Підручник Біологія 9 клас - Л.І. Остапченко - Генеза 2017

Короткий словник термінів

А

Абіогенез (від грец. а - заперечна частка, біос - життя та генезис - походження) - загальна назва гіпотез про виникнення життя із неживої матерії.

Адаптації (від лат. адапто - пристосовую) - пристосування організмів до умов середовища життя.

Акросома (від грец. акрон-вершина, кінець та сома - тіло) - особлива органела на кінці голівки сперматозоїда, утворена з елементів комплексу Гольджі; яка забезпечує проникнення останнього в яйцеклітину.

Алельні гени (від грец. алельон - один одного, взаємно та генос - рід) - різні стани певного гена, які займають подібне положення (локус) у гомологічних хромосомах та визначають різні стани певної ознаки.

Альбіноси (від лат. альбус - білий) - особини, у покривах яких не утворюються пігменти.

Аналізуюче схрещування здійснюють між особинами, які мають рецесивний та домінантний варіанти певної ознаки, з метою встановлення генотипу останньої.

Аналогії (від грец. аналогія - подібність) - схожість за будовою органів, які мають різне походження, але виконують однакові функції у неспоріднених видів.

Ароморфоз (від грец. айро - піднімаю та морфозис - форма, зразок) - еволюційне перетворення, яке підвищує складність організації організму в цілому і сприяє пристосуванню до різноманітних умов існування.

Ареал (від лат. ареа - площа, простір) - частина біосфери, яку населяють особини певного виду чи систематичної групи.

Атавізми (від лат. атавіс - предок) - прояв в окремих представників певного виду ознак, притаманних їхнім предкам.

Аутбридинг (від англ. аут - ззовні та бридінг - розведення) - див. неспоріднене схрещування.

Аутосоми (від грец. автос - сам та сома) - усі хромосоми каріотипу, крім статевих.

Б

Біогенез (від грец. біос та генезис) - загальна назва гіпотез про життя як особливу форму матерії, яке відтворює саме себе та не може виникнути з неживих елементів.

Біогенний колообіг речовин (від грец. біос та генезіс) - обмін речовин між абіотичною (неживою) та біотичною (живою) частинами екосистем.

Біологічний прогрес - еволюційний розвиток певної систематичної групи, який супроводжується збільшенням чисельності популяцій, розширенням ареалів й утворенням нових підвидів та видів у межах певної групи.

Біологічний регрес - наслідок неспроможності певної групи пристосуватися до змін довкілля; проявляється у зменшенні чисельності популяцій, звуженні ареалів і може призвести до вимирання.

Біомаса - маса особин, що припадає на одиницю її площі або об'єму.

Біополімери - великі молекули органічних речовин, побудовані з розміщених у певних послідовностях простіших молекул (мономерів).

Біопродуктивність - біомаса, що створюється в певному біоценозі за одиницю часу.

Біосфера (від грец. біос та сфера) - частина геологічних оболонок земної кулі (атмосфери, гідросфери, літосфери), заселена живими організмами.

Біотехнологія (від грец. біос, техне - мистецтво, майстерність та логос) - сукупність промислових методів, які застосовують для виробництва різних речовин з використанням організмів та біологічних процесів чи явищ.

Біотичні зв’язки - будь-які взаємодії між різними біологічними об'єктами, що впливають на їхню життєдіяльність.

Бластомер (від грец. бластос та мерос - частина) - клітина, що утворюється внаслідок дроблення.

Бластула (від грец. бластос) - стадія ембріогенезу багатоклітинних тварин, що формується внаслідок дроблення; має вигляд порожнистого утвору, стінки якого складаються з одного шару бластомерів.

Близнюковий метод генетичних досліджень - вивчення та порівняння фенотипів однояйцевих близнюків.

В

Взаємодія генів - явище, коли кілька генів (алельних або неалельних) спільно визначають фенотиповий прояв певної ознаки.

Віддалена гібридизація - схрещування особин, які належать до різних видів чи родів.

Вид - сукупність популяцій особин, подібних між собою за будовою, функціями, положенням у біогеоценозі (екологічна ніша), населяють певну частину біосфери (ареал), вільно схрещуються між собою в природі, дають плідних нащадків і не гібридизуються з іншими видами.

Видове різноманіття - сукупність популяцій різних видів, які входять до складу певного біоценозу, будь-якої ділянки Землі чи біосфери в цілому.

Видоутворення - еволюційний процес виникнення нових видів.

Г

Гамети (статеві клітини) (від грец. гамете - дружина або гаметес - чоловік) - клітини, що беруть участь у копуляції та мають порівняно із соматичними клітинами даного організму половинний набір хромосом.

Гаметогенез (від грец. гамете або гаметес та генезіс) - процес утворення статевих клітин (гамет), який проходить послідовні стадії розмноження, росту, дозрівання та формування.

Гаплоїдний набір хромосом (від грец. гаплоос - поодинокий) - хромосомний набір ядра, у якому всі хромосоми відрізняються між собою (умовно позначається 1n, де n - кількість хромосом).

Ген (від грец. генос - рід) - ділянка молекули ДНК (у деяких вірусів - РНК), що містить інформацію про первинну структуру молекул поліпептиду, білка, певного типу РНК або взаємодіє з регуляторним білком, тобто є елементарним носієм спадкової інформації.

Генеалогічний метод генетичних досліджень - установлення характеру успадкування ознак за допомогою вивчення родоводів організмів.

Генетична інженерія - галузь генетики та біохімії, яка розробляє методи перебудови геномів організмів шляхом вилучення або введення окремих генів чи їхніх груп, штучного синтезу генів тощо.

Генетичний код - властива всім живим організмам єдина система кодування спадкової інформації в молекулах нуклеїнових кислот у вигляді послідовності нуклеотидів, яка визначає порядок введення амінокислот до поліпептидного ланцюга під час його синтезу.

Геном - сукупність молекул ДНК притаманна гаплоїдному набору хромосом організмів певного виду.

Генотип (від грец. генос і типос - відбиток) - сукупність усієї генетичної інформації, закодованої в генах клітини або організму в цілому.

Генофонд (від грец. ген та франц. фонд - основа) - сукупність усіх генів та їхніх алелів особин певної популяції, групи популяцій або виду.

Гетерозис (від грец. гетероіозіс - зміна, перевтілення) - явище, за якого перше покоління гібридів, одержаних шляхом неспорідненого схрещування, має підвищені життєздатність та продуктивність порівняно з батьками.

Гібриди (від грец. гібрида - суміш) - нащадки від схрещування батьків, які відрізняються між собою за одним чи більше станами ознак.

Гібридологічний метод у генетиці полягає в схрещуванні (гібридизації) організмів, які відрізняються за певними станами однієї чи кількох ознак.

Гібридологічний аналіз - дослідження характеру успадкування станів ознак за допомогою системи схрещувань.

Гібридизація - див. схрещування.

Гідросфера (від грец. хідор та сфера) - водна оболонка Землі, тобто сукупність усіх водойм (океанів, морів, річок, озер тощо).

Гомозигота (від грец. гомос - рівний, однаковий та зиготос) - диплоїдна або поліплоїдна клітина (особина), гомологічні хромосоми якої містять однакові алелі певного гена.

Гомології (від грец. гомологія - відповідність) - подібність загального плану будови органів різних видів, зумовлена їхнім спільним походженням, хоча внаслідок адаптації до тих чи інших умов існування такі органи можуть зовні значно різнитися між собою.

Гомологічні хромосоми - хромосоми однієї пари, які мають однакові розміри, будову та набір генів.

Група зчеплення - сукупність генів певної хромосоми.

Д

Дарвінізм - теорія Ч. Дарвіна, згідно з якою еволюція організмів відбувається на підставі спадкової мінливості під дією боротьби за існування, наслідком якої є природний добір.

Дивергенція (від лат. диверго - відхиляюсь, відходжу) - явище розходження ознак у нащадків як наслідок пристосувань особин предкового виду до різних умов довкілля.

Дизруптивний добір (від лат. дизруптус - розірваний) спрямовує мінливість у двох, рідше кількох різних напрямках, однак не сприяє середнім ступеням прояву станів ознак.

Диплоїдний набір хромосом (умовно позначають 2n, де n - кількість хромосом у гаплоїдному наборі) - хромосомний набір ядра, у якому є по дві гомологічні хромосоми, що належать до кожної пари.

Домінантний алель (від лат. домінантіс - панівний) - алель, який кодує стан ознаки, що проявляється у фенотипі гетерозиготних за цим геном особин (умовно позначається великою літерою латинського алфавіту - A, B, C, D тощо).

Домінантні види (від лат. домінантіс) - види, популяції яких у даному біоценозі найчисленніші. Домінування (від лат. домінантіс) - явище пригнічення прояву одного алеля іншим.

Дрейф генів (від голланд. дрівен - плавати, гнати) - неспрямована зміна частот зустрічальності певних алелів у популяції під впливом випадкових причин.

Дроблення - ряд послідовних мітотичних поділів зиготи або партеногенетичної яйцеклітини, за якого утворені клітини (бластомери) в інтерфазах не ростуть.

Е

Екологічна ніша - притаманне кожному видові унікальне положення в біогеоценозах, яке є наслідком його взаємодії із сукупністю екологічних факторів.

Екологічна піраміда - графічне відображення трофічної структури ланцюга живлення.

Екосистема (від грец. ойкос та система - об'єднання, сполучення) - сукупність популяцій різних видів, які взаємодіють між собою та з фізичним середовищем життя таким чином, що виникає потік енергії, який створює певні ланцюги живлення і забезпечує біогенний колообіг речовин.

Елементарні фактори еволюції - згідно із синтетичною теорією еволюції, це фактори еволюції, що діють у популяціях: спадкова мінливість, хвилі життя (популяційні хвилі), ізоляція, дрейф генів.

Ембріональний (зародковий) період онтогенезу - час, протягом якого новий організм (ембріон) розвивається всередині материнського організму або яйця, насінини тощо; завершується народженням (вилупленням, проростанням).

Енергетичний обмін - сукупність реакцій розщеплення складних сполук в організмі чи окремій клітині, які супроводжуються виділенням енергії.

Ж

Життєвий цикл - сукупність усіх фаз розвитку чи різних за будовою та проявами життєдіяльності поколінь організмів певного виду; відбувається між однаковими фазамирозвитку двох чи більше послідовних поколінь.

З

Загальна дегенерація (від лат. дегенеро - вироджуюсь) - явище спрощення будови організмів унаслідок еволюції, здебільшого характерне для паразитів і малорухомих видів.

Закон гомологічних рядів спадкової мінливості полягає в тому, що споріднені види та роди характеризуються подібними рядами спадкової мінливості з такою правильністю, що, вивчивши ряд форм у межах одного виду чи роду, можливо передбачити знахідки форм з подібним поєднанням ознак у межах близьких видів чи родів.

Закон незалежного комбінування ознак полягає в тому, що під час дигібридного чи полігібридного схрещування розщеплення станів за кожною з ознак відбувається незалежно від інших.

Закон одноманітності гібридів першого покоління (закон домінування) полягає в тому, що в гібридів першого покоління у фенотипі проявляються виключно домінантні стани (варіанти) ознак.

Закон розщеплення ознак полягає в тому, що при схрещуванні гібридів першого покоління між собою серед їхніх нащадків спостерігається явище розщеплення станів ознак: у фенотипі чверті особин проявляється рецесивний, а трьох четвертих - домінантний стани певної ознаки.

Зчеплене успадкування - успадкування ознак, закодованих у генах однієї хромосоми.

І

Ідіоадаптація (від грец. ідіос - особливий, своєрідний та лат. адаптаціо - пристосування) - зміна будови організму, яка має характер пристосування до певних умов і не змінює його рівень організації.

Ізоляція (від франц. ізолясьйон - розділення) - унеможливлення схрещувань між особинами одного виду в природі.

Інбридинг (від англ. ін - усередині та бридінг - розведення) - див. споріднене схрещування.

К

Каріотип (від грец. каріон та типос - форма, зразок) - специфічний для кожного виду набір хромосом ядра.

Клітинна (тканинна) інженерія - галузь біотехнології, у якій застосовують методи виділення клітин з організму та перенесення їх на штучні поживні середовища; за її допомогою можна поєднувати частини соматичних клітин різних видів, родів тощо.

Клон (від грец. клон - гілка, нащадок) - сукупність клітин або особин, які виникли від спільного предка нестатевим шляхом.

Кодомінування (від лат. ко - разом та домінантіс) - явище, коли обидві алелі певного гена повністю проявляються у фенотипах гібридних особин.

Комбінативна мінливість - спадкова мінливість, спричинена рекомбінаціями алельних генів.

Коменсалізм (від лат. ком та менса) - тип взаємозв'язків різних видів, за якого один з них (коменсал) використовує їжу чи житло іншого (хазяїна), не завдаючи останньому помітної шкоди.

Консументи (від лат. консумо - споживаю) - гетеротрофні організми, які споживають інші організми або їх рештки.

Кон’югація (від лат. кон’югатіо - сполучення) - загальна назва кількох форм статевого процесу: при кон'югації (тимчасовому з'єднанні) дві клітини прокаріот обмінюються частинами молекул ДНК через цитоплазматичний місток; у деяких водоростей і грибів кон'югація відбувається шляхом злиття вмісту двох вегетативних клітин; у інфузорій кон'югація - обмін генеративними ядрами між двома клітинами.

Копуляція (від лат. копуляціо - з'єднання) - процес злиття двох гамет, а також процес парування різностатевих особин.

Креаціонізм (від лат. креаціо - створення) - система поглядів на незмінність живої природи із часу її виникнення.

Кросинговер (перехрест хромосом) (від англ. кросинговер - перехрест) - обмін певними ділянками між гомологічними хромосомами під час кон'югації їх.

Л

Ланцюги живлення - послідовності, у яких організми одного виду, їх рештки або продукти життєдіяльності слугують об'єктом живлення організмів іншого виду. Летальний алель (від лат. Лета - назва річки в міфічному царстві мертвих) - алель, який, проявляючись у фенотипі, призводить до загибелі організму. Літосфера (від грец. літос - камінь та сфера) - зовнішня тверда оболонка Землі завглибшки до 50-200 км.

Локус (від лат. локус - місце) - певна ділянка хромосом, де розташовані алелі відповідного гена.

М

Макроеволюція (від грец. макрос - довгий та еволюція) - еволюційні процеси, що приводять до виникнення надвидових таксонів (рід, родина і т.д. аж до царства).

Межі витривалості (верхня та нижня) - величина інтенсивності дії екологічного фактора, за якою існування організмів певного виду стає неможливим.

Мезодерма (від грец. мезос - середній, проміжний та дерма) - середній зародковий листок більшості багатоклітинних тварин.

Методи генетичної інженерії - методи, за допомогою яких з організмів виділяють окремі гени або синтезують їх штучно, перебудовують гени і включають їх у геноми інших клітин або організмів.

Міжнародна Червона книга - видання Міжнародної спілки охорони природи і природних ресурсів (МСОП), куди заносять види, яким загрожує знищення.

Міжнародна спілка охорони природи і природних ресурсів (МСОП) - неурядова організація, що координує зусилля урядів різних країн, наукових, освітніх і громадських організацій у галузі охорони природи; видає Міжнародну Червону книгу.

Мікроеволюція (від грец. мікрос - маленький та еволюція) - сукупність еволюційних процесів, які відбуваються в популяціях одного виду.

Мінливість - здатність організмів набувати нових ознак та їхніх станів у процесі онтогенезу.

Моделювання (від лат. модулюс - устрій, зразок) - метод дослідження та демонстрації структур, функцій, процесів за допомогою їхнього спрощеного відтворення (імітації).

Модифікаційна (неспадкова) мінливість (від. лат. модус - міра, вид та фаціо - роблю) - зміни фенотипу, спричинені різними екологічними факторами та не пов'язані зі змінами генотипу.

Монофілія (від грец. монос та філон - вид, рід, плем'я) - походження всіх членів будь-якої систематичної групи від спільного предка.

Мутагени (від лат. мутаціо - зміна та генос) - фактори довкілля різної природи (фізичні, хімічні, біологічні), здатні спричинити мутації.

Мутаційна мінливість - спадкова мінливість, спричинена мутаціями.

Мутації (від лат. мутаціо - зміна) - стійкі зміни генів чи хромосом, які виникають раптово і призводять до змін тих чи інших спадкових ознак організму. Мутуалізм (від лат. мутуюс- взаємний) - форма симбіозу, за якого кожен із співіснуючих видів дістає певну користь від іншого.

Н

Нейтралізм (від лат. нейтер - ніякий) - форма співіснування популяцій двох видів, за якої жоден з них не відчуває на собі безпосереднього впливу іншого.

Неокатастрофізм (від грец. неос - новий та катастрофе - переворот) - система еволюційних поглядів, яка базується на факті етапності розвитку життя на Землі.

Неспоріднене схрещування (аутбридинг) (від ангп. аут - поза та бридінг) - гібридизація організмів, які не мають тісних родинних зв'язків, тобто представників різних чистих ліній, сортів чи порід одного виду.

Ноосфера (від грец. ноос - розум та сфера) - новий стан біосфери, за якого розумова діяльність людини стає визначальним чинником її розвитку.

Норма реакції - межі модифікаційної мінливості, які визначаються генотипом організму.

О

Обмежувальний (лімітуючий) фактор - екологічний фактор, інтенсивність дії якого виходить за межі витривалості (толерантності).

Онтогенез (індивідуальний розвиток) (від грец. онтос - єство та генезіс) - розвиток багатоклітинних організмів, що починається від однієї клітини (зиготи, спори тощо) чи багатоклітинного зачатка (при вегетативному розмноженні) та закінчується смертю.

Оогенез - (від лат. ово та генезіс) - процес формування яйцеклітин.

П

Партеногенез (від грец. партенос - дівчина та генезіс) - розвиток організму з незаплідненої яйцеклітини.

Підвид - сукупність подібних між собою популяцій, які відрізняються від інших популяцій того самого виду однією або небагатьма станами ознак.

Плоїдність (від грец. плоос - кратний та ейдос - вид) - число хромосомних наборів клітин організму. Поліембріонія (від грец. поліс та ембріон - зародок) - розвиток кількох зародків із однієї заплідненої яйцеклітини.

Поліморфізм (від грец. поліс та морфе - вигляд) - наявність кількох різних фенотипових форм у популяції.

Поліплоїдний набір хромосом (від грец. поліс, плоос - кратний та ейдос - вид) - хромосомний набір ядра, у якому кожна хромосома представлена трьома чи більшим числом гомологів.

Популяційні хвилі (хвилі життя) - періодичні коливання чисельності особин у популяції.

Популяція (від лат. популюс - народ, населення) - сукупність особин виду, які тривалий час мешкають у певній частині його ареалу, частково чи повністю ізольовано від інших подібних сукупностей цього самого виду.

Порода - штучно створена внаслідок селекції популяція тварин з корисними для людини властивостями.

Постембріональний (післязародковий) період (від лат. пост - після, пізніше та грец. ембріон) онтогенезу триває від народження (вилуплення, проростання) до набуття здатності до розмноження.

Правило екологічної піраміди полягає в тому, що на кожному попередньому трофічному рівні ланцюга живлення кількість біомаси та енергії, що запасаються організмами за одиницю часу, значно більша, ніж на наступних.

Правило (закон) чистоти гамет стверджує, що в гібридного (гетерозиготного) диплоїдного організму кожна гамета містить лише один алельний ген з їхньої сукупності.

Природний добір, за Ч. Дарвіном, - це наслідок боротьби за існування, який проявляється в переважаючому виживанні та розмноженні найпристосованіших до умов довкілля організмів певного виду. Продуценти (від лат. продуцентіс - той, що виробляє, створює) - популяції автотрофних організмів, здатних синтезувати органічні сполуки з неорганічних.

Проміжний характер успадкування проявляється у випадках, коли жоден з алелів не домінує над іншим; тому фенотип гетерозиготної особини буде усереднений порівняно з фенотипами гомозигот по обох алелях.

Р

Редуценти (від лат. редуцентіс - той, що повертає, відновлює) - популяції гетеротрофних організмів, які живляться органічною речовиною решток організмів чи продуктів їхньої життєдіяльності, розкладаючи її до неорганічних сполук.

Рекомбінація (від лат. рекомбінаціо - возз'єднання) - поєднання алелів різних генів у гаметах гібридних особин, які відрізняються від таких сполучень у гаметах батьків.

Рецесивний алель (від лат. рецесус - відступ) - алель, який кодує стан ознаки, що не проявляється у фенотипі гетерозиготних за цим геном особин (умовно позначається малою літерою латинського алфавіту - a, b, c, d тощо).

Решітка Пеннета - таблиця, за допомогою якої можна продемонструвати результати схрещування. Розщеплення ознак - прояв обох станів ознаки (рецесивного та домінантного) у фенотипах нащадків гібридної особини.

Рудименти (від лат. рудиментум - зачаток, першооснова) - органи, недорозвинені чи спрощені в певних видів порівняно з подібними утворами предкових форм унаслідок втрати своїх функцій протягом філогенезу.

С

Сальтаціонізм (від лат. сальто - стрибаю) - гіпотеза про стрибкоподібні різкі еволюційні зміни, що спричинені зростанням темпів еволюції, масовим вимиранням старих і виникненням нових систематичних груп (видів, родів і т.д.) під час біоценотичних криз.

Селекція (від лат. селекціо - вибір, добір) - наука про теоретичні основи та методи створення нових і поліпшення вже існуючих сортів рослин, порід тварин та штамів мікроорганізмів.

Симбіоз (від грец. сим та біос) - будь-які форми співіснування різних видів організмів.

Синтетична теорія еволюції - комплекс уявлень про еволюційний процес, що склався в 20-50-х роках XX ст. внаслідок поєднання уявлень про мутації як єдине джерело спадкової мінливості, популяцію як основну одиницю еволюції та дарвінівських уявлень про боротьбу за існування та природний добір. Соматичні (нестатеві) клітини (від грец. сома - тіло) - клітини, що виконують вегетативні функції та у більшості багатоклітинних організмів мають диплоїдний набір хромосом.

Сорт - штучно створена внаслідок селекції популяція рослин з корисними для людини властивостями. Спадкова мінливість виникає внаслідок змін генотипу (комбінативна та мутаційна).

Сперматогенез (від грец. сперматос - сім'яна рідина та генезис) - процес формування сперматозоїдів (сперміїв).

Сперматозоїд (від грец. сперматос - сім'яна рідина та зоон - жива істота) - чоловіча гамета.

Споріднене схрещування (інбридинг) (від англ. ін - в, усередині та бридінг - розведення) - схрещування організмів, що протягом останніх шести поколінь мають безпосередніх спільних предків.

Стабілізуючий добір проявляється в постійних умовах довкілля; підтримує сталість певного фенотипу, що найбільше відповідає навколишньому середовищу, і відкидає будь-які зміни, як менш адаптаційні, тим самим звужуючи норму реакції.

Статевий диморфізм (від грец. ди - подвійний та морфа - форма) - явище, коли особини різної статі за будовою, забарвленням тощо помітно відрізняються одна від одної; є наслідком статевого добору.

Статевий добір - явище суперництва особин однієї статі за парування з особинами іншої статі у багатьох тварин, переважно хребетних.

Стовбурові клітини здатні продукувати різні клітини; давати початок клітинам різних типів; визначають здатність до регенерації.

Стопкодони - особливі триплети (УАА, УАГ, УГА), кожен з яких визначає припинення синтезу поліпептидного ланцюга.

Сукцесії (від лат. сукцесіо - послідовність, наступність) - спрямовані послідовні зміни угруповань організмів, які призводять до перетворення самого біогеоценозу.

Схрещування (гібридизація) - отримання нащадків від пари організмів, що різняться між собою за одним або кількома станами спадкових ознак.

Т

Трофічні зв’язки (від грец. трофе - живлення, їжа) - форма біотичних зв'язків, за якої організми одного виду безпосередньо або продукти їхньої життєдіяльності є об'єктом живлення для особин іншого.

Трофічний рівень (від грец. трофе - живлення, їжа) - місце популяції певного виду в ланцюзі живлення.

У

Успадкування ознак, зчеплене зі статтю, - явище, коли деякі ознаки закодовані в генах гетерохромосом.

Ф

Фактори еволюції - чинники, які спричиняють незворотні адаптивні зміни організмів, популяцій і видів протягом існування біосфери.

Фен (від грец. фаіно - являю, знаходжу) - певний стан ознаки.

Фенотип (від грец. фаіно - являю і типос - відбиток) - сукупність усіх ознак і властивостей організму, що формується внаслідок взаємодії генотипу з факторами довкілля.

Філогенез (від грец. філон - рід, плем'я та генезіс) - історичний розвиток певної систематичної групи. Філогенетичний ряд - послідовність історичних змін організмів у цілому чи їх окремих органів у межах певної систематичної групи.

Філогенія (від грец. філон - рід, плем'я та генезіс) - біологічна наука про шляхи історичного розвитку (філогенезу) певних систематичних груп.

Фітоценоз (від грец. фітон - рослина та койнос - загальний) - угруповання популяцій різних видів рослин (рослинність), що разом ростуть на спільній території.

Фототрофи (від грец. фотос - світло та трофос - живлення, їжа) - автотрофні організми, які для процесів синтезу використовують енергію світла.

Х

Харчова (трофічна) сітка - сплетіння ланцюгів живлення в біогеоценозах унаслідок того, що один і той самий вид одночасно може бути ланками різних ланцюгів.

Хемосинтетики, або хемотрофи (від грец. хемейя - хімія та трофе - живлення, їжа), - автотрофні організми, які для синтезу органічних речовин використовують енергію хімічних реакцій окиснення неорганічних сполук.

Ч

Чергування поколінь - явище, коли в життєвому циклі чергуються два або більше різних за будовою та способом розмноження поколінь.

Чисельність популяції - число особин, які входять до складу популяції.

Чисті лінії - генотипово однорідні нащадки, отримані від однієї особини шляхом самозапліднення, гомозиготні за більшістю генів.

Чорні списки - списки видів, які зникли з лиця Землі починаючи з 1600 року.

Ш

Штам (від нім. штамм - стовбур, основа, сім'я, плем'я) - культура мікроорганізмів, отримана від однієї клітини.

Штучний добір - добір, який людина проводить з метою виведення сортів, порід чи штамів із корисними для неї властивостями.

Щеплення (у рослин) - особливий спосіб штучного об'єднання частин різних рослин, що призводить до неспадкових змін фенотипу.

Я

Ярусність - просторове розташування популяцій різних видів рослин у біоценозі.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити