Підручник Географія 9 клас - О. Ф. Надтока - Оріон 2017

РОЗДІЛ І НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

ТЕМА 1 НАЦІОНАЛБНА ЕКОНОМІКА

§ 5 ФОРМИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

* Використовуючи власний досвід і знання, здобуті на уроках географії у 8 класі, спробуйте дати визначення поняття «комплекс».

ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ.

Серед просторових форм організації господарства існують різні типи територіально-виробничих одиниць національної економіки. До них належать такі одиниці, як промисловий пункт, промисловий центр, промисловий вузол, агломерація, спеціалізований район, промислова зона. Найпростішим об’єктом територіально-виробничого поділу є промисловий пункт, який формується на базі певного виробництва й розташованого біля нього поселення. Біля родовищ або шахт виникають поселення працівників цих підприємств (мал. 10). Так сформувалися гірничі селища, шахтні містечка. Вони є характерними для регіонів, де розміщені зони видобування корисних копалин і металургійного виробництва (Придніпров’я, Донбас).

Складнішими просторовими формами організації господарства є промисловий центр і промисловий вузол. У промисловому центрі поєднується кілька промислових підприємств одного або різних видів економічної діяльності. До складу промислового вузла можуть входити десятки підприємств із кількома населеними пунктами зі спільними об’єктами інфраструктури. Їх поєднання на невеликій території утворює територіально-виробничий комплекс як специфічну регіональну економічну частину господарства.

Ще більшими за територією й потужнішими за виробничим потенціалом елементами національної економіки є такі територіально-виробничі утворення, як промислова агломерація, спеціалізований район, промислова зона, до складу яких входять територіально-виробничі одиниці нижчого рангу.

Мал. 10. Поселення неподалік промислової зони в м. Кривому Розі

У яких регіонах України, крім Донбасу та Придніпров’я, є такі поселення (мал. 10)? Пам’ятайте, що найкращий засіб аргументації — факти.

РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ КОНЦЕНТРАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ.

організації національної економіки досліджує регіональна економіка, яка вивчає територіальні особливості природно-ресурсного, виробничого й соціального потенціалів; вплив економічних, адміністративних та інших чинників; системи економічних зв’язків і розселення населення.

Економічний розвиток України, ураховуючи значну площу країни (найбільша за площею європейська країна з тих, що повністю розташовані в межах Європи), особливості розподілу природних ресурсів, населення, регіональні економічні відмінності, не може бути рівномірним. Необхідно формувати відповідні «полюси економічного розвитку» країни. Які регіони можуть виконати цю роль — сказати складно. Це можуть бути столичний регіон, Харківщина, Одещина, Прикарпаття чи Придніпров’я. Найімовірніше, роль «економічного локомотиву України» могло б «узяти на себе» Придніпров’я. Щодо цього є ряд позитивних моментів:

► вигідне економіко-географічне та стратегічне розташування в центрі України;

► високий рівень ресурсозабезпечення;

► високий рівень концентрації виробництва;

► наявність трьох великих економічних центрів: Дніпро, Запоріжжя, Кривий Ріг.

У розвинених країнах світу в другій половині XX ст. концепція поляризованого розвитку змінила уявлення про економічний розвиток. Його вже не вважали за однорідний.

Ф. Перру визначив «полюси зростання» як агломерації підприємств, сконцентрованих у певних місцях, де економічний прогрес, підприємницька активність, інноваційний процес відзначаються найбільшою інтенсивністю, впливаючи на інші території, які не входять до цих «полюсів».

ФОРМИ СУСПІЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА.

Основними формами суспільної організації виробництва є концентрація та дисперсія. Вони протилежні за своєю суттю, адже концентрація виробництва ґрунтується на зосередженні виробничого потенціалу, а дисперсія — на його розосередженні.

концентрація виробництва — це зосередження ресурсів, засобів виробництва, робочої сили й обсягу виробництва продукції на одних і тих самих підприємствах, що зумовлює збільшення їхніх розмірів. Вона є основною формою суспільної організації виробництва. Існують чотири форми концентрації: укрупнення підприємств, спеціалізація виробництва, кооперування та комбінування.

Укрупнення підприємств — це процес зосередження виробництва на великих підприємствах. Свого часу він був обумовлений науково-технічним прогресом, коли значно збільшувалася продуктивність машин і механізмів. У наш час часто обумовлений застосуванням технічних новинок та інноваційних технологій.

Спеціалізація виробництва — це процес зосередження випуску певної продукції в окремих видах промисловості, на окремих підприємствах та їхніх підрозділах. Тобто це процес виробництва однорідної продукції або виконання окремих технологічних операцій на підприємствах, в об’єднаннях або видах діяльності. В основі спеціалізації лежить поділ праці. Адже суть будь-якого поділу праці полягає в спеціалізації виробника на випуску будь-якої продукції в обсягах, що перевищують його власну потребу, за одночасної відмови від виробництва іншої (також необхідної даному виробнику) продукції. Спеціалізація є поширеним явищем у машинобудуванні, целюлозно-паперовій, легкій й харчовій промисловості.

Спеціалізація виробництва проявляється у трьох формах: технологічна, предметна та подетальна спеціалізація. Технологічна здійснюється шляхом відокремлення цехів або інших складових виробництва з метою випуску на них лише певного виду продукції. Приклад — прядильні, ткацькі й оздоблювальні фабрики в текстильній промисловості (мал. 11). Предметна забезпечує випуск певного виду готової продукції на одному з виробництв. Наприклад, у машинобудуванні на одному підприємстві випускають мотоцикли, на іншому — велосипеди, ще на іншому — моторні човни. Подетальна спеціалізація також характерна для машинобудування (коли на підприємстві випускають лише окрему деталь або групу деталей — мотори).

У процесі розвитку економіки багатьох країн час від часу виникають «полюси економічного розвитку». Наприклад, у Бразилії поширений вислів: «Сан-Паулу — локомотив, що тягне всю Бразилію». Спробуйте його пояснити.

Мал. 11. Технологічна спеціалізація поширена на підприємствах легкої промисловості

Наведіть приклади спеціалізації в інших видах економічної діяльності.

Кооперування як суспільна форма організації виробництва полягає в тривалих виробничих взаємозв’язках підприємств, що спільно виготовляють кінцевий продукт. Основна умова кооперування — наявність широкої мережі подетально й технологічно спеціалізованих та організаційно відокремлених виробництв або інших суб’єктів господарювання. Кооперування властиве всім секторам національної економіки.

Комбінування є специфічною формою організації виробництва. Це процес органічного поєднання на одному підприємстві (комбінаті) багатьох виробництв, що належать до різних видів економічної діяльності.

Дисперсія — це форма організації виробництва, що ґрунтується на його розосередженні. Такий процес приводить до появи широкої мережі малих і середніх підприємств. Серед них «виживають» економічно ефективніші, тобто технічно й технологічно передові, спеціалізовані, мобільніші підприємства, які впливають на зміну кон’юнктури ринку. Створення й функціонування надміру великих підприємств часто є недоцільним не лише з економічних, а й з екологічних і соціальних міркувань. Це призводить до посилення монополізму та заважає розвитку конкуренції продуцентів на світовому й національному ринках.

Конверсія є суспільною формою організації виробництва, що характеризується істотним перепрофілюванням виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників розвитку економіки. В Україні існує понад 500 конверсійних програм. Раніше такі програми були пов’язані з перепрофілюванням підприємств військово-промислового комплексу, нині це переважно перепрофілювання підприємств чорної металургії, важкого машинобудування та хімічної промисловості з метою зниження рівня їхніх енерговитрат або у зв’язку з переходом на нові види сировини.

Диверсифікація є формою організації виробництва, що забезпечує одночасний розвиток різних, непов’язаних видів виробництв, розширення асортименту продукції в межах одного підприємства. Диверсифікація відображає процес розширення підприємницької діяльності. Підприємство під час диверсифікації використовує власні нагромадження не тільки для підтримки та розвитку свого основного бізнесу, а й для випуску нових видів продукції.

ДІЛОВИЙ ЩОДЕННИК

1. Промисловий пункт, промисловий центр, промисловий вузол, агломерація, спеціалізований район, промислова зона є формами просторової організації національної економіки.

2. Предметом дослідження регіональної економіки є відносини, які склалися в результаті дії територіального поділу праці.

3. Основними формами суспільної організації виробництва є концентрація та дисперсія.

ЗНАЮ, РОЗУМІЮ, ВМІЮ ПОЯСНИТИ

1. Які форми просторової організації національної економіки ви знаєте?

2. У чому полягає відмінність між промисловим пунктом і промисловим вузлом?

3. Сформулюйте, що досліджує регіональна економіка.

4. Назвіть основні форми суспільної організації виробництва.

5. Назвіть і схарактеризуйте основні різновиди концентрації виробництва.

6. Зіставте різновиди спеціалізації й наведіть приклади, у яких видах економічної діяльності її застосовують.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити