Підручник Географія 9 клас - О. Ф. Надтока - Оріон 2017

РОЗДІЛ І НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

ТЕМА 2 СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

МОЇ ОРІЄНТИРИ:

► називати ознаки понять «спеціалізація території», «міжнародний поділ праці», «світове господарство» («світова економіка»), «міжнародна економіка»; типи економічних систем;

► наводити приклади країн світу з різним рівнем економічного розвитку (за типізацією ООН); ТНК в Україні;

► показувати на карті країни «Великої сімки» (G-7) та «Великої двадцятки» (G-20);

► розуміти сутність тенденцій розвитку й багаторівневості світового господарства;

► пояснювати вплив глобалізації на темпи розвитку світового господарства та національних економік країн різних типів;

► оцінювати вплив глобалізації на економічну діяльність населення

§ 6 СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ ТА МІЖНАРОДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ

* Дайте визначення поняття «спеціалізація».

ПОДІЛ ПРАЦІ В МИНУЛОМУ ТА В НАШ ЧАС.

Поділ праці сформувався в результаті розвитку суспільства, коли між людьми виникли певні трудові зобов’язання, стосунки. Люди, займаючись індивідуальною трудовою діяльністю, розподіляли між собою обов’язки щодо виконання тієї чи іншої роботи спочатку в землеробстві, потім у скотарстві й, нарешті, у промисловості.

Формування виробничих відносин і розподіл обов’язків між учасниками цих процесів створили умови для суспільного поділу праці. Проте в ті далекі часи він не досяг такого рівня, щоб набути всіх його форм. Лише після відкриття Америки й Австралії, з розвитком транспорту, торгівлі й економічних відносин міжнародний поділ праці став реальністю.

У наш час географічний (територіальний) поділ праці є формою суспільного розподілу праці, який відзначається спеціалізацією певних територій на виробництві певного виду продукції. Він виявляється у формуванні господарської спеціалізації територій та товарному обміні результатами господарської діяльності.

Користуючись знаннями з історії, поміркуйте, що призвело до поділу праці. Які спеціалізації виникли передусім?

МІЖНАРОДНИЙ ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ.

Найвищою формою суспільного поділу праці є міжнародний географічний поділ праці. Зважаючи на це, кожна країна світу відзначається власною господарською спеціалізацією, спрямованою на потреби світового ринку. Алжир спеціалізується на нафтовидобуванні, Україна — на видобуванні залізної та марганцевої руд, виробництві електроенергії, металів, продукції сільського господарства. Японія — на розробці технологій робототехніки, випуску електроніки, транспортних засобів і морських суден. Тобто кожна країна має свою економічну нішу, ємність якої свідчить про рівень розвитку країни.

чинниками міжнародного поділу праці є:

► географічне положення країн (наприклад, приморські країни спеціалізуються на морському рибальстві, обслуговуванні світової морської торгівлі (Сингапур, Кіпр, Панама, Греція), внутрішньоконтинентальні країни (Австрія, Угорщина, Чехія, Казахстан) — на міжнародних транзитних перевезеннях сухопутним транспортом);

► природно-ресурсна база, яка визначає спеціалізацію країн на добувній промисловості, сільському, лісовому та лікувально-санаторному господарствах, відпочинку й туризмі;

► соціально-економічні умови (коли різноманітні види спеціалізації формуються під впливом історичних особливостей розвитку країн, національних і релігійних традицій населення, наявності значних або висококваліфікованих трудових ресурсів, нагромадження капіталів, науково-технічного прогресу, впровадження новітніх технологій тощо).

Однією з особливостей географічного поділу праці є те, що він дає змогу уникнути деяких проблем, пов’язаних, наприклад, із браком ресурсів у певному регіоні країни. Що більший вибір взаємопов’язаних чинників і передумов має та чи інша територія або країна, то більші в неї можливості брати участь у міжнародному географічному поділі праці. Щоб подібна спеціалізація могла виникнути взагалі, необхідні певні умови: країна, що виходить на світовий ринок, повинна мати переваги бодай над частиною інших виробників продукції, яку вона пропонує. Наприклад, мати дешеву сировину або володіти секретами новітніх технологій. Водночас на світовому ринку мусить бути попит на цю продукцію. І, нарешті, витрати на транспортування повинні бути обопільно вигідними і для країни-виробника, і для споживача. Ефективно вирішити ці завдання можливо завдяки застосуванню в економічній діяльності менеджменту та маркетингу.

Менеджмент — це діяльність із керування та координування будь-яких економічних процесів та праці людей, що базується на знанні законів ринку.

Маркетинг — це одна із систем управління й організації підприємницької діяльності з розроблення нової продукції, виробництва і збуту товарів або послуг із метою отримання прибутків.

Міжнародною спеціалізацією визначається господарська діяльність багатьох країн. Німеччина (мал. 12), Японія, Республіка Корея (мал. 13), наприклад, стали потужними експортерами автомобілів, морських суден, продукції радіоелектроніки та робототехніки. Китай відзначається промисловою спеціалізацією широкого профілю. Завдяки великим обсягам виробництва він експортує безліч товарів. Дуже розмаїта міжнародна спеціалізація в Канади та Австралії, це обумовлено їхнім значним ресурсним потенціалом.

Мал. 12. Експорт німецьких автомобілів

Мал. 13. Південнокорейські морські судна

Користуючись Інтернетом дізнайтеся, яка українська продукція представлена на міжнародному ринку. Поміркуйте, які чинники міжнародного поділу праці цьому сприяли.

Аргентина, Бангладеш, Болгарія спеціалізуються на виробництві сільськогосподарської продукції. Замбія — відомий експортер мідної руди та рафінованої міді. Україна посідає одне з перших місць у світі за видобуванням марганцевих, залізних, титанових, уранових руд, експортом зернових культур, соняшникової олії та меду (мал. 14). Ці напрямки й окреслюють її міжнародну спеціалізацію.

На ступінь участі країни в міжнародному поділі праці впливає рівень розвитку продуктивних сил. Кожна країна, яка має абсолютні переваги у виробництві будь-яких товарів і послуг, дістає змогу експортувати їх в обмін на товари, що вона не виробляє.

Історичні реалії свідчать, що існує потреба в розвитку міжнародних економічних відносин, в укладанні зовнішньополітичних і зовнішньоторговельних угод як між окремими підприємствами, так і на урядовому рівні між країнами та блоками країн.

ДІЯ ЗАКОНІВ АБСОЛЮТНИХ І ПОРІВНЯЛЬНИХ ПЕРЕВАГ.

Закони абсолютних і порівняльних переваг були сформульовані на основі праць учених, котрих вважають класиками економічної науки: відомих британських економістів Адама Сміта (1723—1790) та Давида Рікардо (1772—1823). У 1776 р. А. Сміт у праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» піддав критиці поширене на той час твердження, що багатство країни залежить від володіння дорогоцінними металами та іншими коштовностями. Він уперше обґрунтував тезу, що реальне багатство країни визначається товарами та послугами, якими можуть користуватися її громадяни. Тож була висловлена думка, що можливості виробництва, за сприятливих умов його здійснення, визначаються природними чинниками. Такий підхід до зовнішньоекономічних відносин притаманний і багатьом сучасним економістам.

Принцип свободи торгівлі, або вільної торгівлі, є одним із пріоритетів сучасної економічної діяльності. Зважаючи на це, переваги визначаються різницею в абсолютних витратах на виробництво в кожній із країн. Цілком очевидно, що лимони й апельсини дешевше вирощувати в Іспанії, Італії та Греції, ніж у Бельгії, Нідерландах чи Великій Британії. Було би безглуздо вирощувати в британських оранжереях лимони.

Із цього погляду Іспанія має абсолютні переваги над Великою Британією.

Суть закону абсолютних переваг полягає в тому, що країни експортують товари, які вони виробляють з меншими витратами (у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу), та імпортують ті товари, що продукуються іншими країнами з меншими витратами (у виробництві яких абсолютна перевага належить їхнім торговим партнерам).

Абсолютні переваги можуть бути природними та набутими, пов’язаними з певними технологіями, кваліфікацією працівників, культурою виробництва, традиціями тощо. Але чи буде вигідно країні брати участь у міжнародних економічних відносинах, якщо витрати на виробництво всіх видів продукції в неї нижчі від витрат потенційного партнера? На це запитання дав відповідь Д. Рікардо у своїй праці «Принципи політичної економії та оподаткування» в 1817 р. Учений, вважаючи пояснення Сміта переконливими, водночас розвинув його теорію, сформулювавши ідею порівняльних переваг, які визначаються різницею у витратах, проте не в абсолютних, а у відносних або порівняльних розмірах. Д. Рікардо довів, що міжнародний обмін можливий і бажаний в інтересах усіх країн.

Мал. 14. Окрема експортна продукція України

ЕКОНОМвсесвіт

Здійсніть дослідження. Визначте кількість китайських товарів, що використовуються у вашому помешканні. Порівняйте їх з товарами, зробленими в Україні або країнах ЄС. Зробіть висновок. Для дослідження придадуться будь-які товари: одяг, посуд, меблі, побутова техніка, канцтовари тощо.

Наведіть приклад країн із сировинною економікою.

Чи знаєте ви, що...

Закон абсолютних переваг не враховує відмінностей країн за їхньою виробничою спеціалізацією. Сучасні дослідження, які враховують чинник розміру країн, допомагають пояснити, у якому обсязі та якого типу продукція буде залучена в міжнародну торгівлю.

Він також визначив цінову зону, в якій обмін вигідний для кожної з країн, що бере в ньому участь. Зрозуміло, що виграш усіх сторін можливий лише за вільної торгівлі. Таким чином, вільна торгівля, стимулюючи міжнародну спеціалізацію, дозволяє кожній країні споживати не меншу кількість товарів, порівняно з періодом до спеціалізації, але мінімізуючи реальні витрати робочого часу на виробництво даного обсягу товарів та послуг.

Теорія розміру країни спирається на те, що держави з більшою територією зазвичай мають розмаїтіші кліматичні умови та природні ресурси, вони загалом ближчі до економічної самодостатності, ніж малі за розміром країни. Теорія абсолютних переваг нехтує транспортними витратами, хоча вони по-різному впливають на великі й малі країни. Низькі транспортні витрати в невеликих країнах сприяють розвитку міжнародної торгівлі, а значні транспортні витрати у великих країнах — її гальмують.

Суть закону порівняльних переваг полягає в тому, що підставою для виникнення та розвитку міжнародної торгівлі є винятково різниця у відносних витратах виробництва товарів, незалежно від абсолютної величини цих витрат. Як приклад, що пояснює механізм дії абсолютних переваг, розглянемо виробництво пшениці й тканини в США і Китаї (табл. 4).

Таблиця 4.

Абсолютні переваги

Товар

США

Китай

Пшениця, т/люд. за годину

60

10

Тканина, м/люд. за годину

40

50

Мал. 15. Сучасне виробництво шовку в Китаї

У таблиці 4 наведено дані про витрати праці на виробництво однієї тонни пшениці в США та Китаї. Так, за 1 годину в США може бути вироблено 60 тонн пшениці, а в Китаї — лише 10, проте в Китаї за 1 годину може бути вироблено 50 метрів тканини, а в США — лише 40 метрів. Таким чином, США є ефективнішими у виробництві пшениці, а Китай має абсолютні переваги порівняно із США у виробництві тканин (мал. 15).

ДІЛОВИЙ ЩОДЕННИК

1. Міжнародний географічний поділ праці е найвищою формою суспільного поділу праці. Завдяки йому кожна країна світу відзначається господарською спеціалізацією, спрямованою на потреби світового ринку.

2. Міжнародна спеціалізація визначає господарську діяльність країн.

3. Міжнародна торгівля спирається на дію законів абсолютних та порівняльних переваг.

ЗНАЮ, РОЗУМІЮ, ВМІЮ ПОЯСНИТИ

1. Дайте визначення поняття «міжнародний географічний поділ праці» та назвіть його основні чинники.

2. У Бразилії виробляється 20 % цукру й майже половина світового об’єму апельсинового соку. Про що це свідчить з економічної точки зору? Які висновки ми можемо зробити?

3. Сформулюйте основні положення законів абсолютних і відносних переваг.

4. Яке значення законів абсолютних і відносних переваг для світової торгівлі?





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити