Екологія 11 клас
ТЕМА VIII ПРОБЛЕМА ОПТИМАЛЬНОЇ ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕРИТОРІЇ
§ 16. Критерії та пріоритети ландшафтно-екологічної оптимізації території.
Оптимальне співвідношення природних і господарських угідь. Нормування антропогенних навантажень
Категорія «оптимізація». Під територіально-екологічною оптимі зацією розуміють підтримання екологічної рівноваги в регіоні з допомогою раціонального співвідношення перетворених і збережених ландшафтів, ' органічного поєднання виробничих, соціальних і екологічних функцій господарських систем, створення належних просторових умов життєдіяльності населення. У кожному конкретному регіоні це співвідношення має свої певні еколого-соціально-економічні показники, досягнення яких є цілеспрямованою перспективою розвитку.
Головним завданням територіально-екологічної оптимізації є виважене поєднання виробничих, природовідновних і соціальних функцій геосистем в інтересах досягнення належних просторово-екологічних умов життєдіяльності населення. Оптимально організована територія має бути високопродуктивною, малоконфліктною, естетично привабливою, екологічно надійною і стабільною.
Цілеспрямовані наукові розробки схем оптимальної організації території розпочались в Європі з 60-х років у лоні ландшафтно-екологічних досліджень. Це були «ландшафтні плани» в Німеччині, «ландшафтно- екологічні плани» в Чехословаччині, «територіальні комплексні схеми охорони природи» в Радянському Союзі. Ними обґрунтовувалось оптимальне розміщення різних функціональних зон, оптимальна локалізація різних угідь, схеми охорони природи як обов’язкові при плануванні соціально-економічного розвитку адміністративних районів, областей.
Критерії та пріоритети ландшафтно-екологічної оптимізації території. Ландшафтно-екологічна оптимізація території є одним з напрямків територіально-екологічної оптимізації. Її досягнення передбачає визначення і реалізацію ландшафтно-екологічних пріоритетів. Серед них: природоохоронний, антропоекологічний, виробничий, естетичний, рекреаційний тощо.
Ландшафтно-екологічна оптимізація спирається на положення концепції узгодженого розвитку, які передбачають:
- орієнтацію виробництва на місцеву сировинно-ресурсну базу;
- запровадження завершених енерговиробничих циклів, орієнтованих на виробництво повноцінної готової продукції;
- максимальне використання і відродження традиційних видів природокористування;
- оптимізацію структури землекористування;
- створення умов просторової комфортної життєдіяльності населення;
- екологізацію виробничих процесів, господарської діяльності;
- збалансований (пропорційний) розвиток природної, соціальної, економічної підсистем.
Першим етапом оптимізації є визначення ландшафтно-екологічних пріоритетів розвитку регіону. Необхідно прорангувати види функцій у порядку їхньої значущості для даного регіону з урахуванням сучасної еколого-географічної ситуації в ньому, специфіки його господарської ролі в масштабах країни та природної ролі в природних територіальних комплексах вищих рангів. За умов глобальної екологічної кризи найвищим пріоритетом будь-якого регіону є анропоекологічні функції зі створення комфортних і гігієнічно стабільних умов середовища життєдіяльності людей та природоохоронні - зі збереження біорізноманіття.
Пріоритет другого порядку слід визначити за функцією, відповідно до якої геосистема має найвищий природний потенціал. За однаково сприятливих природних умов для виконання декількох функцій пріоритет J віддається тій з них, яка пов’язана з меншим екологічним ризиком або надто важлива з екологічної точки зору.
Таким чином, пріоритетність функцій визначається як ієрархія цілей оптимізації - функціями першого порядку є природоохоронна та антропоекологічна, другого - ті, що мають найвищий природний потенціал, третього - функції, що сприяють виконанню функцій другого порядку. Для території України пріоритетність функцій є такою: природоохоронна і антропоекологічна - агрогосподарська - мінерально-сировинна - водогосподарська - рекреаційна - лісогосподарська.
Визначення пріоритетності функцій є основою розробки регіональної екологічної політики, зокрема обґрунтування схем функціонального зонування регіону.
Оптимізація ландшафтно-екологічної організації території є наступним кроком оптимізації геосистем. Вона зводиться до обґрунтування такої територіальної диференціації угідь, за якої максимально повно реалізується природний потенціал геосистем, виключаються конфліктні ситуації між її функціональним використанням і природними особливостями, забезпечується естетична привабливість ландшафту.
Задоволення цих вимог - складна ландшафтно-екологічна проблема, яка здебільшого реалізується на певних територіях - природних національних парків, регіональних ландшафтних парків, адміністративно-територіальних одиниць нижчих рангів.
Оптимальне співвідношення природних і господарських угідь. Визначаючи природоохоронну функцію як пріоритетну, для будь-якого регіону під час ландшафтно-екологічної організації території першочерговим завданням є встановлення оптимального співвідношення між природними і господарсько-освоєними територіями. З огляду на екологоста-білізуючу роль природної рослинності, її протиерозійну, рекреаційну, естетичну й інші природно і соціально важливі функції О.О. Молчанов визначив, що мінімальна лісистість територій степової зони має бути 10 %, лісостепової зони - у межах 15-20 %, зон мішаних і широколистих лісів - 25-45 %, гірських територій - не менше 50 %. Наприклад, середня величина показника лісистості орієнтовно складатиме в лісостеповій зоні 20 %. Орієнтовно таку саму площу охоплюватимуть лучно-степові, водно- болотні угруповання рослинності. Таким чином, мінімум 40 % площ будь-якого регіону мають бути охоплені природною рослинністю, а згідно з оцінками американського еколога Ю. Одума - до 60 %.
Етапи ландшафтно-екологічної оптимізації. Зважаючи на ці особливості, можна окреслити систему заходів, спрямованих на оптимізацію ландшафтно-екологічної організації території. На першому етапі необхідно відвести під заліснення і залуження орні землі з крутизною схилів від трьох до семи і більше градусів. Ці землі приурочені до схилів в горбогірних місцевостях, а також до схилів річкових долин. Вони зазвичай малопродуктивні і деградовані, а тому потребують консервації та іншого функціонального використання.
Другий етап ландшафтно-екологічної оптимізації передбачає надання статусу складових перспективної екомережі полезахисним лісосмугам, ділянками витоку річок, водно-болотним масивам, землям під ярами, пісками, кам’янистими розсипами, водою, а також луками, сіножатями, пасовищами, лісами. Вилучення їх з господарського природокористування враз неможливе, однак доцільна поступова зміна режимів природокористування із залученням їх до складу буферних зон майбутніх екологічних коридорів.
Третій етап ландшафтно-екологічної оптимізації території передбачає формування цілісної національної екомережі із запровадженням певних режимів і докорінною зміною структури природокористування в зв’язку з природоохоронною та іншими пріоритетними функціями регіонів - антропоекологічною, агрогосподарською і рекреаційною.
Розвиток туристсько-рекреаційного комплексу як пріоритетного господарського напрямку сприятиме залученню природних рекреаційних ресурсів до масового відпочинку та оздоровлення населення, внесення істотних корективів у розвиток агропромислового комплексу - його інтенсифікацію водночас зі скороченням орних земель, посівних площ. Частка природної та відновленої природної рослинності має неухильно зростати.
Аргументи і факти
Таблиця 1. Природно ресурсні показники збалансованого розвитку України (попередня оцінка)
Значення |
|||
Показник |
Реальний |
Оптимальний |
Шляхи досягнення |
Мінерально-сировинні ресурси |
|||
Структура мінерально-сировинної бази |
Деформована |
Оптимізована |
Переоцінка існуючої мінерально-сировинної бази за екологічними та економічними критеріями з виключенням з неї родовищ, розробка яких не є рентабельною або може викликати незворотні негативні зміни стану довкілля |
Екологічний стан регіонів видобутку і переробки мінеральної сировини |
Критичний |
Нормальний |
Екологічна реабілітація територій гірничо- видобувних регіонів України |
Видобуток і переробка мінеральної сировини |
Стабілізація видобутку основних корисних копалин на існуючому рівні, технологічне переоснащення гірничодобувної і переробної галузей, орієнтація на переробку вторинної сировини, зменшення потреб в імпорті енергоносіїв за рахунок зниження енергоємності виробництва і енергозбереження, орієнтація на експорт кінцевої продукції |
||
Земельні ресурси |
|||
Сільськогосподарські землі (площа, млн га), включаючи: |
43,48 |
37,44 |
Зміна виду використання та лісонасадження на еродованих землях і землях, що розміщені на схилах вище 7° |
Орні землі |
32,85 |
27,18 |
Створення луків і пасовищ на виснажених землях і землях, що розміщені на схилах вище 5° |
Пасовища і луки |
8,75 |
10,26 і |
Створення луків на орних землях з низькою продуктивністю, деградованих і на розміщених на схилах вище 3° |
Землі резерву і так звані недоторкані землі |
12,01 |
16,30 |
(Землі з найменшим антропогенним тиском, особливо навколо природно багатих осередків ландшафтів). Оптимізація та переміщення господарської діяльності |
в т.ч.: Ліси та заліснені площі |
10,38 |
13,28 |
Головним чином створення лісонасаджень на низькопродуктивних землях і розширення водо- та полезахисних лісонасаджень |
Природоохоронні території |
6,04 |
10,0 |
Потрібно завершити парад «паперових парків» і забезпечити управлінсько-організаційний бік справи. Тут повинен бути якісний стрибок і глобальна переоцінка прерогатив |
Водні ресурси |
|||
Структура водокористування: Підземні води (млрд м3/рік) Поверхневі води(млрд м3/рік) |
4,4 21,0 |
7.0-8,0 12.0-15,0 |
Зниження рівня водоспоживання в промисловому, сільськогосподарському і побутовому секторах за рахунок введення нових технологій та економного водокористування, удосконалення економічних механізмів водокористування |
% вод питного водопостачання, які відповідають Державному стандарту «Вода питна» |
40-50% |
100% |
Підвищення якості водних ресурсів, що використовуються в системах питно-господарчого водопостачання |
Граничне водно-екологічне навантаження |
Від <1 до 2,6- 14,4 |
Від 0,5-1,0 до 3,0-7,0 |
Значне зниження граничного водно-екологічного навантаження в областях півдня України (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька та ін.) |
Рівень зарегульованості поверхневого стоку |
-90% |
-50% |
Зниження рівня зарегульованості поверхневого стоку переважно в басейнах середніх та малих річок |
Розораність річкових басейнів |
55-78 % |
35-55 % |
Зменшення площі розораності річкових басейнів Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця та ін. |
Оптимізація водно-екологічних умов гірничопромислових районів |
Част кова |
Макси мально можлива |
Керування режимом рівнів та хімічного складу підземних та поверхневих вод у процесі закриття шахт переважно в Донбасі та Кривбасі |
Лісові ресурси |
|||
Середовищнозахисні ліси (площа, млн га) |
4,04 |
6,41 |
Лісорозведення на низькопродуктивних та еродованих землях |
Полезахисні лісосмуги (площа, млн га) |
0,44 |
1,07 . |
Створення закінчених систем полезахисних смуг у сільськогосподарських підприємствах всіх форм власності |
Ліси екологічної мережі (площа, млн га) |
0,90 |
6,96 |
Включення до екологічної мережі, крім заповідно-генетичних лісів (ядер екомережі), також середовищнозахисних і рекреаційних лісів як перехідних зон та екологічних коридорів у результаті впровадження в них екологічно ємних технологій їх використання та відтворення |
Ліси, можливі для експлуатації (площа, ч млн га) |
5,68 |
9,88 |
Включення до сировинної бази, крім експлуатаційних лісів (найбільш рентабельних), також середовищнозахисних і рекреаційних лісів унаслідок впровадження в них поступових, вибіркових та комбінованих рубок |
Зміна структури природної рослинності, млн га |
|||
Природна рослинність |
18,5 |
26,5 |
Заліснення і залуження неугідь та ріллі. Стабілізація екологічної рівноваги |
Заповідний фонд |
2,4 |
6,5 |
Створення екомережі. Збереження біо- різноманіття |
Орні землі |
32,8 |
24,3 |
Ренатуралізація природної рослинності. Суттєвий екологічний, економічний та соціальний зиск |
Ліси, у тому числі: |
9,4 |
11,5 |
Ренатуралізація лісів. Стабілізація екологічної рівноваги, підвищення продуктивності та активізація соціальних функцій % |
протиерозійні |
2,7 |
3,1 |
|
рекреаційні та санітарно-гігієнічні |
2,0 |
2,4 |
|
гідрологічні |
0,7 |
1,0 |
|
Лісосмуги |
0,6 |
0,8 |
|
експлуатаційні |
3,4 |
4,2 |
|
Луки |
7,8 |
13,5 |
Ренатуралізація луків. Мінімізація ерозійних процесів та значний економічний ефект |
Болота |
0,8 |
1,5 |
Ренатуралізація боліт. Поліпшення гідрологічного режиму. Мінімізація посушливості ґрунту та втрат від неї |
ВИСНОВКИ
Оптимальна ландшафтно-екологічна організація території є невід'ємною складовою і завершальним етапом збалансованого природокористування. Вона базується на рангуванні пріоритетних критеріїв розвитку регіону з урахуванням його природно-ресурсного потенціалу, ролі і місця в територіальному поділі праці. Оптимальна ландшафтно-екологічна організація території України передбачає істотні зміни структури землекористування за рахунок скорочення малопродуктивних і деградованих земель орного клину і переведення їх під заліснення і залуження. Це сприятиме зростанню частки екологічно стабільних угідь під природною рослинністю.