Підручник Географія 9 клас - О. Ф. Надтока - Оріон 2017

РОЗДІЛ І НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

ТЕМА 2 СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

§ 8 ТИПІЗАЦІЯ КРАЇН СВІТУ ЗА РІВНЕМ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ. МІСЦЕ УКРАЇНИ В НІЙ

* Поміркуйте, що визначає рівень економічного розвитку країни.

ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА ЗА КОНЦЕПЦІЄЮ «ЦЕНТР — ПЕРИФИРІЯ».

Сучасне світове господарство характеризується багатовекторністю. У світі активно функціонують не лише традиційні центри економічного розвитку — Західна Європа, США, Японія, а й інші важливі центри — Китай та нові індустріальні країни.

Для визначення меж центру та периферії світової економіки використовується поняття «економічна відстань», яка визначається на основі транспортних і фінансових витрат, необхідних для подолання фізичної відстані. При цьому застосовуються такі критерії й характеристики: густота населення, розміщення та концентрація виробництва, зв’язаність між частинами простору.

Модель «центр — периферія» застосовують на різних рівнях: глобальному, регіональному, локальному (мал. 18). Її складові такі:

► райони-ядра, у яких сконцентровані передові види економічної діяльності, створені високі потенційні можливості для появи, впровадження та комерціалізації інновацій (Західна Європа, Японія, Східне узбережжя США та Приозерні території США й Канади);

► райони зростання — це території, що сусідять з районами-ядрами, завдяки чому мають сприятливі передумови для економічного зростання;

► райони нового освоєння розташовуються на територіях, де освоюються й заселяються раніше не займані землі (господарське освоєння Амазонської низовини з боку великих економічних центрів Колумбії та Бразилії, багаті на ресурси внутрішні райони Центральної Азії).

Картографічний навігатор

Мал. 18. Карта «Просторова характеристика світової економіки»

ТИПІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК СВІТУ.

За даними ООН, на планеті налічується 194 суверенні держави й понад 258 країн, включаючи як суверенні держави, так і колоніальні володіння та невизнані територіальні утворення. Особливості економічної діяльності в рамках кожної країни обумовлені різноманітними чинниками: забезпеченістю природними ресурсами, різноманітністю кліматичних умов, величиною національного багатства й економічним потенціалом, структурою економіки, специфічними рисами національної культури, особливостями політичного, державного та суспільного устрою.

Залежно від різних чинників у світі існують різні угруповання країн, які відрізняються за рівнем економічного розвитку. Найвідоміші з них — країни «Великої сімки» G-7) і країни «Великої двадцятки» G-20) (мал. 19).

країни G-7 у такому форматі співпрацюють на міжнародній арені з 1976 р. До цієї групи належать США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Канада. Вони на щорічних зустрічах із присутністю перших осіб держави визначають основні вектори світової політики та економічного розвитку. Значення цих країн у світовій економіці та фінансах є винятковим. Вони володіють більшістю передових технологій. У 2014 р. сукупний обсяг торгівлі країн G-7 становив 12 630, 5 млн дол. США.

Членами G-20 є Австралія, Аргентина, Бразилія, Велика Британія, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Корея, Мексика, Німеччина, Південна Африка, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція, Японія та Європейський Союз.

Спробуйте самостійно визначити, до яких просторових районів належить Україна. Відповідь обґрунтуйте.

1. Назвіть країни G-20 та покажіть їх на географічній карті (мал. 19).

2. Позначте на контурній карті країни G-7.

Картографічний навігатор

Мал. 19. Карта «Країни “Великої сімки” та “Великої двадцятки”»

На країни G-20 припадає понад 85 % світового ВВП. У їхніх межах живе понад 60 % населення світу.

Щороку відбуваються зустрічі учасників G-20 на рівні міністрів фінансів і голів центробанків. Постійними учасниками зустрічей «двадцятки» є Міжнародний валютний фонд, Європейський центральний банк та Світовий банк.

За соціально-економічною структурою світового товарного ринку розрізняють ринки промислово розвинених країн, країн з перехідною економікою, країн, що розвиваються, та країн соціалістичної орієнтації.

Найістотнішими специфічними ознаками національних економік є ресурсне забезпечення процесів виробництва, зокрема наявність чинників виробництва й економічний потенціал країни. Країн, що повною мірою забезпечені всіма чинниками виробництва, небагато. Але виокремлюють країни, у яких один із чинників є провідним, що дає можливість їхнім національним економікам орієнтуватися на ефективне використання цього ресурсу. Так, природні ресурси відіграють значну роль в економіці Австралії, Бразилії, Канади, Казахстану, Росії, нафтовидобувних країн Близького Сходу. Трудові ресурси є визначальними для багатьох країн Південної та Південно-Східної Азії; у цих країнах відносно дешева і значна за чисельністю робоча сила сприяла досягненню конкурентоспроможності товарів на світових ринках. Чинники передових технологій і потужних фінансових ресурсів зумовлюють спрямованість економічного розвитку розвинених країн, насамперед держав Західної Європи, США, Японії, Ізраїлю.

Для України сьогодні провідним чинником є трудовий. На розвиток національної економіки також впливають чинники природних ресурсів — наявність родючої землі й потужних покладів руд чорних металів. Натомість наша країна має гострий дефіцит енергоносіїв, руд кольорових металів, деревини. Проте на зовнішні ринки Україна виходить, спираючись саме на чинник природних ресурсів: у її експорті переважну частку становить сировина (руди, метали, хімічні матеріали, продукція сільського господарства) і продукція первинної переробки (метал та електроенергія).

За характером розвитку сучасні національні економіки, за методологією ООН, класифікують так:

► Розвинені ринкові економіки — їх представниками є економічні системи країн високого рівня розвитку, до яких належать відносно вільна ринкова система США, соціальна ринкова економіка держав Західної Європи, ринкова економіка типу «країна добробуту» — Швеція (мал. 20) та керовані державою ринки Японії, Сингапуру, Республіки Кореї, Ізраїлю.

► Перехідні економіки — економічні системи постсоціалістичних країн, які здійснювали перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової. Деякі країни цього типу вже отримали статус «країн з ринковою економікою», наприклад Естонія, Латвія, Литва, Україна, Хорватія, хоча за рівнем розвитку їм ще далеко до представників першої групи.

► Нові індустріальні країни поступово виділились із країн, що розвиваються. Першими з них були «чотири азійські тигри»: Південна Корея, Сингапур, Гонконг, Тайвань. Перші дві країни вже тривалий час за своїми показниками відповідають категорії економічно розвинених країн. Згодом до групи нових індустріальних країн долучились Мексика, Бразилія та Аргентина, а ще пізніше Туреччина, Таїланд, Індонезія, Чилі.

► Економіки, що розвиваються — держави з ринковою економікою й низьким рівнем економічного розвитку. Модель національного

господарства базується на неістотній ролі ринкових механізмів і приватного підприємництва, а ключове значення для розвитку мають

натуральне або напівнатуральне господарство, переважання аграрного й індустріального секторів у видовій структурі економіки,

високий ступінь державного втручання в економіку й низький рівень соціального захисту. Задля економічного аналізу ООН поділяє ці

країни на: країни — суто позикодавці (Бруней, Кувейт, ОАЕ, Саудівська Аравія); країни — суто боржники (більшість інших країн, що

розвиваються); країни-експортери енергоресурсів (Алжир, Венесуела, В’єтнам, Іран, Ірак, Конго); країни-імпортери енергоресурсів

— більшість інших країн, що розвиваються.

Географія на щодень

За методологією ООН національні економіки поділяються на:

· розвинені ринкові економіки;

· перехідні економіки;

· нові індустріальні країни;

· економіки, що розвиваються.

Мал. 20. На вулицях Швеції. Економіка цієї країни є найбільш соціально зорієнтованою, тому її називають «країною добробуту»

Поміркуйте, які особливості дають змогу Швеції, Норвегії, Швейцарії та Австрії бути країнами найвищої якості життя.

Національні економіки, що розвиваються, істотно різняться між собою за рівнем соціально-економічного розвитку, тому є кілька видів їхнього поділу на підтипи. За характером структури економіки розрізняють:

► Країни з порівняно зрілою структурою господарства: Індія, Пакистан, Індонезія, Таїланд, Філіппіни, Венесуела, Еквадор, Перу, Єгипет, Марокко, Туніс та ін.

► Нафтовидобувні країни: Іран, Йорданія, Ємен, Катар, Кувейт, ОАЕ, Оман, Бахрейн, Саудівська Аравія та ін. Вони є великими нафто-експортерами, мають достатньо високий рівень соціально-економічного розвитку та достатньо високий рівень ВВП завдяки співвідношенню рентабельності нафтовидобувної діяльності та кількості населення, але загалом промисловість цих країн однобічна.

► Країни з несформованою структурою економіки — це найбідніші країни світу: Бурунді, Бенін, Руанда, ДРК, Бутан, Непал, Афганістан, Бангладеш, Мозамбік, Чад, Нігерія, Еритрея, Гаїті, Гвінея та ін. До цієї підгрупи належать понад 40 країн. Промисловість у них майже не розвинена, переважають примітивні засоби обробки землі. В економіці зберігається натуральне господарство.

Чи знаєте ви, що…

Держави загального добробуту належать до соціал-демократичної моделі. У таких країнах немає надмірно багатих людей, майже викорінена бідність. Заходи щодо регулювання ринку праці більшою мірою, ніж соціальні виплати, впливають на життя безробітних і тих, кому загрожує безробіття.

Порівняйте інфраструктуру зображених об’єктів (мал. 21, 22). Зробіть висновок.

Мал. 21. Готель «Бурджель-Араб» в Об’єднаних Арабських Еміратах

Мал. 22. Сільське поселення в Чаді

ДІЛОВИЙ ЩОДЕННИК

1. За класифікацією ООН національні економіки поділяються на: розвинені економіки, перехідні економіки, нові індустріальні країни та економіки, що розвиваються.

2. Швеція, Норвегія, Швейцарія та Австрія — країни найвищої якості життя.

3. У світі до категорії «найбідніших» належать 40 країн; це країни Африки та Азії.

ЗНАЮ, РОЗУМІЮ, ВМІЮ ПОЯСНИТИ

1. Дайте характеристику просторовій структурі світового господарства. Визначте її центр і периферію.

2. На основі яких критеріїв здійснюють типізацію національних економік країн світу?

3. Доведіть, що нафтовидобувні країни, попри свій фінансовий стан, мають недосконалу економіку.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити