Підручник Біологія 9 клас - О. А. Андерсон - Школяр 2017

Тема 6 ЕВОЛЮЦІЯ ОРГАНІЧНОГО СВІТУ

§ 39. Еволюція людини

Згадаємо!

Якими є особливості будови скелета людини, що пов’язані з прямоходінням?

Сучасне людство належить до одного біологічного виду Людина розумна (Homo sapiens), роду Людина, родини Гомініди, ряду Примати, класу Ссавці. До цієї самої родини належать сучасні людиноподібні мавпи - орангутани, горили, шимпанзе, а також деякі вимерлі форми людей. Процес еволюційного розвитку нашого виду називається антропогенезом.

Характерні особливості людини. Які характеристики вважаються притаманними переважно людині? Учені виокремлють кілька таких ознак, і розвиток деяких з них можна простежити за аналізом викопних решток. Це прямоходіння, розвинений головний мозок, пристосована для виготовлення та використання знарядь праці кисть руки, щелепи із невеликими зубами й невиразними іклами, а також утрата густого волосяного покриву на більшій частині шкіри.

Еволюція людини та гомінід. Науці відома велика кількість викопних знахідок давніх гомінід, що формують наше еволюційне дерево. Еволюційний розвиток не є винятково лінійним процесом, коли один вид із часом поступово перетворюється на інший. Певні види можуть унаслідок дивергенції давати початок різним лініям. Одна з них привела до появи сучасної людини, інші - до сучасних людиноподібних мавп. Деякі ж гілки еволюційного дерева стали тупиковими, а види, до розвитку яких вони призвели, вимерли. Ми опишемо лише ключові моменти антропогенезу.

Рис. 152. Зображення шимпанзе (а), реконструкція тіла проконсула (б) та фотографія сучасної людини (б)

?! Які риси будови проконсула зближують його із шимпанзе, а які - з людиною?

Виділення еволюційної лінії гомінід. Цей процес розпочався 18 - 15 млн років тому з тварин, до яких належав проконсул (рис. 152). Це був примат, що мешкав у тропічних лісах Африки й поєднував у будові риси мартишкових мавп і гомінід. Проконсулів уважають спільним предком людини, людиноподібних мавп та вимерлих предків і родичів роду Людина. Еволюційна лінія, що веде до орангутанів, від’єдналася від потомків проконсулів раніше (13 - 10 млн років тому), ніж лінія горил та шимпанзе (10 - 8 млн років тому), тому ми більш споріднені з останніми.

Австралопітеки. На еволюційному шляху до предків людини відомо кілька докладно описаних викопних видів (рис. 153). Сахелантропи, які мешкали 7 - 6 млн років тому, є першими відомими прямоходячими мавпами; оррорин мешкав 6 млн років тому, ардипітеки - 5,5 - 4,4 млн років тому. Усі зазначені види мешкали на території Африки й мали проміжну будову тіла між мавпами та людиною. Вони були здатні до прямоходіння, але завдяки будові стоп і кистей рук значну частину часу проводили на деревах.

Наступні етапи розвитку пов’язані з нащадками ардипітеків. Австралопітек афарський (3,9 - 2,9 млн років тому) мав зріст до 1,5 м, масу 30 - 45 кг. У нього був «мавп’ячий» череп з невеликим мозком і подібний до людського скелет інших частин тіла. Удень австралопітеки кочували саваною, а вночі ховалися на деревах, подібно до сучасних шимпанзе. Одна з гілок розвитку австралопітеків дала початок лінії роду Людина.

Розвиток роду Людина. Одним із ранніх представників роду Людина є Людина рудольфійська (Кенія, 2,3 - 1,5 млн років тому). Вона мала значно більший, ніж в австралопітеків, мозок, плоскіше обличчя, виражені надбрівні дуги.

Рис. 153. Узагальнена схема еволюції людини

Визначним етапом антропогенезу став початок виготовлення людиною знарядь праці з каменю. Це визначило назву наступного представника еволюційного літопису - Людина уміла (Африка, 2,3 - 1,5 млн років тому). Відтоді в лінії людей починається стрімке збільшення об’єму головного мозку. Дещо пізніше існувала Людина працююча (Африка, 1,8 - 1,4 млн років тому) - це перші люди, які опанували використання вогню. Їх потомком стала Людина прямоходяча (Homo erectus, 1,8 - 0,8 млн років тому). Вони були першими людьми, які прийшли з Африки до Азії та Європи. Азійські еректуси дали початок кільком різним видам людей, які вимерли. Серед них цікавою є Людина флореська, яку ще називають «хобітом». Її рештки, знайдені на острові Флорес (Індонезія), датують 100 - 50 тис. років тому. Свою назву вона отримала за малий зріст (трохи більше за 1 м).

Унаслідок еволюції Людини прямоходячої виникла Людина гейдельберзька, яка мешкала в Африці, Європі та Західній Азії (800 - 130 тис. років тому). У неї був великий головний мозок, зріст 1,5 - 1,8 м, маса 50 - 60 кг. Це перші люди, які почали ховати своїх мерців, тобто мали порівняно складні соціальні ритуали. Унаслідок еволюції гейдельберзької людини в Європі виник вид Людина неандертальська (230 - 28 тис. років тому), який згодом поширився в Азії. Відомі стоянки неандертальців і на теренах України. Неандертальці були схожими на сучасних людей, проте в них був масивніший скелет і виражені надбрівні дуги черепа тощо (рис. 154). Головний мозок був навіть більшим за мозок сучасної людини, проте його будова дещо різнилася з ним. Зокрема, у них меншою мірою була розвинена лобова кора. Жили неандертальці громадами по 2 - 4 родини, займалися збиранням їжі та полюванням. Раніше вважалося, що неандертальці були прямими еволюційними предками сучасної людини. Наразі цей погляд вважається хибним.

Рис. 154. Реконструкції голови деяких викопних гомінід, що їх було зроблено на основі будови кісток черепа

?! Простежте зміни в будові черепа, що відбулися в еволюції людини.

Виникнення і поширення виду Людина розумна. Вид Людина розумна виник унаслідок еволюції гейдельберзьких людей Африки. Найдавніші кістяки людей із сучасною будовою датуються 200 тис. років тому, їх було знайдено на території Ефіопії. Унаслідок збільшення кількості й розселення популяцій люди почали мігрувати з Африки. Перша спроба виходу на Близький Схід майже 125 тис. років тому була невдалою через конкуренцію із панівними на той час неандертальцями. Успішною виявилася друга спроба, що почалася близько 75 тис. років тому. Людина розумна досягла Південної Азії (50 тис. років тому), Австралії (46 тис. років тому), Європи (43 тис. років тому), Східної Азії (30 тис. років тому). Дата початку заселення Америки є спірною, її відносять до діапазону 30 - 14 тис. років тому (рис. 155). Конкуренція з неандертальцями на територіях сумісного проживання призвела до вимирання останніх. Пізніше вимерли люди на острові Флоренс.

Еволюція людини відбувалася під дією біологічних та соціальних чинників. До соціальних чинників антропогенезу відносять працю, суспільний спосіб життя, розвинену свідомість і мову. На пізніших етапах становлення людини їм належала провідна роль. Найважливіший чинник еволюції людини - праця. Упродовж життя багатьох поколінь унаслідок природного добору зберігалися особини зі спадковими змінами, що сприяло прямоходінню. Прямоходіння привело до вивільнення руки. Розвинена рука уможливила виготовлення людиною примітивних знарядь праці. Спільна трудова діяльність сприяла об’єднанню членів колективу, що потребувало спілкування за допомогою слів.

Людина розумна залишилася єдиним представником роду. Її стратегія виживання виявилася настільки успішною, що вона заселила всі континенти (крім Антарктиди) і стала одним з панівних видів сучасної біосфери. Подальший розвиток людства є предметом вивчення історії та інших суміжних дисциплін.

Рис. 155. Карта міграції ранніх людей (числа позначають час відповідних хвиль міграції)

?! Поясніть, чому Африку вважають колискою людства.

ПОВТОРІТЬ, ПОМІРКУЙТЕ

1. Що таке антропогенез?

2. Які ознаки відрізняють людину від інших приматів?

3. Як виник рід Людина?

4. Опишіть основні етапи розвитку роду Людина.

5. Які чинники впливали на еволюцію виду Людина розумна?

6. Опишіть поширення виду Людина розумна на планеті.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити