Історія середніх віків 7 клас

ІНДІЯ КИТАЙ


§ 20. Індія


2. Касти й общини


Ще в давнину в Індії відбувся поділ суспільства на чотири варни (стани). Це брахмани (жерці), кшатрії (воїни, правителі), вайш"ї (землероби, скотарі, торговці) і шудри (ремісники, слуги, раби).

На початку нашої ери в організації варн спостерігаються значні зміни. Кожна варна стала поділятися на вищі й нижчі касти (давньоіндійською «джаті» — народження, походження). Найбезправнішою нижчою кастою були так звані «недоторканні», до яких ставилися з презирством. Вони виконували найважчу і найбруднішу роботу: були слугами, прибирали сміття, забивали худобу тощо. До цієї касти належали й деякі відсталі племена. У період Гуптів уже існували десятки каст.

КАСТА - замкнена суспільна група, члени якої пов’язані походженням, заняттям і правовим станом.

Належність до певної касти визначалася походженням людини, вмінням поводитися, а також одягом, зачіскою, символічною позначкою на чолі, культурою харчування. Особи певної касти мали характерний тип житла, що відрізнявся зовнішнім виглядом і внутрішнім убранством. Люди, які належали до тієї чи іншої касти, були несхожі на осіб, належних до інших каст. Ніхто не мав права самовільно перейти з однієї касти в іншу. Шлюби між представниками різних каст, як правило, заборонялися. Однак у суспільстві не викликали осуду випадки, коли чоловік із вищої касти брав дружину з нижчої.

Специфікою індійського суспільства з давніх-давен була наявність у ньому сільської общини. Її основу становили декілька десятків або сотень родин землеробів-общинників, які володіли наділами й мали на них спадкове право. Община проводила зрошувальні роботи, організовувала необхідну взаємодопомогу й оборону. Постанови общини нерідко викарбовувалися на кам’яних плитах, умурованих у стіни храмів. Поступово з-поміж членів общини почали виокремлюватися ремісники: ковалі, теслярі, гончарі, каменярі, ткачі, мідники та ін. Вони обслуговували общину й отримували від неї все необхідне для прожиття.

Общину очолював староста, у якого було кілька помічників. Велике суспільне значення мала рада. Отже, індійська сільська община існувала як самоврядна одиниця, що забезпечувала себе всім необхідним. Це спричинило майже цілковиту відсутність у середньовічній Індії будь-якої внутрішньої торгівлі між містом і селом, що гальмувало розвиток суспільства в масштабах усієї країни.

ВИВЧАЄМО ДЖЕРЕЛА

Напис 918 року про сільську общину   

Ми, члени зборів… села… прийняли таке рішення щодо виборів комітетів, починаючи з цього року, щорічно, а саме: «річного комітету», «комітету садів» і «комітету водойм».

[У селі] існує 30 родів. Члени кожного з них повинні зібратися і написати на спеціальних білетах для жеребкування імена тих [жителів], які мають понад чверть поля землі, що обкладається податками: живуть у будинках, зведених на їхніх власних ділянках: перебувають у віці від 30 до 60 років… тямущі в справах; володіють тілесною та духовною чистотою; не виконували общинних обов’язків упродовж трьох років і не є близькими родичами старшин, які виконували общинні обов’язки раніше. [Потім ці білети] збираються в кожному кварталі, і хлопчик, який ще не вміє розрізняти знаки, виймає їх один за одним з тим, щоб від кожного кварталу було обрано по одній людині. Обрані таким чином 12 чоловік створюють «річний комітет». До цього так само мають бути витягнуті білети [з іменами членів] «комітету садів», і 12 чоловік нехай складуть «комітет садів». [Люди, записані] на решті шести білетах, утворять «комітет водойм».

Три комітети… нехай виконують свої обов’язки повних 360 ДНІВ…





Відвідайте наш новий сайт - Матеріали для Нової української школи - планування, розробки уроків, дидактичні та методичні матеріали, підручники та зошити