ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИЧОК

 

Акцептор — частинка, що приєднує електрони.

Алхімія — назва донаукової хімії, в основі якої лежала помилкова ідея про можливість перетворення неблагородних металів на золото за допомоги «філософського каменя». Практична робота алхіміків дала поштовх до розвитку хімії та металургії.

Аномальний — такий, що є відхиленням від норми, загальних закономірностей; неправильний.

Асиміляція — процес переробки й засвоєння організмом речовин, що надходять до нього з навколишнього середовища; разом з дисиміляцією лежить в основі обміну речовин.

Асоціати — сполучення, з’єднання молекул, йонів у єдине ціле.

Генетичний — такий, що вказує на походження, розвиток (генезис).

Гігроскопічний — такий, що вбирає вологу.

Гіпотетичний — такий, що ґрунтується на гіпотезі (припущенні), тобто уявний.

Глобальний — взятий у цілому, загальний, всесвітній, поширений на всю земну кулю.

Деформація — зміна розмірів і форми фізичного тіла під впливом нагрівання, намагнічування, електричного заряду, сили тощо.

Диполь — сукупність двох рівних за абсолютною величиною різнойменних електричних зарядів, розміщених на деякій відстані один від одного.

Дисиміляція — процес розкладу органічних сполук в організмі на прості речовини з подальшим його оновленням; протилежний асиміляції і нерозривно пов’язаний з нею як процес обміну речовин та енергії.

Діелектрик — ізолятор (скло, пластмаса, порцеляна), тобто речовина, що має дуже малу електричну провідність.

Донор — атом, що надає електрони для утворення хімічного зв’язку з іншим атомом.

Конфігурація — загальний вигляд; взаємне розміщення електронів у атомі.

Криця — неочищене від домішок залізо пористої будови, яке утворюється під час виплавляння сталі з руди або чавуну.

Лазер — генератор світлових хвиль, який створює вузький пучок монохроматичного (тобто одноколірного) електромагнітного випромінювання.

Легування — введення до складу металічних сплавів хімічних елементів, що сприяють утворенню сплавів заданого хімічного складу і структури з потрібними властивостями.

Міграція — переміщення хімічних елементів у земній корі та атмосфері.

Мінерали — природні хімічні сполуки кристалічної будови, які виникають унаслідок фізико-хімічних процесів і входять до складу гірських порід, руд та інших мінеральних тіл. Переважають тверді мінерали, є також рідкі (вода, ртуть).

Модифікація — видозміна, перетворення предмета або явища, поява нових ознак, властивостей; якісно відмінний стан чого-небудь.

Рентабельний — такий, що дає прибуток; економічно доцільний у господарській діяльності людини.

Симбіоз — форма співжиття організмів різних видів, що забезпечує їм взаємну вигоду.

Техногенний — такий, що пов’язаний з виробничою діяльністю людини.

Токсичний — отруйний; здатність деяких хімічних речовин шкідливо діяти на організми людини і тварин.

Тривіальний — позбавлений новизни й оригінальності, простий, звичайний.

Фіксація — закріплення чого-небудь; спосіб збереження структури клітин, тканин, органів унаслідок дії на них, наприклад, хімічних і фізичних чинників.

Фітопланктон — сукупність рослин, переважно водоростей, що вільно плавають у товщі прісних або морських водойм.

Фольга — це тонкі листи металів (сплавів).

Цивілізація — 1. Рівень суспільного розвитку і матеріальної культури людства, який визначається розвитком продуктивних сил. 2. Синонім поняття культура.