Історія України 11 клас

Тема 4. УКРАЇНА В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ КРИЗИ РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ (середина 1960-х — початок 1980-х років)

§ 19. ЗДОБУТКИ І ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

3. Зміни в національній структурі населення.

Протягом середини 1960-х — початку 1980-х років національний склад населення України урізноманітнювався. Офіційна пропаганда наголошувала, що в Українській РСР проживають представники понад ста націй і народностей. Така інформація була правдивою. Проте більшість із них в Україні була представлена лише окремими особами чи малочисельними групами. Матеріали проведеного в СРСР 1989 р. перепису засвідчили, що майже 95 % мешканців України становили представники українського та російського етносів. Інші народи усі разом взяті становили трохи більше 5 % населення України.

Інформацію про найчисельніших із них містить таблиця, складена на основі даних перепису 1989 р.

Від кількох сотень до кількох тисяч осіб представлені громадяни інших національностей, уключаючи й кримських автохтонів — караїмів і кримчаків.

Що стосується співвідношення українців і росіян, то матеріали переписів 1959 та 1989 pp. свідчать, що за 30 років відносне число українців у республіці зменшилося з 76,8 до 72,7%, тоді як відносне число росіян зросло з 16,7 до 22,1 %. Це був наслідок не швидкого природного приросту, а політики сприяння союзною владою міжреспубліканських міграцій заради перетворення союзних республік у багатонаціональні утворення. На думку ідеологів, це мало наочно засвідчувати факт створення нової історичної спільності — радянського народу й одночасно вибивати ґрунт з-під ніг націоналістів.

Суттєво змінилася й чисельність інших народів. На 350 тис. скоротилася чисельність євреїв, яким було дозволено емігрувати із СРСР під приводом «возз’єднання сімей». На 144 тис. скоротилася чисельність поляків, на 5,5 та 6 тис. за ці роки скоротилася й чисельність чехів і словаків. Унаслідок скорочення природного приросту зменшилася кількість болгар, угорців, греків. Нерівномірно, але неухильно зростала чисельність вірмен і азербайджанців. Починаючи з 1979 р. до України почали повертатися депортовані кримські татари та німці.

Зміни в національній структурі населення України довели необґрунтованість заяв про формування в СРСР нової історичної спільності — радянського народу. Насамперед своєю поведінкою її заперечували українці. Так унаслідок урбанізації у 1979 р. вперше в історії склалася ситуація, коли більшість — 53 % етнічних українців — стала мешканцями міста. Однак урбанізація не привела до втрати ними своєї самобутності та національного самоусвідомлення. Так число українців, які називали українську мову рідною, продовжувало зростати. Якщо у 1959 р. таких було 30млн, то в 1989 р. — 37,4. Виявилося, що навіть мешканці Східної України, що перейшли на спілкування російською мовою, продовжували й продовжують досі сприймати себе українцями з огляду на зв’язок з українською землею, матеріальною культурою, ставленням до життя і головних життєвих цінностей.

Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити