Історія України 11 клас

Тема 3. ПОЛІТИЧНОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА (середина 1950-х — середина 1960-х років)

 

§ 10. ПОЧАТКОВИЙ ПЕРІОД ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

 

3. Стан сільського господарства. Перші спроби аграрних перетворень.

 

Нове керівництво СРСР мало серйозні проблеми в сільському господарстві, яке на початку 1950-х років перебувало в катастрофічному стані. За роки повоєнної відбудови виробництво зерна не досягло довоєнного рівня. Стало очевидно, що продовольча проблема стримує розвиток інших сфер економіки.

Курс на реформування сільського господарства був проголошений на вересневому (1953) пленумі ЦК КПРС. З колгоспів списали всю заборгованість перед державою за недопостачання продуктів тваринництва за попередні роки. Одночасно їм зменшили планові показники. Дуже важливим для господарників став перегляд заготівельних цін на сільськогосподарську продукцію. Вони зросли майже втричі.

Змінилося ставлення радянської влади й до індивідуальних (присадибних) господарств. У серпні 1953 р. було прийнято рішення про зниження майже у 2 рази податків із присадибних господарств. Були ліквідовані й «сталінські побори» за фруктові дерева та ягідні кущі.

Завдяки пом’якшенню політики викачування коштів у середині 1950-х років сільське господарство вперше за тривалий час стало рентабельним, тобто почало давати прибуток.

Однак для перетворення його на розвинуту сферу суспільного виробництва, яка б забезпечила швидке збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, цього було замало. Потрібні були серйозні капіталовкладення в інтенсифікацію аграрного виробництва. Сподіваючись зекономити кошти, партійне керівництво на лютнево-березневому (1954) пленумі ЦК КПРС запланувало екстенсивне розширення виробництва за рахунок освоєння цілинних і перелогових земель у Казахстані, Сибіру, на Уралі й Північному Кавказі.

Для економіки України «цілинна епопея» мала негативні наслідки. Вона вичерпувала людські та матеріальні ресурси, тим самим послаблюючи сільське господарство республіки. Лише в 1954-1955 pp. за рішенням партійних і комсомольських комітетів у Казахстан прибули понад 93 тис. українців, які заснували там 54 радгоспи. Робітничі колективи деяких із них майже повністю складалися з переселенців-українців.

Перші результати освоєння цілини були оптимістичними. У 1954 р. вона дала понад 40 % валового збору зерна, у 1956 р. — 50 %. Це зумовило збільшення виробництво хліба, хлібо-булочних виробів, м’яса, молока. Усе це дало змогу дещо поліпшити продовольче постачання населення. Проте успіхи супроводжували «цілинну епопею» недовго. Відсутність наукового підходу до освоєння цілинних земель призвела до швидкого виснаження грунтів і втрати верхнього родючого шару грунту внаслідок пилових бур, які легко знімали в безкраїх степах розорану землю. Урожайність різко знизилася. Собівартість цілинної пшениці була на 20 % вищою, ніж у середньому по СРСР. На освоєння цілини були витрачені значні матеріальні та людські ресурси, які можна було використати для розвитку традиційних районів землеробства.





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити