Підручник Географія 9 клас - П. О. Масляк - Аксіома 2017

Розділ ІІІ Секторальна структура світового господарства та господарства України: вторинний сектор

Тема 5. Виробництво тканин, одягу, взуття

§ 33. ЧИННИКИ ТА ЦЕНТРИ РОЗМІЩЕННЯ ТЕКСТИЛЬНОГО, ШВЕЙНОГО, ШКІРНОГО, ВЗУТТЄВОГО ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ. НАРОДНІ ПРОМИСЛИ

1. Поясніть, що таке народні промисли.

2. Чому в Україні отримали розвиток народні промисли: гончарство, писанкарство та художня вишивка?

Чинники та найбільші центри розміщення текстильного та швейного виробництва в Україні. Виготовлення українського національного одягу, взуття, своєрідних головних уборів, що відповідають природно-кліматичним умовам різних куточків України, сягає глибини кількох тисячоліть. Проте легка промисловість як галузь почала інтенсивно розвиватися в Україні лише в кінці ХІХ ст. Підприємства галузі орієнтуються в розміщенні переважно на великі міста і наявність жіночої робочої сили.

Як і в усьому світі, головною її галуззю є текстильна промисловість, яка виробляє тканини. Бавовняна промисловість країни працює переважно на привізній сировині. Основні бавовняні комбінати знаходяться в Херсоні, Донецьку і Тернополі, де розміщений єдиний у країні бавовняний комбінат із повним замкнутим циклом виробництва. Його продукція має міжнародну сертифікацію і відповідає стандартам ЄС. У Нікополі є прядильно-нитковий комбінат.

Одним із найстаріших підприємств галузі, яке засноване ще в 1829 р., є колишня Дунаєвецька суконна фабрика у Хмельницькій області, а тепер ТОВ «Маровоір». На комбінаті свого часу працювало близько 2 000 працівників, а сьогодні лише 50, які виробляють близько 50 видів продукції: від матраців, подушок і стібаних ковдр до шерстяних та напівшерстяних пальтових, костюмних, взуттєвих, суконних та гобеленових тканин і в’язальної пряжі в мотках.

За допомогою мережі Інтернет (електронний режим доступу: pr.ua/all/shveynie-fabriki) дізнайтеся, чи є підприємства легкої промисловості у Вашому регіоні. Що вони виготовляють?

Вовняна промисловість також розміщена переважно у великих містах — Чернігові, Донецьку, Одесі, Кривому Розі, Луганську, Сумах. Килими і ліжники виготовляють у Києві, Богуславі, Черкасах, невеликих містах Чернівецької і Закарпатської областей.

У Рівному на базі колишнього льонокомбінату було засновано ТОВ «Т-Стиль», яке виготовляє та реалізовує тканину різного типу, використовуючи бавовняну, віскозну, акрилову, поліефірну пряжі та їх суміші. Шиє комбінат і готовий одяг із цієї тканини. На сьогодні ним відкрито вже 7 фірмових магазинів у різних містах України. Але, на жаль, саме випуск продукції з льону ще чекає на своє відродження, адже сировини для нього в Україні немає.

Трикотажна промисловість країни випускає трикотажні тканини, верхній одяг, білизну, панчохи, шкарпетки. Великі підприємства є в Києві, Харкові, Львові, Чернівцях, Одесі, Житомирі тощо. Ця галузь орієнтується в розміщенні на споживача.

Швейна промисловість присутня в багатьох містах України — Києві, Одесі, Харкові, Львові тощо. Взагалі, в Україні працює понад 60 швейних фабрик. Підприємства швейної галузі зорієнтовані на споживача і трудові ресурси, тому розміщені у великих містах.

Давальницька сировина — це сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб’єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб’єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції з подальшим передаванням або поверненням такої продукції чи її частини їх власникові або, за його дорученням, іншій особі.

В Україні, як і в інших країнах світу, швейні вироби виготовляють із використанням так званої давальницької сировини. Їх випуск здійснюється за наступною схемою: іноземна фірма укладає з українським підприємством зовнішньоекономічний контракт, відповідно до якого вона постачає сировину і фінансує її переробку, тобто оплачує роботу працівників підприємства. Потім виготовлений в Україні одяг ця іноземна фірма реалізує під своїми торговими марками у своїй країні або за її межами.

Це одна з форм міжнародної кооперації, яка дозволяє фірмі з найменшими витратами одержувати готові вироби. Вони мають значно нижчу собівартість, ніж аналогічні вироби, тільки власного виробництва. Українському підприємству ця схема вигідна тим, що воно отримує якісну сировину, без затрат на неї власних обігових коштів. Тобто воно одержує кредитні ресурси, що передбачає не тільки погашення витрат на переробку сировини, але й одержання прибутку. Це вигідно, адже дозволяє не втратити кваліфікований колектив працівників і накопичити кошти для технічного переоснащення та розвитку підприємства.

Чинники та найбільші центри розміщення шкіряного та взуттєвого виробництва в Україні. Підприємства шкіряної та взуттєвої промисловості також розміщені переважно у великих містах — Києві, Одесі, Харкові, Львові, Дніпрі, Запоріжжі, Миколаєві, а також і поруч із ними, наприклад, у Броварах та Вишневому (Київська область) тощо.

Якість вітчизняного взуття та його зовнішній вигляд нині відповідають світовим стандартам, що визнають не тільки вітчизняні, а й зарубіжні споживачі. Це особливо важливо, оскільки у нашій країні є всі умови для розвитку галузі — кваліфіковані кадри та якісна сировина (натуральні й штучні шкіри). Потрібно лише забезпечити підприємства сучасним високопродуктивним обладнанням (мал. 107).

Найвідоміші народні промисли в Україні. З давніх-давен українці розвивали народні промисли.

Мал. 107. Продукція українського виробництва: а) взуття; б) капелюхи Хустської фабрики

Мал. 108. Продукція українських народних промислів: а) лозоплетіння; б) вишивка; в) писанкарство; г) гончарство

Для української нації взагалі характерно поєднання практицизму з генетично закладеним почуттям прекрасного. Виробництво товарів декоративно-ужиткового мистецтва завжди було надзвичайно розвинуте в усіх частинах країни (мал. 108). Українець споконвіку не тільки виробляв глечик для молока, але й оздоблював його. Без цього можна було обійтися, але українська душа прагнула краси. Звідси і знамениті на весь світ українські вишиванки. Ще з часів трипільської культури, понад 7 тис. років тому, наші пращури покривали глечики візерунками. Пізніше наші далекі предки скіфи виготовляли чудові вироби із золота, які й донині дивують світ своєю витонченістю і довершеністю.

А чи збереглися у Вашій родині сімейні реліквії, наприклад, прабабусина вишивка, старовинне дерев’яне намисто чи ще щось? Розкажіть, що Ви про них знаєте. Проведіть виставку-екскурсію на тему «Перлини народноі творчості та майстерності».

Минали століття, майстерність українських ремісників передавалася з покоління в покоління. Вони витворили незрівнянний український народний одяг. Святкове гуцульське чоловіче і буковинське жіноче вбрання нині вважаються одними з найгарніших у світі (мал. 109).

Природно-кліматичні, історичні та природно-ресурсні відмінності між різними частинами України зумовили поширення своєрідних осередків розвитку народних художніх промислів. За часів Середньовіччя у нас створено багато ремісничих цехів, які масово випускали предмети народного ужиткового мистецтва. Особливо виділялися Поділля, Київщина, Полтавщина, Карпати, Запорізька Січ. Виникли великі ярмарки як у великих містах, так і в селах. Саме тут продавали вироби українських ремісників, які були не лише якісними і практичними, але й милували око. Народний одяг оздоблювався так, що, за свідченнями іноземних мандрівників, українська дівчина у святковому вбранні виглядала, як чарівна квітка. З козацьких могил археологи дістають неймовірно гарні скляні карафки з багатим оздобленням.

Зробіть віртуальну подорож до Національного музею українського народного декоративного мистецтва (електронний режим доступу: mundm.kiev.ua/). Розкажіть одноліткам більше про українські народні промисли.

Нині відроджено лише один із таких ярмарків — Сорочинський на Полтавщині. Найбільший ярмарок виробів народних майстрів постійно діє у Косові, а вишитих виробів — у Коломиї (мал. 110).

У наш час із сотень центрів народних промислів залишилося лише декілька. Це Опішня (кераміка і килимарство) і Решетилівка (килимарство і ткацтво) на Полтавщині, Петриківка (декоративний розпис) на Дніпропетровщині, славетний Косів (кераміка, килимарство, ткацтво, різьблення по дереву) на Івано-Франківщині, Львів (виробництво гутного скла, різьбярство), Кролевець (художнє ткацтво) на Сумщині.

Мал. 109. Українська вишивка: а) борщівська; б) гуцульська; в) полтавська

Мал. 110. Сорочинськии ярмарок

Знайдіть на політико-адміністративній карті України ці міста.

Підготуйте інформацію про один з українських народних промислів. Поділіться нею з однолітками.

Як і в усьому світі, головною галуззю легкої промисловості України є текстильна промисловість, яка виробляє тканини. Бавовняна промисловість країни працює переважно на привізній сировині. Вовняна промисловість розміщена переважно у великих містах.

Швейна промисловість розвинута в багатьох містах України, разом це понад 60 швейних фабрик. Багато швейних підприємств працює на давальницькій сировині.

Якість вітчизняного взуття та його зовнішній вигляд нині відповідають світовим стандартам, але підприємства потребують забезпечення сучасним високопродуктивним обладнанням.

Із сотень центрів народних промислів сьогодні в Україні залишилося лише декілька: Опішня (кераміка і килимарство), Решетилівка (килимарство і ткацтво), Петриківка (декоративний розпис), Косів (кераміка, килимарство, ткацтво, різьблення по дереву), Львів (виробництво гутного скла, різьбярство), Кролевець (художнє ткацтво). Відроджено лише один із ярмарків — Сорочинський на Полтавщині.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

1. Якою сировиною забезпечує легку промисловість власне сільське господарство?

2. Знайдіть та покажіть на карті найбільші центри текстильного, швейного, взуттєвого виробництва в Україні.

3. Проаналізуйте карту легкої промисловості України. Назвіть найбільші її центри.

4. Поясніть особливості розміщення в Україні швейних і взуттєвих фабрик із використанням давальницької та привізної сировини.

5. Оцініть роль швейних фабрик та інших підприємств легкої промисловості у розвитку малих і середніх міст в Україні.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити