Підручник Географія 9 клас - Й. Р. Гілецький - Ранок 2017

РОЗДІЛ III ВТОРИННИЙ СЕКТОР ГОСПОДАРСТВА

ТЕМА 6 Виробництво харчових продуктів, напоїв

§ 34 Виробництво продуктів харчування у світі та окремих країнах

СПРОБУЙТЕ ВІДПОВІСТИ

1. Які продукти харчування є традиційними в Україні?

2. Які овочі та фрукти не ростуть в Україні? Звідки їх нам привозять?

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО…

Усього виробництвом рибної продукції в межах України займаються близько 220 рибопереробних підприємств та майже 500 рибопереробних цехів різної форми власності. Вони виробляють консерви та пресерви (герметично закриті харчові продукти) з риби та морепродуктів. Загальний асортимент виробів становить близько 3000 найменувань.

Мал. 1. Рівень забезпеченості країн продуктами харчування. Відтінками зеленого кольору та знаком (+) показано відсоток надлишку, а відтінками червоного та знаком (-) — нестачі в забезпеченні країн продуктами

харчування власного виробництва.

1. Виробництво продуктів харчування у світі: сучасні тенденції, вплив глобалізації та національних традицій, взаємозв'язок з агробізнесом

Однією з основних потреб людини є потреба в їжі. Однак виробництво продуктів харчування поширене у світі вкрай нерівномірно. Це залежить від системи розселення людей, а також від кліматичних умов, біологічної продуктивності морів, наявності придатних для сільського господарства земель, аграрних технологій, традицій населення, необхідних сортів рослин та порід свійських тварин, транспортно-географічного положення.

За забезпеченістю продуктами харчування провідні місця у світі належать Малайзії (+322 % від потреби), Аргентині (+248 %), Таїланду (+87 %), Австралії (+66 %), Канаді (+39 %), Бразилії (+34 %), Казахстану (+27 %), Україні (+26 %). Надлишок виробленої продукції ці країни експортують (мал. 1).

Найгірша ситуація із самозабезпеченням продуктами харчування спостерігається в більшості африканських держав, країнах Південно-Східної та Східної Азії, низці гірських та острівних країн Латинської Америки. Не забезпечують себе продуктами харчування повною мірою пустельні арабські держави, населення яких постійно зростає, наприклад Лівія (-77 % від потреби), Ірак (-76 %), Алжир (-65 %), Саудівська Аравія (-50 %). Схожа ситуація в африканських країнах — Анголі (-41 %) та Демократичній Республіці Конго (-25 %).

У багатьох країнах, що розвиваються, зниження виробництва продуктів харчування пов’язане з погіршенням екологічної ситуації, відсталістю аграрної технології, перенаселенням, незадовільним державним управлінням.

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО…

У сільському господарстві ДР Конго зайнято дві третини населення. Основними культурами, які тут вирощують, є маніок, ямс, банани, рис і кукурудза. Сільськогосподарські угіддя, на яких ростуть продовольчі культури, становлять лише 3,5 % від загальної площі землі. Через незначні посівні площі та відсталість агротехніки внутрішнє виробництво продовольчих культур виявилося недостатнім для задоволення потреб країни, а тому багато основних продуктів харчування їй доводиться імпортувати.

Мал. 2. Штучні сільськогосподарські ландшафти з переважанням пальмових гаїв замінили природні ліси в багатьох частинах острова Калімантан (Індонезія).

Мал. 3. Посіви генетично модифікованої, стійкої до посухи кукурудзи.

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО…

Ідея органічного виробництва (землеробства) полягає в повній відмові від застосування ГМО, антибіотиків, отрутохімікатів та мінеральних добрив. Це сприяє підвищенню природної біологічної активності у ґрунті, відновленню балансу поживних речовин; підсилюються відновлювальні властивості, нормалізується робота живих організмів, відбувається приріст гумусу, і як результат — збільшується врожайність сільськогосподарських культур.

Вирішити проблему можна шляхом інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, зокрема, слід упроваджувати у виробництво високоврожайні та високопродуктивні сорти рослин і породи тварин, грамотно вести обробіток землі задля збереження родючості полів, мінімізувати втрати при зборі врожаю та його зберіганні, застосовувати технологію отримання двох урожаїв. Крім цього, можливо ще задіювати додаткові необроблювані землі, зокрема ті, що потребують зрошення, більше використовувати теплиці.

За даними ООН, виробництво продуктів харчування у світі має зрости на 70 % упродовж наступних 40 років. На думку експертів цієї організації, без цього неможливо буде прогодувати населення Землі, яке зростає швидкими темпами. Доповідь Організації продовольства та сільського господарства ООН містить застереження, що в середині XXI ст. майже 400 млн людей загрожуватиме голод, якщо не збільшити площі сільськогосподарських угідь. Глобальні зміни клімату та зменшення кількості аграріїв також погіршують ситуацію.

Глобалізація економічних відносин спричиняє наступ великих концернів — виробників продуктів харчування на дрібних фермерів у країнах, що розвиваються. Це призводить до концентрації земельної власності у великих агрофірмах. Значні ділянки землі дають змогу здійснювати механізацію й автоматизацію виробництва та здешевлювати продукцію. Унаслідок зростання попиту на продукцію тваринництва, а також на такі культури сільського господарства, як соя, ріпакова та пальмова олії, банани, кава відбуваються вилучення земель у дрібних власників, швидке виснаження земель, вирубка лісів у Бразилії, Індонезії (мал. 2), Малайзії та Філіппінах. Це зменшує кількість вільної для обробітку селянами землі, і відповідно скорочується спроможність самозабезпечення продуктами харчування. Як результат, може скластися ситуація, коли країна є великим експортером продуктів харчування, а її сільське населення потерпає від нестачі засобів до існування.

Наприкінці XX — на початку XXI ст. успіхи генної інженерії дали змогу запроваджувати нові, більш стійкі до негативних чинників сорти культурних рослин та менш вразливі до захворювань і більш продуктивні породи свійських тварин. Такі технології широко використовуються в США, Канаді, Китаї та інших країнах. Аграрні корпорації обіцяють вирішити проблему голоду в країнах, що розвиваються, шляхом упровадження генетично модифікованих культур, наприклад стійких до посухи (мал. 3). Проте низка лікарів б’ють на сполох, попереджуючи про ймовірні шкідливі для здоров’я наслідки вживання людиною такої продукції.

Відповіддю на наступ генетично модифікованої продукції стали зусилля громадськості розвинених країн щодо впровадження органічного землеробства.

Крім ощадливого ставлення до природних ресурсів, органічне сільське господарство як сировинна база для харчової промисловості має вирішувати такі завдання:

• пропонувати продукти харчування, що не тільки підтримують, але й поліпшують здоров’я людей;

• бути економічно вигідним для виробника й споживача;

• виробляти продукти в кількості, достатній для задоволення потреб зростаючого народонаселення.

Споживачі готові платити додаткову ціну за органічні продукти харчування — від 10 до 50 %. Ринок збуту такої продукції щороку зростає, особливо в розвинених державах. Для низки країн Європи, зокрема України, це шанс закріпити за собою місце на світовому продовольчому ринку.

У світі існує громадський рух за популяризацію виробництва та споживання локальних (місцевих) продуктів харчування — локаворство. Мета руху — об’єднати виробників та споживачів в одному регіоні з метою створення тут додаткових робочих місць, підтримки здоров’я і стану довкілля. Цей рух популярний у ЄС, у кожній мережі супермаркетів тут представлений відділ, де продаються тільки екологічно чисті та локальні продукти харчування. Розвивається мережа спеціалізованих закладів харчування цього напрямку.

У високорозвинених країнах поширена ще одна громадська ініціатива — ощадливо ставитися до закупівлі та споживання продуктів харчування. У цих країнах витрати на продукти харчування становлять не більше ніж 10—15 % від доходу сім’ї, а в найбідніших — інколи понад 75 %. Тому засоби масової інформації закликають американців, британців, французів менше викидати прострочених продуктів на смітники, оскільки це не тільки марнотратно, але й неетично щодо людей, які перебувають на межі голоду в країнах Східної Африки, Індії та Бангладеш.

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО…

Більшість українців купують продукти харчування місцевого виробництва в таких категоріях, як цукерки/шоколад (53 %), морозиво (68 %), печиво (63 %), соки (58 %), вода (61 %), фрукти (76 %), овочі (79 %) і м'ясо (82 %). Молоко і йогурти локального виробництва українці також вважають кращими (84 % і 59 % відповідно). 60 % українських споживачів віддають перевагу чаю та каві міжнародних брендів.

2. Традиційні виробництва харчових продуктів окремих країн світу

Харчування населення країни належить до найважливіших чинників, які визначають здоров’я нації, її потенціал і перспективи розвитку. Характер традиційного харчування народів різних країн сформувався передусім під впливом природних умов, обраного з давніх часів способу життя й господарювання, релігії, рівня урбанізації та ін.

Українці здавна населяли території, які є сприятливими для землеробства. Ця обставина й визначила вітчизняні традиції виробництва продуктів харчування. Проте з позицій здорового харчування в Україні споживання багатьох груп харчових продуктів не відповідає раціональній нормі. У наборі продуктів переважають і значно перевищують раціональну норму: олія (176,6 %), картопля (148,1 %), хліб і хлібопродукти (123,3 %), цукор (130,4 %). Проте в Україні є всі необхідні передумови для створення вітчизняної індустрії здорового харчування.

Одним із напрямків вирішення цієї проблеми є виробництво традиційних харчових продуктів, які збагачені корисними елементами. Серед них хліб (мал. 4) і кондитерські вироби з добавками вітамінів, кальцію, заліза, йоду, селену. Останнім часом налагоджено виробництво молочних продуктів із полівітамінними комплексами, молочнокислими бактеріями, лактобактеріями. Безалкогольні напої почали випускатися з екстрактами лікарських рослин.

Мал. 4. Асортимент традиційних українських хлібобулочних виробів.

Мал. 5. Басейни для вирощування лосося в Японії.

Мал. 6. Виготовлення сиру на сімейній фермі у Швейцарії.

Мал. 7. Приготування традиційного узбецького плову.

У китайців, японців, корейців існують дуже давні традиції вирощування рису. Досвід праці на рисових чеках (залитих водою полях) сприяв розвитку аквакультури — вирощування риби в штучних водоймах (мал. 5). Зараз виробництво морепродуктів у штучних умовах замінює вилов риби, креветок, устриць у Світовому океані й забезпечує низку країн поживною та здоровою їжею.

У європейських народів, які живуть у межах Альп, Балкан, Карпат, Піренеїв, Апеннін, сформувалися трудові навички у тваринництві молочного напрямку. Виробництво сирів у Швейцарії (мал. 6), Франції, Німеччині, Австрії, Болгарії, Словаччині є предметом національної гордості.

Християнські традиції дотримання посту зумовили те, що низка країн Північної Європи ще в Середньовіччі почала спеціалізуватися на постачанні на європейський ринок солоної риби, яка стала повноцінним замінником м’яса. Зараз традиції виробництва риби є невід’ємною рисою господарства Ісландії, Норвегії, Фарерських Островів.

У мусульманських народів існує заборона на вживання свинини, що зумовило дуже високий рівень розвитку вівчарства, козівництва, конярства. Ця продукція стала основою місцевої кухні (мал. 7).

Повна заборона на вживання м’яса в індуїстів та джайнів має наслідком те, що понад 20 % населення країни є вегетаріанцями. Як наслідок, ці народи мають навички виробництва калорійної їжі з використанням горіхів, стручкових рослин, наприклад фасолі й бобів, а також спецій.

У країнах Південної Америки, що розташовані в Андах, цілком звичним продуктом харчування є морські свинки, а в Парагваї, Аргентині та Уругваї місцевий напій мате за популярністю не поступається звичним для нас каві та чаю.

У результаті культурної глобалізації традиції виробництва продуктів харчування запозичуються різними народами й фірмами. Зараз не викликає подиву ситуація, коли в Польщі виробляють традиційний японський соус для суші васабі, а в супермаркеті США можна купити українські вареники.

ЗАКРІПЛЮЄМО ЗНАННЯ

1. Чому виробництво продуктів харчування розміщене у світі вкрай нерівномірно? 2. Які країни світу найкраще забезпечені продуктами харчування? 3. На скільки зросте виробництво продуктів харчування в найближчі 40 років? 4. Які існують переваги й недоліки вживання генетично модифікованих продуктів харчування? 5. Яким чином релігійні традиції народів впливають на виробництво продуктів харчування?

ЗАСТОСОВУЄМО ЗНАННЯ, ПРАЦЮЄМО ТВОРЧО

1. Позначте та підпишіть на контурній карті країни з надлишковим виробництвом продуктів харчування. 2. Складіть таблицю із двох стовпчиків: у першому вкажіть переваги від використання генетично модифікованих продуктів харчування, у другому — можливі негативні наслідки.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити