Підручник Біологія 9 клас - В. І. Соболь - Абетка 2017

УЗАГАЛЬНЕННЯ КУРСУ

Аксіоми - це концентрований досвід людства.

Б. А. Медніков

Аксіома (від грец. аксіома - загальноприйняте) - основні вихідні положення теорії, що приймаються без доведень і з яких логічними засобами одержують весь інший її ЗМІСТ. У переносному значенні те, що не потребує жодних доведень. Біологія також має свої аксіоми, які визначають загальні властивості біологічних систем.

1. Усі живі організми являють собою єдність фенотипу і програми для його побудови (генотипу), яка передається спадково з покоління в покоління (аксіома А. Вейсмана).

2. Генетична програма створюється матричним шляхом. Як матриця, на якій вибудовується ген майбутнього покоління, використовується ген попереднього покоління (аксіома М. К. Кольцова).

3. У процесі передачі з покоління в покоління генетичні програми з різних причин змінюються випадково й нецілеспрямовано, і лише випадково такі зміни можуть виявитися вдалими в даному середовищі (1-ша аксіома Ч. Дарвіна).

4. Випадкові зміни генетичних програм у процесі становлення фенотипу багаторазово посилюються (аксіома М. В. Тимофєєва-Ресовського).

5. Багаторазово посилені зміни генетичних програм зазнають добору, який здійснюють умови зовнішнього середовища (2-га аксіома Ч. Дарвіна).

Аксіоми біології визначають всі основні властивості живої природи. Живі організми мають ознаки й властивості, яких немає в більшості неживих систем. Переважна більшість із них окремо трапляється й у неживих системах. Однак лише всі разом узяті, вони характеризують особливу форму руху матерії - життя. Перелічимо основні властивості й ознаки живого на основі структурно-функціонального підходу.

Основні загальні властивості живих систем

Структурна організація

Функціональна організація

1. Єдність хімічного складу

1. Обмін речовин, енергії та інформації

2. Клітинна будова

2. Саморегуляція

3. Рівневість

3. Самовідтворення

4. Дискретність (перервність) - живі системи складаються з окремих частин

4. Самооновлення

5. Ріст

5. Цілісність - біосистеми є єдиним цілим взаємозалежних і взаємодіючих частин

6. Індивідуальний розвиток (онтогенез)

7. Подразливість

8. Пристосованість

9. Історичний розвиток (філогенез)

Живій матерії властиві різні рівні організації її структур, між якими існує складна супідрядність. Виокремлюють такі основні структурні рівні життя.

Молекулярний рівень. Якою складною не була б жива система, в кінцевому підсумку до її складу входять біологічні макромолекули. Саме тут проходить межа між живим і неживим. Із цього рівня починаються процеси життєдіяльності: обмін речовин і перетворення енергії, передача й реалізація спадкової інформації та ін.

Клітинний рівень. Клітина є структурною і функціональною одиницею всіх живих організмів, а також одиницею їхнього розвитку. На цьому рівні поєднуються процеси перетворення речовин та енергії, а також процеси передачі й реалізації спадкової інформації.

Організмовий рівень. Елементарною одиницею цього рівня є особина. Тканини, органи й системи органів існують не самі по собі. Виникаючи й формуючись у процесі онтогенезу, вони спеціалізуються на виконанні певних функцій, що спільно забезпечують існування організму як єдиного цілого. У такий спосіб онтогенетичний рівень забезпечує існування особини в процесі індивідуального розвитку, тобто від моменту зародження до припинення існування.

Популяційно-видовий рівень. Об’єднання особин у популяції, а популяцій - у види приводить до появи нових властивостей, відмінних від властивостей попередніх рівнів організації. Популяції і види як надорганізмові утворення можуть існувати упродовж тривалого часу, а також здатні до самостійного історичного розвитку. На цьому структурному рівні організації живої матерії безпосередньо починається процес еволюції органічного світу.

Екосистемний рівень. Популяції різних видів завжди співіснують у певному середовищі, яке містить як біотичні, так і абіотичні компоненти. Таке поєднання організмів різних видів і різної складності організації з чинниками середовища їх існування являє собою біогеоценоз (екосистему), яка є ареною еволюційних перетворень.

Біосферний рівень. Екосистеми, поєднуючись, утворюють біосферу - систему, яка охоплює всі явища життя на Землі. На цьому рівні відбувається біологічний колообіг речовин і перетворення енергії, пов’язані із життєдіяльністю всіх організмів.

Кожний з перелічених рівнів має свої закономірності й методи дослідження, отже, є досить специфічним. Те, що можна виокремити певні рівні організації живої матерії, свідчить про її дискретність. У той самий час усі ці рівні тісно пов’язані між собою, що свідчить про ЄДНІСТЬ ЖИВОЇ ПРИРОДИ.



Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити