Історія України 11 клас

Тема 2. УКРАЇНА В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ

(1945 р. — початок 1950-х років)

§ 9. ПІСЛЯВОЄННЕ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ ТА КУЛЬТУРА

 

1.   Особливості суспільно-політичного життя.

 

Значний вплив на суспільно-політичне життя післявоєнного часу мав той чинник, що Радянський Союз, який вийшов переможцем із Другої світової війни, зробив найбільший внесок у розгром нацизму. Це дало можливість радянському керівництву розширити територіальні межі СРСР за рахунок Східної Пруссії, Закарпаття, Галичини та інших територій, а також експортувати комуністичну революцію в Польщу, Угорщину, Румунію, Болгарію, Чехословаччину, Східну Німеччину. Отже, Радянський Союз навіть перевершив могутність Російської імперії.

Однак саме тоді в суспільній свідомості зароджувалися нові ідеї, процеси, явища, які з часом стали чинниками руйнування радянського режиму. Так, вихід України на міжнародну арену, її участь у заснуванні ООН викликали в українських інтелігентів почуття гордості за свою батьківщину. Вони вбачали в цих історичних фактах визнання міжнародного авторитету України, її суттєвий внесок у розгром нацизму.                                                                  

Створення соціалістичної співдружності позбавляло радянських централізаторів головного аргументу щодо України, Білорусії та Прибалтики — необхідності міцного об’єднання заради протистояння ворожому оточенню. Адже тепер Україна межувала з країнами народної демократії. Це викликало в українських патріотів закономірне запитання: чому Україна має бути республікою СРСР, тоді як її західні та південні сусіди — Польща, Чехословаччина, Угорщина і Румунія — мають статус незалежних держав?

Війна змінила співвідношення між «російським містом» і «українським селом». Міста на сході залишилися «російськими», однак у центрі та заході України через зменшення внаслідок війни чисельності поляків і євреїв, вони стали переважно українськими. Уперше за всю новітню історію українці становили більшість населення у двох найважливіших з політичного погляду містах Західної та Центральної України — Києві та Львові.

Возз’єднання Західної та Східної України сприяло зміцненню національної самосвідомості населення. Окремі етнічні групи бойків, лемків, гуцулів, мешканці українсько-російського прикордоння усвідомили свою належність до українського народу.

Війна змінила національний склад комуністичної партії України та її керівних органів. У переважній більшості, за винятком посади першого секретаря, який призначався з росіян, та складу політбюро ЦК КП(б)У, де знову ж таки домінували росіяни, посади нижчого рівня посідали українці, які добре знали місцеві особливості.

Збільшення чисельності українців на всіх рівнях партійного керівництва, хоча б формальне розширення конституційних прав України створювало передумови для зародження автономістських настроїв у КП(б)У, посилювало почуття власної гідності та впевненості. Так, українські керівники вимагали для розореної війною України більшої частини коштів із всесоюзного бюджету, аніж було заплановано кремлівським керівництвом.

Ще очевиднішою проблемою, яка постала перед радянським керівництвом, стало поширення прозахідних настроїв серед радянських громадян. Це стосувалося українців, які потрапили до зони нацистської окупації, де отримали досвід контактів із нерадянським світом і з українськими національно свідомими громадянами.

У післявоєнні роки до України повернулися 1 млн 250 тис. молодих українців, які були насильно вивезені до Німеччини. Майже 300 тис. їх, нібито за державну зраду, одразу було вивезено в Сибір. А ті, хто залишився, могли засвідчити, що життя робітників і селян у країнах Західної Європи було не таким злиденним, як його описувача радянська пропаганда. Те ж саме підтверджували й радянські солдати, які повернулися додому. У СРСР з’явилися небачені раніше товари масового вжитку, демонструвалися трофейні кінофільми, які стали живими ілюстраціями до розповідей українських бранців і солдатів. До речі, за «антирадянську пропаганду та вихваляння фашистської Німеччини» багато їх потрапило до ГУЛАГу на довгі роки.

Побачене та почуте налаштовувало людей на пошуки відповіді на запитання: чому наше життя набагато гірше, аніж у них? Суспільство пройнялося переконанням, що народ, який виніс на собі весь тягар війни, здобув перемогу ціною неймовірних жертв, заслуговує на краще життя. Українці очікували на значні поступки з боку сталінського режиму: припинення репресій, ліквідацію колгоспів, пом’якшення цензури.

Історичний факт

Іноді прагнення до кращого життя проявлялися в наївній і відвертій формі. Так в одному з колгоспів Володарського району Сталінської (Донецької) області поширилася чутка, що Асамблея ООН у Сан- Франциско прийняла рішення про розпуск колгоспів. Селяни одразу ж прийшли до правління з вимогою розділити між ними колгоспне майно.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити