Підручник Географія 9 клас - Й. Р. Гілецький - Ранок 2017

РОЗДІЛ V ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА

ТЕМА Глобальні проблеми людства

§ 46 Демографічна та продовольча проблеми. Подолання відсталості країн, що розвиваються. Сталий розвиток

СПРОБУЙТЕ ВІДПОВІСТИ

1. Які з глобальних проблем людства стосуються країн, що розвиваються?

2. Чому демографічну й продовольчу проблеми доречно зараховувати до групи проблем взаємовідносин усередині людської спільноти?

3. Яка стратегія подальшого розвитку людського суспільства була запропонована на міжнародній конференції в Ріо-де-Жанейро в 1992 р.?

Мал. 1. Зміни кількості населення в розвинених країнах та країнах, що розвиваються, із 1950 до 2040 р. (прогноз).

1. Демографічна та продовольча проблеми

Демографічна проблема загалом полягає насамперед у несприятливих для економічного розвитку змінах кількості населення Землі (наприкінці 1980-х рр. воно зростало щорічно приблизно на 85 млн осіб) (мал. 1). У свою чергу, демографічні процеси спричинили зміни у віковій структурі населення (на сьогодні частка дітей і підлітків — осіб допрацездатного віку становить близько третини населення Землі).

Перші спроби оцінити динаміку кількості населення й відповісти на запитання, чи зможе Земля прогодувати всіх людей, що живуть на ній, пов’язані з іменем вченого Томаса Мальтуса (ХVIII ст.). Він стверджував, що кількість населення зростає в геометричній прогресії, а природні ресурси (їжа) — в арифметичній, тому в суспільстві необхідно стимулювати такі негативні явища, як війни, епідемії тощо, щоб зупинити зростання населення світу.

У 1950—1960-ті рр. в умовах демографічного вибуху ідеї Т. Мальтуса отримали новий імпульс. Це було обумовлено тим, що тоді темпи приросту кількості населення Землі набули небачених масштабів. Демографічний вибух, який був передусім характерний для країн Азії, Африки та Латинської Америки, з одного боку, забезпечував приплив молодої робочої сили, а також зростання кількості трудових ресурсів, але з іншого — ускладнював, сповільнював розв’язання проблеми забезпеченості людей їжею та роботою, процеси ліквідації неграмотності, боротьби із захворюваннями. Особлива гострота глобальної демографічної проблеми зумовлена тим, що понад 80 % приросту світового населення припадало на країни, що розвиваються. На сьогодні населення країн, що розвиваються, забезпечує понад 95 % зростання його кількості у світі.

У сучасному світі панують ідеї про те, що зростання кількості населення є причиною глобальної екологічної кризи. Однак після 1960-х рр. спостерігалося деяке уповільнення природного приросту населення в усіх основних групах країн. У країнах, що розвиваються, намітилося значне зниження народжуваності: від 44 осіб на 1000 у 1950 р. до майже 18 осіб на 1000 у 2015 р. (передусім за рахунок Східної й Південно-Східної Азії та Латинської Америки). Майже вдвічі скоротилися темпи приросту в розвинених країнах, а в постсоціалістичних країнах (Україна, Болгарія, Румунія, Угорщина, Польща, Чехія, Литва, Естонія, Латвія, Росія) фіксується стійке звужене відтворення кількості населення.

Тому загалом середньорічні темпи приросту світового населення постійно сповільнюються: від 2,2 % у 1965—1970 рр. до 1,1 % у 2005—2015 рр., а абсолютні величини приросту світового населення зменшилися від 88 млн осіб за 1988 р. до 76 млн осіб за 2015 р. (мал. 2). Це обумовлено не тільки демографічною ситуацією в постіндустріальних і постсоціалістичних країнах, але й істотним зменшенням природного приросту населення в Китаї та країнах Південно-Східної Азії. Скорочення народжуваності в них — явище не випадкове й не тимчасове, а має історичний та об’єктивний характер. Це пов’язано зі змінами у взаємовідносинах сім’ї та суспільного виробництва за рахунок розвитку науково-технічного прогресу, функцій сім’ї та ролі дітей у ній.

Мал. 2. Середньорічний приріст кількості населення світу в 1980—2020 рр.

Мал. 3. Зростання кількості населення світу та відсоткової частки щорічного приросту з 1750 до 2050 р. (прогноз).

Однак уповільнення темпів ще не означає зниження гостроти світової демографічної ситуації в перші десятиліття XXI ст., оскільки таке зниження темпів поки що є недостатнім для того, щоб істотно зменшити абсолютний приріст населення Землі. Проте надалі тенденція сповільнення темпів приросту буде поглиблюватися, і до кінця XXI ст. він суттєво наблизиться до нуля, а кількість населення стабілізується. На Землі проживатиме не більше ніж 10,5— 11,0 млрд осіб (мал. 3).

Безпосередньою похідною від демографічної проблеми є проблема продовольча. За важливістю розрізняють три її ступеня: нестача продовольства, недоїдання й голод. Африка — континент, який перебуває в найтяжчому, кризовому еколого-економічному стані, має найбільші темпи зростання населення, і на відміну від інших частин світу, вони там не зменшуються. За середньорічних темпів зростання населення на 3 % продовольча продукція збільшується лише на 2 % на рік. Результатом цього є голодування.

За підрахунками вчених, щороку на Землі від голоду помирає від 13 до 18 млн осіб, причому половина з них — діти. Розв’язанням продовольчої проблеми займається Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО). За її оцінками, при повсюдному розвитку сільського господарства на такому технологічному рівні, як зараз воно ведеться в Нідерландах або Японії, Земля могла б прогодувати майже 50 млрд осіб.

Головним завданням світової демографічної політики в наш час стає сприяння поліпшенню економічних і соціальних умов життя в країнах, що розвиваються, та середньорозвинених державах.

2. Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються

У сучасному світі бідність і відсталість характерні передусім для країн, що розвиваються, де проживає майже 3/4 населення Землі. Тому цю глобальну проблему називають проблемою подолання відсталості країн, що розвиваються.

Відстають ці країни за рівнем їхнього соціально-економічного розвитку, який характеризується жахливими масштабами бідності громадян. Наприклад, у таких державах, як Ліберія, Бурунді, Мадагаскар, Малаві, понад 90 % жителів споживають товарів і послуг менше ніж на два долари на день. За міжнародними оцінками це означає, що ці громадяни перебувають за межею бідності. До того ж значна частина таких людей є неграмотними.

Існує досить тісний зв’язок між доходами населення та неграмотністю. Так, річний дохід на одну особу в країнах із рівнем грамотності менше 55 % — у середньому близько 600 доларів США, а в країнах із рівнем грамотності понад 96 % він становить 12 600 доларів США.

Проблема подолання бідності поглиблюється тим, що досягнення науково-технічного прогресу проходять осторонь багатьох країн, що розвиваються. Їхні колосальні за кількістю трудові ресурси мало використовуються, а самі ці країни у своїй більшості недостатньо активно беруть участь у міжнародному поділі праці. Це, у свою чергу, формує в суспільній свідомості громадян цих країн негативне ставлення до існуючого у світі порядку, що підштовхує різні групи до конфліктів (етнічних, релігійних, територіальних).

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО…

Середній вік населення Нігеру складає 14,8 року, оскільки понад 49 % становлять діти й підлітки віком до 15 років. Коефіцієнт народжуваності в державі становить 7,6 дітей на одну жінку. Річне зростання населення досягло 4,1 %. За прогнозами, кількість населення з наявних 19 млн осіб до 2050 р. зросте до 72 млн осіб.

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО…

За оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) і Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), середня норма харчування для однієї людини має становити 2300— 2400 ккал на добу. Звичайно, цей показник може дещо змінюватися залежно від статі, віку, виду праці, а також природно-кліматичних умов і деяких інших чинників. Чітко виражене недоїдання настає тоді, коли цей показник падає нижче 1800 ккал, а очевидний голод — коли він проходить критичну позначку 1000 ккал на добу.

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО…

Сьогодні неграмотність загрожує понад 785 млн осіб у всьому світі. Приблизно 98 % усіх неписьменних проживають у країнах, що розвиваються, 2/3 з них становлять жінки. У найменш розвинених країнах загальний рівень неписьменності досягає майже 50 %, у країнах Африки в цілому — майже 60 %. 52 % від усіх неписьменних у світі проживають в Індії та Китаї.

Головний шлях розв’язання проблеми подолання відсталості країн, що розвиваються, — проведення докорінних перетворень у всіх сферах їхнього життя та діяльності (індустріалізація, удосконалення аграрних відносин, реформа освіти, поліпшення системи охорони здоров’я, проведення раціональної демографічної політики, розв’язання проблеми зайнятості). Багато країн, що розвиваються (особливо найменш розвинені), не можуть суттєво змінити своє становище без міжнародного сприяння. Проте підтримка з боку розвинених країн поки що недостатня. Наприклад, допомога в розвитку країнам Тропічної Африки становить понад 5 % їхнього ВВП.

3. Взаємозв'язок глобальних проблем

Як наслідок усього історичного розвитку людства, глобальні проблеми виступають специфічним породженням нашої епохи. Тому майже всі глобальні проблеми сучасності взаємозалежні та взаємозумовлені. Демографічні проблеми викликають соціальні, а соціальні поглиблюють демографічні. Між ними існує постійний тісний зв’язок, тому окреме розв’язання однієї з них неможливе.

До основних соціальних проблем, які тісно пов’язані з демографічною, можна віднести продовольчу, екологічну, кризу духовної культури (наркоманія, алкоголізм, злочинність), порушення прав людини (рабство, тероризм) та ін. Так, екологічна проблема зумовлена розвитком промисловості для потреб людства, що зростає. Щоб прогодувати величезну кількість населення, необхідне застосування в сільському господарстві мінеральних добрив і пестицидів, нових технологій підвищення родючості ґрунту, що призводить до забруднення літосфери та інших географічних оболонок.

4. Роль світової громадськості та міжнародних організацій у розв'язанні глобальних проблем

Упродовж останніх десятиліть у світі склалася досить розгалужена система громадських рухів та міжнародних організацій, які ставлять за мету докладати зусиль для розв’язання глобальних проблем людства.

Основними в цій системі є різні органи організації ООН, насамперед Програма ООН із навколишнього середовища (ЮНЕП) — міжнародна міжурядова організація.

У світовій практиці співпраці важливе місце посідають міжурядові регіональні програми, міждержавні багатосторонні та двосторонні програми (наприклад з охорони від забруднення вод Рейну, Дунаю, Чорного моря, від забруднення атмосфери в Європі тощо).

У наш час діє й велика кількість різних міжнародних неурядових організацій. Вони більшою або меншою мірою займаються окремими питаннями глобальних проблем людства. Наприклад, така організація, як Міжнародний союз з охорони природи (МСОП), не тільки розробляє наукові основи охорони дикої природи, але й здійснює практичні програми з метою її збереження. Так, останнім часом було створено багато нових природоохоронних територій.

У справі розв’язання екологічних проблем беруть активну участь також громадські рухи та організації. Яскравим їх представником є екологічна організація «Грінпіс» («Зелений світ»), відділення якої створені й в Україні.

5. Сталий розвиток — стратегія людства на XXI ст.

Зміни в природі під впливом господарської діяльності в другій половині XX ст. набули планетарного характеру. У зв’язку із цим стало зрозуміло, що раціональне використання природних ресурсів, цивілізоване ставлення до природи стало не просто побажанням, а необхідністю. Тому на всесвітній конференції, організованій ООН у 1992 р., що пройшла в Ріо-де-Жанейро (мал. 4), 179 країнами світу була поставлена проблема сталого (збалансованого, самовідтворювального) розвитку. Головний документ, прийнятий на цій конференції, дістав назву «Порядок денний на XXI століття». Це своєрідна програма всесвітнього співробітництва, у якій поставлена мета досягти високої якості навколишнього середовища та здорової економіки для всіх народів.

Під сталим розвитком розуміють такий розвиток, що задовольняє потреби сьогодення, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Він охоплює два основні поняття: потреби й обмеження. Під потребами малися на увазі передусім ті, які необхідні для існування найбідніших верств населення; вони повинні бути предметом першочергової уваги. Обмеження стосувалися здатності природного середовища задовольняти нинішні й майбутні потреби за наявного стану використовуваних технологій та організації суспільства.

Важливою міжнародною угодою, що стосувалася сталого розвитку, став так званий Кіотський протокол, підписаний у грудні 1997 р. в місті Кіото (Японія). У ньому містяться конкретні заходи щодо скорочення викидів газів, які викликають парниковий ефект. На Саміті Землі 2002 р. в Йоганесбурзі (ПАР) представники багатьох країн прийняли важливі документи про шляхи реалізації сталого розвитку, зокрема фінансування в напрямках водопостачання, санітарії, співпраці у сфері енергетики з метою зменшення негативного впливу на довкілля.

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО…

Програма ООН із навколишнього середовища (ЮНЕП) була створена в 1972 р. Основною метою ЮНЕП є організація та проведення заходів, спрямованих на захист і покращення навколишнього середовища задля добробуту нинішнього й майбутніх поколінь. Девіз Програми — «Навколишнє середовище в інтересах розвитку». Штаб-квартира ЮНЕП розташована в Найробі (Кенія).

Мал. 4. Бразильське місто Ріо-де-Жанейро, де вперше було порушено проблему сталого розвитку.

Мал. 5. Вітрові електростанції є прикладом використання одного з невичерпних джерел енергії.

Мал. 6. Сміттєпереробний завод у центральній частині Відня (Австрія).

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО…

Сьогодні до Міжнародного союзу з охорони природи (МСОП) входять понад 40 країн, 110 урядових організацій, майже 240 національних неурядових організацій. Ця досить представницька організація підтримує тісний зв'язок з ООН і захищає природоохоронні інтереси 100 держав, які співпрацюють із МСОП.

Центральне місце в понятті сталого розвитку належить проблемі врахування довготермінових екологічних наслідків у результаті прийняття певних економічних рішень. Було запропоновано чотири основні стратегічні напрямки, які мають забезпечити сталий розвиток на тривалу перспективу. Їх виділення ґрунтується на класифікації природних ресурсів за вичерпністю.

Отже, розглянемо стратегічні напрямки, що забезпечують сталий розвиток.

1) Стосовно відновлюваних природних ресурсів (земельні, водні, лісові): вони повинні встигати відновлюватися, тобто людство має забезпечувати їх просте відтворення.

2) Стосовно не відновлюваних природних ресурсів (корисні копалини): необхідно максимально можливе вповільнення темпів вичерпання їхніх запасів із перспективою заміни в майбутньому на інші необмежені або відновлювані види ресурсів (часткова заміна нафти, газу, вугілля на альтернативні джерела енергії — сонячну, вітрову, геотермальну, припливів і відпливів, біомаси (мал. 5)).

3) Щодо відходів: має бути передбачена можливість зменшення їхньої кількості на основі запровадження маловідходних і безвідходних, ресурсозберігаючих технологій.

4) Забруднення довкілля в перспективі не має перевищувати його сучасного рівня. Необхідно використовувати всі можливості для збереження чистоти природного довкілля (мал. 6).

Головним соціальним завданням сталого розвитку вважається викорінення й ліквідація бідності та злиднів, зменшення розриву в рівнях життя між найбіднішими та розвиненими країнами, у доходах найбагатших і найбідніших верств населення.

Усі стратегічні напрямки та завдання, окреслені в програмі сталого розвитку, є дуже актуальними для України, а тому мають бути визначальними в процесі прийняття рішень щодо соціально-економічного розвитку держави.

ЗАКРІПЛЮЄМО ЗНАННЯ

1. Визначте сутність і шляхи розв'язання глобальних демографічної та продовольчої проблем. 2. Із чим пов'язані виникнення та існування проблеми економічної відсталості країн, що розвиваються? 3. Яким чином основні проблеми взаємовідносин між суспільством і природою пов'язані з демографічною проблемою? 4. Що розуміють під сталим розвитком суспільства? 5. Як класифікуються природні ресурси за вичерпністю? 6. Якими є основні стратегічні напрямки та завдання сталого розвитку?

ЗАСТОСОВУЄМО ЗНАННЯ, ПРАЦЮЄМО ТВОРЧО

1. За картою атласу порівняйте калорійність харчування двох макрорегіонів світу. 2. Використовуючи додаткову літературу або мережу Інтернет, знайдіть інформацію про одну з глобальних проблем людства. На основі цього матеріалу складіть і запишіть коротке повідомлення. 3. Напишіть у зошиті творчу роботу (есе) на тему «Роль молоді в розв'язанні глобальних проблем людства». 4. Охарактеризуйте стратегію щодо відновлюваних природних ресурсів, яка мала б здійснюватися в Україні. Зробіть висновки та аргументуйте їх.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити