Підручник Географія 9 клас - Й. Р. Гілецький - Ранок 2017

РОЗДІЛ III ВТОРИННИЙ СЕКТОР ГОСПОДАРСТВА

ТЕМА 3 Хімічне виробництво. Виробництво деревини, паперу

§ 26 Хімічне виробництво в Україні та світі

СПРОБУЙТЕ ВІДПОВІСТИ

1. Які ви знаєте хімічні виробництва, що виникли в найдавніші часи?

2. Які види сировини використовують у хімічній промисловості?

3. Які зв'язки існують між металургійним та хімічним виробництвами?

1. Основні центри виробництва хімічної продукції та чинники їх формування

Хіміко-індустріальний комплекс України почав формуватися наприкінці XIX ст. на Донбасі з підприємств, які виробляли соду. Перші заводи синтетичних матеріалів були побудовані напередодні Другої світової війни. У 1950-ті рр. швидко нарощувалися потужності з виробництва мінеральних добрив, а також соди, аміаку, лугів, кислот. Зараз хіміко-індустріальний комплекс України представлений широким спектром підприємств і виробництв. Однак на його роботі суттєво позначилися кризові процеси в національній економіці.

Основна хімія в Україні спеціалізувалася на виробництві кальцинованої та каустичної соди у Слов’янську та Лисичанську (зараз підприємства не діють), мінеральних добрив, сульфатної кислоти. У місті Яни Капу* (до 2016 р. — Красноперекопськ) діють хімічні заводи ЗАТ «Бромний Завод» та ЗАТ «Кримський содовий завод». Вони орієнтуються на сировину — солі затоки Сиваш.

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО...

Каустична сода застосовується в целюлозно-паперовій промисловості для отримання целюлози, у виробництві паперу, картону, штучних волокон, деревоволокнистих плит. Також вона необхідна для омилення жирів при виробництві мила, шампуню та інших миючих засобів. У хімічних виробництвах її застосовують для нейтралізації кислот і кислотних оксидів, як реагент або каталізатор у хімічних реакціях. Каустична сода також використовується в нафтопереробці для виробництва масел, для виготовлення біодизельного палива.

Мал. 1. Черкаське виробниче об'єднання «Азот».

Мал. 2. Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод у Києві.

Калійні добрива випускали в Калуші на фірмі «Карпатнафтохім» та на Стебницькому калійному заводі, використовуючи калійні солі місцевих родовищ (зараз заводи не діють).

Фосфорні добрива з привізних апатитів виробляють у районах бурякосіяння (Вінниця, Суми), а також там, де є відходи металургії (Кам’янське). Орієнтація на споживача зумовлена тим, що з однієї тонни апатитів виготовляють дві тонни добрив.

Азотно-тукова промисловість використовує коксовий та природний газ для отримання азотних добрив. Найбільші її підприємства розміщені в Кам’янському, Горлівці*, Сєверодонецьку, а також Рівному та Черкасах (мал. 1).

Хімія органічного синтезу охоплює заводи, що виробляють напівпродукти для отримання полімерів, у Лисичанську, Сєверодонецьку, Горлівці*, Кам’янському, Запоріжжі. У виробництві використовується здебільшого нафтогазова сировина, яка надходить продуктопроводами.

Найбільшими виробниками смол і пластмас є Донецьк, Сєверодонецьк, Запоріжжя, Кам’янське, Первомайськ. Штучні й синтетичні хімічні волокна виготовляють підприємства в Чернігові, Києві, Черкасах.

Найбільше значення серед підприємств, що переробляють полімери, має виробництво шин, яке налагоджено на Дніпропетровському шинному заводі та Білоцерківському комбінаті шин та гумоазбестових виробів.

У хіміко-індустріальному комплексі важливе значення мають лакофарбова промисловість (Дніпро, Львів, Одеса та ін.) і промисловість синтетичних барвників (Рубіжне, Луганська обл.).

Виробництво фармацевтичної продукції на сьогодні в Україні здійснюють близько 120 підприємств. Найбільшими українськими виробниками є підприємства Києва: ПАТ «Фармак», Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод (мал. 2), «Дарниця»; корпорація «Артеріум» («Київмедпрепарат», «Галичфарм»), корпорація «Стирол» (Горлівка*), «Здоров’я», «Лекхім» (Харків), «Технолог» (Умань, Черкаська обл.).

Основними районами розміщення значної кількості підприємств хіміко-індустріального комплексу в Україні є Донбас, Придніпров’я, Передкарпаття, Причорномор’я.

У перспективі розвиток хімічної промисловості в Україні відбуватиметься передусім за рахунок реконструкції та технічного переоснащення підприємств, які функціонують. Вони повинні широко запроваджувати енерго- і ресурсозберігаючі та мало- і безвідходні технології, схеми замкненого циклу використання води, системи очищення відходів виробництва.

2. Країни — найбільші виробники мінеральних добрив, полімерів, ліків

Найбільшими виробниками продукції хімічної індустрії є США, Німеччина, Росія, Китай, Японія, Велика Британія, Італія, Франція, Індія, Бразилія.

На підприємствах основної хімії найбільше значення має виробництво мінеральних добрив. До середини XX ст. серед трьох груп мінеральних добрив (азотних, фосфорних та калійних) за вмістом корисного елементу найбільша частка (45 %) припадала на фосфорні добрива.

Мал. 3. Сучасна структура світового споживання мінеральних добрив.

На сьогодні із загального обсягу виробництва мінеральних добрив (227 млн т) 60 % становлять азотні, 25 % — фосфорні, 15 % — калійні (мал. 3).

Найбільшими виробниками азотних добрив за підсумками 2014 р. були Китай (34 % світового випуску азотних добрив), Індія (10 %), США (9 %), Росія (6 %), Україна (3 %). Лідерами з випуску фосфорних добрив є США (24 %), Росія, Китай, Марокко, Туніс, а калійних — Канада (23 %), Росія, Білорусь, Китай, Ізраїль, Німеччина. До важливих виробників мінеральних добрив належать також Мексика та країни Перської затоки. Це зумовлено тим, що із середини 1970-х рр. у нафтодобувних країнах Близького Сходу (мал. 4), Південно-Східної Азії, Латинської Америки почали створюватися великі нафтохімічні комплекси.

Зараз відбувається переміщення традиційних виробництв основної хімії у країни нової індустріалізації та багаті нафтодобувні країни. Так, за підсумками 2014 р., 54,6 % від загального обсягу світового виробництва продукції хімічної індустрії належить країнам Азії. На держави Європи припадало 22,9 % світового виробництва, об’єднання НАФТА — 16,9 %, країни Латинської Америки — 4,3 %, країни Африки — 0,8 %, Австралію та Океанію — 0,6 %.

В останні десятиліття на розвиток хімічної промисловості суттєво вплинули процеси зниження енерго- і матеріаломісткості, посилення її залежності від наукових розробок. Як наслідок, найрозвиненіші країни все більше спеціалізуються на виробництві продукції хімії органічного синтезу, передусім високого ступеня обробки (лікарські препарати, високоякісні пластмаси тощо).

Одним із найважливіших виробництв у промисловості органічного синтезу є виробництво хімічних волокон (синтетичних, які виробляють із паливних мінеральних ресурсів, та штучних, сировиною для яких є целюлоза). Обсяги виробництва хімічних волокон із 2000 до 2014 р. зросли з 31 до 53 млн т. При цьому частка штучних волокон становила 91 %, а синтетичних — 9 %.

Мал. 4. Нафтохімічний комплекс у Кувейті.

Мал. 5. Виробничі споруди фірми «БАСФ».

Щодо географії, то на сьогодні основним центром виробництва хімічних волокон стала Азія. Так, у 2014 р. частка Китаю, Тайваню, Республіки Корея та Індії становила понад 51 % їх світового виробництва.

Родоначальником створення всіх полімерних матеріалів була Західна Європа. Для структури сучасної хімічної промисловості цього макрорегіону характерна висока частка виробництва дорогої наукоємної продукції — фармацевтичних препаратів, косметики й парфумерії, фотохімічних виробів, синтетичних барвників і продукції побутової хімії. Лідерами за випуском цієї продукції є Німеччина (понад 1/4 виробництва), Франція, Велика Британія, Італія. Найбільшою у світі транснаціональною корпорацією хімічної індустрії є німецька «БАСФ» (мал. 5, 6). До десятки найбільших європейських корпорацій також входять нідерландська «Роял Датч Шелл» і швейцарська «Інеос».

До 1980-х рр. Північноамериканський регіон був лідером і у виробництві хімічних волокон, але нині поступився місцем Азії. Країни Північної Америки тепер належать до найбільших виробників та експортерів деяких видів мінеральних добрив, фармацевтичних препаратів, полімерних матеріалів, синтетичних смол і пластмас, синтетичного каучуку.

Значну фармацевтичну промисловість мають лише економічно високорозвинені країни. Її виробничі потужності зосереджені в межах трьох регіонів — Європи, США та Японії.

Найбільшими експортерами хімічної продукції сьогодні є Китай, Німеччина, США, Японія, Франція, Республіка Корея, Нідерланди.

ЗАКРІПЛЮЄМО ЗНАННЯ

1. У яких регіонах України розміщені виробництва основної хімії, хімії органічного синтезу? 2. Якими є чинники розміщення і географія виробництв основної хімії та промисловості органічного синтезу? 3. Якими є перспективи розвитку хімічного виробництва в Україні? 4. Які країни є найбільшими виробниками мінеральних добрив? 5. Яким є значення хімії полімерів для світового господарства? У яких країнах вона розвинена найкраще? 6. Які зміни останнім часом відбуваються в розміщенні хімічних виробництв світу?

ЗАСТОСОВУЄМО ЗНАННЯ, ПРАЦЮЄМО ТВОРЧО

1. На контурній карті світу позначте найбільші центри виробництва мінеральних добрив, указавши умовними знаками їхні види. 2. Користуючись додатковою літературою або мережею Інтернет, підготуйте коротке повідомлення про виробництво одного з видів продукції хімії органічного синтезу в країнах Європи.

Мал. 6. Штаб-квартира фірми «БАСФ».





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити