Підручник Географія 9 клас - П. О. Масляк - Ранок 2017

РОЗДІЛ II. ТИПІЗАЦІЯ КРАЇН СВІТУ

Тема 2. Економічна типізація країн світу

§ 40 Показники рівня розвитку країн. Основні відмінності між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються

Як ви розумієте, що таке рівень життя? За якими критеріями ви б оцінили рівень життя своєї родини?

1. ПОКАЗНИКИ РІВНЯ РОЗВИТКУ КРАЇН: ВВП ТА ЙОГО СТРУКТУРА, ВНП.

До найважливіших економічних показників, що характеризують розвиток економіки будь-якої країни світу в цілому, належать валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт і національний дохід.

Розглянемо відмінності між ВВП і ВНП на прикладі України та США. В Україні, оскільки вона має в інших країнах небагато своїх підприємств та організацій, різниця між ВВП і ВНП дуже мала. Натомість у США, які володіють найбільшими у світі транснаціональними корпораціями, вона величезна. Так, на території України під Києвом працює завод відомої американської корпорації «Кока-Кола», але вартість його продукції, виробленої за рік, зараховується не до ВВП України, а до ВНП США.

СЛОВНИК

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — сукупна вартість усіх товарів і послуг, вироблених (наданих) у певній країні за рік підприємствами та організаціями, що цій країні або її фірмам належать. Валовий національний продукт (ВНП) — сукупна вартість усього обсягу товарів і послуг, вироблених (наданих) країною за рік, включаючи вартість продукту,створеного підприємствами й фірмами, що належать цій країні, але працюють за кордоном.

Таблиця

ВВП КРАЇН СВІТУ НА ОДНУ ОСОБУ (за даними МВФ на 2016 р.)

Місце

Країна

ВВП, дол.

1

Люксембург

103199

2

Швейцарія

79 242

3

Норвегія

70 392

4

Ірландія

62 562

5

Катар

60 787

6

Ісландія

59 629

7

США

57 436

8

Данія

53 744

9

Сингапур

52 961

10

Австралія

51 850

Поясніть, від чого залежать обсяги ВВП і ВНП. Порівняйте дані таблиць (с. 117 та 118), зробіть висновки.

Таким чином, до ВНП входять доходи фірм і громадян певної країни, отримані за кордоном. Проте з нього вираховують доходи зарубіжних компаній та осіб, які займаються діяльністю в цій країні.

Національний дохід (НД) фактично є чистим продуктом держави або новоствореною за один рік вартістю. Він дорівнює сукупності вироблених у суспільстві матеріальних і нематеріальних благ за винятком суми, яка витрачається на відновлення спрацьованих у процесі його виробництва засобів. Під час створення матеріальних благ або надання послуг зношуються верстати, із часом руйнуються й потребують ремонту приміщення тощо. На це кожного року витрачається (або відраховується для подальших витрат) значна сума коштів. Отже, національний дохід — це та частка ВНП, що йде на споживання й нагромадження. Саме вона й відображає багатство певної країни. Якщо зволікати з ремонтом приміщень та заміною обладнання, то колись на це доведеться витратити досить великі кошти (якщо їх вчасно накопичували), а це зменшить національний дохід держави. Пересічних людей цікавить не те, який у держави ВВП або ВНП, а скільки коштів вони реально можуть використати на споживання й нагромадження (тобто кошти, які йдуть безпосередньо або опосередковано населенню держави).

Якщо на підприємстві вчасно не накопичували гроші на ремонт приміщень та заміну обладнання, чи зможе воно випускати конкурентоспроможну продукцію?

2. ОБСЯГ І СТРУКТУРА ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ, ІНДЕКС ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ, РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ, ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ. Зовнішня торгівля характеризується трьома головними показниками: оборотом (обігом), товарною структурою, географічним розподілом. Її обсяг у світі вже давно перевищив 10 трлн дол. При цьому експорт дещо менший за імпорт. У структурі зовнішньої торгівлі понад 75 % припадає на готові товари (машини, обладнання, хімікати тощо). Мінеральна сировина, паливо, продовольство та сільськогосподарська продукція становлять 25 %. Головним регіоном зовнішньої торгівлі є Європа — близько 50 % світового товарообігу. Друге місце посідає Азіатсько-Тихоокеанський регіон — понад 20 %. На третьому місці перебуває Північна Америка — понад 15 %.

Ще один важливий показник рівня розвитку країни — індекс людського розвитку (ІЛР). Він обчислюється на основі трьох показників: очікуваної тривалості життя (довге й здорове життя), рівня грамотності населення (середня кількість років, витрачена громадянами країни на навчання), рівня життя (національний дохід на одну особу в доларах).

ІЛР країни світу класифікують таким чином: дуже високий (42 країни), високий (43 країни), середній (42 країни) і низький (42 країни) рівні. У 2014 р. найвищий ІЛР мала Норвегія, друге місце посіла Австралія, потім Швейцарія, Нідерланди, США, Німеччина, Нова Зеландія, Канада й Сингапур.

Проаналізуйте інформацію про найвищі показники ІЛР в окремих країнах і поясніть, чому саме до них спрямовані значні потоки мігрантів.

Україна посіла 83-тє місце серед 187 країн світу. Такий показник країна отримала завдяки тому, що за невисокої тривалості життя й низького рівня життя у громадян є доступ до якісної освіти.

Рівень безробіття визначається у відсотках від загальної кількості населення або від кількості економічно активного населення (мал. 1). Найвищий рівень безробіття характерний для деяких африканських держав, де він в останні десятиліття лише зростав. Наприклад, у Зімбабве 95 % економічно активного населення не мають роботи. У Ліберії цей показник сягає 90 %. На третьому місці перебуває Буркіна-Фасо — 77 %.

Спробуйте пояснити, які соціальні наслідки має безробіття.

СЛОВНИК

Індекс людського розвитку (ІЛР) — узагальнений показник, який розраховується кожного року з метою порівняння рівня життя, освіченості, грамотності й довголіття населення різних країн світу. Безробіття — соціально-економічне явище, за якого частина економічно активного населення країни не може реалізувати своє бажання працювати.

Мал. 1. Динаміка рівня безробіття у світі та кількості безробітних (за даними Міжнародної організації праці).

Мал. 2. Рейтинг інвестиційної привабливості країн світу на 2016 р.

Інвестиційна привабливість країн світу є їхньою узагальненою характеристикою з точки зору інвестиційного потенціалу, рівня розвитку інвестиційної інфраструктури, потенційних можливостей отримання прибутків від вкладених інвестицій тощо. Для більш глибокого аналізу інвестиційної привабливості використовують систему відносних показників, які характеризують ліквідність, платоспроможність, дохідність, ефективність використання активів тощо. Простіше це можна виразити так: інвестор хоче повернути вкладені кошти з якомога більшим прибутком. Звичайно, якщо це стосується певної країни, то інвестори головним критерієм інвестицій називають політичну стабільність у країні, низький рівень корупції, працездатність і креативність населення, відсутність природних катаклізмів, які можуть зруйнувати збудовані інвесторами підприємства, або їх малоймовірність. Перші два критерії, як показує світовий досвід, є вирішальними. Тому найбільші інвестиції, які докорінно змінили країни, було здійснено в Китай та Сингапур, де наявний високий рівень політичної стабільності й існує смертна кара за корупційну діяльність.

Проаналізуйте мал. 2 та спробуйте пояснити, чому за останні три роки інвестиційна привабливість Японії та Бразилії змінилася, а США, Канади та Китаю залишилася на тому самому рівні.

Основні відмінності між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, полягають у тому, що останні характеризуються певною внутрішньою політичною нестабільністю.

У країнах, що розвиваються, значну роль відіграють тіньовий капітал і мафіозні організації, внутрішній ринок належить іноземним компаніям. Господарська структура має сировинну орієнтацію або спрямована на випуск напівфабрикатів. Розвиваються матеріаломісткі та екологічно небезпечні виробництва. Особливо вирізняються серед країн, що розвиваються, колишні колонії. У населення цих держав переважно відсутні політична воля та прагнення прогресивних змін в економіці й політиці.

Низький освітній рівень населення (мал. 3), бідність, корупція, злочинність, політична й економічна залежність від інших країн не створюють передумов для розвитку економіки. Ці країни фактично є сировинними донорами розвинених держав.

Мал. 3. Тривалість освіти в розвинених країнах і країнах, що розвиваються.

За допомогою мал. 3 спрогнозуйте майбутнє країн, які мають низький рівень освіти. Поясніть, чим це їм загрожує.

ВИСНОВКИ

■ Найважливіші економічні показники, що характеризують розвиток економіки будь-якої країни світу, — валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт і національний дохід. Національний дохід — чистий продукт держави, який обчислюють, віднявши від сукупності створених у суспільстві матеріальних і нематеріальних благ суму, що витрачається на відновлення спрацьованих у процесі його виробництва засобів.

■ Зовнішня торгівля характеризується трьома головними показниками: оборотом, товарною структурою, географічним розподілом.

■ Індекс людського розвитку розраховується кожного року з метою порівняння рівня життя, освіченості, грамотності й довголіття населення різних країн світу на основі трьох показників: очікуваної тривалості життя, рівня грамотності та рівня життя населення.

■ Головними критеріями інвестиційної привабливості країни є її політична стабільність, низький рівень корупції, працездатність та креативність населення тощо.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Назвіть основні показники соціально-економічного розвитку країн світу.

2. Поясніть відмінності між ВВП і ВНП на прикладі України та США.

3. У чому полягають відмінності між країнами з різним рівнем соціально-економічного розвитку?

4. Що таке індекс людського розвитку?

5. Поясніть, як безробіття впливає на економічну стабільність держав.

6. Поясніть, від чого залежить інвестиційна привабливість країн та чи важлива вона для розвитку країн узагалі.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити