволодіває.

Мовлення і мислення. Мовлення є засобом, який людина майже завжди застосовує в мисленні. За допомогою мовлення ми формулюємо поняття, аналізуємо ознаки об’єктів, зв’язки, що між ними існують. Людське мислення може здійснюватися за допомогою внутрішнього, невимовного мовлення, а в окремих випадках людина використовує гучне мовлення. Унутрішнє мовлення допомагає утримувати думку, розвивати її. У випадку, коли завдання складне, ми починаємо промовляти його розв’язання вголос, а іноді навіть звертаємося до письмового мовлення.

Єдиним способом донести результати свого мислення до інших людей є зовнішнє мовлення — усне чи письмове. Від уміння відтворити в мовленні свої думки, від досконалості, виразності вашого мовлення залежить успішність спілкування з іншими людьми.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити