Підручник Географія 9 клас - С. Г. Кобернік - Абетка 2017

Розділ ІІ ПЕРВИННИМ СЕКТОР ГОСПОДАРСТВА

ТЕМА 1 СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

§ 11. ВИРОБНИЧІ ЗВ'ЯЗКИ ТА ПРОБЛЕМИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ

Пригадайте! 1. У яких виробництвах переробляють сільськогосподарську сировину?

2. У межах яких природних зон розміщена територія України? 3. Як змінюються кліматичні умови з півночі на південь нашої країни? 4. Які ви знаєте зональні типи та підтипи ґрунтів України? 5. Що таке меліорація ґрунтів? Назвіть її основні види. 6. Із земель якого призначення складається земельний фонд України?

Виробничі зв’язки сільського господарства з промисловістю та сферою послуг. Сільське господарство є важливою частиною матеріального виробництва. Проте його продукція, як правило, не є готовою для споживання. Вона потребує подальшого зберігання, переробки у деяких промислових виробництвах та реалізації населенню. Водночас сучасне сільське господарство не може існувати без спеціальних машин, хімікатів, кормових добавок, палива та електроенергії. Нині жодне виробництво на селі не обходиться без втручання науки, яка пропонує прогресивні методи господарювання. Через те сільське господарство пов’язане тісними виробничими зв’язками з іншими виробництвами, формуючи навколо себе цілу агровиробничу сферу, яка складається з трьох взаємопов’язаних ланок. Перша ланка виробляє засоби виробництва для усієї агровиробничої сфери та обслуговує її; друга - сільське господарство; третя ланка займається транспортуванням, зберіганням, переробкою та збутом кінцевої продукції, яка є результатом переробки сільськогосподарської сировини. Лише якщо усі три ланки злагоджено спрацювали, то досягнуто мету агровиробничої сфери - задоволення потреб населення у продовольстві та побутових товарах, а виробників - у прибутку. Якщо ж на будь-якому етапі виробничі взаємозв’язки порушуються, то зусилля попередніх виробництв стають марними.

1. Поясніть, як пов'язані між собою ланки сільського господарства у агровиробничій сфері (мал. 33). 2. Чому для одержання кінцевої продукції агровиробничої сфери необхідна співпраця усіх її трьох сфер? 3. Розподіліть складники агровиробничої сфери за секторами економіки та поясніть одержані результати.

Мал. 33. Виробничі зв'язки сільського господарства з промисловістю та сферою послуг

Часто спостерігається територіальне сполучення сільського господарства з виробництвами, з якими воно технологічно пов’язане. Особливо це стосується харчової та легкої промисловості, які переробляють сільськогосподарську сировину. Крім того, виробництво певних сільськогосподарських машин, мінеральних добрив, комбікормів для тварин орієнтується на спеціалізацію сільського господарства.

Проблеми сільського господарства. Основу сільського господарства становлять земельні ресурси. Придатні для його ведення території на земній кулі становлять приблизно 1/3 суходолу, у тому числі рілля - близько 11 %. Найбільшу питому вагу орні землі мають в Європі, що пояснюється історично тривалим землеробським освоєнням, великою густотою населення та сприятливими природними умовами. Натомість територію Австралії через природні причини розорано слабко. Але водночас Австралія вирізняється найбільшою питомою вагою пасовищ.

Головною проблемою сільського господарства є стрімке скорочення площі ріллі внаслідок її неправильного використання: розорювання стрімких схилів, недотримання сівозмін, перевищення норм внесення мінеральних добрив тощо. Внаслідок надмірного зрошення ґрунти схильні до вторинного засолення. Через надмірне випасання худоби, знищення природної рослинності, необґрунтовані методи меліорації ґрунти руйнуються від прискореної водної та вітрової ерозії. Більшість країн світу спрямовують зусилля на збереження земельного фонду.

У зв’язку зі зростанням потреби людей у продовольчих товарах існує постійна необхідність збільшувати обсяги сільськогосподарського виробництва. У світі є два способи ведення сільського господарства: екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивне сільське господарство полягає у збільшенні кількості продукції без якісного зростання виробництва. Це відбувається за рахунок розширення посівних площ, збільшення поголів’я тварин та кількості працюючих. При цьому рівень механізації праці не зростає. Переважає малопродуктивна фізична праця. Технологія обробітку земель не змінюється. Не запроваджуються досягнення науки у сільськогосподарське виробництво. Такий спосіб ведення сільського господарства мало відповідає потребам сьогодення. Він переважає у країнах, що розвиваються. Зокрема, для розширення сільгоспугідь там існують і донині варварські методи випалювання лісу. Збільшення поголів’я худоби призводить до прискореного знищення природної рослинності. Усе це загострює екологічні проблеми.

У високорозвинутих країнах переважає інтенсивне сільське господарство. При цьому на одиницю площі припадає багато капіталовкладень, що сприяє значному підвищенню продуктивності праці. Таке господарювання характеризується тим, що за рахунок новітніх технологій обробітку землі або догляду за тваринами одержують набагато більше продукції без нарощування кількісних показників. Воно зазвичай ґрунтується на досягненнях науки селекції, яка виводить нові високопродуктивні сорти рослин та породи тварин. Широко використовують мінеральні добрива, гербіциди, отрутохімікати, регулятори росту рослин, хімічні кормові добавки для тварин, а також залучаються засоби механізації та автоматизації виробництва. Для підвищення врожайності проводять зрошення або осушення земель, створюють полезахисні смуги. З одного боку, інтенсифікація сільського господарства приводить до зростання обсягів сільськогосподарської продукції. З іншого боку, воно відбувається за рахунок руйнування природних екосистем та часто їх докорінної зміни, забруднення навколишнього середовища хімічними речовинами. Великою проблемою при цьому стало неконтрольоване використання у рослинництві генетично модифікованого посівного матеріалу. Особливо це стосується кукурудзи та сої. Їх вплив на організм людини остаточно не досліджений. Не даремно нині усе більшої популярності набуває вживання екологічної їжі, що її вирощено без використання мінеральних добрив, отрутохімікатів та генетично модифікованих організмів.

Місце сільського господарства в економіці України. Завдяки комфортним природним умовам та багатим земельним ресурсам сільське господарство є одним з провідних виробництв в економіці України. Воно не лише здатне забезпечувати населення нашої країни якісними продуктами та безпечними харчовими продуктами, харчову й легку промисловість різноманітною сировиною, а й становить значну частку в зовнішній торгівлі України. Нині українські виробники постачають сільськогосподарську продукцію до 190 країн світу.

В Україні спостерігається загальносвітова тенденція щодо скорочення кількості працюючих у сільському господарстві. Так, якщо у 90-х рр. ХІХ ст. у цій сфері діяльності було зайнято 56,6 % економічно активного населення, то через 100 років цей показник скоротився до 22,2 %, а нині - 15,4

1. Обговоріть у класі переваги та недоліки екстенсивного та інтенсивного ведення сільського господарства. 2. Запропонуйте оптимальне рішення щодо методів ведення сучасного сільського господарства.

У сільському господарстві існує значна кількість різних за призначенням господарств. Частина сільськогосподарських підприємств є високотоварними, тобто займаються випуском продукції на продаж, працюючи як на внутрішній ринок, так і на експорт. Якщо раніше серед них переважали підприємства державної (радгоспи) та колективної (колгоспи) форм власності, то нині їх частка зменшилася, поступившись приватним підприємствам: агрофірмам, фермерським господарствам.

Фермерське господарство - форма підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільгосппродукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на наданих їм земельних ділянках.

Землі, що перебувають у власності громадян, представлені або особистими селянськими господарствами, які задовольняють власну родину у сільгосппродукції, або товарним виробництвом, що обслуговує потреби ринку.

Значна розмаїтість господарств на селі не дає змоги розвиватися монополізму у виробництві, який спостерігається у промисловості. Це створює можливості для вільної конкуренції різних форм власності, а тим самим для зростання ефективності виробництва.

У сільському господарстві України застосовуються інтенсивні методи господарювання: залучення нових сортів рослин та порід тварин, проведення меліоративних робіт, механізація та автоматизація виробництва.

Меліоровані сільськогосподарські угіддя - це частина земель, що їх використовують після здійснення на них комплексу гідротехнічних, хімічних, агролісотехнічних та інших заходів з метою регулювання водного, теплового, повітряного і поживного режимів ґрунтів, збереження і підвищення їх родючості та формування екологічно збалансованої раціональної структури сільськогосподарських угідь. Частка зрошуваних земель в Україні нині незначна - 5,2 % від загальної площі сільгоспугідь. Система зрошення перебуває у занедбаному стані й використовується лише на 1/3 від свого потенціалу. Найбільш ефективно вона працює в Херсонській області. Є також зрошувані землі в Одеській, Миколаївській, Дніпропетровській областях. Під осушуваними землями зайнято 7,1 % загальної площі сільгоспугідь. Вони розташовані на півночі країни, особливо у Львівській, Рівненській та Волинській областях.

За вартістю одержаної сільгосппродукції в Україні переважає рослинництво. Воно дає 69,3 % усієї вартості сільгосптоварів. Решту 30,7 % дає тваринництво.

Структура сільськогосподарських угідь в Україні. Основним засобом праці на селі є земля. Загальний земельний фонд України становить уся площа поверхні суходолу разом із внутрішніми водами, які розташовані в межах державного кордону. Його площа становить 603,6 тис. км2 (або 60,36 млн гектарів). За законами України, розпоряджатися земельним фондом мають право місцеві ради народних депутатів, які у межах своєї компетентності або надають її у користування, або вилучають. Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися у колективну або приватну власність, а також надаватися у тимчасове користування - оренду.

Мал. 34. Структура земельного фонду України

Значною частиною земельного фонду України є сільськогосподарські угіддя - земельні ділянки, що їх систематично використовують для одержання сільськогосподарської продукції (мал. 34). Їх площа становить 415,1 тис. км2 (41,51 млн гектарів), або 68,8 % площі земельного фонду. Сільгоспугіддя перебувають у користуванні або сільськогосподарських підприємств (56,4 %), або громадян (43,6 %). Серед сільгосппідприємств існують різні форми власності. Нині у державній власності перебуває лише 4,6 % площ сільськогосподарських підприємств, решта - у колективній та приватній власності, оренді, постійному чи тимчасовому користуванні.

Залежно від призначення сільськогосподарські угіддя включають у себе ріллю, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження, перелоги.

Рілля (орніземлі) - земельні ділянки, що їх систематично обробляють і використовують під посіви сільськогосподарських культур.

Основана частина ріллі зайнята одно- та дворічними культурами. Крім того, на ній розміщують посіви багаторічних трав, чисті пари (переорані землі, що їх залишено на одне літо незасіяним), парники і теплиці. Територія України вирізняється високим рівнем розораності. Під ріллею у нашій країні зайнято 325,3 тис. км2 (32,53 млн гектарів), що становить 78,4 % від усіх площ сільгоспугідь або 53,9 % від загальної площі земельного фонду країни. Однак у різних великих ландшафтах України (природних зонах, гірських природних країнах) частка ріллі неоднакова.

Пасовища - сільськогосподарські угіддя, що їх систематично використовують для випасання худоби.

1. Розгляньте мал. 35, що показує структуру земельного фонду різних великих ландшафтів України. Порівняйте частки сільськогосподарських угідь та ріллі в них. Поясніть причини неоднакової структури земельного фонду в межах різних природних комплексів. 2. Які заходи меліорації ґрунтів та з якою метою проводять у різних ландшафтах України?

Сіножаті - сільськогосподарські угіддя, що їх систематично використовують для сінокосіння.

Частка цих земель є порівняно меншою. Вона становить відповідно 13,1 % та 5,8 % від площі сільгоспугідь України або 9 % та 4 % земельного фонду. Найбільше під пасовища використовують гірські території та площі луків уздовж річок. Невеликі площі сільськогосподарських земель в Україні зайнято багаторічними насадженнями. Під ними розуміють відокремлені сади, виноградники та ягідники, а також поодинокі культурні дерева та чагарники. Через занепад ряду сільськогосподарських підприємств частина сільгоспугідь України перетворилася на перелоги.

Мал. 35. Структура земельного фонду різних ландшафтів України

Перелоги - землі, що колись використовувалися під ріллю, а потім були залишені без обробітку на термін понад рік й поросли бур'янами.

Отже, Україна має унікальну структуру сільськогосподарських земель, яка характеризується великим ступенем розораності території та відносно низькою часткою природних кормових угідь і багаторічних насаджень. Це є чудовою передумовою для всебічного розвитку сільського господарства, що може перетворити нашу державу на житницю усієї Європи.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Охарактеризуйте виробничі зв'язки сільського господарства з промисловістю та сферою послуг у межах агровиробничої сфери. 2. Порівняйте екстенсивний та інтенсивний способи ведення сільського господарства. Які виникають проблеми у зв'язку із запровадженням кожного з них? 3. Оцініть значення сільського господарства в національній економіці України. 4. Розкажіть про структуру сільськогосподарських угідь у різних природних комплексах України. 5*. Поміркуйте, чи є потреба змінювати структуру сільськогосподарських угідь в Україні? Відповідь обґрунтуйте.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити