Підручник Географія 9 клас - П. О. Масляк - Аксіома 2017

Розділ 1 Національна економіка та світове господарство

Тема 1. Національна економіка

§ 4. СЕКТОРАЛЬНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІКИ КРАЇНИ. ФОРМИ СУСПІЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

1. Пригадайте, які підприємства є у Вашій місцевості. Яку продукцію вони виробляють?

2. Чи є у Вас підприємства та організації, які надають послуги? Які саме?

Секторальна модель економіки країни. Все в цьому світі має свою структуру або будову. Господарство також структурно складається з окремих найбільших частин — секторів, які у свою чергу поділяються на окремі галузі, а ті на підгалузі, окремі підприємства. Підприємства теж складаються з цехів, а ті — з дільниць. І так аж до окремого робочого місця.

Економічна модель — це система взаємозв’язків між економічними змінними (показниками), яка дає змогу прогнозувати результат. Економічні моделі використовують для передбачення того, до яких змін економічних результатів призведуть зміни певних економічних умов.

Учені донині не дійшли згоди, на які ж сектори, як найбільші підрозділи, поділяється економіка будь-якої країни і світу в цілому. Справа в тому, що для цього використовують різні критерії (мірила, ознаки для визначення й оцінки якогось явища). Одні вчені поділяють економіку на два сектори: аграрний сектор і промисловість. Це так звана двосекторна структура економіки. Інші вчені є прихильниками три- секторної структури і виділяють сектор видобутку ресурсів (первинний), промисловість (вторинний), сферу послуг (третинний сектор). Зустрічається і поділ господарства на п’ять секторів: 1) сектор видобутку природних ресурсів; 2) промисловість; 3) індивідуальні послуги, транспорт, будівництво, комунікації, комунальне господарство; 4) ділові послуги (торгівля, страхування); 5) охорона здоров’я, освіта, наука, управління (мал. 11).

Деякі вчені в основу критеріїв виділення окремих найбільших підрозділів економіки ставлять креативні (творчі) функції окремих галузей господарства, які прогресу. Тому вони пропонують слугують своєрідним мотором двокомпонентну структуру економіки: галузі, що виступають

імпульсом чи поштовхом економічного зростання; інші галузі, або технологічне ядро економіки. Є вчені, які в основу виділення найбільших підрозділів економіки ставлять дуже важливий критерій конкуренції на ринку товарів і послуг.

Мал. 11. Трисекторна модель економіки англійських економістів Алана Фішера та Коліна Кларка

Деіндустріалізація — це докорінна зміна у співвідношенні сфер матеріального і нематеріального виробництва, що зумовлює домінування сфери послуг або фінансово-кредитної сфери і відбувається внаслідок глибокої структурної перебудови в економіці.

Секторальна структура економіки пройшла декілька етапів розвитку і становлення: 1) доіндустріальний етап (основним сектором економіки в той час був видобуток природних ресурсів); 2) індустріальний етап (основним сектором економіки в якому була промисловість); 3) постіндустріальний етап (основний сектор економіки — сфера послуг).

Чому ж із плином часу відбувається перерозподіл значення окремих секторів економіки? Головним чинником структурних секторальних змін в економіці є різниця в темпах зростання продуктивності праці між секторами.

У ХХІ ст. в умовах зростаючої глобалізації економічних процесів і явищ відбулося утворення наднаціональних економічних угруповань, що значною мірою розмило межі національних економік, перетворюючи їх на інтегральні з часткою зовнішньоторговельних операцій у валовому продукті країн понад 50%.

Для економіки України нині характерною є розбалансованість секторальної структури. Існує потреба у переході від прийнятої ще за часів СРСР концепції визнання домінуючої ролі того чи іншого сектора економіки до збалансованого поєднання економічних секторів. При цьому особлива увага звертається на їх взаємозв’язок і взаємозалежність.

Упродовж останніх десятиліть структурні деформації в економіці України призвели до перекосів у секторально-галузевій, територіальній, інституційній і технологічній структурі господарства. Це зробило економіку країни низькоефективною. Утворена в країні за часів незалежності олігархічно-бюрократична система не зацікавлена в розвитку високотехнологічних секторів економіки, адже вони вимагають великих інвестиційних затрат і не дають швидких надприбутків. Тому, на жаль, економіка України сьогодні в технологічному процесі не йде далі видобутку сировини і виробництва напівфабрикатів. А зважаючи на те, що високотехнологічна готова продукція завжди дорожча, сировинна орієнтація економіки України є абсолютно програшною. І чим далі, тим більше це позначається на рівні життя суспільства.

Одним із популярних є також умовне виділення в економіці країни трьох секторів: виробництво предметів праці; засобів виробництва; товарів і послуг повсякденного споживання. За секторами економіки нашої країни питома вага зайнятого (працюючого) населення наступна: сільське господарство — 5,6%, промисловість — 26,0%, сфера послуг — 68,4%.

? Спробуйте визначити етап, який у власному розвитку сьогодні проходить економіка України.

У нашому підручнику українську і світову економіку ми розглядатимемо за такими секторами: первинний (сільське, лісове господарство, добувна промисловість), вторинний (виробництво та постачання електроенергії, металургійне та хімічні виробництва, виробництво деревини і паперу, машин та устаткування, тканин, одягу, взуття, харчових продуктів і напоїв), третинний (транспорт, торгівля, туризм, наукова діяльність і освіта, фінансова діяльність, комп’ютерне програмування, інформаційні послуги) (мал. 12).

Мал. 12. Трисекторна структура економіки

Окремо ми також ознайомимося із глобальними проблемами людства, які дедалі більше загострюються.

Форми суспільної організації виробництва. Виготолення певної продукції та надання послуг здійснюються на основі різних, але взаємопов’язаних форм суспільної організації виробництва. До них належать концентрація, комбінування, спеціалізація і кооперування та раціональне розміщення виробництва.

При дисперсному (розсіяному, розосередженому) розміщенні виробництва та споживачів продукції і послуг транспортні витрати дуже великі. Для економіки було б вигідно, щоб усе виробництво й усі споживачі знаходилися в одному місці, хоча такого, як правило, не буває. Подальший розвиток економіки неминуче призводить до того, що відбувається все більше агломерування (зосередження) людей і фірм у великих містах. Це скорочує транспортні витрати, які в ціні товарів нерідко перевищують 50%. Сьогодні, у час розвитку постіндустріальної економіки, транспортні витрати радикально скорочуються. Через це процес територіальної концентрації доповнюється процесами деконцентрації і розвитку агломерування. Населення і виробництво все більше концентруються у величезних міських агломераціях, які складаються з багатьох міст і селищ, близьких територіально.

Концентрація виробництва — це зростання числа крупних підприємств і зосередження на них усе більшої частини наявних у суспільстві коштів, виробництва, робочої сили і продукції, яку вони виготовляють.

Назвіть населені пункти, які знаходяться поруч із Вашим населеним пунктом. Якими товарами вони обмінюються.

Однією з форм концентрації виробництва, що ґрунтується на територіальному поєднанні виробництв різних типів в одному великому підприємстві чи виробничому об’єднанні, є комбінування. На комбінатах поєднуються різні виробництва, які є послідовними стадіями обробки сировини, обслуговують один одного або разом використовують відходи виробництва. Наприклад, у чорній металургії це може бути ланцюжок: видобуток руди — виплавка чавуну — переробка його на сталь — виробництво прокату та виготовлення цементу зі шлаків тощо.

Спеціалізація — це зосередження діяльності підприємств на випуску певних видів продукції, збільшення однорідності виробів, що супроводжується широкою стандартизацією виробів і деталей, уніфікацією деталей, вузлів, типізацією технологічних процесів, що сприяє зростанню продуктивності праці та скороченню витрат праці на проектування, створення і ремонт машин.

Кожне сучасне підприємство має свою спеціалізацію, що передбачає виготовлення однорідної продукції (мал. 13). Підприємства (або їх цехи, дільниці) виробляють якийсь один продукт, його окремі вузли й деталі, або виконують окрему операцію (відливка, штампування, механічна обробка, складання). Спеціалізація виробництва сприяє підвищенню продуктивності праці, тобто збільшенню кількості продукції, яка виробляється одним працівником за певний час (годину, день, місяць, рік), поліпшенню її якості, зниженню витрат тощо (мал. 14).

Комбінування — це така модель організації виробництва, за якою на одному підприємстві поєднуються і функціонують різні виробництва, продукція яких є сировиною, напівфабрикатами і допоміжними матеріалами для інших виробництв.

Мал. 13. Форми спеціалізації

Обов’язковим для спеціалізованих підприємств є кооперування, тобто тісне й довготривале співробітництво між собою з метою виготовлення певної продукції (наприклад, деталей, вузлів для складання автомобілів).

Використовуючи мал. 14 та політичну карту Європи, назвіть країни, в яких збирають готові автомобілі «Форд». Назвіть країни, з яких на ці заводи потрапляють деталі та вузли для збирання готових автомобілів. Спробуйте пояснити, чому деталі та вузли для автомобілів «Форд» та й самі готові машини не виробляють сьогодні на одному заводі.

Кооперування виробництва — це форма економічних зв’язків між підприємствами, які спеціалізуються на виготовленні окремого товару. Воно зумовлене поділом господарства на галузі й підгалузі та їх спеціалізацію на випуску однорідних виробів, деталей, напівфабрикатів тощо.

Таким чином, кооперування — встановлення довготривалих виробничих зв’язків між підприємствами, кожне з яких спеціалізується на виробництві окремих частин одного виробу (мал. 15).

Складіть перелік підприємств, які беруть участь у виробництві готового автомобіля. На прикладі мал. 15 поясніть, що таке кооперування. Спробуйте пояснити, що таке предметна та подетальна спеціалізація виробництва.

Суспільство зацікавлене у високій ефективності виробництва, що визначається відношенням корисного результату (ефекту) до витрат (праці, матеріалів) на його одержання. Чим менші витрати на виготовлену продукцію, тим ефективнішим є виробництво. Показником ефективності є собівартість — витрати підприємства (у грошах) на виробництво і реалізацію одиниці продукції.

Мал. 14. Спеціалізація та кооперування на прикладі виробництва автомобілів «Форд»

Мал. 15. Кооперування на прикладі виготовлення автомобіля

Через використання різних критеріїв учені донині не дійшли згоди, на які ж сектори, як найбільші підрозділи, поділити економіку будь-якої країни і світу в цілому.

У своєму розвитку і становленні секторальна структура економіки пройшла декілька етапів: доіндустріальний (під час якого основним сектором економіки був видобуток природних ресурсів), індустріальний (основним сектором економіки в якому була промисловість) та постіндустріальний етап (основний сектор економіки — сфера послуг).

Сучасне виробництво продукції або надання матеріальних чи нематеріальних послуг здійснюється на основі різних, але взаємопов’язаних форм суспільної організації виробництва: концентрації, комбінування, спеціалізації і кооперування та раціонального розміщення виробництва.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

1. Дайте визначення понять «концентрація», «комбінування», «спеціалізація», «кооперування», «агломерування» та наведіть приклади.

2. Назвіть три основні сектори національної економіки та схарактеризуйте їх склад.

3. Розкажіть, в якому із секторів економіки Ви бачите своє доросле майбутнє. Вас приваблює робота з людьми у сфері послуг чи участь у виробництві готової промислової чи сільськогосподарської продукції? Поясніть, чому саме.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити