Підручник Географія 9 клас - П. О. Масляк - Аксіома 2017

Розділ 1 Національна економіка та світове господарство

Тема 2. Світове господарство

§ 9. БАГАТОРІВНЕВІСТЬ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА, ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА ЗА КОНЦЕПЦІЄЮ «ЦЕНТР - ПЕРИФЕРІЯ»

1. Які приклади багаторівневості Вам відомі? Чи існують рівні, наприклад, у навчанні?

2. Як поділяють країни за рівнем їх розвитку?

Багаторівневість світового господарства. Сучасне світове господарство — це багаторівнева система національних економік, пов’язаних міжнародними економічними взаємовідносинами, що формувалася впродовж кількох століть. На найвищому рівні знаходяться економічно розвинуті країни з високим рівнем ринкових відносин (мал. 28).

За ними розташувалися країни з середнім рівнем розвитку. Потім ідуть країни, що розвиваються.

Основою розвитку світового господарства був світовий ринок, який зародився в період великих географічних відкриттів (середина XV - XVII ст.). Його виділяють як перший етап розвитку світового господарства. Тоді, за умов відсутності правової основи регулювання міжнародних відносин, переважала зовнішня торгівля з нееквівалентним обміном і нерівноправністю відносин.

Мал. 28. Сучасний аеропорт у Сеулі, столиці Південної Кореї

? Пригадайте, на що обмінювали в Америці золото і срібло перші іспанські та португальські мандрівники.

Другий етап розвитку світового господарства (друга половина ХІХ ст.) удосконалює форми зовнішньої торгівлі — об’єктами купівлі-продажу стають інтелектуальна власність, патенти, інформація тощо. Виникають такі нові форми зовнішньоекономічних зв’язків, як міжнародна міграція робочої сили, науково-технічне співробітництво.

? Із курсу географії 8-го класу пригадайте, куди спрямовані основні сучасні потоки міграції робочої сили. Чому вони існують і до чого призводять?

Третій етап розвитку світового господарства — етап економічної інтеграції (з середини ХХ ст.). Для нього характерне формування спільного економічного простору і міцних взаємозв’язків національних економік. Найбільшого поширення ці процеси набули в Західній Європі.

Входження у світове господарство як цілісну, багаторівневу структуру, в якій уже склалися певні стійкі взаємозв’язки, для економіки України є складним і тривалим процесом. Він передбачає перш за все динамічний розвиток економіки країни, чітку орієнтацію на ринкові методи господарювання.

Просторова структура світового господарства за концепцією «Центр — периферія». Визнання багаторівневості розвитку сучасного світового господарства змусило вчених висунути економічну концепцію «Центр — периферія». Центром світової економіки нині визнають близько 25 країн Західної Європи, Північної Америки і Японію. З цього «центру» світове господарство в наш час отримує могутні імпульси науково-технічного прогресу, звідси рухаються капітали, тут сформоване ядро світового ринку. Ці країни не є механічним поєднанням різних країн із різних частин світу, вони тісно пов’язані між собою виробничими, торговельними і фінансовими відносинами. Більшість із них пов’язані геополітично та історико-культурно. Раніше їх визначали терміном «європейська цивілізація», а тепер — «західний світ», хоча сюди входить і Японія (мал. 29). Цивілізаційний напрямок їх подальшого руху, в основному, окреслений як постіндустріальне інформаційне суспільство.

Відсунута на околицю світового господарства «периферія» складається з багатьох, переважно тропічних і екваторіальних, держав різних частин нашої планети. У них переважає сировинний тип експорту та низькі технології виробництва. Ці країни є джерелом політичних і соціально-економічних проблем, конфліктів, біженців, нестабільності й невизначеності подальших напрямків соціально-економічного розвитку світу (мал. 30).

Мал. 29. Сучасна робототехніка в Японії

На карті світу знайдіть найменш розвинені країни Африки й Азії, які є джерелом соціально-економічних проблем, конфліктів, біженців.

Між «центром» і «периферією» знаходиться дуже неоднорідна «напівпериферія». Це індустріально розвинені країни умовного Заходу з ринковою моделлю розвитку, які досягли успіхів на шляху модернізації суспільства й економіки (наприклад, Іспанія); нові індустріальні країни і території світу (Південна Корея, Гонконг, Сінгапур і Тайвань); країни — експортери нафти, країни з перехідною економікою. Вони поставили собі за мету увійти до клубу найрозвинутіших країн світу. Але поки що перед ними стоїть багато завдань на шляху до своєї мети. В деяких із цих країн інтеграція у світову економіку набуває обертів, для інших — характерна невизначеність щодо подальших шляхів розвитку.

Сучасні тенденції розвитку світового господарства — інтернаціоналізація виробництва, інформатизація, глобалізація та регіональна економічна інтеграція. Процес інтернаціоналізації відбувається через подальший розвиток і поглиблення міжнародного поділу праці. Обмін товарами перетворився у стійкі міжнародні торговельні відносини, які переросли в інтернаціональне переміщення капіталу і створення нових виробництв. Ця тісна виробнича та науково-технічна кооперація призвела до того, що національні економіки «проникають» одна в одну, а транснаціональні корпорації набувають більшої ваги та економічної активності, розширюючись до глобальних масштабів.

Мал. 30. а) Школа в Бурунді (Африка); б) африканські біженці у Середземному морі

Інтегруючись у світове господарство, країни прагнуть знайти і знаходять там свою комірку. Відбувається економічне зближення й об’єднання окремих країн у єдиний господарський комплекс. Це спостерігається на прикладі регіональної економічної інтеграції країн Євросоюзу.

Провідною тенденцією розвитку є поступовий перехід багатьох країн до економіки відкритого типу, ліквідація державної монополії зовнішньої торгівлі, використання різних форм спільного підприємництва, організація зон вільного підприємництва тощо.

Сучасне світове господарство — це багаторівнева система національних економік, пов’язаних міжнародними економічними взаємовідносинами, що формувалася впродовж кількох століть. На найвищому рівні знаходяться економічно розвинуті країни з високим рівнем ринкових відносин, потім ідуть країни з середнім рівнем розвитку, а за ними — країни, що розвиваються.

Сучасне світове господарство формувалося у три етапи. Багаторівневість його сучасного розвитку змусила вчених висунути економічну концепцію «Центр — периферія». «Центром» нині визнають близько 25 країн Західної Європи, Північної Америки і Японію.

Сучасними тенденціями розвитку світового господарства є інтернаціоналізація виробництва, інформатизація, глобалізація та регіональна економічна інтеграція.

Країни «периферії» — це переважно тропічні й екваторіальні держави різних частин планети з сировинним типом експорту, які є джерелом політичних і соціально- економічних проблем, конфліктів, біженців тощо.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

1. Як Ви зрозуміли поняття «багаторівневість світового господарства»? Назвіть його основні рівні, спробуйте навести приклади країн, що входять до їх складу.

2. Чому, на Вашу думку, вчені висунули концепцію «Центр — периферія»?

3. Користуючись малюнками параграфа, поясніть, чим відрізняються країни центру та периферії.

4. Поясніть, чому країни периферії є джерелом біженців та нестабільності.

5. Користуючись додатковими джерелами географічних знань, підготуйте інформацію на тему «Чому і як розвинені країни допомагають Бідним країнам?».





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити