Підручник Географія 9 клас - Т. Г. Гільберг - Оріон 2017

Розділ 4 ТРЕТИННИЙ СЕКТОР ГОСПОДАРСТВА

ТЕМА 4. НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ. ОСВІТА. ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я

Ви дізнаєтесь

♦ про роль освіти й науки в суспільстві та чинники, які впливають на їхній розвиток

♦ джерела фінансування науки й освіти

♦ про форми просторової організації наукових досліджень та освіти

і навчитесь

♦ знаходити на карті найвідоміші спеціалізовані центри освіти й науки, технополіси, заклади охорони здоров’я в Україні та своєму регіоні

♦ обґрунтовувати рівень розвитку освіти й науки, охорони здоров’я в окремих регіонах світу, країнах, в Україні

♦ показувати на карті найвідоміші центри освіти в Україні

§ 44. Наукова й освітня діяльність

Які заклади освіти є у вашому населеному пункті?

РОЛЬ НАУКИ Й ОСВІТИ В СУСПІЛЬСТВІ. Наука та освіта є важливою складовою розвитку будь-якої держави. Вони є невід’ємною частиною діяльності людини, допомагають їй розвиватися і знаходити нові шляхи у вирішенні багатьох питань і розв’язанні проблем. Будь-яке відкриття прямо чи опосередковано формується через науку й освіту.

У сучасному суспільстві дуже важлива роль науки. Наука — особлива сфера людської діяльності, основне завдання якої — отримання й систематизація різноманітних знань. Головна роль у науці належить науковим кадрам — ученим, творча праця яких дозволяє здобути нові знання.

Завдяки розвитку науки і техніки до кінця XX ст. розвинулись високі технології, розпочато перехід до постіндустріальної економіки. Рівень розвитку науки є одним з основних показників суспільно-економічного, культурного, освітнього розвитку держави.

Розвиток науки відбувається нерівномірно. Це обумовлено багатьма економічними, технічними, освітніми, культурними чинниками.

Освіта — це система установ, організацій та підприємств, що здійснюють освітню діяльність, спрямовану на задоволення різноманітних потреб населення в освітніх послугах і підготовку кваліфікованих працівників. Структуру освіти в Україні показано на малюнку 137.

Рівень освіти населення є одним з головних показників добробуту країни. Освіта сама для себе готує професійних працівників — викладачів і вчителів. Освітянська праця стала однією з наймасовіших видів людської діяльності. У світі в освітньому процесі беруть участь одночасно майже 1 млрд учнів і 50 млн педагогів.

В Україні недостатнім є охоплення дітей дошкільними закладами. Спостерігається постійне скорочення чисельності учнів ліцеїв і коледжів. Проблемою є велика кількість ВНЗ, які не здатні якісно підготувати нові кадри (лише 10 вищих начальних закладів України з 846 відзначають у міжнародних рейтингах). Здобутий фах не забезпечує конкурентоспроможність на ринку праці. Унаслідок цього молоді фахівці наймаються на роботу не за спеціальністю або стають безробітними.

Мал. 137. Структура освіти України

? Користуючись картою (мал. 138), з’ясуйте, які регіони України найкраще забезпечені ВНЗ.

Мал. 138. Освіта України, 2015/2016 навчальний рік

? Наведіть приклади освітніх послуг. Якими з них вам доводилося скористатись?

ОСОБЛИВОСТІ ОСВІТНЬОЇ Й НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. Основним продуктом цієї сфери є освітні послуги — система знань, інформації, умінь і навичок, які використовують для задоволення різноманітних освітніх потреб особистості, суспільства й держави. До особливостей освітніх послуг належать їхня невідчутність, невіддільність від їхнього безпосереднього виробника, неможливість їхнього зберігання і транспортування, мінливість. Послуги за своїм економічним змістом не відрізняються від матеріально-речових продуктів. Вони, як і товари, слугують задоволенню потреб людини й мають споживчу вартість. Вартість освітньої послуги визначають за витратами на її надання.

Головними в навчально-виховному процесі є викладачі. Отже, характерна ознака сфери освіти — це висока частка витрат їхньої кваліфікованої праці.

Організаційна структура науки специфічна. Її дослідницькі підрозділи представлені установами різного типу. Найдавніші за часом виникнення центри науки — ВНЗ з їхніми дослідницькими лабораторіями (університети, різного профілю інститути, коледжі тощо). На сучасному етапі численними стали дослідницькі центри окремих компаній, об’єднань, корпорацій. Їхні інститути й лабораторії забезпечують передусім потреби виробництва. Крім того, у сфері наукоємних виробництв виникли безліч невеликих приватних дослідницьких фірм.

Наукові дослідження потребують величезних інтелектуальних зусиль для здобуття нових знань. Праця в науці оцінюється як один з найскладніших видів творчої діяльності. Тому головні критерії для відбору зайнятих — високий рівень освіти та наукової кваліфікації, оригінальний, нестандартний підхід до дослідницької проблеми, здатність «генерувати» нові ідеї. Підготовка та виявлення таких кадрів потребує значних коштів і багато часу. Наукові дослідження — основа розвитку суспільства.

Відмітна ознака науки — міжвидове спрямування діяльності, можливість використання отриманих результатів досліджень, розробок у різних сферах господарства. Вона перетворилась у потужний міжвидовий комплекс, що стимулює розвиток усієї економіки.

Наука включає фундаментальні та прикладні дослідження, а також дослідно-конструкторські розробки.

Фундаментальні дослідження мають пошукове спрямування, у процесі їхнього проведення зростає обсяг об’єктивних знань. Наприкінці ХІХ ст. велика увага приділялась вивченню суспільних явищ і людини, що визначає особливу роль відповідних напрямків науки. Результати фундаментальних досліджень зазвичай не можна відразу застосувати в техніці, економіці та інших сферах життєдіяльності.

Прикладні дослідження мають певне чітке цільове призначення. Вони ґрунтуються на фундаментальних дослідженнях, поглиблюють їх у конкретних напрямках.

Дослідно-конструкторські розробки спрямовані на реалізацію конкретних технічних проектів, практичне впровадження запропонованих фундаментальною й прикладною наукою технологій у виробничі процеси.

У всіх розвинених країнах світу наука — пріоритетний вид діяльності економіки. У світі в ньому зайнято майже 7 млн осіб.

ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ НАУКИ Й ОСВІТИ. Технічна оснащеність праці наукових співробітників розвинених країн така сама висока, як і в промисловості, що потребує значних інвестицій. У провідних країнах світу загальні асигнування (сума грошей, виділена на ті чи інші потреби) на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи становлять 2 %, рідше 3 % ВВП (мал. 139).

Мал. 139. Частка витрат на наукові дослідження у ВВП окремих країн Європи у 2015 р., %

? Користуючись малюнком 139, назвіть країни, у яких витрати на наукові дослідження у ВВП є найвищими.

В Україні в середньому 60 % видатків надходить до сфери технічних наук, 30 % — природничих наук, 5% — суспільних наук, 2% — гуманітарних наук.

Великі витрати на науку можуть дозволити собі лише найбільш економічно сильні держави. Приріст національного доходу від інвестицій у науку в чотири рази вищий, ніж у всіх інших секторах економіки. Так, у США кожен вкладений у космонавтику 1 дол. дає в підсумку 13 дол. США прибутку.

Основні витрати на наукові дослідження здійснюється за рахунок бізнесу. Другим за обсягом джерелом фінансування є державний сектор (мал. 140 на с. 246).

Світові можливості

Республіка Корея спрямовує на наукові дослідження майже 58, Японія — 143, Китай — 226, США — 497 млрд дол. США.

Мал. 140. Джерела фінансування освіти та науки в Україні та Республіці Корея, 2015 р.

КРАЇНИ З ВИСОКОРОЗВИНЕНИМ НАУКОВО-ОСВІТНІМ СЕКТОРОМ. Отримані в прикладних дослідженнях і проектно-конструкторських розробках нові знання, винаходи та вперше освоєні високотехнологічні процеси також стають товаром. Вони фіксуються патентами, що засвідчують авторство та виключне право на них. Їхнє використання здійснюється шляхом продажу ліцензій, покупка яких може обійтися дешевше від виконання відповідних наукових розробок власними силами. У результаті формується єдиний світовий науково-технічний простір.

У загальносвітовому масштабі лише кілька країн здійснюють суттєвий вплив на світову науку й володіють потужною та добре фінансованою науково-технічною базою, у т.ч. й Україна (мал. 140). Водночас висока частка населення світу не має доступу до шкільної освіти й ще більша не має вищої освіти, що зумовлює їхнє соціально-економічне відставання в розвитку.

Найрозвиненіші в науково-освітньому відношенні країни світу — США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія. На них припадає більш як 80% патентів у найсучасніших напрямах досліджень. Безперечним лідером є США. Тому в США науковий персонал за чисельністю перевищує кількість зайнятих у виробництві автомобілів.

До цієї групи належать також Австралія, Австрія, Бельгія, Данія, Ізраїль, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Норвегія, Нідерланди, Респуліка Південна Корея, Сингапур, Фінляндія, Швейцарія, Швеція. Спільним для цих країн є високі витрати на освіту та науку, велика частка експорту високих технологій, надходжень і виплат за ліцензійними платежами, провідні позиції з новаторства та патентування.

Країни зі значним потенціалом розвитку науково-освітньої сфери можна поділити на три підгрупи. До першої належать, зокрема, постсоціалістичні країни. Для них характерний високі рівень освіти та науково- | технічний потенціал. Тут зайнято 14 % науковців світу, з них 8,5 % — у Росії та 1,5 % — в Україні. Через низький рівень фінансування ці країни не можуть повною мірою використати свій науковий потенціал. При цьому в окремих постсоціалістичних країнах є високий рівень витрат на науку (Словенія, Чехія, Угорщина).

Відкриваємо Україну

Науковці Інституту гідромеханіки НАН України розробили, апробували, запатентували та впровадили в медичну практику у 2016 р. унікальний фоноспірографічний комп’ютерний комплекс «КоРА-03М1».

До цієї групи також належать Бразилія, ПАР, Аргентина, Чилі, Греція, Португалія, Туреччина. Вони мають відносно значну кількість учених, але їхнє фінансування не достатнє для того, щоб посідати провідні місця у світовій науці. Сюди можна віднести Китай та Індію, де також висока частка вчених (Китай на другому місці за їхньою кількістю у світі), які досягли значних успіхів у певних напрямах наукових досліджень, зокрема з ядерної енергії та космічних технологій. До цієї підгрупи також належать КНДР, Іран, Пакистан.

Другу підгрупу становлять Панама, Мальта, Венесуела, Нова Зеландія, Ісландія, Люксембург. Для цих країн характерні високі витрати на науку та освіту, але через невелику кількість учених, які працюють у цих країнах, вони не мають суттєвого впливу на світову науку. Окремі країни підгрупи беруть активну участь у торгівлі високотехнологічними товарами, зокрема Мальта (відповідний експорт становить 74 % від її промислового експорту).

Третю невелику підгрупу сформували нові індустріальні країни Південно-Східної Азії. Головною їхньою спільною ознакою є спеціалізація на експорті високотехнологічних товарів, зокрема електроніки, обчислювальної та комунікаційної техніки, і відповідна спрямованість науки.

Решта країн світу не відіграє помітної ролі в науково-освітньому секторі світу. У них майже відсутня наукова сфера, незначна кількість науковців та вузькі й локальні напрями їхніх досліджень. Брак коштів не дозволяє цим країнам налагодити та розвивати свої науково-освітні системи. Це позбавляє можливості стрімкого економічного розвитку.

НАЙВІДОМІШІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ У СВІТІ ТА УКРАЇНІ. Наукові дослідження в Україні вперше почали набувати систематичного характеру зі створенням і розвитком Львівського університету (1661 р.). Значного розвитку наука в Україні набула в ХІХ ст., коли було засновано Харківський (1804 р.), Київський (1834 р.) і Одеський (1865 р.) університети, які стали науковими центрами України. Визначальним етапом у розвитку науки стало створення в 1918 р. Української академії наук (згодом ВУАН, АН УРСР, нині НАН України).

Найбільшою науковою організацією в України є НАН України з її 160 науковими установами (2016 р.). Потужними науковими центрами є національні університети.

В Україні також створено технопарки. Більшість із них засновано на базі науково-дослідницьких установ НАН України та зосереджено в головному науковому центрі держави — м. Києві (мал. 141). Харківський технопарк «Інститут монокристалів» створено в червні 2000 р. на базі однойменного науково-технічного концерну НАН України, технопарк «Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона», технопарк «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка і сенсорна техніка» — на базі Інституту фізики напівпровідників НАН України в Києві та ін.

? Назвіть, які національні університети України ви знаєте.

Мал. 141. Технопарки України, 2015р.

Фундаментальні дослідження зосереджено на 60 % у ВНЗ розвинених країн світу. Особливу роль серед них відіграють університети США. Серед них всесвітньо відомі Массачусетський технологічний інститут та Стенфордський, Колумбійський, Гарвардський, Єльський, Принстонський університети.

ФОРМИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ОСВІТИ. ТЕХНОПОЛІСИ. Є три типи науково-виробничих центрів: технопарки, міста науки й технополіси. Для технопарків характерна дослідно-виробнича спрямованість, тобто їхня особливість — 1 експериментальне, дрібносерійне виробництво (мал. 141). Технопарки набули значного розвитку в ЄС, де вони відіграють важливу роль у модернізації промисловості.

Міст науки у світі дуже багато. Найбільш відомі з них — Рейлі в США, Цукуба в Японії, Софія-Антиполіс у Франції, Дубна в Росії.

Дізнайтеся більше

Від 2015 р. Україна є повноцінним партнером програми ЄС «Горизонт 2020», що дозволяє інтегрувати українську науку в єдиний науковий простір Европи.

Технополіси — японський винахід. У цій країні було розроблено концепцію їхнього створення й механізму функціонування. Вона базується на «трьох китах». По-перше, технополіс має бути «містом-садом», тобто містом з екологічно сприятливою ситуацією, зручним для його жителів. По-друге, — стати справжнім «царством нових технологій». По-третє, необхідна наявність готового до ризику капіталу.

Отже, технополіс — це компактне місто, що спеціалізується на розробці й виробництві високотехнологічної продукції, має науково-виробничу, освітню, житлову й культурно-побутову зони, об’єднані навколо наукового центру, що забезпечує неперервний інноваційний цикл на базі наукових досліджень.

Головне завдання технополісів — комерціалізація результатів наукових досліджень, тому вони найчастіше спеціалізуються на прикладних дослідницьких роботах.

Швидке зростання технополісів у світі пов’язано з такими причинами: усвідомленням неминучості вичерпання традиційних ресурсів промисловості; потребою в розвитку пріоритетних технологій і, відповідно, нових промислових екологічно чистих виробництв на базі цих технологій.

Нині ареал поширення технополісів досить масштабний — вони функціонують у Західній Європі, Північній Америці та Північно-Східній Азії.

ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ ТА СВІТІ. Охорона здоров’я — вид економічної діяльності держави, метою якої є організація та забезпечення доступного медичного обслуговування населення. Охорона здоров’я — це ключовий елемент національної безпеки держави.

Споживаючи економічні ресурси, охорона здоров’я надає медичні послуги, які сприяють відтворенню населення та його довголіттю. Відтак виробництво є джерелом ресурсів для охорони здоров’я.

Залежно від джерел фінансування, системи охорони здоров’я країн світу поділяють на три форми.

Переважно державна (суспільна) система охорони здоров’я найбільш розвинена у Великій Британії, Данії, Італії, Норвегії, Бельгії, Канаді тощо. У них велика частина всіх коштів на охорону здоров’я йде з державного бюджету, який формується за рахунок обов’язкових спеціальних податків з населення і підприємців.

Держави, у яких фінансування охорони здоров’я здійснюється переважно за рахунок надходження коштів у систему обов’язкового медичного страхування, належать до країн зі страховою системою охорони здоров’я. Страхова медицина найбільш повно розвинута в таких країнах, як Німеччина та Франція.

Держави, де фонди охорони здоров’я формуються здебільшого за рахунок особистих внесків громадян або третіх осіб, тобто за рахунок коштів добровільного медичного страхування, належать до країн із приватною системою охорони здоров’я. Найвиразніший її приклад — медицина в США.

Доведіть або спробуйте

Як ви розумієте вислів: «Здоровий жебрак щасливіший за хворого короля»? (А. Шопенгауер).

У 1948 р. засновано Всесвітню організацію охорони здоров’я (ВООЗ) — спеціалізовану установу ООН, членами якої є 194 держави. Основна її функція — міжнародні проблеми охорони здоров’я населення всієї Землі. Штаб-квартира розташована в м. Женева (Швейцарія).

Країни з найкращим медичним обслуговуванням (за даними ВООЗ у 2015 р.): Франція, Італія, Мальта, Сингапур, Іспанія, Оман, Австрія, Японія, Швейцарія.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: СТИСЛО ПРО ГОЛОВНЕ

• Наука та освіта є важливою складовою розвитку будь-якої держави. Рівень освіти населення — одним з основних показників добробуту народу країни.

• Наука включає фундаментальні та прикладні дослідження, а також дослідно- конструкторські розробки.

• Основними джерелами фінансування освіти й науки є держава та бізнес.

• Фундаментальні й прикладні дослідження фінансуються зазвичай державою, а практичні й прикладні — приватним капіталом.

• Є три типи науково-виробничих центрів: технопарки, міста науки й технополіси. Найбільше їх у Західній Європі, Північній Америці та Північно-Східній Азії.

Знаю і вмію обґрунтувати

1. Яка роль освіти й науки в економіці країни?

2. Поясніть, яка роль патентів у формуванні єдиного світового науково-технічного простору.

3. Назвіть країни із значним потенціалом розвитку науково-освітньої сфери. Покажіть їх на карті.

4. Що таке технополіси? Яка їхня основна функція? Назвіть найбільші технополіси світу.

5. Поясніть відмінність між технополісами й технопарками. Яка мета створення технопарків в Україні?

6. Нині часто можна почути, що наука має самоокупатися, держава не повинна вкладати в неї кошти, особливо в кризових умовах, коли потрібно розв’язувати чимало соціальних і політичних проблем. Як вважаєте ви?

7. Схарактеризуйте особливості розвитку охорони здоров’я в Україні та світі.

Працюю з картою

Користуючись текстом підручника та ресурсами Інтернет, позначте на контурній карті найбільші наукові центри України та світу.

Шукаю в Інтернеті

За допомогою інформаційних ресурсів Інтернет підготуйте повідомлення: про один з найбільших технополісів світу або технопарк України; найкращі клініки України та світу.

Генерую ідеї

«Відтік мізків» може «вивести» людський капітал із країни, перешкоджати її розвитку в майбутньому, знизити податкові надходження та анулювати соціальні інвестиції в освіту. Запропонуйте свій шлях розв’язання цієї проблеми.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити