Підручник Географія 9 клас - Й. Р. Гілецький - Ранок 2017

РОЗДІЛ І НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

ТЕМА 1 Національна економіка

§ 3 Чинники розміщення та форми просторової організації національної економіки

СПРОБУЙТЕ ВІДПОВІСТИ

1. Що є основним предметом вивчення географії?

2. Від чого залежить розміщення підприємств на території держави?

3. Які ви знаєте способи зображення об'єктів і явищ на тематичних картах?

1. Чинники розміщення виробництва

Щоб виробничі підприємства функціонували найефективніше, їх необхідно розташовувати на тій чи іншій території так, щоб досягти найменших витрат на виробництво готової продукції, а також на її транспортування до споживачів. Причини, які сприяють зменшенню витрат і забезпечують ефективне функціонування й розвиток підприємства, називають чинниками розміщення виробництва. Для кожного виду економічної діяльності визначальними є один-два або більше чинників. Правильне врахування їх при заснуванні нового підприємства (або переобладнанні застарілого) гарантує високу прибутковість та розвиток виробництва. Серед чинників розміщення виробництва виділяють:

1) природні (сировинний, паливний, водний, природних умов);

2) техніко-економічні (паливно-енергетичний, сировинний, транспортний, споживчий, науковий);

3) демографічно-соціальні (працересурсний, споживчий, екологічний);

4) геополітичні (військово-стратегічний).

Під сировинним чинником у групі природних необхідно розуміти природну сировину (залізну руду, глину, деревину тощо), а в групі техніко-економічних — матеріали, які вироблені на підприємствах (метал, пластмасу), що йдуть на виготовлення конкретних кінцевих виробів. Деякі підприємства використовують паливні ресурси, забираючи їх безпосередньо із природного середовища. Однак більшість виробництв потребують палива, яке пройшло певну переробку або перетворене на електричну енергію. Тому в групі техніко-економічних чинників перебуває паливно-енергетичний чинник.

Споживчий чинник у групі техніко-економічних стосується підприємств, які є споживачами певної проміжної продукції (напівфабрикатів, конструкційних матеріалів тощо). У групі демографічно-соціальних чинників споживачем виступає населення.

Із розвитком науки, упровадженням в економіку досягнень науково-технічного прогресу вплив деяких чинників (особливо природних) на розміщення господарства поступово зменшується.

Екологічний чинник передбачає формування екологічно безпечного типу господарювання, раціональне використання природно-ресурсного потенціалу регіону.

Військово-стратегічний чинник особливо велике значення має для військового машинобудування. Він передбачає достатню віддаленість підприємств від державних кордонів, розміщення найважливіших із них у «закритих» містах, до яких обмежений доступ іноземців та сторонніх людей.

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО…

Науковий підхід до пояснення чинників розміщення виробництва першим застосував німецький вчений Йоган Тюнен (1783— 1850). У своїй роботі «Ізольована держава в її відношенні до сільського господарства і національної економії» він заклав основи теорії розміщення аграрної економіки. Цю тритомну працю вперше було видано в 1826 р. в Гамбурзі.

У процесі розвитку суспільства при плануванні будівництва нових підприємств держава керується певними загальними інтересами, які часто не узгоджуються з чинниками розміщення окремого виробництва. Державою розробляються певні правила територіальної організації промисловості, сільського господарства, транспорту, сфери послуг. Ці своєрідні рекомендації стосовно розміщення нових підприємств відображають політику держави щодо вдосконалення територіальної структури національної економіки. Їх ще називають принципами розміщення господарства. Серед них, зокрема, такі:

1) вирівнювання соціально-економічного розвитку всіх регіонів країни, більш активне освоєння нових або пожвавлення розвитку депресивних (відсталих) районів;

2) обмеження розвитку великих міст (мал. 1), активізація розвитку малих і середніх міст.

Деякі з принципів розміщення господарства не узгоджуються з чинниками розміщення виробництва й призводять спочатку до зростання собівартості продукції та послуг (затрат у розрахунку на одиницю продукції або послуги). Однак у країнах із ринковою економікою через надання пільгових кредитів, зниження податків тощо підприємців заохочують споруджувати нові господарські об’єкти саме там, де зацікавлена держава. Наприклад, найвигідніше побудувати сучасне машинобудівне підприємство у великому місті, де в достатній кількості наявні висококваліфікована робоча сила, надійні транспортні шляхи. Однак державі необхідно забезпечити роботою та підвищити рівень життя населення малого міста. Тоді за рахунок власних коштів вона створює сприятливі умови для будівництва промислового об’єкта саме в ньому. У перспективі це дасть позитивний економічний результат як суспільству, що подбало про жителів малого міста, так і самому підприємству, що із часом за підтримки держави буде добре забезпечене кваліфікованими кадрами, транспортними магістралями тощо.

На сьогодні в Україні існують значні проблеми в територіальній структурі національного господарства. Ряд областей (Чернігівська, Хмельницька, Рівненська, Волинська, Тернопільська, Закарпатська) і до сьогодні залишаються промислово малорозвиненими, що зумовлює високу гостроту проблеми зайнятості населення (мал. 2).

2. Форми просторової організації національної економіки

Вивчення просторової організації національної економіки є одним із найважливіших завдань економічної географії. Вона характеризується різними формами певним чином взаєморозміщених і поєднаних територіально елементів господарства або окремих виробництв, які перебувають у певній взаємодії. Елементами просторової організації є промислові пункти, центри, комплекси, вузли, агломерації, райони (мал. 3), сільськогосподарські зони, транспортні магістралі, економічні райони.

Найпростішим елементом територіальної організації промисловості є промисловий пункт. Це невеликий населений пункт, де є одне промислове підприємство. Якщо таких підприємств декілька, то поселення називають промисловим центром. Він може бути однопрофільним (лісовиробничим, металургійним тощо) або багатопрофільним. Наявність тісних взаємозв’язків свідчить про промисловий центр як промисловий комплекс.

ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО…

У деяких випадках екологічно зорієнтоване виробництво здатне підвищити конкурентоспроможність виробництва та окремих компаній. Природоохоронні заходи можуть позитивно впливати на виробництва, які використовують сучасні технології. Наприклад, автомобілебудування може суттєво виграти від розробки моделей зі зменшеною витратою палива, переведення їх на використання електроенергії.

Мал. 1. Однією з проблем великих міст є дорожні затори. Перше місце у світі за автомобільними чергами посідає місто Пекін. Китайська столиця, оточена шістьма кільцевими дорогами, давно не дивує своїх водіїв постійними заторами.

Мал. 2. Центр зайнятості в Тернополі. На одне робоче місце тут в окремі роки претендує до 90 осіб.

Мал. 3. Елементи просторової організації промислового виробництва.

Мал. 4. Фрагмент загальноекономічної карти Європи.

Під промисловим комплексом розуміють поєднання взаємопов’язаних (технологічно, через комбінування і кооперування) підприємств на певній території. Економічний ефект тут досягається за рахунок спільного використання транспортної, енергетичної систем, природних і трудових ресурсів. Промисловий комплекс, який охоплює одне велике місто або декілька порівняно близько розташованих промислових центрів і пунктів, вважають промисловим вузлом. Якщо він сформувався в межах міської агломерації, де промислове виробництво відіграє містоутворюючу роль, то його називають промисловою агломерацією.

Скупчення промислових алгомерацій, вузлів, центрів та пунктів на певній території утворюють промислові райони. Виникають вони в основному в регіонах, багатих на різні природні ресурси, особливо мінеральні, що зумовлює значний розвиток різних видів економічної діяльності та виробництв.

Елементи просторової організації національної економіки зображують на економічних картах, які поділяють на загальні та галузеві. Передусім ви ознайомитесь із загальноекономічними картами, на яких за допомогою певних умовних знаків показано промисловість, сільське й лісове господарство та транспорт (мал. 4).

Промислові центри на загальноекономічних картах найчастіше зображують способом значків. Тобто на місці населеного пункту, у якому розміщені великі промислові підприємства певних виробництв, ставлять позначення у формі кола, поділеного на сектори. Розмір кола виражає загальний обсяг виробництва, а сектор певного кольору — частку конкретного виробництва в ньому.

Лінійними знаками на загальноекономічних картах зображено найважливіші шляхи сполучення, що забезпечують економічні зв’язки між промисловими містами, районами. Зафарбування зображуваної території певними кольорами (спосіб якісного фону) відображає спеціалізацію сільськогосподарського виробництва в цій місцевості, а також площі, вкриті лісами.

Деякі тематичні економічні карти присвячені окремим видам економічної діяльності. Інші можна вважати загальними, оскільки на них зображено комплекс показників, що характеризують певний сектор економіки (сільське господарство, транспорт, освіту). Економічні карти також можуть бути присвячені одній вузькій темі (тепловій електроенергетиці, посівам зернових культур тощо).

ЗАКРІПЛЮЄМО ЗНАННЯ

1. Які існують форми просторової організації національної економіки і в чому їхня суть? 2. Що таке чинники розміщення виробництва, як їх групують? У чому полягає їхня сутність? 3. Що називають принципами розміщення господарства? 4. Які проблеми в розміщенні господарства характерні для України?

ЗАСТОСОВУЄМО ЗНАННЯ, ПРАЦЮЄМО ТВОРЧО

1. Зобразіть у вигляді схеми систему чинників розміщення виробництва. 2. Укажіть, яке промислове підприємство є у вашому краї. Зробіть припущення про те, якими саме чинниками було зумовлене таке його розташування.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити