Підручник Географія 7 клас - Кобернік С.Г. - Грамота 2015 рік

Розділ ІІ. Материки тропічних широт

Тема 2. Південна Америка

§ 23. Природні зони Південної Америки. Вертикальна поясність Анд

Пригадайте: 1. Як впливає ізольованість материка на видовий склад рослин і тварин? 2. Від чого залежить зміна природних зон на рівнинах? 3. Які ви знаєте природні зони Африки? 4. Що таке ярусність у лісі? 5. Як змінюються природні комплекси в горах?

Особливості органічного світу материка. Розмаїття природних умов Південної Америки визначає видове багатство його рослин і тварин, а віддаленість від інших материків — їх своєрідність. Оскільки в минулі геологічні ери Південна Америка входила до складу єдиного материка Гондвани, деякі види рослин подібні до рослинності інших тропічних материків: деревоподібні папороті, пальми, акації. Однак після розколу Гондвани Південна Америка тривалий час була ізольована від інших материків. Тому тут виникло багато своєрідних видів рослин і тварин, які не трапляються в інших куточках земної кулі.

Вологі екваторіальні ліси. Як і в Африці, зона вологих екваторіальних лісів (гілей) розміщена по обидва боки від екватора на Амазонській низовині. У Південній Америці ці ліси називають сельвою (з португ. selva — ліс). Сельва вологіша за африканський ліс, багатша на види рослин і тварин. Водночас екваторіальні ліси обох материків мають спільні ознаки: вони вічнозелені й багатоярусні.

- З’ясуйте, які природні зони є на території материка, використавши карту «Географічні пояси та природні зони світу» (див. форзац 2 підручники). Які з них займають найбільшу територію? Яку закономірність поширення природних зон можна простежити на рівнинах Південної Америки? Чому?

Дерева ростуть на червоно-жовтих фералітних ґрунтах. Тут налічується до 40 тис. видів рослин. Особливо багато ліан, що стеляться по землі й обплітають дерева, й орхідей. Дерева утворюють понад 10 ярусів. Висота окремих дерев сягає 80-100 м. У сельві поширені такі цінні дерева, як гевея, з якої виробляють природний каучук; хінне дерево, з якого отримують ліки, і какао, з плодів якого виготовляють шоколад. Тут ростуть також динне дерево (папая), ананас і банан. Трапляються й такі екзотичні рослини, як важке залізне і легке бальсове дерева, а також пуїзейро — рослина, яка оселяється на іншому дереві й невдовзі знищує його, обвиваючи, немов мотузками.

У сельві багатий тваринний світ. Це справжнє царство комах і павуків. Щороку вчені відкривають нові види. Комахи досягають тут великих розмірів (до 20 см). На деревах живуть численні види мавп, які примітивніші за будовою порівняно з африканськими. Людиноподібних мавп немає зовсім. На деревах майже нерухомо зависають лінивці, які живляться листям і пагонами дерев. Є отруйні ящірки та жаби. Господарем сельви вважається анаконда (мал. 46) — найдовша змія світу. Її довжина сягає 11 м, а вага — 200 кг. Анаконда душить свої жертви м’язами тіла. Велетенська змія може вполювати навіть каймана — крокодила родини алігаторів завдовжки 3-4 м.

Єдиний ворог анаконди — ягуар — велика американська кішка.

У лісі багато птахів — папуги, тукани (мол. 47), великі хижі гарпії, крихітні колібрі. Осідлий спосіб життя позначився на будові птахів: в амазонських пернатих короткі хвости й крила. Вони літають повільно, на незначні відстані. Уражає величезна кількість папуг.

Природні умови амазонських лісів дуже складні, незвичні для європейців. Людині загрожують: тропічна лихоманка, отруйні комахи та змії, болота, крокодили, піраньї, інші хижаки. Вільно тут почуваються тільки місцеві племена індіанців.

Амазонська сельва потерпає від людської діяльності. У лісі добувають цінні породи деревини, з гевеї одержують каучук, також займаються мисливством і рибальством. Водночас великі площі гілей винищені під орні землі та будівництво.

Мал. 46. Анаконда

- Поміркуйте, чому птахи Південної Америки нікуди не відлітають.

Мал. 47. Тукан

Савани та рідколісся. Зона саван і рідколісся займає Гвіанське й Бразильське плоскогір’я та Орінокську низовину. Як і скрізь у субекваторіальному поясі, тут чергуються сухий і вологий сезони. У саванах Північної півкулі, які дістали назву льянос (з ісп. llanos — рівнини), сезон дощів триває довше. Тому тут більше дерев, ніж у саванах Південної півкулі, які називають кампос (з португ. campos — рівнини). У кампосі серед трав трапляються поодинокі кактуси, молочаї, мімози, у льяносі — різні види пальм. Грунти — червоні фералітні та червоно-бурі.

У долинах річок ростуть вічнозелені галерейні ліси, які за складом рослинності й тваринного світу нагадують тропічні вологі ліси. Чим далі від Атлантичного океану, тим більше змінюється рослинність саван. На заході вони переходять у чагарникову савану, де росте дуже тверде дерево кебрачо (мовою індіанців означає «зламай сокиру»).

Тваринний світ саван Південної Америки значно бідніший за тваринний світ Африки. Тут немає великих табунів копитних. Із травоїдних водяться низькорослі олені, свині-пекарі, тапіри (мал. 48), із хижаків — ягуар і пума, яку називають «лев Нового Світу». Місцевий «санітар» - броненосець — живиться мертвечиною, а в разі небезпеки швидко згортається в клубок і заривається в землю. Ласує термітами мурахоїд (мал. 49), який здатний просунути свій довжелезний півметровий язик у найменші щілини. Потім він втягує його в рот разом із налиплими комахами (до 160 разів за хвилину). Найбільшим птахом саван є нанду, який зовні нагадує страуса.

Унаслідок діяльності людини савани Південної півкулі дуже змінилися. Замість природної рослинності — плантації кави й арахісу, батьківщиною якого, до речі, є місцеві савани. Також великі площі займають міста й райони видобутку корисних копалин.

Степи. На південь від саван, у нижніх течіях річок Парана й Уругвай, розкинувся субтропічний степ, який у Південній Америці називають пампою (мовою індіанців означає «рівнина»), І справді, це дуже рівна територія. Величезний безлісий степ настільки одноманітний, що в мандрівника складається враження, ніби він заблукав і кружляє на одному місці. Східна й західна частини пампи відрізняються лише кількістю опадів. У західній частині дощів випадає мало, і тут пампа досить жарка, є місця, де зовсім немає рослинності. У східній частині пампи більше опадів і, відповідно, багатша рослинність.

Мал. 48. Тапір

Мал. 49. Мурахоїд

На родючих червонувато-чорних ґрунтах, що утворилися в умовах вологого субтропічного клімату, переважають злаки — ковила, пампасова трава, а також дике просо.

Тваринний світ пампи порівняно бідний. Тут добре почуваються безгорбі верблюди гуанако. Є декілька видів оленів. Дуже багато гризунів, броненосців, трапляються пампаська кішка й подібна до ховрашка тварина — урон. Найбільшими травоїдними тваринами пампи є здичавілі коні мустанги, що були завезені конкістадорами в XVI ст.

Пампа — місце зимівлі численних північноамериканських птахів, але зимують тут і птахи з півдня. Подекуди трапляється й нанду.

Пампа дуже змінена господарською діяльністю людини. Її східна, більш зволожена, частина майже повністю розорана. Тут вирощують пшеницю. У західних посушливих районах займаються скотарством.

Напівпустелі та пустелі. Південна, звужена частина материка, що розташована в помірному поясі, дістала назву Патагонія. На її сході велику територію займають напівпустелі та пустелі, укриті злаковими травами й вічнозеленими чагарниками, що утворюють щільні зарості. Ґрунти тут бурі, малородючі.

У Патагонській пустелі багато гризунів і плазунів. Біля річок живе хутровий гризун — нутрія. Є дрібні броненосці, лама гуанако, нанду. З хижаків водяться пума, гривастий вовк. Живе тут і патагонська сіра лисииця, яка живиться рослинами та вміє лазити по деревах.

Патагонські пустелі й напівпустелі — найбільші райони вівчарства в Південній Америці.

Вертикальна поясність Анд. Чим вищі гори і чим ближче вони розташовані до екватора, тим більше може бути природних поясів від підніжжя до вершини. В Андах біля екватора вологі екваторіальні ліси піднімаються до висоти 1500 м над рівнем моря. Вище екваторіальні ліси змінюються на гірські ліси, де температура не перевищує +15 - 20 °С, а опадів випадає до 3000 мм. Тут ростуть деревоподібні папороті, бамбуки, ліани, хінне та інші дерева. Вище 3000-4000 м знаходиться пояс криволісся з низькорослих дерев і чагарників, де панують холодні вітри й температура знижується до +10 °С. Високо в горах на плоскогір’ях розташовані сухі холодні степи та напівпустелі, які називають парамос. Тут переважають посухостійкі дерноподібні злаки й подушкоподібні рослини. На висотах понад 5000 м панують багаторічні сніги та льодовики.

Мал. 50. Лама

Мал. 51. Кондор

Тваринний світ Анд порівняно бідний. Поширені лами (мал. 50) — гуанако, вігонь і власне лама, а також свійська лама — альпака, яку розводять заради вовни та використовують як в’ючну тварину. Серед великих тварин трапляються андський (очковий) ведмідь, сніговий баран, серед гризунів — шиншила. На них полюють пуми, гірські лисиці та найбільший хижий птах — кондор (мал. 51). Розмах його крил сягає 3 м.

Зміна природи материка людиною. Екологічні проблеми. Активна господарська діяльність у Південній Америці розпочалася в XVI ст. водночас із колонізацією материка європейцями. Особливо вона посилилася в ХІХ-ХХ ст., коли молоді незалежні держави почали розвивати свою економіку. Нині найбільшою екологічною проблемою є знищення амазонських лісів, розораність саван, пампи, витоптування трав’яного покриву численними отарами свійських тварин. Усе це призвело до збіднення рослинності й тваринного світу, ерозії ґрунтів тощо.

Уряди багатьох держав, стурбовані такими наслідками господарської діяльності, розробили програму заходів з охорони природи. У деяких природних комплексах були створені національні парки. Нині площа територій, що охороняються в Південній Америці, становить приблизно 1 %.

Природні об’єкти Південної Америки, занесені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Найунікальнішим із природних об’єктів є Галапагоські острови на території Еквадору — 13 великих і безліч малих вулканічних островів у Тихому океані на відстані 1000 км на захід від материка. У 1936 р. ця територія набула статусу національного парку. Тут водяться галапагоські слонові черепахи вагою до 300 кг, які живуть 300-400 років. На островах також живуть ящірки ігуани, у яких їстівні м’ясо та яйця, а шкіра використовується для виготовлення дрібних сувенірів. На островах гніздиться чимало птахів. їх годує море, у якому багато риби.

На кордоні Бразилії та Аргентини розташований усесвітньовідомий Національний парк Ігуасу — ціла система водоспадів із 275 дворівневих каскадів.

На території Бразилії, Колумбії, Сурінаму створено декілька природоохоронних об’єктів з частково заповідним режимом — резерватів (з латин,reservatio — зберігання), у яких під особливою охороною перебувають вологі екваторіальні ліси, заболочені низовини, савани. Природні національні парки, у яких охороняються гірські природні комплекси Анд, створені в Перу.

Коротко про головне!

• У Південній Америці існує більше природних зон, ніж в Африці. Найбільшу площу займають вологі екваторіальні ліси, савани й рідколісся, степи та напівпустелі.

• Найбагатші рослинність і тваринний світ — у вологих екваторіальних лісах. Савани й рідколісся Південної Америки бідніші за видовим складом рослин і тварин, ніж савани Африки.

• Для Анд характерна вертикальна поясність. Кількість поясів залежить від висоти гір і їх розташування в певних широтах.

1. Назвіть і покажіть на карті найбільші за площею природні зони Південної Америки. У якому напрямку вони змінюють одна одну?

2. Які природні зони, що відсутні в Африці, є в Південній Америці?

3. Охарактеризуйте одну з природних зон материка за типовим планом.

4. Що таке вертикальна поясність? Розкажіть про вертикальну поясність в Андах.

5. Поміркуйте, чому площі подібних природних зон у Південній Америці й Африці відрізняються за площею.

6. Чим можна пояснити меншу кількість видів тварин у саванах і рідколіссі Південної Америки порівняно з африканськими саванами?





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити