Підручник Географія 9 клас - Й. Р. Гілецький - Ранок 2017

РОЗДІЛ І НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

ТЕМА 1 Національна економіка

§ 2 Секторальна модель економіки та суспільна організація виробництва

СПРОБУЙТЕ ВІДПОВІСТИ

1. Які ви знаєте види господарської діяльності, що найтісніше взаємодіють із природою?

2. Які з них характерні для вашого краю?

3. Чи всі види господарської діяльності передбачають виготовлення певних товарів?

1. Секторальна модель економіки країни

Національне господарство кожної країни є системою, яка має певну структуру, тобто передбачає наявність складових частин і зв’язків між ними. За сучасними підходами головними складовими частинами економіки більшості держав світу є три сектори, які, у свою чергу, складаються з видів економічної діяльності (мал. 1).

Під видами економічної діяльності розуміють сукупність підприємств і установ, що задовольняють однорідні потреби суспільства (промисловість — у виробництві промислової продукції, транспорт — у переміщенні вантажів і населення, освіта — у здобутті загальної і професійної освіти тощо). Раніше їх ще називали галузями господарства.

До первинного сектору належать: сільське й лісове господарство, добувна промисловість, а також мисливство та рибальство. Усі вони безпосередньо взаємодіють із природою, здійснюючи заготівлю сировини або палива природного походження, а також перетворюють деякі з них на напівфабрикати для подальшої переробки.

До вторинного сектору, відповідно, належать ті види господарської діяльності, що використовують паливо й сировину, які заготовлені або перетворені на напівфабрикати в первинному секторі, для вироблення кінцевих товарів. Це передусім переробна промисловість та будівництво, яке займається спорудженням житлових будинків, заводів, шляхів сполучення тощо.

Переробна промисловість налічує сім основних виробництв:

1) Виробництво та постачання електроенергії.

2) Металургійне виробництво.

3) Хімічне виробництво.

4) Виробництво деревини й паперу.

5) Виробництво машин та устаткування.

6) Виробництво тканин, одягу, взуття.

7) Виробництво харчових продуктів, напоїв.

Третинний сектор об’єднує більшість видів економічної діяльності, які надають різноманітні послуги. Серед них виділяють передусім такі основні види економічної діяльності:

1) Транспорт.

2) Торгівля.

3) Туризм.

4) Наукова діяльність та освіта.

5) Охорона здоров’я.

6) Фінансова діяльність.

7) Комп’ютерне програмування.

В останні роки в секторальній моделі економіки України приблизно по 20 % від загального обсягу ВВП припадало на первинний і вторинний сектори (мал. 2). Третинний сектор на сьогодні забезпечує вже майже 60 % ВВП України. Проте поки що секторальна модель економіки нашої держави суттєво відрізняється від моделі високорозвинених країн, де частка третинного сектору становить понад 70 %, а первинного — 2—6 %.

Мал. 1. Секторальна модель економіки господарства.

Мал. 2. Зміни структури ВВП України.

2. Форми суспільної організації виробництва

Первинною ланкою виробництва є підприємство. Особливості функціонування підприємств, взаємозв’язки між ними, а особливо їх розміщення значною мірою визначаються формами суспільної організації виробництва: концентрацією, дисперсією, спеціалізацією, кооперуванням, комбінуванням та агломеруванням.

Концентрація — це зосередження виробництва на великих підприємствах. Зростання концентрації виробництва відбувається за рахунок розширення діючих підприємств, будівництва нових великих підприємств або об’єднання кількох малих. Економічний ефект за цієї форми організації виробництва забезпечується за рахунок зменшення затрат на одиницю продукції, збільшення фінансових можливостей для модернізації підприємства та ін. Так, використання у 2—3 рази потужніших енергоблоків електростанцій приводить до збільшення продуктивності праці (кількості виробленої продукції за одиницю часу) одного робітника у 2—2,5 разу.

Однак надмірна концентрація має негативні наслідки через зростання відстані перевезень як сировини, так і готової продукції. Концентрація промисловості призводить до зростання концентрації населення в містах і спричиняє проблеми екологічного характеру. Обмеження концентрації промисловості можна досягти створенням середніх і малих спеціалізованих підприємств, розосередженням їх у малих містах і великих селах. Реалізація цієї форми суспільної організації виробництва, яку називають дисперсією, уможливить більш рівномірне розміщення промисловості на території держави.

Спеціалізація — це випуск підприємством однорідної продукції. За формою вона може бути предметною і подетальною, а також вузловою і технологічною (мал. 3). В умовах подетальної спеціалізації на окремих підприємствах випускають деталі, вузлової — вузли для готового складного виробу. Предметна спеціалізація полягає у випуску підприємством готової продукції (телевізори, автобуси, верстати). На виробництвах із більш глибокою спеціалізацією краще використовуються знаряддя праці й сировина, підвищується кваліфікація робітників і продуктивність праці, а тому продукція стає дешевою. Спеціалізація виробництва вимагає кооперування.

Кооперування — це організація виробничих зв’язків між підприємствами для випуску певної продукції. Кооперування найбільш розвинене у промисловості, що виробляє складну продукцію, особливо в машинобудуванні. На автомобільних заводах 40—60 % загального обсягу продукції становить та, що надходить із суміжних підприємств. Особливо вигідно, коли кооперовані підприємства розміщені близько, що зменшує транспортні витрати.

Поєднання на одному підприємстві (комбінаті) кількох різних виробництв називають комбінуванням. У його основі лежить комплексна переробка вихідної сировини, відходів виробництва або послідовна технологічна обробка сировини. Найбільш характерним комбінування є для металургійного (мал. 4), хімічного підприємств.

Агломерування — це своєрідне стягування економічними зв’язками до великого міста навколишніх поселень, що приводить до формування міської агломерації. У результаті посилення територіальної концентрації виробничих потужностей у центрі — ядрі агломерації — позитивний економічний ефект досягає свого максимуму.

Мал. 3. Спеціалізація в сучасному машинобудуванні.

Мал. 4. Маріупольський металургійний комбінат.

Вигідним стає розвиток виробництва в сусідніх промислових центрах або сільських поселеннях (мал. 5). Таким чином, територіальне агломерування знаходить свій прояв у формуванні промислових вузлів та агломерацій, промислових районів. Залежно від кількості ядер концентрації процес територіального агломерування промислового виробництва може бути моно- або поліцентричним.

ЗАКРІПЛЮЄМО ЗНАННЯ

1. Що таке сектори економіки? 2. Які виробництва (види економічної діяльності) входять до складу первинного, вторинного і третинного секторів економіки? 3. Які сектори представлені в національній економіці України? 4. Які існують форми суспільної організації виробництва і в чому їхня сутність?

ЗАСТОСОВУЄМО ЗНАННЯ, ПРАЦЮЄМО ТВОРЧО

1. Накресліть у зошитах схему основних складових сучасної обробної промисловості. 2*. Частина науковців дотримується думки про необхідність виділення четвертинного сектору економіки. Знайдіть у додаткових джерелах інформацію про те, що пропонують включати до нього й чому.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1

Аналіз секторальної моделі економіки

1. Ознайомтеся з даними таблиці, що відображає секторальну структуру економіки світу та окремих країн за підсумками 2014 р.

Країни

Сектори економіки (у % до загального обсягу ВВП)

Первинний

Вторинний

Третинний

Світ

5,9

30,5

63,6

США

1,2

19,1

79,7

Нідерланди

2,8

24,0

73,2

Україна

19,4

24,4

56,2

Сербія

11,2

18,7

70,1

Китай

9,1

42,6

48,3

Нігер

39,0

16,0

45,0

2. Порівняйте ці величини. Поясніть особливості секторальної структури національних економік зазначених країн. Укажіть, чим вони передусім відрізняються, а чим є подібними.

Мал. 5. Виробничі підприємства у прилеглому до великого промислового центру сільському населеному пункті.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити