Підручник Географія 9 клас - С. Г. Кобернік - Абетка 2017

РОЗДІЛ І НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО

ВИВЧАЮЧИ РОЗДІЛ, ВИ

дізнаєтесь про:

• такі поняття, як «спеціалізація території», «міжнародний поділ праці», «національна економіка», «валовий внутрішній продукт», «індекс людського розвитку», «світове господарство», «світовий ринок», «глобалізація»;

• секторальну модель економіки;

• форми суспільної та просторової організації господарства;

• типізацію країн, склад країн «Великої сімки» (G-7), «Великої двадцятки» (G-20);

• багаторівневість світового господарства;

• різні типи економічних систем;

навчитеся:

• характеризувати чинники розміщення виробництва і надання послуг;

• наводити приклади країн світу з різним рівнем економічного розвитку;

• характеризувати основні форми суспільної організації виробництва;

• пояснювати сутність сучасних тенденцій розвитку світового господарства: інтернаціоналізації виробництва, інформатизації, глобалізації, регіональної економічної інтеграції;

• пояснювати вплив глобалізації на темпи розвитку світового господарства та національних економік країн різних типів;

• оцінювати вплив глобалізації на економічну діяльність населення.

АНОНСУВАННЯ РОЗДІЛУ

Господарство є основним джерелом створення, розподілу, обміну і споживання приватних і суспільних благ та послуг, що необхідні для існування і розвитку людського суспільства. Створюючи певні блага, люди вступають у зв'язки і взаємодію - виробничі відносини. Усе це відбувається в межах певної країни й становить національне господарство, яке є складною системою, що діє за своїми законами. Складники цієї системи мають працювати злагоджено, як гвинтики у складному механізмі.

Ми живемо в епоху глобалізації економіки, коли господарська діяльність людини долає кордони. Нині сформувалося єдине світове господарство, в якому кожна країна посідає своє місце, виробляючи певну продукцію, надаючи певні послуги залежно від її природних можливостей та історичних традицій. Серед національних господарств країн світу розвивається й економіка України, яка є невід'ємною частиною світового господарства.

ТЕМА 1 НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

§ 2. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА ПОКАЗНИКИ ЇЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Пригадайте! 1. Що таке природні умови і природні ресурси? 2. Що таке трудові ресурси та економічно активне населення? 3. Що зображено на політичній карті світу? Скільки в світі існує незалежних країн?

Що таке господарство? Для задоволення своїх щоденних потреб людина виробляє різноманітні матеріальні та нематеріальні блага. Створюючи певні блага, люди вступають у зв’язки і взаємодію з навколишнім середовищем та між собою.

Господарство - сукупність усіх видів людської діяльності, які дають змогу задовольняти матеріальні та нематеріальні потреби суспільства, а також забезпечують його розвиток.

Господарська діяльність людини здійснюється як окремими людьми або колективами, так і всім населенням країни або світу. Через те розрізняють кілька рівнів господарства (мал. 3).

Найнижчим є домашнє господарство - приватне господарство окремої родини.

Особисте селянське господарство - це господарська діяльність на землі, яка проводиться фізичною особою індивідуально або родиною з метою задоволення особистісних потреб у сільськогосподарській продукції, а також реалізації її надлишків. Такі господарства можуть, крім того, надавати послуги з використання свого майна, наприклад у сфері сільського зеленого туризму.

Міське господарство - сукупність служб, інженерних споруд і мереж, заводів, фабрик, установ, які розташовані на території міста і призначені задовольняти повсякденні комунальні, побутові, матеріальні та соціально- культурні потреби людей. Складовою частиною міського господарства є житлово-комунальне господарство.

Національна економіка (національне господарство) - сукупність взаємопов'язаних видів людської діяльності в межах певної країни, яка сформувалася у зв'язку з особливостями її географічного положення протягом певного періоду історичного розвитку.

Мал. 3. Господарство та його рівні

Національні господарства країн світу, що об’єднані економічними та політичними відносинами, формують світове (глобальне) господарство.

Що таке виробництво? Національне господарство охоплює кілька послідовних стадій: виробництво товарів та послуг, обмін ними, а також розподіл і споживання створених благ (мал. 4).

Мал. 4. Стадії господарства

Виробництво - процес створення матеріальних і духовних благ, необхідних для існування і розвитку країни.

Вирішальним чинником виробництва є праця людини. Також виробництво неможливе без предметів та засобів праці. Предметами виробництва є сировини та матеріали, з яких виробляють продукцію. На селі особливим предметом виробництва є земля. Засоби праці - це машини та обладнання. Сукупність зайнятих працівників, а також предметів та засобів праці називають продуктивними силами.

Важливу роль у господарстві відіграє матеріальне виробництво, тобто створення певної продукції. Розрізняють виробництво засобів праці та виробництво предметів споживання.

Послуги та їх характерні ознаки. З підвищенням рівня життя суспільства усе більшого значення набувають послуги та зростає споживацький попит.

Послуга - це дія індивіда на користь іншого, результат якої споживається в процесі її надання.

Наведіть приклади засобів виробництва та предметів споживання. З'ясуйте, на яких заводах і фабриках їх виробляють.

Послуги задовольняють духовні й соціальні потреби людей і є об’єктом їх цивільних прав. Серед чинників, що стимулюють розвиток послуг, вирішальним є прискорений розвиток науково-технологічного прогресу та пов’язане з прискореним розвитком виробництва зростання рівня доходів населення. У сучасному суспільстві задоволення широкого спектра суспільних та індивідуальних потреб сприяє ефективному розвитку господарства.

Послуги мають певні особливості порівняно з матеріальними благами.

Пригадайте, які вам відомі види послуг, що їх одержує ваша родина. Проілюструйте на їх прикладі характерні ознаки послуг.

По-перше, їх не можна відділити від джерела незалежно від того, надається послуга людиною або машиною, тобто існує невіддільність послуг. По-друге, послуги не можна зберігати для подальшого продажу або використання. В цьому полягає їх недовговічність. По-третє, послугам притаманна непостійність якості залежно від того, хто, коли, де й як їх надає.

Обмін та споживання. Оскільки території, розміщені у різних природних умовах, мають неоднакову забезпеченість природними та трудовими ресурсами, вони не можуть бути економічно самодостатніми, тобто виробляти усю необхідну для задоволення потреб суспільства продукцію та послуги. Тому території спеціалізуються на виробництві лише певних видів продукції та наданні тих чи інших послуг.

Спеціалізація (від лат. specialis - особливий) - це переважний розвиток тих виробництв, для яких на даній території умови є найкращими, а більша частина продукції призначена для обміну.

Унаслідок спеціалізації між територіями виникає територіальний поділ праці. З давніх-давен існував поділ праці між членами родини: дітьми та дорослими, жінками та чоловіками, керівниками та підлеглими. Такий розподіл склався історично і залежав передусім від фізичної сили того чи іншого члена родини та його соціального статусу. Між територіями такий поділ праці існує залежно від різних передумов для розвитку їх господарства. Основним його рушієм є пошук економічної вигоди. Тобто витрати на виробництво та реалізацію продукції або послуги (їх собівартість) мають бути найменшими, а відповідно прибуток - найбільшим.

Отже, територіальний поділ праці (ТПП) - процес спеціалізації країн на виробництві певних видів продукції або наданні певних послуг.

У зв’язку з територіальним поділом праці виникає обмін між територіями, тобто складається ринок товарів та послуг як сфера їх купівлі та продажу. Кінцева мета господарської діяльності - це розподіл та споживання створених благ. Якщо створені продукція та послуги не були затребувані на ринку, то господарство не отримало економічного прибутку.

Отже, національне господарство являє собою цілісну систему з економічного і організаційного поглядів й складається із сукупності взаємопов’язаних видів діяльності, що зумовлені географічним розміщенням країни.

Показники економічного розвитку національної економіки. Найважливішими показниками, що характеризують економічний розвиток господарства країни, є валовий внутрішній продукт (ВВП) та валовий національний продукт (ВНП). Їх визначають як у абсолютних і відносних показниках (у розрахунку на душу населення, тобто в середньому на одну особу).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - це сукупна ринкова вартість річного обсягу кінцевої продукції та послуг, що їх вироблено на території країни.

Назвіть види продукції, що їх виробляють у вашій місцевості та які надходять на внутрішній ринок України.

До розрахунку ВВП включають лише кінцевий продукт, тобто товар чи послугу, що їх купують для безпосереднього використання. Благо, яке купується з метою його подальшої переробки або перепродажу, називається проміжним. Наприклад, кулькова ручка - це кінцевий продукт, а пластмаса, фарба, чорнило, виробництво та реалізація ручки - це проміжні продукти. Крім того, до ВВП не включається вартість товарів, які вироблені для власного споживання домашніми господарствами (наприклад, печиво, що випечене для своєї родини) та на присадибних ділянках (зокрема, городина та молочні продукти, які не потрапляють на ринок). Крім того, до ВВП не входить вартість продукції, що її виробляють у тіньовій економіці, яка не враховується офіційною статистикою та не оподатковується. Хоча така продукція й виробляється для продажу, але держава не володіє інформацією про неї.

У зв’язку з неоднаковою купівельною спроможністю національних валют для порівняння рівня ВВП у різних країнах його значення перераховують згідно з поточним курсом валют на міжнародних валютних ринках або на основі обмінного курсу національної валюти щодо стандарту у світовій валюті (зазвичай долару США). Показники ВВП, визначені у 2015 р. для 190 країн світу, наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Рейтинг деяких країн світу за показником ВВП, за даними Міжнародного валютного фонду (МВФ) на 2015 р.

Місце

Країна

ВВП

Регіон світу

млрд дол. США

%

дол. США на одну особу

1

Китай

19 392

17,08

14 107

Східна Азія

2

США

17 947

15,81

55 805

Англо-Америка

3

Індія

7 965

7,02

6 162

Південна Азія

4

Японія

4 830

4,26

38 054

Східна Азія

5

Німеччина

3 841

3,38

46 893

Європа

6

Росія

3 718

3,28

25 411

Євразія

7

Бразилія

3 192

2,81

15 615

Латинська Америка

8

Індонезія

2 842

2,51

11 126

Південно-Східна Азія

9

Велика Британія

2 679

2,36

41 159

Європа

10

Франція

2 647

2,33

41 181

Європа

11

Мексика

2 227

1,96

17 534

Латинська Америка

12

Італія

2 171

1,91

35 708

Європа

13

Республіка Корея

1 849

1,63

36 511

Східна Азія

14

Саудівська Аравія

1 683

1,48

53 624

Південно-Західна Азія

15

Канада

1 632

1,44

45 553

Англо-Америка

17

Туреччина

1 589

1,40

20 438

Південно-Західна Азія

24

Польща

1 005

0,89

26 455

Європа

45

Румунія

414

0,36

20 787

Європа

49

Україна

339

0,30

7 519

Європа

50

Чехія

332

0,29

31 549

Європа

59

Угорщина

258

0,23

26 222

Європа

69

Білорусь

168

0,15

17 654

Європа

76

Болгарія

137

0,12

19 097

Європа

116

Грузія

35,6

0,03

9 630

Південно-Західна Азія

181

Самоа

1,00

0,0009

5 174

Океанія

182

Домініка

0,76

0,0007

10 788

Латинська Америка

183

Вануату

0,69

0,0006

2 550

Океанія

184

Сан-Томе і Принсипі

0,66

0,0006

3 244

Африка

185

Тонга

0,53

0,0005

5 045

Океанія

186

Мікронезія

0,31

0,0003

2 955

Океанія

187

Палау

0,27

0,0002

15 182

Океанія

188

Кірибаті

0,20

0,0002

1 787

Океанія

189

Маршалові Острови

0,18

0,0002

3 211

Океанія

190

Тувалу

0,04

0,00004

3 393

Океанія

Проаналізувавши статистичні дані (табл. 1 та 2), поясніть, чому не існує відповідності між загальним показником ВВП країни та показником ВВП, розрахованим на душу населення.

Найбільш точною характеристикою рівня економічного розвитку країни, а також зростання економіки є валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення. Він у різних країнах для порівняння виражається в єдиній валюті - доларі США. Перерахунки здійснюють не за ринковим обмінним курсом валют, а за паритетом (від лат. paritatis - рівність) купівельної спроможності. Показники ВВП на душу населення, що їх визначено для 185 країн світу, а також для деяких окремих територій, наведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Рейтинг деяких країн світу за показником ВВП на душу населення, за даними Міжнародного валютного фонду (МВФ) на 2015 р.

Місце

Країна

ВВП в дол. США на одну особу

Регіон світу

1

Катар

132 099

Південно-Західна Азія

2

Люксембург

98 987

Європа

3

Сінгапур

85 253

Південно-Східна Азія

4

Бруней

79 587

Південно-Східна Азія

5

Кувейт

70 166

Південно-Західна Азія

6

Норвегія

68 430

Європа

7

ОАЕ

67 617

Південно-Західна Азія

8

Сан-Марино

63 104

Європа

9

Швейцарія

58 551

Європа

10

США

55 805

Англо-Америка

115

Україна

7 519

Європа

181

Нігер

1 080

Африка

182

Ліберія

873

Африка

183

Бурунді

818

Африка

184

Демократична Республіка Конго

770

Африка

185

Центрально-Африканська Республіка

630

Африка

Індекс людського розвитку (ІЛР) — показник якості життя. У 1990 р. була започаткована Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН), яка щорічно видає «Доповідь про розвиток людини». У ній зазначається комплексний показник, який дає змогу оцінити й порівняти рівень життя людей у різних країнах та регіонах світу - індекс людського розвитку (ІЛР). Він був розроблений групою економістів на чолі з пакистанцем Махбубом-уль-Хаком. Спершу, визначаючи ІЛР, враховували три основні показники: 1) очікувану тривалість життя при народженні, що оцінює довголіття; 2) рівень грамотності дорослого населення країни, який передбачає середню кількість років, затрачених на навчання, очікувану тривалість навчання та рівень професійної освіти; 3) рівень життя, який оцінюється через реальний дохід на душу населення в доларах США. У 2010 р. перелік показників був розширений ще трьома. Так, додали 4) індекс соціально-економічної нерівності, тобто співвідношення доходів найбагатших та найбідніших верств населення (за 10-бальною шкалою); 5) індекс гендерної нерівності, тобто нерівність прав чоловіків та жінок у суспільстві; 6) індекс бідності, що показує частку людей, які проживають за межею бідності (мал. 5).

Мал. 5. Показники соціально-економічного розвитку господарства

Таким чином, індекс людського розвитку (ІЛР) - це комплексний показник, що розраховується для міждержавного порівняння і визначення рівня життя, грамотності, освіченості й довголіття як основних характеристик людського потенціалу досліджуваної території.

Нині ІЛР визначений для 188 держав і територій світу. Його показники змінюються від 0,3 до майже 1,0. Дуже високим вважається рівень людського розвитку, якщо коефіцієнт перевищує 0,9, високим - 0,8 - 0,9, середнім - 0,5 - 0,8, низьким - менш ніж 0,5. Дуже високим рівнем ІЛР вирізняються 14 країн (табл. 3).

Таблиця 3

Топ-15 країн світу за показником ІЛР на 2015 р.

Місце

Країна

ІЛР

Регіон світу

1

Норвегія

0,944

Європа

2

Австралія

0,935

Австралія і Океанія

3

Швейцарія

0,930

Європа

4

Данія

0,923

Європа

5

Нідерланди

0,922

Європа

6

Німеччина

0,916

Європа

7

Ірландія

0,916

Європа

8

США

0,915

Англо-Америка

9

Канада

0,913

Англо-Америка

10

Нова Зеландія

0,913

Австралія і Океанія

11

Сінгапур

0,912

Південно-Східна Азія

12

Ліхтенштейн

0,908

Європа

13

Швеція

0,907

Європа

14

Велика Британія

0,907

Європа

15

Ісландія

0,899

Європа

Україна належить до країн із середнім показником ІЛР, посідаючи 81-ше місце в світі з індексом 0,747. Нашій країні притаманна достатньо низька очікувана тривалість життя при народженні - 71 рік, низькі реальні доходи населення. Водночас грамотність дорослого населення становить 100 %, середня тривалість навчання - 12 років.

Найнижчі показники ІЛР притаманні 29 країнам світу, які розташовані переважно в Африці (Нігер, Центрально-Африканська Республіка, Еритрея, Чад, Бурунді, Буркіна-Фасо, Гвінея, Сьєрра-Леоне, Мозамбік, Малі та інші), а також в Азії (Афганістан, Ємен) та Латинській Америці (Гаїті).

ДОВІДКА

Валовий національний продукт (ВНП) - це сукупна ринкова вартість річного обсягу кінцевої продукції та послуг, що її одержано усіма національними виробниками, не залежно від того, де вони перебувають:у межах країни чи за кордоном (табл. 4)

Водночас ВНП не враховує доходи підприємств, що розташовані в країні, але належать іноземцям, а також доходи іноземців, які працюють у країні. Тому

ВНП = ВВП+ДЗ - ДІ,

де ДЗ - доходи, що одержані національними суб'єктами за кордоном;

ДІ - доходи іноземної спільноти у межах країни.

Якщо ВНП перевищує ВВП, значить жителі даної країни отримують за кордоном більше, ніж іноземна спільнота заробляє в даній країні.

Продовження табл. 3

Таблиця 4

Топ-10 країн світу за показником ВНП на 2014 р.

Місце

Країна

ВНП, млн дол. США

Регіон світу

1

США

17601 118

Англо-Америка

2

Китай

10 069 179

Східна Азія

3

Японія

5 339 076

Східна Азія

4

Німеччина

3 853 486

Європа

5

Франція

2 844 284

Європа

6

Велика

Британія

2 754 109

Європа

7

Бразилія

2 375 298

Латинська

Америка

8

Італія

2 102 845

Європа

9

Індія

2 035 886

Південна Азія

10

Росія

1 930 633

Євразія

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Що таке господарство (економіка)? Назвіть його рівні. 2. Що називають національною економікою? 3. Дайте визначення понять «виробництво», «послуга», «товар». 4. Поясніть зміст понять «спеціалізація» та «територіальний поділ праці». 5. Обґрунтуйте, як історично склалася спеціалізація різних країн та регіонів світу. 6. Порівняйте поняття «валовий внутрішній продукт» та «валовий національний продукт». 7. Розкажіть, з яких показників складається індекс людського розвитку. 8*. Поміркуйте, яке практичне значення має порівняльна оцінка ІЛР різних країн та регіонів світу. 9*. Оцініть рівень соціально-економічного розвитку України. Відповідь обґрунтуйте. 10*. Поясніть, які зміни відбулися у комплексі національної економіки України в останні десятиліття. Як це вплинуло на рівень життя населення?





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити