Підручник Географія 9 клас - С. Г. Кобернік - Абетка 2017

Розділ ІІ ПЕРВИННИМ СЕКТОР ГОСПОДАРСТВА

ТЕМА 3 ВИДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ

§ 17. ВИДОБУВАННЯ КАМ'ЯНОГО ВУГІЛЛЯ, НАФТИ ТА ПРИРОДНОГО ГАЗУ В УКРАЇНІ

Пригадайте! 1. Як відбуваються шахтний та кар'єрний видобуток мінеральних ресурсів? Порівняйте їх за собівартістю, безпечністю та екологічністю. 2. На які чинники у своєму розміщенні зорієнтовані центри нафтопереробної промисловості?

Структура паливної промисловості України. Паливна промисловість забезпечує енергоносіями виробництво, а електроенергетику - сировиною. Передумовою для її розвитку в Україні є різноманітна сировинна база. Проте не всіма видами палива Україна забезпечена однаковою мірою. Наша держава має великі поклади бурого вугілля. До окупації частини територій Донецької та Луганської областей під контролем України були також унікальні поклади кам’яного вугілля. Водночас рівень забезпеченості природним газом становить 20 - 25 %, нафтою - 5 - 7 %.

Головними за значенням галузями паливної промисловості в Україні є вугільна, газова та нафтова (мал. 70). Їх розвиток залежить від географії паливних природних ресурсів, а також від надходження імпортної сировини.

Вугільна промисловість тривалий час була домінуючою у вітчизняній паливній промисловості в зв’язку з багатою сировинною базою. Вона була представлена кам’яно- та буровугільною. У зв’язку з військовими діями на Донбасі більша частина покладів кам’яного вугілля опинилася на непідконтрольній українській владі території. Газова та нафтова промисловість частково забезпечені власною сировиною, тому переважно працюють на імпортних ресурсах. Нафтову промисловість поділяють на нафтовидобувну та нафтопереробну. В минулому чільне місце у паливно-енергетичній промисловості України посідала торфова промисловість. Нині торф здебільшого використовують як органічне добриво. На початку 60-х рр. ХХ ст. на Кіровоградщині було відкрито найбільше в світі родовище горючих сланців - Бовтиське. Нині воно законсервоване й не розробляється.

Мал. 70. Паливна промисловість України

Вугільна промисловість. Вугільна промисловість в економіці України має тривалу історію. За походженням та геологічним віком вугілля поділяють на буре (наймолодше), кам’яне (давнє) та антрацит (найдавніше).

Чим вугілля старше, тим вища його теплотворна здатність через більший вміст вуглецю. Вугілля, крім того, характеризується зольністю - вмістом у відсотках неспалимого залишку (золи), що утворюється з домішок до вуглецю. Також визначають вміст сірки у вугіллі. За якістю розрізняють кілька марок вугілля. Понад 3/4 вугілля, що його видобувають в Україні, належать до енергетичних, які використовують на ТЕС. Найбільш якісна марка енергетичного вугілля - антрацит (А): його теплотворний коефіцієнт становить 1,2, містить 92 - 97 % вуглецю, горить без полум’я, диму і запаху. Також існує довгополуменева (Д) марка енергетичного вугілля з теплотворним коефіцієнтом 1, що містить 75 - 90 % вуглецю. Найменш якісним є буре вугілля (Б). Вугілля, що його використовують у чорній металургії, називають коксівним (К). На відміну від енергетичних марок воно під час нагрівання без доступу повітря спершу переходить у пластичний стан, а потім твердне. Воно середнє за геологічним віком, має низьку зольність та низький вміст сірки.

Україна має великі запаси кам’яного та бурого вугілля. Розвідані запаси кам’яного вугілля оцінюють у 15,4 млрд тонн (8-ме місце в світі і 1-ше в Європі), бурого вугілля - 18,5 млрд тонн (6-те місце в світі і 2-ге в Європі після Німеччини). Сучасна вугільна промисловість України зосереджена у Донецькому та Львівсько-Волинському кам’яновугільних басейнах та Дніпровському буровугільному басейні (мал. 71).

1. Пригадайте, як виникло кам'яне та буре вугілля. 2. До яких тектонічних структур приурочені поклади кам'яного та бурого вугілля в Україні?

Мал. 71. Динаміка видобутку кам'яного вугілля в Україні

Видобування кам’яного вугілля. Донецький вугільний басейн (Донбас) був відкритий у 1721 р. російським рудознавцем Григорієм Капустіним поблизу Лисичанська. Там у 1795 р. була споруджена перша в Україні кам’яновугільна шахта.

Вугленосні площі в Донбасі становлять понад 150 тис. км2, там зосереджено близько 98 % запасів кам’яного вугілля України. З них близько 1/3припадає на Донецьку область. Вугілля Донбасу дуже якісне: майже 45 % від загальних запасів становить коксівне вугілля, багато висококалорійного антрациту. Геологічні умови розробки вугленосних шарів надто складні: вони залягають тонкими прошарками, чергуючись з пустою породою, і зім’яті в складки в результаті герцинської епохи горотворення. Верхні, зручні для розробки горизонти, виснажено через тривалу експлуатацію басейну. Тепер ведуться розробки на значних глибинах. У деяких шахтах вони сягають 1 000 - 1 400 м. Негативними ознаками вугілля Донбасу є висока зольність та домішки сірки. Все це визначає високу собівартість вугілля. Існує 275 шахт, з яких діє 154. Значною проблемою є застаріле обладнання шахт, їх висока аварійність, що призводить до великих людських втрат. Незважаючи на існуючі проблеми, Донбас і надалі залишатиметься головним вугільним басейном України (мал. 72).

Мал. 72. Видобуток кам'яного вугілля в шахт і на Донбасі

1. Оцініть переваги та труднощі у видобутку кам'яного вугілля в Донбасі. Як вони впливають на собівартість видобутку вугілля? 2. Які можливі перспективи розвитку Донецького кам'яновугільного басейну?

Львівсько-Волинський басейн є досить важливою паливно-енергетичною базою на заході країни. Він був відкритий у 50-х рр. ХХ ст. й почав працювати у 1952 р. Площа басейну становить близько 10 тис. км2. На основі розробки родовищ виникли міста Червоноград, Шахтарськ, Нововолинськ. Нині басейн дає 2 % кам’яного вугілля України, яке видобувають шахтним способом. Глибина залягання вугленосних шарів у середньому - 300 - 700 м. Їх товщина невелика: 0,6 - 2,8 м. Існує 21 шахта, з яких нині діє 15. Вони перебувають під контролем компаній «Львівугілля» (17 шахт) та «Волинь- вугілля» (4 шахти). У зв’язку з невеликими покладами вугілля в перспективі працюватиме лише 2 шахти. Вугілля басейну - високої якості. Переважають енергетичні марки кам’яного вугілля, близько третини коксівного. Водночас воно високозольне, забруднене сіркою. Вугілля басейну є важливою хімічною сировиною, оскільки придатне для одержання камяновугільної смоли, напівкоксу. У цілому собівартість видобутку нижча, ніж на Донбасі.

Порівняйте умови видобутку кам'яного вугілля у Львівсько-Волинському та Донецькому басейнах.

Максимальні обсяги видобутку кам’яного вугілля в Україні було досягнуто у середині 70-х рр. ХХ ст. - понад 218 млн тонн. З того часу видобуток знизився майже втричі й становив у 2013 р. 88,2 млн тонн. Частина шахт приватизована. Найбільша приватна енергетична компанія, що контролює вугільну промисловість Донбасу, - ДПЕК (Донецька паливно-енергетична компанія), яка створила повний виробничий ланцюг: від видобутку та збагачення вугілля до генерації та продажу електроенергії. Її підприємства розташовані у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій та Луганській областях.

Найважливішими сучасними проблемами кам’яновугільної промисловості є технічна відсталість, нерентабельність, зростання собівартості видобутку вугілля. Щорічно на шахтах відбуваються аварії через вибухи газу метану. До цього часу не впроваджуються технології з його утилізації або використання. Вугілля потребує збагачення. З цією метою в басейнах діють десятки збагачувальних фабрик, які є великим джерелом забруднення довкілля. Вони викидають в атмосферу отруйні речовини, нагромаджують відходи вугільної промисловості - терикони. Великих збитків завдають нелегальні міні-шахти Донбасу, так звані копанки. Вони виникли з кінця 90-х років ХХ ст., коли влада почала ліквідацію діючих шахт, і тисячі гірників залишились без роботи. Нелегальний вуглевидобуток сягає 6 млн тонн на рік. У копанках гине багато шахтарів. У зв’язку з окупацією частини Донбасу Україна змушена імпортувати вугілля з Австралії, США, Казахстану, Південної Африки.

Буре вугілля в Україні. Дніпровський басейн бурого вугілля було відкрито ще у XVI ст., а промислову розробку розпочали у ХVІII ст. Буре вугілля має малу теплотворну здатність, у ньому високий вміст сірки, значна зольність. Тому його використовували мало. Однак вугленосні горизонти зручно залягають потужними пластами близько до поверхні (5 - 140 м), через що 80 % видобутку ведуть відкритим способом. Дніпровський буровугільний басейн розташований на території 9 областей України: від Житомирської до Херсонської. Загальна площа басейну - 150 тис. км2. Виявлено близько 80 родовищ і близько 120 вуглепроявів. Розроблялося 9 родовищ. Промислове значення мають ще 30, з яких підготовлено до експлуатації 8 родовищ. Найбільшими промисловими центрами видобутку бурого вугілля були Олександрія (Кіровоградська обл.) та Ватутіне (Черкаська обл.). Максимальні обсяги видобутку бурого вугілля в Україні на початку 60-х рр. ХХ ст. становили близько 12 млн тонн. З того часу видобуток різко скоротився більш ніж у 5 разів через активне використання якісного кам’яного вугілля Донбасу. Через складне фінансове становище у 2009 р. видобуток вугілля було припинено.

Буре вугілля в Україні є достатньо якісним. Воно придатне для брикетування та напівкоксування. Часто його піддають газифікації, тобто переводять у газуватий стан. Це роблять з метою підвищення теплотворної здатності палива. Придніпровський буровугільний басейн залишається достатньо перспективним. Виявлено значні запаси бурого вугілля в Харківській області.

Видобування нафти. Незважаючи на те, що в Україні відкрито багато родовищ нафти і природного газу, вона лише частково забезпечує свої потреби в цих видах паливної сировини. Найчастіше райони видобутку нафти і природного газу поєднано.

Чому, маючи переваги в умовах видобутку сировини, Дніпровський буровугільний басейн не конкурує з Донецьким кам'яновугільним басейном?

За наведеними у тексті параграфа статистичними даними обчисліть ресурсозабезпеченість України кам'яним вугіллям.

За видобутком нафти Україна посідає 46-те місце в світі та 7-ме в Європі. За видобутком природного газу відповідно 32-ге та 4-те місця.

У нашій державі склалися три нафтогазоносні регіони: 80 % сировини дає Східний, решту - Західний та найбільш перспективний - Південний.

Нафтова промисловість представлена нафтодобувним та нафтопереробним виробництвами, які виникли ще на початку ХІХ ст. у Передкарпатті - значному на той час у світі районі розвитку цієї галузі. Нині цей басейн сильно виснажений.

В основниму Східному регіоні виявлено 121 родовище: 17 нафтових, 37 нафтогазових, 67 газових. Нафтові поклади лежать на глибині до 4,5 км, газові - 5 - 5,8 км; нафта малосірчиста, газ - метан. Перша нафта тут була виявлена у 1939 р., а промислова розробка почалася з 1952 р. Сьогодні на Сумщині видобувають половину нафти України. Нафта там залягає на глибині 8 - 9 км.

Великі надії покладають на нові родовища нафти в межах шельфової зони Чорного моря. Там для видобутку нафти використовують свердловини, естакади, плавучі платформи. Нині Україна видобуває 3,6 млн тонн нафти на рік за більшої у 12 разів господарської потреби.

Через низьку забезпеченість на власну нафту Україна залежна від імпортної сировини, яка надходить з Росії нафтопроводами «Дружба» (транзитний до країн Європи) та Придніпровським. Нафтопровід «Одеса - Броди» був споруджений на початку ХХІ ст. для транспортування нафти з Азербайджану та арабських країн до Європи. Він мав стати транзитним у Польщу. Однак він нині працює в зворотному напрямку.

Нафтопереробна промисловість України. В Україні сформувалася потужна нафтопереробна промисловість (мал. 73). Потужність нафтопереробних заводів становить до 80 - 90 млн тонн сирої нафти щороку. Недоліком є застарілі технології та обладнання цих заводів, що призводить до неповної (неглибокої) переробки нафти (50 % порівняно з 90 % в розвинутих країнах). Для отримання нафтопродуктів необхідні стабілізація та крекінг нафти.

Найбільші в Україні нафтопереробні заводи (НПЗ) виникли на шляхах транспортування нафти: вздовж нафтопроводів Придніпровського, «Дружба», Одеса - Броди та у морських портах. Найбільш потужні з них - у Кременчуку та Лисичанську.

Кременчуцький нафтопереробний завод - найбільше підприємство з виробництва нафтопродуктів в Україні. Заснований у 1966 р., Кременчуцький НПЗ забезпечував понад 30 % українського ринку нафтопродуктів. Нині це єдиний НПЗ, що працює в Україні і переробляє 7 тис. тонн нафти за добу, що у декілька разів нижче за його проектну потужність. Підприємство займає вигідне географічне положення, перебуваючи в центрі України і використовуючи розвинуту транспортну мережу.

Лисичанський нафтопереробний завод (ПАТ «ЛІНІК») - наймолодший з НПЗ України. Працює з 1976 р. До початку 90-х ХХ ст. Лисичанський НПЗ відігравав провідну роль у вітчизняній нафтопереробці. Проте надалі обсяги переробки почали знижуватися, а заборгованість підприємства зростати. У 2000 р. було продано НПЗ російській компанії ТНК. Тому до 80 % бензину та до 60 % скрапленого газу, що вироблялися на заводі, йшли на експорт, головним чином у Росію.

Мал. 73. Нафтопереробна промисловість України

1. Які вам відомі продукти нафтопереробки? Де вони використовуються? 2. З'ясуйте принципи розміщення НПЗ у різних частинах України: на сході, у Придніпров'ї, Прикарпатті.

Нафтопереробні заводи також споруджені у Дрогобичі, Херсоні, Одесі, Бердянську, Львові, Надвірній. Однак нині вони тимчасово припинили свою роботу. Одеський нафтовий термінал - перспективний шлях надходження нафти морем.

Видобування природного газу. Газова промисловість є досить молодою і перспективною галуззю в Україні. Вона почала розвиватись з 50-х років ХХ ст. і на сьогодні задовольняє власні потреби в природному газі на 20 - 25 %. Решта природного газу імпортується. Донедавна основними постачальниками газу в Україну були Росія та Туркменістан. Нині через необґрунтовано високі ціни на російський газ наша держава одержує блакитне паливо з європейських країн у реверсному режимі. Крім того, взято курс на заощадження природного газу та заміну його іншими видами палива.

Великі надії покладаються на сланцевий газ - природний газ (до 95 % метану), що міститься у незначних кількостях (2 - 3 % об’ємних) в глинистих осадових гірських породах на глибинах від 1 до 5 - 6 км. Поклади сланцевого газу містяться у невеликій кількості всередині низькопорожнистих порід змішаного походження. Для його видобутку використовують горизонтальне буріння і гідророзрив пласта, що забруднює підземні води (мал. 74). В світі розвідано 48 сланцевих басейнів у 38 країнах світу. В Україні перспективними газоносними районами є Юзівська (в межах Харківської та Донецької областей) та Олеська площі (на території Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей). Досліджені й оцінені обсяги сланцевого газу в Україні становлять 1,2 трлн м3, що ставить Україну на 4-те місце в Європі за запасами цього палива після Польщі, Франції та Норвегії.

Мал. 74. Схема залягання та видобутку сланцевого газу

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Назвіть основні складники паливної промисловості України. Охарактеризуйте їх роль у господарстві нашої держави. 2. Складіть порівняльну характеристику вугільних басейнів України: Донецького, Львівсько-Волинського, Дніпровського. 3. Дайте характеристику нафтогазової промисловості України. 4. Поясніть принципи розміщення центрів нафтопереробної промисловості України. 5*. Обчисліть ресурсозабезпеченість України деякими видами мінеральних ресурсів та порівняйте із загальносвітовими показниками, використовуючи дані довідкової таблиці.

Ресурсозабезпеченість України деякими видами паливно-енергетичних ресурсів

Ресурси

Запаси

Річне

використання

Ресурсозабезпеченість, роки

Середньосвітові

показники

1

Природний газ

952 млрд м3

19,828 млрд м3

2

Кам'яне та буре вугілля

33,873 млрд тонн

88,2 млн тонн

6*. Поміркуйте, які економічні, соціальні та екологічні проблеми постали у паливній промисловості України на сучасному етапі? Запропонуйте можливі шляхи їх подолання.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити