Підручник Географія 9 клас - С. Г. Кобернік - Абетка 2017

Розділ ІІІ ВТОРИННИЙ СЕКТОР ГОСПОДАРСТВА

ТЕМА 5 ВИРОБНИЦТВО ТКАНИН, ОДЯГУ, ВЗУТТЯ

§ 34. ВИРОБНИЦТВО ТКАНИН, ОДЯГУ, ВЗУТТЯ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ

Пригадайте! 1. Які існують в Україні передумови для розвитку легкої промисловості? 2. Які тканини найчастіше у світі використовують для пошиття одягу?

Місце легкої промисловості у господарстві України. Легка промисловість є однією з найважливіших у господарстві нашої держави. Вона почала формуватися в другій половині ХІХ ст., коли виникли перші шкіряні заводи у Києві та Бердичеві, джутова фабрика в Одесі, канатний завод у Харкові. Ще на початку ХХ ст. більшість підприємств легкої промисловості нагадували кустарні майстерні, де переважала ручна праця. Після Другої світової війни виробництва побутових товарів в Україні розвивалися прискореними темпами, але в період індустріального суспільства все одно вважалися другорядними за значенням порівняно з важкою промисловістю.

Останнім часом легка промисловість, коли було переглянуто думки про начебто її другорядне значення, одержала новий імпульс для подальшого розвитку. Незважаючи на скрутні економічні умови, виробництво більшості побутових торів або стабілізувалося, або зросло. Постійно відбувається переоснащення виробництва найновітнішим обладнанням для випуску нового асортименту товарів народного вжитку, які були б одночасно конкурентоспроможними за ціною і мали б високу якість. У легкій промисловості важливим є впровадження гнучкішого механізму швидкої зміни асортименту відповідно до вимог моди, забезпечення переходу на нові джерела сировинних ресурсів.

Чи є у вашому гардеробі одяг та взуття вітчизняного виробництва? У яких містах на та яких фабриках їх виготовлено?

В легкій промисловості України представлено усі провідні виробництва: текстильне, виробництво одягу, виробництво шкіри та взуття, виготовлення виробів із хутра та галантерейне виробництво (мал. 144).

Мал. 144. Легка промисловість України

Провідні галузі текстильного виробництва України. Текстильне виробництво посідає важливе місце серед виробництв легкої промисловості України. Воно є найбільш перспективним у господарстві нашої держави. Текстильне виробництво представлене в Україні первинною обробкою сільськогосподарської сировини (льону та вовни), виробництвом тканин та нетканих матеріалів (які одержують методом з’єднання волокон клеєм, механічною або термічною обробкою, наприклад ватин, повстина, синтепон, фетр, холофайбер), трикотажних виробів, технічних волокон, в’язаних сіток та канатів. Текстильне виробництво України складається з бавовняної, вовняної, шовкової, лляної, конопляно-джутової та трикотажної промисловості. З них цілком на власній сировині працює лише лляна промисловість. Переважно на імпортній сировині працюють вовняна, шовкова та конопляно-джутова промисловість. Використовує винятково привозну сировину бавовняна промисловість. За останні 25 років 70 % підприємств текстильного виробництва, що працювали в Україні, припинили своє існування. Майже третина з нині діючих комбінатів зорієнтовані на зовнішній ринок.

Бавовняна промисловість. Понад 70 % усіх тканин в Україні дає бавовняна. Її виробництво працює на імпортній сировині з країн Середньої Азії. Там збирають розкриті плоди-коробочки, які називають бавовником-сирцем - волокно з насінням. Волокна, що вкривають насіння бавовнику, називають бавовною. Її під час первинної переробки в азійських країнах відокремлюють від насіння і ущільнюють. Це - бавовник-волокно, яке надходить в Україну. Воно йде на виробництво ниток, тканин, вати. Підприємство, що виробляє бавовняні тканини, орієнтується у своєму розміщенні на жіночі трудові ресурси.

Найбільшим у бавовняній промисловості України нині є виробниче об’єднання (ВО)

«Текстерно» у Тернополі, яке складається з трьох фабрик: прядильної, ткацької та оздоблювальної. Це єдине в країні виробництво з повним технологічним циклом переробки бавовнику-сирцю. Після технічного переоснащення, ВО не має аналогів в Україні та випускає тканини найвищої якості для пошиття костюмів, виготовлення рушників, серветок, скатертин, фартухів, оздоблення меблів (мал. 145).

Великим підприємством у бавовняному виробництві є також Херсонський бавовняний комбінат. Він випускає різноманітні тканини і вироби з чисто бавовняного та комбінованого волокна.

Шовкова промисловість. Тканини з натурального, штучного та синтетичного шовку становлять близько 18 % усього текстильного виробництва України. Натуральний шовк одержують з імпортної сировини - коконів метелика тутового шовкопряда. Штучний та синтетичний шовк виготовляють з власних хімічних волокон. В Україні діють три шовкові комбінати з орієнтуванням на трудові ресурси.

Одне з найбільших підприємств легкої промисловості України - Черкаський шовковий комбінат, який діє з 1967 р. Він спеціалізується на випуску штучного та синтетичного однотонного та з малюнками шовку для плащів, професійного одягу, підкладок, меблів, що відповідають світовим стандартам якості.

Київський шовковий комбінат працює з 1946 р. Це єдине підприємство в Україні, що спеціалізується на випуску натурального шовку. Тканини комбінату придатні для пошиття як урочистого вбрання, так і повсякденного ділового одягу. Продукція Київського шовкового комбінату відповідає вимогам сучасної моди. Його діяльність відзначена призами на міжнародних виставках.

Волинський шовковий комбінат працює у м. Луцьку. Він випускає тканини зі штучного та синтетичного шовку для костюмів, гардин, вишивки та технічні тканини.

Вовняна промисловість. Близько 10 % українських тканин виробляє вовняна промисловість. Сировиною для виробництва тканин є переважно імпортна овеча вовна, з додаванням вітчизняної. Підприємства з первинної обробки сировини (вовномийні) розміщуються біля місць стрижки овець. Усі наступні стадії - ближче до трудових ресурсів.

Мал. 145. В цеху ВО «Текстерно»

Нині в Україні працює три підприємства вовняної промисловості. Богуславська суконна фабрика розташована на півдні Київської області. Її філія - фабрика «Промінь» діє у селищі Димер на півночі Київщини. Їх основна продукція - сукно - дуже щільна вовняна чи напіввовняна тканина. Вони також спеціалізуються на виробництві товарів з чистої вовни та комбінованих волокон: вовняних ковдр, пледів, подушок, рушників, хусток, які займають передові позиції на ринку України.

У Хмельницькій області розміщено дві суконні фабрики. Дунаєвецька суконна фабрика працює понад 170 років у м. Дунаївці на півдні області. Вона відома костюмними та пальтовими тканинами, пледами з чистої вовни, напіввовняними тканинами, пряжею для плетіння у мотках, кислото- та вогнетривкими тканинами для спецодягу. На півночі області працює Славутська суконна фабрика у селищі Славута. Це сучасне виробництво вовняних ковдр для дорослих та дітей, пледів. Свої вироби підприємство оздоблює яскравими привабливими малюнками.

Лляна промисловість. Важкі часи переживає лляна промисловість України. Вона дає близько 1 % тканин нашої держави. В Україні представлено усі стадії переробки льону. Первинна обробка сировини розміщується у зоні Полісся, де існують посівні площі під льоном-довгунцем. За останні 25 років їх було зведено практично нанівець. У стеблах льону-довгунцю міститься 20 - 28 % цупкого волокна. Оскільки у ході переробки льону виникає багато відходів, льонокомбінати розміщені з орієнтуванням на чинник сировини. В Україні працює не на повну потужність лише один Житомирський льонокомбінат. Він випускає як технічні тканини, так і високоякісні тканини для вишуканого одягу з натуральних та комбінованих волокон. Рівненський льонокомбінат був реорганізований у виробництво «Т-Стиль», яке замість льону нині виробляє тканини з віскози та бавовнику.

Конопляно-джутова промисловість. Технічні тканини для мішків, мотузки, шпагат, канати, рибальскі сітки - все це продукція конопляно-джутової промисловості. Вже понад 120 років працює Харківський канатний завод. Він випускає мотузки, шпагати, канати з волокон льону та конопель (пеньки), а також синтетичних матеріалів. На відходах виробництва налагоджений випуск брикетів з відходів льону. Одне з найстаріших підприємств України - Фабрика технічних тканин в Одесі. Її основною продукцією є мішковина та основа для виробництва лінолеуму.

Трикотажна промисловість. Нині активно розвивається трикотажна промисловість України, яка виробляє з вовняної та бавовняної пряжі та з штучних волокон різноманітні плетені вироби: трикотажне полотно, панчохи, шкарпетки, рукавички, верхній трикотаж і білизну. Її розміщення зорієнтоване одночасно на споживача та трудові ресурси. Нині в Україні працює понад 60 трикотажних фабрик. У Києві працює одна з найстаріших трикотажних фабрик України - «Роза», заснована у 1927 р. Фабрика відома як виробник штучного хутра та виробів з нього, верхнього та спіднього трикотажу для дітей та дорослих. Київська трикотажна фабрика «Киянка» працює з 1957 р. Її продукцією є верхній трикотаж, плетені шапки, шарфи тощо.

Іншими центрами розвитку трикотажної промисловості є Харків, Одеса, Житомир, Чернівці, Миколаїв, Черкаси, Мукачеве на Закарпатті,

Горішні Плавні (до 2016 р. - Комсомольськ) та Кременчук на Полтавщині.

1. Нанесіть на контурну карту України зазначені у тексті центри розвитку текстильної промисловості. 2. Поясніть чинники їх розміщення.

Виробництво одягу, шкіри та взуття, виготовлення виробів із хутра.

В Україні швейна промисловість має повсюдне поширення. Її підприємства є у багатьох містах України, майже в кожному районному центрі. Найпотужнішими центрами швейної промисловості є Київ, Дніпро, Харків, Одеса, Львів, Чернівці. Левова частка виробленої продукції йде на експорт.

Шкіряно-взуттєва промисловість достатньо поширена в нашій державі, хоча її виробництво зменшується через неспроможність конкурувати з імпортним взуттям. Нині існує понад 30 взуттєвих підприємств у багатьох містах, зокрема Львові, Дніпрі, Запоріжжі, Києві, Черкасах, Броварах. Там виробництво взуття орієнтується на чинники споживача та трудових ресурсів.

Хутряна промисловість представлена кількома фабриками, які працюють у Тисмениці (на Івано-Франківщині), Харкові, Вінниці, Рівному, Києві, Жовтих Водах (на Дніпропетровщині).

Проблеми і перспективи розвитку легкої промисловості в Україні. Легка промисловість в Україні має великий, недостатньо використаний потенціал: потужні виробничі можливості та достатня кількість кваліфікованих трудових ресурсів. Через недостатнє постачання імпортної сировини виробничі потужності недовантажено. Засилля внутрішнього ринку турецькою та білоруською продукцію витісняє вітчизняного виробника. Необхідно звернути увагу на використання нових видів сировини, залучення іноземних інвестицій, що дадуть змогу більш системно використовувати сучасні виробничі технології.

Географія текстильного виробництва світу. До початку ХVIII ст. працемістке текстильне виробництво розвивалося у світі переважно на основі кустарних майстерень та в домашніх умовах. Тривалий час славилися своїми натуральними тканинами країни Сходу: Персія, Єгипет, Китай. Їх текстильні товари везли на ринки Європи. Географія текстильної промисловості вперше змінилася з винаходом ткацького верстата. Тоді, з початком власного виробництва тканин, важливим осередком текстильної промисловості стали країни Європи: Франція, Італія. У ХІХ ст. набуває розквіту текстильна промисловість Великої Британії, яка за безцінь вивозила сировину зі своїх азійських та африканських колоній. Протягом ХХ ст. текстильна промисловість була поширена переважно у високорозвинутих країнах Європи, США, Японії.

Нині географія текстильного виробництва знову змінилася. Через дорогу робочу силу та високу собівартість тканин їх виробництво скорочується у високорозвинутих країнах, хоча й донині значним виробником тканин залишаються США. Проте усе більше з ними конкурують інші держави, передусім Китай та Індія. Нині 70 % усіх тканин виробляють в Азії. Китай вийшов на перші місця у світі за виробництвом бавовняних (30 % світового виробництва) та вовняних (15 %) тканин. Індія увійшла у першу «трійку» країн за виробництвом бавовняних, вовняних та шовкових тканин. Бавовняне виробництво набуває усе більшого значення в Індонезії, Єгипті, Пакистані; вовняне - у Туреччині, Республіці Кореї, Аргентині; шовкове - Індії та Китаї.

Порівняйте розміщення текстильної, хімічної та машинобудівної промисловості світу. Чим викликані подібні та відмінні тенденції у розміщенні цих виробництв?

Щодо країн Європи, їх текстильне виробництво переважно обслуговує внутрішній ринок: вироблені тут тканини є дуже якісними, проте й дорогими, тому не витримують конкуренції на світовому ринку з дешевшою продукцією країн, що розвиваються. Серед країн Європи своїми якісними вовняними тканинами відомі Італія, Німеччина, Велика Британія, Іспанія, Франція.

На світовому ринку великими експортерами тканин є Китай, США та Індія, з поміж країн Європи - Франція та Німеччина.

Виробництво одягу в світі. Загальний рівень розвитку швейної промисловості, її технічна оснащеність, якість швейних товарів характеризуються вищими показниками у розвинутих країнах. Особливо відомі швейні підприємства США, Італії, Німеччини, Франції, Великої Британії, Японії. Законодавцями світової моди залишаються Париж, Мілан, Лондон, Відень, Нью-Йорк. Проте нині там майже не існує великих фабрик з виробництва одягу через те, що праця робітників коштує дорого.

«Швейним цехом» розвинутих країн стали азійські країни з дешевою робочою силою та вигідним для експорту готової продукції географічним положенням: Туреччина, Китай, Індонезія, В’єтнам, Філіппіни, Малайзія, Індія (мал. 146). Нині їм конкуренцію склали країни з перехідною економікою Європи, де робоча сила так само дешева, а якість продукції набагато вища: Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Латвія, Литва, Естонія, Україна, Білорусь.

Виробництво взуття у світі. У минулому найбільшу кількість взуття виробляли та вивозили на світовий ринок високорозвинуті країни. Нині найбільше взуття випускають Китай (близько 40 % світового виробництва), Південна Корея, Тайвань, Японія, Індонезія, В’єтнам, Таїланд. У виробництві цих країн значна частка припадає на спортивне взуття. Найбільшими виробниками та експортерами високоякісного шкіряного взуття є Італія, Німеччина, Бельгія, Португалія, Іспанія, Франція, Велика Британія, Румунія, Словаччина, Австрія.

Виготовлення виробів із хутра у світі. У світі не так багато є країн- виробників хутряних виробів. Традиційно спеціалізація країн у хутряній промисловості пов’язана з їх географічним положенням. Так, на ринку хутра диких тварин тайги відомі Канада та Росія (мал. 147). Постачальниками хутра тюленя є північні морські країни: Норвегія, Гренландія, Росія. Серед постачальників хутра фермерських тварин лідерами є Скандинавські країни, США, Нідерланди. Найбільше шиншилу розводять у Мексиці та Угорщині, мутона та кролика - в Іспанії, нутрію - в Аргентині.

Мал. 146. У цеху на одній зі швейних фабрик Китаю

Виробництвом дублянок з овчини вирізняються Іспанія, Австрія, Туреччина, Росія, Аргентина. Росію, яка була лідером за експортом хутра соболя, нині потіснив Китай, який організував спеціальні хутряні ферми, де утримують кліткових звірів. Крім того, Китай шиє промислові колекції практично усіх італійських компаній за їх лекалами та технологіями. Найбільше ж хутряного одягу випускає Греція, яка його виробляє з обрізків хутра норки, що їх завозить з усього світу.

Мал. 147. На хутряній фабриці у Канаді

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Оцініть рівень розвитку легкої провислості в Україні. 2. Назвіть найбільші центри розвитку текстильного виробництва, виробництва одягу, шкіри та взуття, виготовлення виробів із хутра та поясніть принципи їх розміщення. 3. Охарактеризуйте проблеми та перспективи розвитку легкої промисловості в Україні? 4. Поясніть, чому із часом змінилася географія текстильної промисловості світу. 5. Назвіть та покажіть на карті найбільші у світі країни-виробники та експортери тканин, одягу, взуття та хутра. 6*. Поміркуйте, як у майбутньому може змінитися географія легкої промисловості в Україні та світі.

ПОМІЧНИК В ІНТЕРНЕТІ

1. httр://uа-rеferаt.соm/Сировина_для_текстильної_промисловості_і_тканини_промислового_призначення (Інформація про сировину для текстильної промисловості й тканини промислового призначення).





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити